Всі люди можуть осягнути досконалість, але не всі в однаковому ступені. Рівень досконалості залежить від Божої волі і від нашого співділання. Господь Бог, як нескінченна Любов, прагне, щоб всі були досконалими. Він бажає на всідуші вилити потік своїх ласк, щоб вчинити їх прегарною короною у своїх руках: "Блискучою короною в руці Господній будеш, царським вінцем у руці Бога твого" (Іс. 62,3). Тому Він стоїть біля воріт кожної душі і, стукаючи, просить: "Відчини мені, о моя сестро, моя люба, моя голубко, моя чиста!" (Пісня Пісень 5, 2), розбуджуючи в ній насамперед бажання до молитви і до Св. Причастя. Якщо душа охоче відкриває, запрошує і затримує Великого Гостя, в цей час Господь Бог, невичерпно щедрий для щедрих, обсипає її скарбами своєї доброти і буде з нею вечеряти (Од. 3,20). На превеликий жаль, таких душ є дуже мало, і тому мало є досконалих.
Досконалість є ніби містом Об'явлень (Од. 21, 19-21), яке має 12 брам, що виходять на всі сторони світу на знак, що люди всіх національностей, станів і віку можуть через них увійти. Відкрий око віри і подивися, як через них тиснуться незліченні черги, а є там чоловіки і жінки, старці і молодь, духовні і світські, пани і слуги, вчені і прості, багаті і убогі на чолі з Пречистою Дівою Марією. Жодний стан не є перешкодою до досконалого життя. Господь Бог не дивиться на зовнішні речі, як наприклад: убогість, хворобу або гідність. Його очі звернені лише надушу. Той, хто набирає загін воїнів, дивиться на вік, зріст, фізичні сили. Проте Цар Неба цього не вимагає, але приймає до себе на службу навіть старців, кривих і слабких, а бажає лише стільки, скільки ми можемо і хочемо дати. Кожен з нас може любити Господа Бога, бути чеснотливим, і цього Богу вистачає.
Не раз у деяких станах є перешкоди, тому що є більше розсіянь, спокус і труднощів, а менше середників до духовного життя, але і в них, при більшій праці над собою і особливій ласці Божій (про яку потрібно щиро і гаряче просити), можна досконало служити Господу Богу. Так, наприклад, якщо вчитель, робітник чи ремісник не може багато часу присвячувати на духовні практики, він повинен виконувати всі Заповіді Божі і Церковні. Повинен добре виконувати обов'язки свого стану, молитися зранку і ввечері, перед і після їди, пам'ятати про Божу присутність, промовляти стрілисті акти, хоча б раз на місяць або на великі свята приступати до Св. Тайни Покаяння і Пресв. Євхаристії, щоденно робити іспит сумління, дати милостиню чи зробити інший милосердний вчинок. Може все, що робить або переносить, хоч би це було щось дуже мале і незначне, виконувати в стані ласки, з великою любов'ю і в злуці зХристом. Таким способом дійде до досконалості, відповідної своєму станові. Це саме можна сказати про слуг, убогих, які цілий день зайняті працею, а також про жінок, які виховують своїх дітей.
Особа заможніша і багатша, з вищого або середнього стану, яка має багато часу і середників, повинна більше молитися, читати духовну літературу, частіше бути на Службі Божій і приступати до Св. Тайн, з гарячішою ревністю віддаватися милосердним вчинкам, частіше відвідувати хворих, убогих, словом і прикладом потягати інших до ревності в Божій службі. Цією дорогою йшла св. Францишкаде Шанталь, коли ще жила в світі, св. Єлеазар та інші.
Незалежно від стану і віку, можна стати святим.
Перегляньмо життя святих Церкви і побачимо, що багато з них вийшло з безлюдної пустині, багато з величних міст, багато з монаших келій, багато з сільських хат, військових казарм, царських палаців. Знайдемо не тільки духовних осіб, але й королів і королев, царів і цариць, князів і княгинь, як наприклад: св. Людовіка французького, св. Генріха німецького, св. Едуарда англійського, св. Еріка шведського; з княгинь-королев: св. Матильда, св. Єлисавета, св. Соломія, св. Ольга; здворян: св. Йоан Дамаскин, св. Герман; святі вчителі: св.ТомазАквіну,св. Бонавентура; лікарі: св. КосмаіДам'ян. Знайдемо святих купців, ремісників, робітників і навіть жебраків різного стану і віку.
Було б великою зневагою ласки Божої, якщо ми забажали б усунути досконале життя з домів робітників, з подружнього життя для того, щоб закрити його лише за монастирською фіртою.
Коли одного разу Домінік де Понзо випробовував св. Катерину Генуезську, яка була заміжньою, і намагався переконати її, що в світі неможливо досконало любити Бога, свята, повернувшись до своєї кімнати, закликала: "О Боже, моя любове! Хто може мені перешкодити любити Тебе? Коли б світ або подружній стан зміг затримати мою любов, якою вона була б негідною і підлою! Однак я знаю, що для любові немає перешкод". Отже, і в світі можна бути досконалим, бо в світі також можна любити Бога.
Справді, живучи в доброму монастирі, можна легко дійти до досконалості, тому що там набагато менше перешкод, а більше духовних середників, якими є: обіти, правила, відірваність від світу, часта молитва, сповідь, Св. Причастя. Тому щасливі ті, які, йдучи за правдивим покликанням, вибрали монаший стан і гідно відповідають цьому покликанню. А з іншого боку, ті, які живуть серед світу, якщо вони щиро люблять Бога, шукаючи, знайдуть Його і з певністю освятять свої душі. Від них вимагається лише, щоб не керувалися засадами світу, ані не прагнули його проминаючих потіх, але вірно йшли за Христом: у всьому старалися подобатися Його Найсвятішому Серцю.
А ти стараєшся про це?..
