29 квітня 1995 р.Б. у сім'ї Ігоря та Лариси Пост народилася довгоочікувана донечка, яку назвали Лідією. Дитина була дуже спокійною, прокидаючись зі сну, ніколи не вередувала і не плакала. Водночас Ліда росла веселою та життєрадісною дівчинкою, притаманним для неї було те, що ніколи не тримала образи на інших. Відвідувала дитячі садочки №№ 186 та 147 по вул. Шевченка.
У 2002 році Ліда стала першокласницею. У школі № 92 вона з перших днів навчання відчула прихильне ставлення до себе з боку першої вчительки Федак Ольги Михайлівни, завуча молодших класів і директора. Тут дівчинка знайшла справжніх друзів. Її любили за добре, співчутливе, щедре серце та незвичайну щирість і відвертість. Вчителька ставила її в приклад іншим. Багато хто дивувався, як батькам вдалося виховати таку люблячу і чуйну донечку-одиначку.
Під час катихизацїї до Першого Святого Причастія дівчинка дуже полюбила сестер-монахинь і щиро раділа, коли могла бути близько біля них. 13 червня 2004 р.Б. Ліда вперше приступила до Тайни Пресвятої Євхаристїї. Віталася завжди з іншими тільки словами: "Слава Ісус Христу!". Мала велику набожність до Матері Божої. Дуже хотіла їй подобатися, її прославляти, тому брала участь у Марійських виступах.
Крім того, дівчинка активно займалася спортом, а особливо плаванням. Це вдавалося їй так добре, що тренери навіть дозволяли їй вчити інших дітей.
19 жовтня 2007 р.Б. Ліда поспішала на чергове заняття з гімнастики. Життєрадісна, повна сил і снаги. Але сталося непередбачуване і непоправне—дівчинка трагічно загинула: її збив автомобіль...
Лідуся пішла з життя так несподівано, щоб в серці всіх, хто її знав, залишився глибокий і незбагненний сум. Одна з її подруг кілька днів відмовлялася їсти, інші неустанно за нею плакали: ніяк не могли змиритися з утратою, яка так раптово спіткала їх.
Та, як кажуть у народі, час — найкращий лікар. Сьогодні вже ніхто не сумнівається, що Ліда—у небі. Як сказала з твердим переконанням одна з її однокласниць: "У небі також треба добрих дітей ".
Вона часто сниться рідним, близьким і знайомим. Сниться весела, щаслива і усміхнена (у всіх снах вона щиро і безтурботно сміється). Віримо, що їй там добре, що вона сама, будучи, як ангел, перебуває серед ангелів. Дай Боже тобі, Дідусю, Царство Небесне!
Традиційні сестри-монахині ЧСВВ Провінції Божого Милосердя, редакційна колегія часопису "Дзвін з Фатіми", друзі і знайомі сумують за цією доброю і чистою душею і висловлюють глибоке співчуття родині трагічно загиблої Ліди.
О Ісусе, Божий Сину, дай їй вічний відпочинок!
