В обороні правди (модерна і традиційна наука)

МОДЕРНА НАУКА

ТРАДИЦІЙНА НАУКА

1. Жертва Святої Літургії базується на понятті "весільний бенкет".

1. Тридентський Собор, сесія 22, канон 1: "Якщо би хтось сказав, що в Літургії не приноситься правдива і властива жертва... хай буде виклятий" (DS 1751).

2. Скорочена Служба Божа:

- відкинення II Антифона і молитви до святих;

- відкинення єктенії за оглашених, неохрещених;

- відкинення просительної єктенії та іншихчастин.

2. Повна Служба Божа.

В буллі св. папи Пія V "Quo primum tempore", виданій 14 липня 1570 p., говориться, що нічого не може бути змінено у відправленні Святої Літургії, а має вона відправлятися (в Східній Церкві) так, як був звичай 200-літньої давності (тобто як відправляли ще в 1370 р.):

- невже не треба взивати помочі святих?

- невже не треба з любові допомагати молитвою мільйонам нехрещених, які є на Східній Украні і в інших місцях по цілому світі?

-1000-літня історія незмінності і нескороченості Св. Літургії.

3. Дозволене Святе Причастя малим дітям, які не дійшли до вживання розуму і не відрізняють Тіла і Крові Ісуса Христа від звичайного хліба і вина.

Св. Папа Пій Х дозволив приступати до Св. Причастя тільки тим дітям, які прийшли до повного користування розумом, і найголовніше — які розрізняють, що приймають не звичайний хліб і вино, а Тіло і Кров Ісуса Христа.

3. Святе Причастя не дозволено давати дітям, які не дійшли до повного користування розумом і не пройшли відповідного курсу катехизму.

А хто твердить, що діти мусять приймати Св. Причастя, то Тридентський Собор в декреті про Євхаристію, сесія 21, канон 4, говорить: Якщо би хтось сказав, що Святе Причастя є необхідне малим дітям до того як вони дійшли до уживання розуму, нехай буде виклятий (DS 1734; пoр. також Катехизм для парохів Кардинала Любачівського).

4. Вживання народної мови і діалекгів у Святій Літургії та інших богослужіннях.

4. Вживання сакральної мови в Службі Божій та інших богослужіннях; Хресна дорога, розважання, проповіді — в народній мові.

Катехизм о.Шпіраго: "Не є конче необхідним те, щоб вірні розуміли усі подробиці обрядів Святої Літургії. "Між присутніми є деякі, які не розуміють молитов або співу, але всі знають, що той спів і та молитва прославляють Бога, а цього вистарчає, щоб пробудити в них побожність" (св. Августин, св. Тома з Аквіну).

Триденський Собор: "Хоч Свята Літургія має в собі багату науку для вірних, Отцям не здалося правильним, щоб її служили на народній мові''.

Блаженний єпископ Григорій Хомишин (V-VIII, 4.2196, стор.25): Забороняється уживати народної мови в богослужінню, так в поодиноких частях, як і в цілості (Літургія, Утреня, Вечірня). Це відноситься і до літургійних молитов. Заборона зобов'язує під карою церковної цензури і утрати дупшастирської посади".

5. Всі релігії ведуть до спасіння, бо "дух Христа не відмовляється уживати їх як засобів Спасіння" (II Ватиканський Собор, Декрет про екуменізм (№3).

5. Католицька Церква є єдиноспасаюча (догма віри). Папа Григорій XVI каже, що найбільшим догматом нашої реліїії є той, що поза Католицькою вірою ніхто не може спастися" (Інструкція до єпископів в Баварії з 12.09.1834р.). Папа Пій IX в енцикліці "Quando conficiamur moemore" (1863 p.) говорить: "Знаний догмат Католицької віри є той, що ніхто не може бути відкупленим поза Католицькою Церквою і що не можуть бути спасенні ті, які вперто відкидають авторитет і віровчення цієї Церкви або вперто відділяються від єдинства з Церквою і намісником Петра, Папою Римським" (DS 2865- 67). Папа Пій IX (1864 р.) в "Syllabus" (№ 16) засудив блуд, який говорить, що "люди можуть найти шлях вічного спасіння в культі будь-якої реліїії'.

6. До Церкви Христової належать: Католицька, Православна, Протестантська та інші Церкви. Це випливає з науки II Ватиканського Собору, з догматичної конституції про Церкву (Lumen gentium).

6. Церква Христова — це є тільки Католицька Церква.

Наука Католицької Церкви висвітлює в енцикліці Mortalium Animos:

"Оскільки те Містичне Тіло Христа, Церква, одне тіло (1 Кор. 12, 12) складене і об'єднане (Еф.4,16), як тіло фізичне, безглуздим виявився б той, хто б твердив, що Містичне Тіло Христа може складатися з окремих, відділених один від одного членів. Отже, хто не може бути членом і не може єднатися з її головою — Христом (Еф. 4, 16). В тій Єдиній Церкві пробуває і залишається тільки той, хто визнає авторитет і владу Петра і його законних намісників (див. Еф. 5, 30; 1, 22), слухаючи і приймаючи їх".

7. Церква Христова втратила єдність, і екуменічний рух має її повернути (II Ватиканський Собор, декрет Unitatis redintegratio (№ 1).

7. Церква Христова ніколи не втрачала єдності, але ті, які відлучились від Церкви, втратили єдність. Папа Лев XIII в енцикліці Satis cognitum говорить: "Щоб краще показати єдність Церкви, наводиться її подібність до живого тіла". "Церква не може... бути роздерта на куски. Хто коли-небудь відділяється від кореня, який подає поживу, не може так відірваний жити або дихати (св. Кипріян, De Cath. Eccl. Unitate, №23). Тому Церква Христова— єдина і вічна, ті, які ходять окремо, відступають від волі і наказів Ісуса Христа, покинувши дорогу спасіння, і йдуть на погибель... "Хто не утримує цієї єдності не заховує права Божого, не утримує віри Отця і Сина, не прямує до життя і спасіння" (св. Кипріян, De Cath. Eccl. Unitate, №23)".

8. Головна місія Церкви — діалог, з метою об'єднання всіх релігій і Церков (без відкинення їх блудів).

Екуменічний катехизм: "Ціллю не є навернення, але спільнота церков сестринних, єдність в поєднанні з відмінністю (різнородністю); єдність церков — це те, що церкви залишаються ті самі і одночасно стають єдиною церквою ".

8. Головна місія Церкви — поширення Католицької Церкви і навернення заблуканих до неї.

В енцикліці Mortalium Animos папа Пій XI навчає: "Працю над єдністю християн не можна підтримувати по-іншому, як тільки діяльністю в тому дусі, щоб відступники повернулися в лоно єдиної Правдивої Церкви Христової, від якої колись, на жаль, відступили".

9. Не потрібно навертати православних і протестантів до Католицької Церкви.

9. Наука Католицької Церкви упродовж віків була: навчати і навертати всіх до Католицької віри. Прикладом є Святий Священномученик Йосафат, який не діалогував, а навертав православних.

10. Толерування і замовчування блудних навчань інших релігій в діалозі з ними.

"Спосіб формування Католицької віри жодною мірою не повинен стати перешкодою в діалозі з братами" (II Ватіканський Собор, Декрет Unitatis redintegratio).

10. Один із "Чужих гріхів" є мовчати на гріх, а в даному випадку — мовчати на блуди, які суперечать навчанню Христа і Його Обручниці — Католицької Церкви.

"Без сумніву, треба робити милосердя, робити все можливе, щоб навернулися загублені; але не треба поділяти їхні погляди" (папа Пій XI в промові до прочан в Реверс, червень 1871р.).

11. Сучасне (модерне) священство:

а) ціль модерного священика — зблизитися до людей і пристосуватися до світу;

б) середники для осягнення цієї цілі:

- нічні чування з музикою для задоволення людей;

- скинення священичого одягу;

- священичі спортивні змагання.

11. Традиційне священство:

а) ціль правдивого священика: стати другим Христом (alter Christus) і привернути людей до Христа;

б) середники для осягнення цієї цілі:

- нічне адорування Ісуса в Пресвятій Євхаристії для прослави Бога;

- ношення завжди священичої одежі;

- "працюйі молись" (св. Василій Великий).

12. Знак святого хреста по-новому робиться так: кладемо ліву руку на груди, а три перші пальці правої руки складаємо разом і вимовляємо слова: "В ім'я Отця" — кладемо на чоло, "і Сина" — натруди, "і Святого Духа" — направе плече, "Амінь" — наліве плече.

12. Згідно з катехизмом, який був виданий за редакцією Митрополита Андрея Шептицького, знак святого хреста робиться так: "Кладемо ліву руку на груди, а три перші пальці правої руки складаємо разом в честь Пресвятої Тройці і, вимовляючи слова: "Во ім'я Отця" — кладемо їх на чоло, "і Сина" — натруди, "і Святаго" — направе плече, "Духа"— на ліве плече, "Амінь" — знову на груди.