* * *
На Хресній дорозі мене найбільше вразив вчинок св. Вероніки. Коли Ісус ніс хрест, то багато людей ішли і бачили ці страсті, але ніхто не наважувався підійти до Ісуса, проявити свою любов до Нього. Аж ось ішла одна жінка на ім'я Вероніка. Вона не мала нічого, що могла б дати для Ісуса, лише тримала в своєму серці любов до Нього, а в руках — білу хустинку. Серце Вероніки стискалось від болю та жалю до Ісуса Христа. І тут жінка наважилась: вона підійшла до Господа свого і витерла Його обличчя з Крові та Поту. Христос не мав чим віддячити Вероніці, тож Він залишив відбиток Свого Пресвятого Обличчя, що є великим скарбом для св. Вероніки.
Чи мусила св. Вероніка йти до Ісуса? Чи була загроза, що кати поб'ють її? Так, звичайно, але вона проявила відвагу. Цей вчинок є дуже мужнім, відважним, що дуже важливо.
На мою думку, всі ми повинні не боятися, не стидатися Святої Віри. Яка б не булажалість, сильний біль, ми не повинні боятися, а звернутися до Бога в молитві, і Бог завжди нам допоможе.
Вчинок св. Вероніки мене дуже вразив. Я знаю, якщо візьму з неї приклад, то Ісус ніколи в житті від мене не відвернеться.
Кожного разу, коли я відмовляю Хресну Дорогу, найбільше задумуюся над вчинком святої Вероніки. Дуже багато людей ішло за Ісусом. Одні голосно плакали, другі тримали жаль у собі, а треті кричали: "Розпни його!". Аж тут появляється жінка, яка не злякалася жовнірів, ні тих, хто ненавидів Ісуса. Вона сміливо пробирається через натовп до Спасителя. її любов і прагнення заспокоїти Ісуса, хоч чимось допомогти йому, дають їй надзвичайну силу і мужність. Вероніка стає на коліна і витирає збите, скривавлене лице білою хустиною.
Своїм вчинком свята Вероніка дуже здивувала всіх. Показавши сміливість і рішучість, ця жінка також дає нам приклад любові та милосердя.
За цей вчинок вона одержала найцінніший дарунок: скорботне у страшному стражданні кроваве зображення Обличчя Спасителя. Тим самим Господь дав дорогоцінний доказ своєї благодаті та любові.
Тож і нам треба брати за приклад святу Вероніку, допомагати ближнім у скрутному становищі, коли допомогти їм нікому. Не треба чекати за це нагороди, бо Господь Бог відплатить нам усотеро, а наші добрі діла будуть записані в книзі нашого життя.
Найбільше мені сподобалась Марія Мати Божа.
Мати Божа йде за Ісусом Хресною Дорогою і бачить, як її Сина б'ють і шмагають, як він паде на землю й з останніх сил піднімається, бере хрест та йде далі. І Ісус бачить терпіння своєї Матері. З мечем болю в серці і сльозами в очах Пресвята Діва приступає до Нього. Ісус зупиняється, свої закривавлені очі звертає на Матір і серцем говорить: "Ненько, я йду, щоб сповнити волю мого Отця. Йду, щоб за спасіння світу звершити жертву мою!"
Ця зустріч Сина й Матері була дуже болюча, але радісна, бо вони були близько себе.
Як Мати Божа йшла Хресною Дорогою за Ісусом, так Вона йде з нами, бо ми Його брати та її духовні діти. Ніколи не забуваймо, що Марія завжди при нас, головно в часі нашої хресної дороги. Все звертаймо свій зір до Неї, просячи помочі й жертвуючи їй наші терпіння.
Я в неділю була на дитячій Хресній Дорозі. З Хресної Дороги мене найбільше зацікавила VI стація:
"Вероніка обтирає Ісусове обличчя". Ми бачимо мужність, відвагу шляхетність святої Вероніки, вона не звертає уваги на ^jT всіх воїнів і на людей, а відважно приступає до ІсусаХриста і обтирає його обличчя. За це вона дістає винагороду. На хустині Вероніки відбилася свята голова Ісуса Христа. Вероніка показала приклад мужності, відваги, вдячності та любові до Бога. Ісусе, я люблю тебе, завжди буду ходити до церкви і виконуватиму твої заповіді. Я дуже жалію за свої гріхи. Буду завжди слухати свою вчительку і виконувати домашні завдання.
"Отче наш", "Богородице Діво"... "О Маріє, Тебе прошу, най Ісуса рани ношу в своїм серці і душі!"
"Претерпівий за нас страсти, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!"
Мені найбільше зі всіх стацій подобається четверта стація. Коли Марія своїм зболілим серцем, у своїх думках пригортає до свого зболілого серця Ісуса. На цій стації Марія співтерпіла разом з Ісусом. Останній меч болю прошив її материнське зболіле серце. Хоч Марія не помагала нести хрест Ісусові, як Симеон з Киринеї, але Вона несла хрест у своєму серці і душі. На горі Голгофті вмираючий Ісус віддає нас під опіку Матері Божої. В цю хвилину Вона стає для нас матір 'ю.
"Маріє, я Тебе прошу: допоможи мені жити в твердій католицькій вірі, дотримуватися Божих законів, любити Ісуса! Молися замене, мою родину івесь народ".
Хресна Дорога..Гора Голгофта... Три хрести. Посередині — Ісус Христос, по боках — два розбійники. Кожному з них смерть заглядає у вічі. Ісус Христос вимолює прощення для всіх: "Отче! Відпусти їм, бо вони не знають, що роблять". Так з любов'ю молився Він за тих, котрі розп'яли Його на хресті і безжалісно осміювали Його.
Але я хотів би описати вчинки двох розбійників, які були розп'яті. Справа — розбійник! Вже одне тільки слово наганяє страх, і здається, що той чоловік у своєму житті зробив багато зла, прожив у гріхах. Але тепер, коли життя добігає кінця, він розкаявся, збудив досконалий жаль. Він благав Ісуса. Звичайно, він не міг впасти перед Ним на коліна, чи навіть повернутися до Ісуса, чи навіть підняти руки до неба — він міг лише говорити знемагаючим від болю голосом: "Згадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!" Цей розбійник повірив, що Ісус — Цар і свого часу буде царювати у славі. Ісус відповів йому: "По правді кажу тобі, сьогодні будеш зі мною в раю". Господь простив розкаяного розбійника. Він завжди готовий прощати і слухати молитви, звернені до Нього. Христос не примусив розбійника чекати на другий свій прихід, а пообіцяв йому негайно подарувати місце в раю. Ісус чекає на кожного з нас, Він приготував кожному місце в раю. Впродовж життя потрібно жити згідно із заповідями Божими, а коли душа в гріхах, то потрібно йти до сповіді, поправитися, тоді колись Господь прийме до себе нашу безсмертну Душу.
Зліва — теж розбійник! Цей чоловік був жорстокий, страшний, нерозумний, підлий. Як і багато там присутніх, він сміявся, лихословив, глузував з Ісуса, кажучи: "Якщо Ти Син Божий — спаси сам себе і зійди з хреста!" На превеликий жаль, цей чоловік, проживши життя, не подумав про свою душу, про те, що чекає її після смерті. А Ісус чекав, що цей чоловік теж розкається, але він не захотів, ідуша його пішла на вічні муки в пекло.
На Хресній Дорозі мене найбільше зворушила свята Вероніка.
Вона ішла разом з багатьма людьми за Ісусом на гору Голгофту. І бачачи, як тяжко нести Хрест зраненому збитому Ісусові, її серце розривалося. Свята Вероніка нікого перед очима не бачила, тільки страждаючого Ісуса.
Вона не зважала ні на вояків, ні на жандармів, які вели Ісуса, а підійшла близько до Ісуса і витерла Його закривавлене Лице білою хустиною. І яке було велике здивування святої Вероніки, коли побачила на полотні відбиток Ісусового Обличчя. Це було найбільшою нагородою для неї!
І я тепер буду більше застановлятися над тією стацією. І в своєму житті буду старатися якнайбільше допомагати людям, які цього потребуватимуть.
На Хресній Дорозі мене найбільше вразив учинок св. Вероніки. Багато людей ішло за Ісусом, можливо, багато співчувало Йому. Але ніхто не допоміг. А св. Вероніка зробила Ісусові таку малу послугу (лише обтерла Йому Обличчя), а отримала за це велику нагороду. Вона не боялась осуду, ганьби, а зробила так, як веліло її сумління.
Не чекаймо, поки хтось зробить нам добро, щоб віддячити. Робімо добро першими, і Господь винагородить нам всотеро.
Мене вразив надзвичайно сміливий вчинок св. Вероніки. її серце чисте і сміливе. Св. Вероніка бачила багато людей навколо Ісуса. Одні кричали: "Розпни його!", інші мовчали, багато з них плакали, деякі з співчуттям дивились на Нього, але нічого не робили. Крім людей, Ісуса оточували жовніри. Високі плечисті чоловіки із сердитими обличчями, з батогами в руках. Вони били Ісуса, підганяючи Його, кричали Йому вслід. Було страшно дивитися на їхні розлючені обличчя. Але св. Вероніка бачила лише побите, закривавлене, брудне, обпльоване лице Ісуса. Волосся Його заплуталось і злиплось у крові. Одне око майже не дивилось, бо сильно підпухло від побиття. Інше око запливло кров'ю і потом. Ісус ледве переступав скаліченими ногами, а тяжкий хрест пригинає Його до землі. Серце св. Вероніки застукало сильно-сильно. Вона швидко підійшла до Ісуса і з любов'ю, легенько, щоб не пошкодити Його рани, витерла лице. Вона притулила полотно до обличчя Ісуса і промокнула ніжно, лагідно та швиденько відійшла і заховалась серед людей. Велике здивування охопило її, коли розкрила полотно. Вона отримала небесний дар: Пресвяте Лице Господа у терновому вінці!
Хресна Дорога Ісуса Христа.
Немає такої стації, щоб ми не роздумували над нею, кожна з них справляє на нас неповторне враження. Почну із І стації—Пилат підписує декрет смерті на Ісуса.
Я відмовляю першу стацію і приходжу до висновку, що Пилат не прагнув пізнати істину, він лише хотів знайти спосіб, як вийти йому з цієї ситуації. Пилат був роздратований не тому, що Спаситель, якого він не міг зрозуміти, викрив його у власних очах. Його обурювало, що це зробив той, кого він міг скарати на смерть.
Пилат був обурений, але одночасно відчував жах від передбачень Спасителя. Він зробив останнє зусилля, щоб Його помилувати. Але погрози євреїв звинуватити Пилата перед імператором подіяли на нього. Страх перед земним царем переважив. Зі страху перед імператором він зрадив Кров Спасителя. Вилив собі на руки води і сказав:
— Я не винен у Крові цього Праведника.
— Ні, Пилате, тобі відповідати за цю Кров!
А скільки у наш час таких несправедливих Пилатів-суддів? Пилав помив руки від Його Крові, сподіваючись очиститись, та не міг очистити своєї совісті. А що ж Ісус Христос? Чого Він вчить нас? Його Божественна Кров благала і благає про прощення і милосердя для мене, для моєї родини, для всього людства. Прошу Тебе, Господи, щоб я пам'ятав Твою науку, коли будуть говорити про мене і мою родину щось погане. Хочу за твоїм прикладом терпеливо зносити всяку прикрість, як Ти колись, стоячи перед Пилатом.
Найбільше враження на мене справив епізод, як Ісус іде на гору Голгофту і від тяжкого хреста падає на землю. А Ісуса бичують, щоб Він скоріше вставав. З Ісусових очей ллються сльози, Йому боляче, але Ісус мовчки терпить.
Ісус Христос страждав за наші гріхи. Він настільки нас полюбив, що ніс наші гріхи на своїх плечах. Коли ми грішимо, це все відбивається на Ісусовій душі. Ісус нас любить настільки, що за нас помер на хресті. Скільки Він терпів за гріхи інших людей! А ми так принижуємо Ісуса, не ходимо до церкви, не молимося зранку і ввечері, недотримуємося Заповідей Божих і церковних..Ліпше зізнатися у своїх гріхах, аніж потім Ісус має терпіти ті наші гріхи. Ісус найбільше нас любить тоді, коли ми визнаємо свої гріхи і дуже жаліємо за них. Ісус нам прощає і надіється, що ми не будемо більше грішити.
Ісуса повели на суд до Пилата. Саме про цей суд, про вчинок Пилата я хотіла би описати. Пилат був призначений кесарем управляти Юдеєю, а тому мав право судити. В Преторію, до судового приміщення юдеї не увійшли, тому що в такому разі вони вже не мали права їсти єврейську пасху. Цей приклад показує нам, що юдеї, боячись опоганити тіло, не боялися осквернити душу, віддаючи Ісуса до рук Пилата. їхні душі були отруєні почуттям злоби і ненависті, але їх це не тривожило.
Пилат відразу побачив Ісуса і був вражений Його спокійним виглядом—такого в'язня він ще не бачив. Пилат міркував над тим, як уникнути необхідності суду. Пилат не бажав засуджувати Ісуса, він не знайшов у ньому ніякої провини і тому дуже зрадів, що може передати цю справу Іродові, до якого й відправив Ісуса.
Але коли Ісуса знову привели назад, Пилат дуже засмутився, він хотів, щоб люди зважали на всі ті чудеса, які творив Ісус. Він надіявся, що покірливість, спокій, страшний вигляд Ісуса викличуть хоч краплинку співчуття, милосердя у священиків, книжників, фарисеїв. Пилат намагався вмовити народ. А ще слова дружини: "Не роби ніякого зла цьому Праведникові." ... Пилата охопив страх, жаль, смуток, він шукав можливості звільнити Ісуса. Але в цей час він мав владу, тільки він міг засудити на смерть. Хоч і намагався оправдати Ісуса, але під тиском розгніваного народу здався і несправедливо засудив Чоловіка-Праведника, котрий не вчинив ніякого зла. Тому він взяв води, обмив руки перед народом. Але даремно вважав Пилат себе чистим від цього злочину: вода не змогла змити цей гріх з його душі.
Пилат віддав Ісуса на розп'яття.
Цар Юдейський..Терновий вінок, багряниця, палиця. Ісус покірно і безмовно переносить всі образи. Тоді Пилат ще раз пробує викликати в людей почуття жалю. Але даремно. "Розіпни Його!" Пилатусвідомлював, що він і всі присутні чинять великий гріх, але поступився. Чому? Боявся за себе?
Важкий тягар наліг надушу Пилата: він не послухав ні внутрішнього голосу своєї совісті, ні поради своєї дружини, але боячись повстання юдеїв, віддав їм Ісуса на смерть.
"Це є Ісус, Цар Юдейський" — цей напис Пилата теж не сподобався юдеям, але він не змінив його. Можливо, що сам вважав Його царем, але не мав мужності сповідати віру в Ісуса перед юдеями і не був готовий краще померти, аніж засудити на смерть невинного. Пилат мав би вічне спасіння, коли б обстоював невинність Ісуса, коли б наважився краще померти, ніж проголосити несправедливий вирок непорочному Агнцю Божому.
Ганебний, необдуманий і водночас повчальний вчинок Пилата. Задумаймося: а чи ми не виконуємо ролі Пилата в сьогоднішній час щодо своїх ближніх? Засудження, зневага, нарікання, плітки, неправда, обмова. .Втікаймо від цього, бо через ці речі Ісуса невинно засудили! Нам потрібна чеснота терпеливості і мовчання, бо скільки можна наробити гріхів своїми устами і думками. Але кожен із нас має право, дане йому від Господа Бога, поправити своє грішне життя через Тайну Покаяння і Святу Сповідь.
