Христос Воскрес!
Дорогі браття і сестри! У ці священні, безмежно радісні пасхальні дні немає нічого приємнішого для християнина, як знову і знову чути велику тріумфальну вістку ангела, що звіщає жінкам-мироносицям, які ввійшли в середину до Божого гробу і не побачили вже мертвого Тіла Ісуса: "Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп'ятого — Він воскрес, Його нема тут. Ось місце, де Його були поклали" (Мр. 16,6). Ці ангельські слова людство повторює вже дві тисячі літ: ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС! В ці урочисті святочні дні ми їх чуємо не тільки в храмі Божому, вони—немовби той пасхальний передзвін розносяться від хати до хати, від села до міста. За старим українським звичаєм відвідуємо своїх рідних і близьких, сусідів, знайомих, приятелів, а також не забуваємо і тих, котрих Господь Бог покликав до себе: йдемо на цвинтар, запалюємо свічки, священики відправляють пасхальну утреню за душі усопших...
Із року в рік лунає цей тріумфальний гимн з людського серця і душі і, немов той кадильний дим, підноситься понад небесами, тому що: "Сьогодні все наповнилося світлом: небо, земля і глибини підземні. Нехай же празнує вся вселенна Христове воскресіння, — вякому ми утверджуємось!" (Пасхальна утреня пісняЗ). Та все ж кожен Великдень для нас новий і неповторний, як саме людське життя. Для однієї особи чи родини цей рік був вдалий і успішний, а хтось пережив кризу чи невдачі, в якійсь родині є поповнення, а хтось оплакує втрату найдорожчих чи рідних. І кожен із нас знаходить у цьому святі розраду, надію і потіху.
Христове Воскресіння — це свято християнськоїнадії. Немає на землі найбільшого нещастя, як смерть. Думка про неї пронизує наше серце холодом, страхом, огортає неспокоєм і тривогою. Втрата рідної і близької людини змінює наше життя в кращий або в гірший бік. Коли з хати відходить "стовп", яким є мама чи батько, ми бачимо, як діти розходяться врізнобіч кожен живе своїм життям, немає вже родинного моноліту. Смерть близької, коханої людини може стати приводом навернення до Бога, молитви і церкви. Хтось мав у житті захист і підпору, котрими були батьки чи діти, і коли Господь Бог покликав їх у вічність, той хтось позбувається вже опіки: закінчується безтурботне життя і починається життя з усіма проблемами і хрестами. Наші померлі завжди з нами — вони живуть у нашій пам'яті, серці, уяві, а це вказує нам, що людина створена не для смерті, а для життя. Цей принцип життя ми так чудово бачимо в природі, яку сотворив Господь Бог. У природі все вмирає для того, щоб народитися: сонце заходить, щоб ранком знову зійти; взимку природа немовби помирає, щоб весною знову ожити; зерно, вкинуте в землю, згниває, щоб прорости і дати плід. Як гарно пробудження природи оспівується у нашій пасхальній великодній пісні:
Земленька зі сну збудилась,
В трави, квіти замаїлась,
Звір і птичка веселиться,
Миром Божим світ краситься,
Люди! Мир дав Бог з небес:
Христос Воскрес! Христос Воскрес!
Також і людина вмирає для земного світу, щоб перейти в Царство Боже, вмирає, позбувається речей земних, щоб осягнути надземні блага, з дочасного світу переходить у світ вічності. Тому в цей день християнської надії закличмо разом з Йоаном Золотоустим: "Воскрес Христос і смерть скинута! Воскрес Христос—і впали демони! Воскрес Христос — радіють Ангели! Воскрес Христос — і нема ні одного мертвого в гробі! Христос, що воскрес із мертвих, став первістком померлих" (Слово на Пасху).
Воскресіння Христове — це Великий день, деньнашої радості. Про цю радість нам голосить Боже слово. Коли дві Марії прийшли до Божого гробу, з'явився їм Ангел Господній і промовив: "Чому шукаєте Ісуса в гробі? Його тут немає, Він воскрес із мертвих, ідіть і скоро сповістіть про цю новину Його учням". І вони в поспіху полишили гробницю зо страхом і великою радістю та й побігли сповістити Його учнів. Аж ось Ісус зустрів їх і каже: "Радуйтеся!" Ті підійшли й кинулися Йому в ноги і вклонилися. Тоді Ісус сказав їм: "Не бійтеся! Ідіть сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там мене побачать" (Мт. 28, 8-10). Все наше пасхальне богослужіння, немовби підкреслює і акцентує про радість духовну і мир, який приносить для нас воскреслий Христос. Особливо цю радість і мир відчуваємо в часі воскресної утрені: "Небеса достойно нехай веселяться, земля ж нехай радіє, нехай святкує увесь видимий світ і невидимий, Христос бо воскрес — радість вічна!" (Пасхальна утреня пісня 1). В четвертій пісні утрені є порівняння Богоотця Давида, який радів і веселився перед ковчегом. Так і ми, Божий народ, бачивши здійснення прообразів, "веселімось у Бозі, бо воскрес Христос, як всемогутній". Ці слова надзвичайно глибоко проникають у наші серця і душі, в них стільки зворушливих закликів до ликування, до дії: "Прийдіть, усі вірні, поклонимось святому Христовому воскресінню, це бо прийшла через хрест радість усьому світу". Чому радіємо? В чому полягає наша радість? Наша радість безмежна, тому що: "Святкуємо перемогу над смертю, знищення ада, іншого життя вічного початок, і, радіючи, оспівуємо Того, що це вчинив, — єдиного благословенного отців Бога і пре прославленого" (Пасхальна утреня пісня 7). А величний гимн на честь Пресвятої Богородиці! Це Вона, Божа Мати, найбільш з усіх людей очікувала вістки від Свого сина і тут отримує турадісну новину: "Чистая Діво, радуйся і паки реку радуйся, людіє, веселітеся... ликуй і веселися, Сіоне." Серце Матері Божої, душі в аді, весь людський рід, вся вселенна радіє з воскресіння Божого Сина.
Воскреслий Христос — наша Пасха. На превеликий жаль, у нашому народі слово "пасха" вживається переважно в значенні святкового хліба, який печемо у Великий Страсний четвер, який прикрашає наш кошичок і великодній сніданок. Це, безумовно, важливо для урочистих пасхальних днів, для нашої родини, для святкового столу, але так би хотілося, щоб ми звернули увагу ще й на духовне значення цього слова. Слово, що символізує Пасхального Агнця, якого вперше принесли діти ізраїльські, як виходили з єгипетського дому неволі. В цей день увечері євреї закололи і готували пасхального агнця, а його кров'ю помазували одвірки і перекладини в дверях. Цієї ночі, коли євреї споживали пасхального агнця, Ангел Господній уразив усіх первістків у Єгипті, від людини до худоби. Він оминув тільки ті доми, двері, яких були позначені кров'ю. Господь у цей день установив головне старозавітне свято, яке назвав Пасхою. Слово "Пасха" означає: проходження мимо, перехід, визволення від біди. Старозавітній Пасхальний Агнець, кров'ю якого були збереженні від смерті єврейські первістки, був прообразом самого Спасителя Ісуса Христа, Агнця Божого, що взяв на себе усі гріхи світу і Кров Якого визволяє всіх віруючих від вічної загибелі. Святий Апостол Павло так навчає нас: "Усуньте стару закваску, щоб ви були новим тістом, так, як ви і є прісні, бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву. Отож святкуймо не у старій заквасці, ані у заквасці злоби і лукавства, а в опрісноках чистоти й правди" (1 Кор. 5, 7-8). Христос Спаситель — це наша Пасха Нового Завіту, наш визволитель з темряви гріховної, Той, котрий через Свою жертву на хресному дереві відкрив нам райські двері і примирив людство з Отцем Небесним. Воскресна утреня оспівує Пасху Нового Завіту такими словами: "Пасха священна нам сьогодні з'явилась: Пасханова, святая; Пасха таємна, Пасха преславна; Пасха—Христос визволитель; Пасха непорочна, Пасха велика; Пасха вірних; Пасха, що райські двері нам відчиняє; Пасха, що освячує всіх вірних" (Пасхальна утреня стихири Пасхи). Таке правдиве християнське значення має для нас Пасха Нового Завіту.
А яку ми святкуємо Пасху? В чому полягає святкування Великодніх свят? Чи ще дотримуємося Великого Посту в наших родинах? Чи відбули великодню сповідь і приступили до Господньої Трапези? На превеликий жаль, для більшості людей, які називають себе християнами, Пасха існує тільки в цьому першому вимірі: святковий обід, гуляння, гаївки, обливання водою тощо. Про духовне її значення ми нічого не знаємо і не бажаємо знати, а тим більше пристосувати до неї своє життя. Як свідчить статистика, кожного року відкриваються все нові і нові релігійні спільноти, духовні центри, утворюються товариства, організації, різного роду об'єднання, проводяться екуменічні зустрічі, симпозіуми, зводяться споруди для релігійних культів, а духовність народу попри те занепадає. Замало тільки знати, читати, писати, говорити, проповідувати — потрібно жити Христом і Його Святою Євангелією! Лише тоді ми зможемо піднятися з гріховного багна, до життя дітей Божих. Замало тільки нести кошичок із пасхою, писанками та іншою поживою до храму Божого на посвячення — потрібно до цього храму йти щонеділі і в свята на Богослужіння, брати участь у набоженствах Великого Посту, тоді ми відчуємо і глибше зрозуміємо значення цього Великого дня, коли наш Спаситель Ісус Христос переміг смерть, неправду, диявола.
У ці радісні пасхальні дні сердечно вітаю, вас дорогі браття і сестри, з великим празником Воскресіння Христового. Живемо в часах секуляризації суспільства, де для Христа і Його святої науки немає місця не тільки в державах, а також у родинах і найстрашніше — в людському серці і душі. З року в рік ми є свідками жахливих видовищ зневаги святого Великого Посту. Все частіше навіть у храмах Господніх чуємо з уст священнослужителів, що піст у нинішніх часах є не такий важливий: не слід, мовляв акцентувати на стримуванні від їжі, дискотек, танців, різних розважальних програм, тому що має бути насамперед піст духовний. Хочеться у зв'язку з цим запитати тих модерних священиків: а чи можливий духовний піст без умертвлення, духовної боротьби з тілесними пожадливостями? В такий спосіб ми перекреслюємо всю нашу велику духовну спадщину подвижників святої віри минулих століть: Святих Отців, постників, подвижників монашого життя, пустинників, мучеників, ісповідників. Модерна людина трактує тих людей не як взірець до наслідування, а як релігійних фанатиків і забобонників, а що найстрашніше — ми в такий спосіб ставимо під сумнів науку Святої Євангелії, яка свідчить, що Христос Спаситель сам перебував сорок днів і ночей на пості і молитві і був спокушуваний дияволом. Коли Апостоли були безсильні проти злого духа, Ісус промовив: "Цей рід диявола виганяється постом і молитвою ".
Дорогі брати і сестри! Дорогі християнські родини, які тримаєтеся прадідівського передання, де мати і батько разом зі дітьми й онуками зберігають віру предків, де був дотриманий святий піст, де в родині разом клякали до спільної молитви на Святій Вервиці чи разом відмовляли Хресну Дорогу! Для всіх вас — чи ви з наших парафій, чи між нами є велика відстань, це не має значення, але в ці дні Пасхальної радості, ми молимося за кожну особу, за кожну традиційну родину, в духовній молитовний спосіб єднаємося з вами і благаємо Воскреслого Ісуса: "Благослови їм, Боже!"
Дорогі священики Братства Святого Священномученика Йосафата і ті священнослужителі, які підтримуєте нас у молитовний чи інший спосіб, ті, які молитеся за тріумф Непорочного Серця Матері Божої у світі і затріумф Святої Традиціїі Воскреслий Христос — єдина наша надія і духовна підтримка в цих часах відступництва від Бога і правди святої віри. Правду можна замовчувати, притоптати, засудити різними трибуналами і судами, але її неможливо вбити. А тим, які вважають, що її можна вбити чи здати до архіву і похоронити, або спалити, щоб не було свідоцтв для майбутніх поколінь, таким ми кажемо "ні". Правда воскресне з гробу і постане з попелу. Більше відваги, більше жертви, більше молитви і посту, більше покори і любові, більше терпеливості і надії! А всі ці чесноти нам може дати тільки Воскреслий Христос, тож молімося і виблагаємо один для одного в доброго і милосердного Бога тих благодатей, які потрібні нам у душпастирській праці.
Всім нашим жертводавцям, які словом, ділом і вчинком підтримують справу Святої Традиції в нашому народі, хочу сказати: "Дякую вам за ваше розуміння, за дар вашого серця і душі, за ваші невтомні труди в ім'я Бога, Церкви і народу". Бо тільки наша спільна молитва, праця і жертва будують Царство Боже в наших серцях і душах, родинах, у нашій Батьківщині. Так багато людей сьогодні викидають у повітря великі суми грошей на непотрібні, деколи навіть грішні речі, які спричиняють поширення всякого зла й аморальності в суспільстві. А з другого боку є інша категорія людей, які потребують нашого милосердя і співчуття, моральної і матеріальної підтримки. Пам'ятаймо, що дуже багато людей сьогодні ще перебуває у гріховній темряві під владою сатани. Багато людських душ ще привалені важким гріховним каменем, світло Христового Воскресіння ще не торкнулося їх. Тому нашим християнським обов'язком є також справа місій, розповсюдження доброї духовної літератури серед нашого народу, щоб вістка доброї новини ввійшла до кожної хати і родини. Читайте самі і передавайте іншим добру католицьку пресу, касети, вчіть молитов на Святій Вервиці, будьте лицарями Непорочного Серця Матері Божої в цих часах великої духовної кризи.
Хай радість і надія Воскреслого Ісуса наповнить серця наших священиків, які цього року голосили слово Боже — реколекційні науки. Це була велика невтомна праця у винограднику Христовому. В часі святого Великого посту цього року участь у триденних закритих реколекційних науках взяло участь 357 осіб шкільної молоді і студентства. Дякую традиційним сестрам-василіянкам, які своєю жертовною працею, молитвою, катехизою молоді дають приклад правдивої християнської любові. Духовні особи, сестри-монахині, які посвятили своє життя, серце і душу на службу Богу і ближньому, дають нам приклад, як кожен із нас на своєму місці має сумлінно виконувати обов'язки свого стану. Працюймо невтомно на цій долині сліз для спасення людських душ, не очікуючи земної винагороди, бо мета нашого життя, як нас навчає святий Василій Великий: "Сьогодні пора покаяння, завтра — нагороди. Сьогодні час праці, завтра—заплати " (Вступ до Ширших Правил).
Дякую нашій чудовій католицькій молоді, яка в час цього Великого Посту також немало потрудилася всім серцем і душею: молилася, покутувала, відвідувала реколекції. Дякую за високодуховну будуючу виставу-декламацію, підготовлену юними парафіянами церкви Свв. Верховних Ann. Петра і Павла (Рясне-1) і показану в перший адораційний четвер квітня — "Ісус відкрив очі мого серця" — про незрячу дівчинку, яка у важкій недузі не впала духом, не зламалася, а ще й змогла стати іншим підпорою у їхніх випробуваннях — своїми молитвами і жертвами. Стійкості їй додавав приклад Ісуса, який несе хрест на гору Голгофту: його дівчинка завжди бачила своїм внутрішнім зором.
Дорогі браття і сестри! В цей час пасхальної радості відкриймо свої серця не тільки для людей, які близькі і рідні нам по крові, ідеї і духу, наслідуймо нашого Господа Ісуса Христа, Який нас навчав: "Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. А Я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять? І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять? Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий" (Мт. 5,43-48).
Нелегко змиритися з усім тим, що відбувається у нашій Церкві. Коли на шпальтах різних релігійних і світських часописів, на радіо і телебаченні, в проповідях і Різдвяних посланнях місцевої ієрархії, з уст духовних і світських осіб чуємо несправедливі обвинувачення, наклепи, вигадану, штучно сфабриковану і в саркастичний спосіб донесену до народу неправду, не завжди пам'ятаємо ці слова нашого Спасителя Ісуса Христа і, буває, обурюємося, і наше серце наповняється болем, жалем, а часом, можливо, й неприязню до тих осіб, які нас зневажають, висміюють і в різний спосіб переслідують. Тому в цей день прощення і примирення, вдень духовної радості закличмо до тих, які проти нас і проти Святої Традиції: "Воскресіння день! Просвітімося торжеством, і одні одних обнімімо, та скажімо: Браття! І тим, що ненавидять нас, простім все з Воскресінням!"
