Ні дня не знаєш, ані години...
Людське життя. В когось воно довге і безбарвне, в когось — яскраве і наповнене глибоким змістом.
24 грудня 2007 р.Б. на 67-ому році життя відійшла до Вічності парафіянка церкви Свв. Aпп. Петра і Павла (Львів, Рясне-1), ревнителька Апостольства Молитви, членкиня Параманного Братства Герасимів Єва.
Ця несподівана звістка облетіла майже кожну оселю на нашій парафії. Зі смутком в очах сповіщали ми один одному цю сумну новину...Сльози жалю і болю стисками наші серця...Журба оповила нас…Вона пішла від нас тихо і смиренно, без нарікань і мук, закінчивши свою земну мандрівку на тій долині сліз. Її душа полинула аж ген до неба, до тої Небесної Батьківщини, щоб віддати поклін Божественному Відкупителю і Спасителю нашему.
Народилася Єва Герасимів напередодні війни 6.02.1941 р.Б. в селі Дроздовичі Городоцького р-ну Львівської обл. в багатодітній родині. Її батько, Пенцаківан Васильович, та мати, Пенцак Марія Михайлівна, виховували шестеро дітей: трьох доньок і трьох синів, з яких наймолодшою була Єва. Коли їй виповнилося 14 років — помирає батько...Важка ноша лягла на материнські плечі...У свої 17 літ Єва уже працювала на цегляному заводі, виконувала непосильну фізичну працю. Десятки тисяч цеглин пройшли через її натруджені руки...Згодом свою трудову діяльність продовжила на Львівському телевізійному заводі (ВО "Електрон"). Вийшла заміж за Мирона Герасиміва, народила доньку Ірину, а через певний час отримала помешкання від заводу " Електрон " у Рясному-1.
Як тільки УГКЦ вийшла з підпілля, п. Єва взяла активну участь у житті церкви Свв. Aпп. Петра і Павла. Маючи релігійне виховання ще змалку, вона в дусі побожності багато і сумлінно працювала для парафії, читала духовну літературу, ревно молилася за Святу Католицьку Церкву, за Святу Віру — віру дідів і прадідів — і в цій справі святій була непохитною. Вона духовно зростала, черпаючи незліченні ласки зі Служб Божих та з тих багатих і глибоких на Божу науку проповідей о. В. Ковпака, що так рясно скроплюють наші душі, пробуджують зі сну, допомагають відчути незбагненну силу молитви на Св. Вервиці і почитати усі духовні Набоженства. Всім серцем покійна Єва пригорнулася до Унійної Св. Традиції, яка стала не тільки її духовною потребою, а й потребою багатьох тисяч вірних. Разом з тим, бачачи разючу різницю між традиційними і модерними священиками, до кінця своїх днів вболівала і ревно молилася за збереження і поширення прадідівської духовної спадщини УГКЦ, за долю священиків-традиціоналістів, семінаристів, сестер-монахинь, яких вона огортала своєю материнською опікою і любов'ю...Ставши ревнителькою Апостольства Молитви (при церкві), вона подвоїла свої молитовні практики, свою жертвенність на прославу Господа Бога. Надзвичайно сумлінно і відповідально ставилася до обов'язків ревнительки, заховувала свої чесноти, глибоко почитала Параманну Матір Божу. Ніколи не опускала у неділі та свята Св. Літургії, а також мало коли її не було у будні дні у церкві, знала і співала церковні пісні, постійно брала участь у всіх прощах, нічних адораціях, Хресних Дорогах, відпустах, не пропускала реколекційних наук для дорослих. Також була доброю жінкою своєму чоловікові, люблячою матір'ю своїй доньці, доброю господинею, вміла шити, вишивати, пекти, варити. Мала щире серце, багату душу і завжди поспішала на поміч потребуючому, відкликалася на чужий біль і допомагала всім, чим могла. Вона була надзвичайно гостинною, скромною християнкою і ніколи себе не вивищувала. її родина є побожною, любить Бога, церкву, і їх завжди можна було бачити разом у нашій святині.
Але прийшла та година, і труби заграли..її уже немає серед нас. Вона залишилася в пам'яті наших сердець, в наших молитвах.
О Ісусе, Божий Сину, за нашими молитвами відчини двері Свого Милосердя і прийми її душу до Царства Небесного.
Христос раждається!
Славіте Його!
