Неповторною природною і духовною перлиною Яворівщини справедливо вважають Лісок Чернилявський — давню відпустову місцевість, відому за межами нашої країни. А відома вона багатьом поколінням прочан і просто краєзнавцями із народних легенд, живих усних переказів, історичних та літературних джерел. Археологічні знахідки свідчать про освоєння цих теренів ще в І тисячолітті до Різдва Христового. Писемні пам'ятки XVII ст. фіксують заснування тут монастиря Пресвятої Тройці, який належав до Перемиської єпархії. У час національно-визвольної боротьби 1648-1654 pp. під проводом Богдана Хмельницького монастир був зруйнований і спустошений, але згодом його відбудували. Особливого розквіту цей духовний осередок осягнув після прийняття Унії. Місійна подвижницька праця отців і монахів Чину Святого Василія Великого спричинилася до перетворення монастиря у Ліску Чернилявському на справжнє вогнище просвітництва українського народу. Ніякі лихоліття не в силі були знищити в серцях українських католиків потяг до цього чудотворного місця об'явлення Божої Матері, за відвідання якого можна отримати повний відпуст (рішення Святої Апостольської Столиці від 1849 р.Б.). 1872 року неподалік колишнього монастиря (ліквідованого 1795р.) постала літургічна каплиця Положення Пояса Пресвятої Богородиці, празник якої святкуємо 13 вересня.
У червні 1935 року Лісок із парафіяльною місією відвідав Преосвященний Перемиський Владика Йосафат Коциловський (нині Блаженний священномученик Української Греко-Католицької Церкви), який був вражений чудотворним образом Лісківськоі Матері Божої і посвятив тут її копію (оригінал зберігається нині у греко-католицькій церкві св. Юрія у Яворові).
Жертовність вірних із Ліска і Черниляви та їх відданість своїй святині справді гідні подиву, вдячності і поваги. Сьогодні стара дерев'яна церковця аж сяє своєю красою та охайністю і ззовні і всередині. Чудова фігура Матері Божої, джерело з цілющою водою і капличка над ним, Хресна Дорога і сама огорожа при церковної території — все навколо промовляє до серця прочанина любов'ю і доглянутістю. Господарі дбають про свою святиню, як про власну душу. Вони щедрі, гостинні і привітні. Численні прочани не втомлюють їх — гостям тут завжди раді.
Навіть у страшні віроломні часи комуністичного поневолення тут вірно плекали Св. Унійну Традицію, хоч і в підпільних умовах. Розповідають, що бунтівний дзвін на Великодні свята було чути на всю околицю. Чули його, напевно, і в Яворові партійні бонзи...
У неділю, 16 вересня ц.р. вірні Св. Унійної Традиції з Рясного-І, Рясного-ІІ, зі Львова, Янова, Прилбич, Мужилович, Мостиськ під проводом священиків Братства Святого Священномученика Йосафата разом із Традиційними сестрами-монахинями ЧСВВ Провінції Божого Милосердя, отцями-дияконами та семінаристами Традиційної Духовної Семінарії Непорочного Серця Матері Божої Фатімської здійснили прощу до Ліска Чернилявського. Місцеві жителі зустрічали їх хлібом-сіллю і зі сльозами на очах. Зійшлися також численно мешканці сусідніх і прилеглих сіл.
Традиційну Службу Божу очолив Генеральний настоятель Священичого Братства Святого Священномученика Йосафата отець Василь Ковпак. Прекрасно і піднесено провадив Св. Літургію церковний хор із Янова та Рясного. На завершення — подячний гимн Амврозія Медіолянського і, звичайно, — Акт посвяти Непорочному Серцю Матері Божої, адже 2007 рік проходить під знаком святкування 90-ої річниці її об'явлень у Фатімі.
А після всього — розмови, суперечки, жалі... З яких випливає одне — мусимо твердіше, стійкіше і послідовніше стояти у вірі своїх батьків, хоч як би це не було нам важко і видавалося часом навіть неможливим.
Хочеться подякувати парафіянам Ліска за те, що бережуть у своїх серцях вірність Св. Традиції УГКЦ, наражаючись нерідко на неприємності і нерозуміння. Тому що не всі бачать (чи радше — хочуть бачити) кризу віри і християнства в нашому краї і в цілому світі. Не всі пам'ятають, що Христова Церква на землі — завжди воююча. Бо воює за душі людські, аби вирвати їх із лабет диявольського світу. Термін "воююча" сьогодні "випав" із богослов'я. Модерністам вигідніше називати Святу Католицьку Церкву нині "мандруючою". От тільки куди, в якому напрямку Вона за їхнім задумом "мандрує"?...
До цьогорічного свого храмового свята парафіяни Ліска зробили собі і всім небайдужим знаменний подарунок — подбали про підготовку і видання чудової книжечки про історію свого села, церкви і відпустового місця (автор-упорядник Наталія Косик). Називається ця історико-краєзнавча розвідка "Духовні джерела Чернилявського Ліска". Розгорніть її і знайдете там багато для себе несподіваного, цікавого, важливого і корисного. На початку книги зазначено: "На прославу Божої Матері, що з'явилась біля джерела в Ліску. На згадку про монастир Пресвятої Тройці у Ліску. На честь подвійного відпусту: за відвідання Богослужебної каплиці, за відмовлення Хресної Дороги".
Отож, хай ніколи не заростають стежки до цілющих джерел нашої духовности!
