Минув рівно рік від того пам’ятного 1 листопада, коли Архієпископ Львівський Ігор Возняк в супроводі дев'яноста священиків приїхав у Прилбичі відправити Святу Літургію за Митрополитом Шептицьким та його родиною, а заодно і зачитати акт про усунення багатолітнього пароха цієї парафії о.Богдана Радюка, котрий за 16 років свого душпастирювання заслужив собі повагу, добре ім'я і любов вірних. 1 листопада 2006 року в храмі Собор Пресвятої Богородиці був зачитаний указ Архієпископа про відкликання о. Б. Радюка без чітко зазначеної причини. Виголошення цього акту не потягнуло за собою ніяких змін. Рік проминув спокійно, отець Богдан і надалі відправляв у прилбицькій церкві.
Лише ввечері 28 липня цього року до Прилбич прибули монахи-студити, сестри-монахині різних згромаджень та вірні — загалом близько 150 осіб. Нічні чування тривали під брамою церкви у Прилбичах до ранку і закінчилися Святою Літургією, яку відслужив владика Гліб Лончина.
І ось настало 1 листопада 2007 року. Зранку-раненько прилбичани зійшлися біля усипальниці Шептицьких на Святу Літургію, потім була відправлена панахида, а відтак вірні розійшлися по домівках.
В гості з пилами і ломом
Об 11.30 до каплиці-усипальниці Шептицьких прибув Архиєпископ Львівський Ігор Возняк, священики, семінаристи, люди — загалом близько 400 осіб. Вони відправили панахиду і колоною, так само, як і минулого року, вирушили до церкви Собор Пресвятої Богородиці та Св. Йосифа Обручника.
Церква була закрита, "гостей" ніхто не чекав. Проте "гості" заздалегідь підготувалися до цього незвичайного "візиту". Мирянські помічники привезли з собою весь необхідний слюсарний інструмент, щоб можна було зламати замки і проникнути у церкву. Вони витягли з машини навіть генератор, не кажучи вже про дрельки, болгарки, обценьки, ломик і т.д. Такого ще світ не бачив, щоб священики на чолі з єпископом брали в більшій чи меншій мірі участь у захопленні церкви. Але і це ще не все. Пасивну участь в захопленні святині брав заступник голови відділу у справах релігій і національностей у Яворівському районі Стецькович Іван Іванович. Він, напевно, зовсім забув основні завдання, якими має перейматися довірений йому відділ:
• здійснення заходів для забезпечення гарантованого громадянам права на свободу світогляду, створення віруючим умов і можливостей для сповідання їх релігій, наданняїм вільно доступних місць богослужінь або релігійних зібрань, об'єднання у релігійні громади, інші релігійні організації;
• запобігання будь-яким проявам релігійної винятковості та нетерпимості до невіруючих або віруючих інших віросповідань, зневажливого ставлення до почуттів громадян, розпалюванню ворожнечі та ненависті на релігійному ґрунті.
Промучившись 5 хв. із замком на воротах, священики зайшли на подвір'я стали перед дверима церкви. Дубові двері ламали довше: стукали, різали, свердлили, підважували... Зрештою двері піддалися і "гості" хвилею заполонили храм. На них сумно дивилася фігурка Матері Божої Фатімської, яка ще 90 років тому попереджувала про кризу християнства і духовності у цілому світі.
Весь цей час жалібно лунав церковний дзвін, скликаючи бідних парафіян до церкви. Сльози заливали їхні очі, коли глухі удари об церковні двері долітали до їхніх вух чи пила голосно вгризалася в залізо. Вони стояли за церковним парканом і рвалися захищати святиню, але слова тверезомислячих осіб спиняли їх від нерозважливих вчинків.
Тим часом у церкві готувались до Богослужіння. В Архиєрейській Божественній Літургії з Владикою Ігорем співслужили: о. Орест Фредина, протосинкел Львівської Архиєпархії, о. Володимир Ольшанецький, синкел у справах мирян Львівської Архиєпархії, о. Святослав Шевчук, ректор Львівської Духовної Семінарії Святого Духа, о. Микола Яворський, канцлер Львівської Архиєпархії та численне духовенство Архиєпархії. В кінці Служби Божої Владика Ігор виголосив проповідь, яку можна перечитати на Інтернет-сайті Львівської Архиєпархії. Проте не всі сказані Архієпископом слова можна там знайти.
Після основної частини проповіді Владики Ігоря наш диктофон зафіксував другу частину, яка б не мала стати надобутком гласності:
"Дорогі брати і сестри! Ми сьогодні зробили добру річ! Пам'ятаймо, що в Старому Завіті можна прочитати, що священики стерегли святині. І ви, священики, святині свої повинні стерегти. Не тільки святині душі своєї, не тільки святині душ вірних, що поручені, але ось і такої святині, в котрій стоїмо. Це наша (наголосив Архієпископ) святиня. Її треба обстояти, і інші, котрі не належать до нас, треба буде разом піти, забрати, щоб там слово Боже голосилося, щоб святиня належала до нашої Греко-Католицької Церкви, а не до якихось утворених, різних, я не знаю, що там! Тому я вас всіх прошу, дорогі брати і сестри, щоби ви припали до молитви і ревного служіння.
Благословення Господнє на вас...".
Після Літургії було відслужено Молебень до Пресвятої Богородиці, в часі якого Архієпископ, більшість священиків, семінаристів і приїжджих людей покинули святиню, а привезені робітники вставляли новий замок, котрий мав стати знаком остаточного захоплення церкви. Коли у церкві залишилося зо два десятки "гостей", прилбичани, ведені якимось імпульсом, кинулися до свого храму, зайняли вхід до церкви і заблокували його. Хто бажав покинути церкву, міг зробити це свобідно, але нікого вже не впускали до середини. Прилбицькі чоловіки якийсь час ремонтували двері і вставили свій замок. Люди залишилися тримати оборону своєї святині на цілу ніч... У церкві залишилося біля 12-ти осіб на чолі з о. Орестом Фрединою, котрі виходити не побажали.
Кара Божа
Кажуть люди, що коли Бог хоче когось покарати, то відбирає йому розум. Напевно, саме так покарав Господь священнослужителів зі Святоюрської гори, що вони не розуміли, що коять.
Якщо спробувати розважити ситуацію, що склалася у Прилбичах, то потрібно врахувати такі речі. Україна—правова держава, тому нічого не повинно робитися в насильницький спосіб. Отже вирішувати ситуацію потрібно в правовому полі. Держава не втручається у внутрішньо-церковні справи, але вирішувати справи щодо майнових справ, щодо незаконного заволодіння приміщеннями, щодо порушення прав релігійної громади, щодо хуліганства і т.д. — це все належить до компетенції органів правосудця.
Оскільки кожна парафіяльна спільнота є зареєстрованою у встановлений державою спосіб, то вона визнається юридичною особою, котра має свої права і обов'язки. Храм, в якому здійснюється релігійний обряд, належить парафіяльній спільноті, про що свідчить акт на право власності, а порушення майнових прав громадян України є кримінальним злочином.
Отже у Прилбичах відбувся акт захоплення храму, який супроводжувався пошкодженням замків і дверей. Стаття 189 "Вимагання" Кримінального кодексу України голосить:
п 1. Вимога передачі чужого майна ... обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна ... караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
п 2. Вимагання, вчинене ... за попередньою змовою групою осіб... карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Стаття 178 "Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків"
Пошкодження ...релігійної споруди або культового будинку карається штрафом до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від одного до трьох років.
Причиною, чому парафіяни з Прилбич не підкорилися єпископу Ігорю Возняку є любов і прив'язаність до рідного греко-католицького обряду, котрий практикувався до 1946 року і якого дотримується їхній парох о. Богдан Радюк. Захопивши храм у Прилбичах, Владика Ігор порушив статтю 161 ККУ "Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії"
п 1. Умисні дії, спрямовані ... образу почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками … релігійних та інших переконань, ... караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
п 3. Дії, ... які були вчинені організованою групою осіб ... караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
У вищенаведеній неопублікованій на сайті Львівської Архиєпархії частині проповіді Владики Ігоря він закликає до повторення актів силового захоплення храмів на інших парафіях, порушуючи статтю 295 ККУ "Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку"
Публічні заклики до ... захоплення будівель чи споруд ... караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Отець Орест Фредина разом з іншими священиками і мирянами протягом ночі з 1 на 2 листопада перебували у захопленому храмі і не бажали його покинути. Про кару за такі дії говорить стаття 179 "Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь".
Незаконне утримування ... релігійних святинь карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
В суботу 3 листопада та в неділю 4 листопада у прилбицькій церкві Собор Пресвятої Богородиці та Св. Йосифа Обручника мають відбутися Богослужіння для парафіян. Коли б вони не відбулися, то ККУ погрожує статтею 180 "Перешкоджання здійсненню релігійного обряду"
п 1. Незаконне перешкоджання здійсненню релігійного обряду, що зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд, карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Звичайно, що на Кримінальний кодекс можна буде посилатися тоді, коли парафіяни з Прилбич звернуться до прокуратури з відповідною скаргою, а до цих пір, на мою думку, все ще можна залагодити без втручання прокуратури і суду. Саме бажаючи такого полюбовного вирішення цієї складної ситуації, я уклав цю статтю.
