§6 ОБОВ'ЯЗКИ ЧЛЕНІВ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ
1) Обов'язок 1-го ступеня, оснований і суттєвий усього Апостольства молитви
В Апостольстві молитви члени поділяються на три ступені, як про це сказано в статуті цього Товариства, і мають відповідно до ступеня, до якого належать, відповідні обов'язки, до котрих прив'язані особливі відпусти. Обов'язок 1-го ступеня, котрий разом з тим є основним і головним обов'язком усього Апостольства, полягає у тому, аби щодня зранку свої молитви, справи і терпіння жертвувати Господу Богу у злуці з Найсвятішим Серцем Христовим і в усіх тих наміреннях, в яких Христос неустанно молиться і себе жертвує у Найсвятішій Євхаристії. Це пожертвування і намірення слід відновляти щодня. Певної приписаної формули, за якою це пожертвування і намірення слід виконувати, немає. Тому в кожному разі необхідно це пожертвування і намірення (нехай і довільно, але обов'язково) висловити словами. Формула, за якою це можна зробити, така:
"Божественне Серце Ісуса, жертвую Тобі через Непорочне Серце Пресвятої Діви Марії, всі молитви, справи і терпіння нинішнього дня як винагородження за всі наші провини. Лучуїхіз тими всіманаміреннями, в яких Ти Сам за нас на вівтарі жертвуєшся. А саме: жертвую Тобі їх за Святу Церкву, за Святіїпого Отця, просячи... (тут слід назвати місячну інтенцію) і за намірення, визначені на ниніїпнійдень. Бажаю також отримати відпусти, які нині отримати можна. Амінь".
Або може бути ще коротша формула: "Божественне Серце Ісуса, жертвую Тобі через Непорочне Серце Марії нинішній день у наміреннях, в яких Ти Самого Себе жертвуєш на вівтарі".
Це намірення слід виконувати рано під час ранішніх молитов. Само собою зрозуміло, що це загальне намірення не виключає інших, особливих намірень, які на нас накладає обов'язок або любов до ближнього, бо вони через те, що є добрими, містяться у наміреннях Серця Христового.
Виконання цього обов'язку і цієї практики 1-го ступеня є суттю і складає всю основу Апостольства молитви. Через з'єднання наших молитов, вчинків і терпінь із Серцем Христовим наше життя стає однією і неустанною молитвою, і то молитвою правдивою і успішною у найкорисніших, найкращих і найвищих справах. Ми зобов'язані неустанно молитися, тобто не лише усно і думкою молитися, але всім нашим життям, тому всі наші вчинки, навіть незначні, всі наші терпіння, хоча б і найменші, повинні бути молитвою. Ми, як правило, не вміємо добре молитися ні усно, ані подумки, не вміємо або ж не пам'ятаємо про те, щоб усі наші вчинки і терпіння виходили на славу Божу і мали на собі знак молитви. Коли ж ми лучимо їх із Серцем Христовим і через Серце Пречистої Діви Марії, тоді всі наші молитви, всі наші вчинки і терпіння, хоча б недосконалі і немічні, стають однією неустанною і правдивою молитвою. Крім того, ми зазвичай не знаємо, про що просити, не знаємо, котрі справи для нас найважливіїш, і тому не раз через це наші намірення неправильні або низькі і самолюбні, то й молитви наші не мають належного успіху і не осягають найнеобхідніших і найважливіших справ. Коли ж ми поєднали їх із наміреннями Серця Христового, то будьмо певні, що вони будуть успіїпні і застосовані для найважливіших і найвищих дібр, бо намірення Серця Христового завжди є вислухані, тому що вони завжди найсвятіші і найкращі, тому що вони стремлять до поширення Царства Божого на землі. У такий спосіб ми з Серцем Христовим неустанно молимося, працюємо, зносимо труди і з Ним терпимо.
Крім того, виконання цього обов'язку і цієї практики є життям і духом Апостольства молитви, бо тоді це Товариство є тим, чим повинно бути, тобто Апостольством молитви. Без цього обов'язку воно може втратити свою питому рису і виродитися та перемінитися у щось інше, може сповняти різні інші обов'язки, навіть дуже гарні, але не буде Апостольством молитви. Але якщо б члени Апостольства молитви виконували лише цей обов'язок 1-го ступеня, а всі інші, які належать до 2-го та 3-го ступеня, залишили, то Апостольство буде завжди Апостольством молитви. А якщо б вони цей головний обов'язок залишили, а всі інші сповняли, тоді Апостольство перестане бути Апостольством молитви.
Врешті, Апостольство молитви, яке насправді не має безпосередньоїметинабоженствадо Серця Христового, але через те, що лучить свої молитви, вчинки і терпіння з Серцем Христовим, посередньо стає розсадником правдивого почитання Серця Христового, наскрізь проймається духом набоженства до Серця Христового. Таким чином, Апостольство молитви спонукає своїх членів полюбити всі справи, які стосуються Найсвятішого Серця Христового, і освячувати себе, свої молитви, вчинки й терпіння Його Божими наміреннями. Одне слово, веде їх до того, щоб усе їхнє життя вийшло на прославу Божого Серця, щоб вони це Серце полюбили, Його винагороджували і наслідували.
2) Обов'язки 2-го ступеня Апостольства молитви
До другого ступеня Апостольства молитви належать ті члени, що виконують обов'язки першого ступеня, а крім того, жертвують ще щоденно на честь Пречистої Діви Марії 1 "Отче наш" і 10 "Богородице Діво" в наміренні, визначеному на кожен місяць і затвердженому Святішим Отцем.
Через відновлення цих молитов на честь Матері Божої ми ще більше почитаємо і наслідуємо Серце Христове, бо це Серце пройняте найсильнішою і найгарячішою любов'ю до Своєї Матері Пречистої Діви Марії.
Крім того, у Католицькій Церкві існує переконання, що Господь Бог уділяє всі Свої ласки і вислуховує всі наші молитви через заступництво і клопотання Пречистої Діви Марії. Адже в церковних Богослуженнях ми кличемо до Неї: "Заступнице християн непостидная, Ходатаїце ко Творцу непреложная" або: "Не імами шия помощи, не імами іния надежди разві Тебе, Пречистая Діво". Томуйчлени Апостольства молитви прибігають до Пречистої Діви Марії, аби їхні молитви, оперті на її всемогутньому заступництві, були швидше прийняті і вислухані.
Врешті, Марія є царицею Апостолів. Марія була присутня вже в першому Апостольстві молитви після Вознесення Ісуса Христа на небо, коли Апостоли й учні Христові, а також побожні невісти, зібрані у вечернику, готувалися дев'ятницею до Зіслання Святого Духа в день першої П 'ятдесятниці. Марія за весь час свого життя на землі після Вознесіння Ісуса Христа була опорою, утішителькою і порадницею Апостолів.
Вона була, можна сказати, їхньою душею. А коли була взята на небо, то й нині не перестає заступатися за всіх, що до Неї прибігають. Тож немає нічого дивного в тому, що Товариство Апостольства, яке сповняє обов'язок апостольства молитви, прибігає до Марії як до Цариці Апостолів.
Відмовляється 1 "Отче наш" і 10 "Богородице Діво", бо це число прийняте на кожне таїнство Св. Вервиці на честь Матері Божої. З цього однак не випливає, що нібито Апостольство молитви є тим самим, що Братство Св. Розарію, або так званий Живий Розарій. Навпаки, як визначає статут Апостольства, члени Апостольства молитви не мають обов'язку, який мають члени Братства Св. Розарію, або Живого Розарію.
Інколи члени Апостольства, справді, поділяються на гуртки з 15 членів і в такий спосіб відмовляють Живий Розарій, однак практика показала, що з часом Апостольство молитви втратило свою питому рису Апостольства і перемінилося у Живий Розарій. Тому краще в даному випадку заснувати окреме Братство Живого Розарію, а не лучитися з Товариством Апостольства молитви. Для членів Апостольства молитви досить, якщо члени 2-го ступеня будуть відмовляти кожен окремо 1 "Отче наш" і 10 "Богородице Діво" на честь Матері Божої у наміренні, як зазначено вище.
Прикметною, отже, рисою членів 2-го ступеня Апостольства молитви є культ Пречистої Діви Марії. Цимдухомнабоженствадо ПречистоїДіви Марії вони повинні самі пройнятися і в інших, ближніх душах його прищеплювати. Бо через Марію — найлегший і найшвидший доступ до Серця Христового. Через Марію найліпше зрозуміємо і полюбимо Серце Христове.
3) Обов'язки 3-го ступеня Апостольства молитви
До 3-го ступеня Апостольства молитви належать ті члени, які, виконуючи обов'язки перших двох ступенів або хоча б першого ступеня, зобов'язуються ще приймати винагороджуюче Святе Причастіє щотижня або щомісяця у визначений день. Про те, звідки бере початок винагороджуюче Св. Причастіє, яка його мета і за яких умов слід його приймати, було сказано вище (Глава І, § 4 під 4 та § 5 під 2). За статутом, якщо члени Апостольства виконають усі умови згідно з уставом Товариства винагороджуючого Св. Причастія, тоді вони стають членами цього Товариства і отримують його відпусти.
Усі члени цього ступеня групуються у гуртки по 7 або по 30 осіб — залежно від того, щотижня чи щомісяця вони зобов'язуються приймати винагороджуюче Св. Причастіє у визначений день тижня (відповідно місяця). По парафіях найліпше поділяти на гуртки, які складаються з 30 осіб, і над кожним гуртком поставити Ревнителя (якщо це чоловіки) та Ревнительку (якщо це гурток із жінок). Кожен гурток приймає Св. Причастіє таким чином: 1-ша особа приймає першого дня місяця, 2-га особа — другого дня місяця і т.д.. Якщо місяць має 31 день, то 31-го дня місяця винагороджуюче Св. Причастіє приймає Ревнитель (Ревнителька), незважаючи нате, щоусвій визначений день уже прийняв (-ла) Св. Причастіє.
Там, де немає можливості, аби члени 3-го ступеня приймали Св. Причастіє у вищезазначений спосіб, слід запровадити спільне прилюдне винагороджуюче Св. Причастіє у визначений Провідником день кожного місяця. Навіть там, де члени, поділені на гуртки, окремо приймають це Св. Причастіє, добре і корисно, щоб вони ще, крім цього, всі разом спільно приймали винагороджуюче Св. Причастіє в одному дні щомісяця. Таким днем найліпше є перша п'ятниця місяця, а там, де це було б неможливим, то в першу неділю місяця, як у нас це вже заведено. Таке спільне винагороджуюче Св. Причастіє слід тиждень перед тим заповісти з проповідальниці, а Ревнителі та Ревнительки хай зі свого боку приватно нагадають членам Апостольства про їхній обов'язок. До цього спільного Св. Причастія можуть приступити всі члени також перших двох ступенів.
Таке спільне винагороджуюче Св. Причастіє утримає членів у ревності, додасть Апостольству життя і тривалосте, буде прикладом для всієї парафії та заохоченням до Св. Причастія для щораз більшої кількості осіб. У такому спільному винагороджуючому Св. Причасти душпастирі мають сильний середник до освячення своїх вірних.
Дуже корисною річчю, яка, крім того, дуже на часі, є запровадження окремо спільного Св. Причастія для дітей щомісяця у певному визначеному дні. У нинішніх школах діти так мало чують про Бога, так мало знають про Нього, що вже від ранніх літ стають байдужими до релігійних справ, бо наслухаються стільки слів, несприятливих для віри і релігії, бачать стільки поганих прикладів, що вже передчасно є виставленими на зіпсуття. Цьому необхідно конче запобігти. Тому спільне місячне Св. Причастіє для дітей є тим сильним середником, щоб прищепити їм і розбудити в них живу віру та сердечну побожність, аби уберегти їх від зіпсуття і виховати по-Божому правдивими і побожними християнами. Таке Св. Причастіє має ще й той позитив і користь, що дуже будуюче впливає і на старших, а особливо на чоловіків.
Щоб Св. Причастіє дітей мало більший успіх і тривалість, слід з нього зробити винагороджуюче Св. Причастіє, залучаючи дітей до Апостольства молитви. Це Товариство таке унікальне, а при цьому таке потужне, воно не є зовсім понад дитячі сили, вони можуть виконувати його обов'язки без труднощів. Навчити їх жертвувати щоденно свої молитви, вчинки і прикрощі Серцю Христовому, відмовити щоденно 1 "Отче наш" і 10 "Богородице Діво", а раз на місяць прийняти Св. Причастіє — адже це також не понад дитячі сили. А якщо їм тяжко виконувати обов'язки 2-го і 3-го ступенів, то достатньо лише виконувати те, що належить до 1-го ступеня. Це абсолютно можливо. Діти мусять у школі навчатися далеко важчих речей, то чому ж би не мали вони навчитися цих таких легких справ, належачи до Апостольства молитви? Лише трохи труду і щирої волі з боку душпастиря (відповідно катехита), і все піде складно і гарно. А вже не варто говорити про те, що таке Апостольство дітей є найкращим в очах Божих, а тим самим і найсильнішим, а їхнє винагороджуюче Св. Причастіє є наймилішим для Христа Спасителя. Спосіб запровадження і проведення винагороджуючого Св. Причастія для дітей буде викладено далі (Частина IV, глава II, § 15). Але повернімося ще до 3-го ступеня. Зваживши практику, пов'язану з цим 3-ім ступенем, ми легко зрозуміємо, що рисою членів цього ступеня повинно бути набоженство і Євхаристійний культ. З цією метою вони повинні старатися всіма можливими силами дбати про поширення і піднесення почитання Найсвятішої Євхаристії. Під час проведення адорацій Найсвятішої Євхаристії, під час урочистих походів з Найсвятішими Тайнами, як наприклад, на свято Божого Тіла та при інших нагодах, члени цього ступеня мають широке поле для діяльності. Вони самі повинні відзначатися духом набоженства до Найсвятішої Євхаристії і інших заохочувати — чи то прикладом, чи то словами. Численна участь вірних у Євхаристійних торжествах, порядок, прикрашання церкви та вівтарів багато в чому залежить від членів 3-го ступеня Апостольства молитви, аголовнимчином— від Ревнителів та Ревнительок. Вони повинні також як своїм особистим прикладом, так і своєю уважністю впливати на побожну поведінку людей у церкві, на вчащання до церкви на Службу Божу в недільні та святкові дні, а де можливо — і в будні. Проте найголовніша і найважливіша справа — це поширення частого винагороджуючого Св. Причастія, щоб не тільки раз на місяць, але і більше разів, а навіть (якщо це можливо) і щоденно приймали Св. Причастіє як самі, так і інших також освідомлювали і до цього заохочували. Це тим більше рекомендується, відколи святий Папа Пій X Декретом "Sancta Synodus Tridentina" від 17 грудня 1905 року дозволив часте, а навіть щоденне Св. Причастіє.1
Само собою зрозуміло, щоб члени 3-го ступеня Апостольства молитви взагалі, а Ревнителі та Ревнительки особливо, виконували свою діяльність у поширенні Євхаристійного культу не на власну руку, а під проводом і за вказівками місцевого Провідника.
4) Свята Година
У статуті Товариства Апостольства молитви згадується ще про практикування "Святої Години". Ця практика, де вона є можливою і наскільки є можливою, має великий вплив і значення. Мета її пречудова, бо вона виконується на честь опущеного Серця Христового під час смертного конання в Оливному городі. А те опущення — це безперервна історія опущеного Серця Христового в Найсвятіїпій Євхаристії. Цю практику можна відбувати або приватно, або прилюдно щотижня з четверга на п'ятницю упродовж часу, почавши від заходу сонця в четвер увечері аждо сходу сонця у п'ятницю рано, протягом однієї години. Якщо не можна щотижня, то бодай у важливіший час. Про спосіб відбування "Святої Години" піде мова далі (Частина IV, глава II, § 16).
5) Богослуження Апостольства молитви
а) Для більшого розвою і для піднесення духа Апостольства молитви відбуваються також спільні прилюдні Богослуження на честь Найсвятіїпого Серця Христового. Такі Богослуження відбуваються, як правило, у першу п'ятницю місяця рано, а якщо можливо, то також після обіду; відтак у кожну першу неділю місяця при нагоді спільного винагороджуючого Св. Причастія рано, а крім того, також після обіду. Там, де неможливо відправити Богослуження у першу п'ятницю, тоді в крайньому разі це необхідно робити в першу неділю і то бодай після обіду. На таких Богослуженнях співається Молебень до Серця Христового, відмовляються спільно молитви і співаються пісні. Про спосіб і порядок таких Богослужень піде мова далі (Частина IV, глава II).
6) Такі Богослуження відбуваються зазвичай з виставленням Найсвятіших Тайн, котре є вінцем кожного такого Богослуження. Воно є мовби сонцем благословення, котре розвеселяє Богослуження, а разом з тим воно є джерелом благодати Божої, котра спливає на людські душі. Тому почитателі Серця Христового повинні мати на своєму спільному Богослуженні виставлення Найсвятіших Тайн, бо їхнє завдання — винагороджувати Ісусові за всі зневаги, Йому нанесені, передусім у цій Найсвятішій Тайні любови. З цією метою вони повинні відмовляти під час виставлення Найсвятіших Тайн відповідні молитви. Проте важливішою річчю за відмовляння молитов є внутрішнє набоженство до Ісуса Христа, утаєнного у Найсвятішій Євхаристії, яким повинні бути пройняті ті, котрі мають намір винагороджувати Йому кривди і зневаги, заподіяні від людей, тобто члени Апостольства молитви, а особливо члени 3-го ступеня. Душпастир, у свою чергу, повинен неустанно навчати членів Апостольства молитви, а особливо Ревнителів і Ревнительок, що в Найсвятішій Євхаристії є правдивий і живий Христос, хоча й утаєний. Необхідно їх побуджувати до дитинного довір'я до Ісуса Господа нашого, Котрий всемогучий, Котрий має для нас найліпше Серце, Котрий є серед нас і близько нас. Відтак, з іншого боку, треба в них впоювати святий жах і найглибше ушанування до Найсвятішої Євхаристії.
в) Богослуження до Найсвятішого Серця Христо вого відправляються при вівтарі того ж імени, який прикрашений образом або фігурою Серця Христо вого. Якщо не можна мати окремого вівтарядля Серця Христового, тоді можна використати інший вівтар, поставивши на ньому нижче образ або фігуру Серця Христового. Посвячення вівтаря Серця Христового, а відповідно образу чи фігури, повинно відбутися урочисто.
г) Апостольство молитви має, як правило, свою хоругву, яку тримає найповажніший Ревнитель або Ревнителька під час спільних Богослужень або несе під час урочистих походів. Хоругва Апостольства молитви має бути одна, на ній з одного боку пред ставлене Серце Христове, а з другого — Непорочнозачата Діва Марія або Серце Марії.
д) Під час виставлення Найсвятіших Тайн, під час переносу Найсвятіших Тайн з головного вівтаря на бічний престіл або під час походів з Найсвятішими Тайнами члени Апостольства молитви беруть участь, йдучи в поході із запаленими свічками за встановленим порядком, відповідно клячать із палаючими свічками. Для цього Апостольство молитви має своє власне світло.
6) Місячний патрон
Практика обирання собі місячного Патрона є дуже корисною і відповідною для членів Апостольства молитви. Вона полягає у тому, щоб упродовж усього місяця, а передусім у день, коли припадає цей вибраний святий (свята), віддавати йому (їй) особливі почесті, а головне — прийняти в той день винагороджуюче Св. Причастіє, з чим пов'язаний повний відпуст. Місячного Патрона призначає зазвичай редакція видання у справах культу Найсвятішого Серця Христового. Ця практика ще тому дуже корисна, що зміцнює і побуджує до віри у спільність святих (communio sanctorum), котра у нас дуже занедбана. Цей зв'язок і спільність святих, тобто ця єдність між живими на землі і святими у небі та душами в чистилищі, у нас не є зрозуміла як слід, а ще менше практикована. Багато вірних навіть не знають, навіщо вони носять ім'я того чи іншого святого або святої.
7) Відзнака членів Апостольства молитви
Члени Апостольства молитви, аби якимось чином також зовнішньо засвідчити єдність своїх бажань, молитов, трудів і терпінь із наміреннями Серця Христового, прийняли як свою відзнаку скапулір Серця Христового. Різні корпорації, організації, як правило, мають свої відзнаки відповідно до мети і духу, яким є перейняті. То чому члени Апостольства молитви не можуть мати своїх відзнак? На таку відзнаку найбільше надається скапулір Серця Христового, тобто образок Серця Христового в такому вигляді, в якому те Серце Сам Христос об'явив святій Маргареті. Це Серце має бути вигаптоване або намальоване на клаптику гарної матерії з написом: "Да приідет Царствіє Твоє". Ці слова є немов кличем Серця Христового, а тим самим повинні бути кличем і членів Апостольства молитви. З цим скапуліром пов'язані відпусти. Замість скапуліра можна носити такі самі медалики. Більше про це йтиметься далі (Частина III, глава II,§ 5, під 2).
8) Спільні молитви і читання релігійних книжок по помешканнях
Про цю практику ми вже говорили (§ 4, під 4,3), коли йшлося про організацію Товариства Апостольства молитви, тому не будемо повторюватися, а лише зауважимо, що такі сходини з метою уникнення надуживань мають відбуватися за вказівками і чуванням місцевого Провідника, котрий має чувати і про все подбати, аби ці сходини відбувалися в побожності без будь-якого згіршення. З важливих причин місцевий Провідник може такі сходини заборонити.
*Продовження. Початок див. № 5 (10), 2003
1 У цій справі див.: Послання пастирське до духовенства Станиславівської Єпархії з дня 2 серпня 1909. Звертаємо при цьому увагу, що під словом "часте", "частіше" не мається на увазі: часто, кілька разів на день приймати Св. Причастіє, як деякі вірні зрозуміли. Це повинно лише так розумітися, що якщо хто не може щоденно (звичайно, один раз) причащатися, то бодай кілька разів на місяць або на тиждень. І на це слід вірним звернути увагу, щоб у своєму нерозумі не допускалися надуживань
