Під знаком Фатіми

До 90-ої річниці Фатімських об'явлень Пресвятої Богородиці

Висновки*

Можливо, дехто подумає: священик займається різними "дурничками", інтригами, щось вишукує, подумаєш — одне слово, невже воно таке важливе в Святій Літургії, що на ньому треба акцентувати, над ним застановлятися чи вести дебати. Кожен знає, що Господь Бог є Святий — і цього вистачає. Не можу погодитися з тим, що вживання словосполучення "Свята Тройця" не має важливого значення або що ним можна легковажити, навіть якщо воно ввійшло в Святу Літургію в пізніших часах.

Кожна "модернізація", спрощення провадять до ослаблення побожності, до духовного занепаду і релігійної байдужості. Якщо Пресвята Животворяща і нероздільна Тройця не є Святою — то хто ж тоді на землі може бути "Святим"? До кого належить титул і звернення Святий? Це не маловажна річ. Це справа надзвичайної ваги. Відразу в спілкуванні можна пізнати людину, її ставлення до Бога і Церкви. Наприклад: "Була в церкві Андрія". Це в корені неправильно. Андрій — Апостол, він не є трактористом, бізнесменом, директором, хліборобом. Він —Апостол і Святий, тому завжди треба говорити: була в церкві Святого Андрія чи Святого Апостола Андрія. Святий Андрій — Апостол і ученик Ісуса Христа, який своєю мученицькою смертю довів вірність Христовій науці, дав нам приклад жертвенної правдивої любові до Господа нашого Ісуса Христа, він не є твоїм товаришем, колегою по роботі, він — Святий, який оглядає ясність Божого Лиця у небі. Він є твоїм заступником, патроном, опікуном перед Маєстатом Всевишнього Вічного Бога. Ти маєш заносити свої молитви і просити заступництва в своєму житті, щоб випросив у Божого Сина щасливо перейти цю долину сліз і осягнути вічне блаженство в Царстві Небесному. Тому твоє ставлення до Господа Бога, Пречистої Діви Марії і Святих Божих угодників має бути надзвичайно шанобливим.

Щоб краще зрозуміти в чому полягає сутність цього питання, мусимо пізнати, в чому полягає сама святість Господа Бога. Святість — це стан, коли особа вільна від усілякого морального зла та згідна із найвищим правилом моралі. Сам Бог є Законом для Себе Самого. Святість Божа — це незмінна воля поступати згідно зі Своєю досконалістю. Через неї Бог вільний від усякої моральної недосконалості, тому Він любить тільки те, що добре й справедливе, і засуджує те, що морально зле. Пророк Ісая мав видіння, в якому бачив, як Ангели в небі промовляли до Бога, прославляючи Його Маєстат: "..бачив я Господа на високім і піднесенім престолі; поли Його риз наповнювали храм. Над Ним стояли серафими. Кожен мав по шість крил: двома закрив собі кожен обличчя, двома закрив ноги, а двома—літав. І кликали один до одного: "Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна Його слави!" Підвалини порогу хитались від того гомону, а дім став повен диму. І я сказав: "Горе мені! Пропав я! Бо я людина з нечистими устами, і живу я між людьми з нечистими устами, мої ж очі бачили Царя, Господа Сил" (Іс. 6, 1-5). Пророк Авакум так взиває до Бога: "Чи ж Ти, о Господи, не споконвіку, Бог мій, Святий мій?... Очі Твої занадто чисті, щоб на зло глядіти." (Авк. 1,12-13). В іншому місці пророк возвеличує Господа в такий спосіб: "Бог від Теману прибуває, Святий — від Паран-гори. Його велич небо окриває, і земля повна Його слави. Сяйво Його, немов світло денне, з рук у Нього блискає проміння; там — сховок Його слави!" (Авк. З, 3-4). Бог наказав вибраному народові прагнути до святості: "Я бо — Господь, Бог ваш; ви маєте ставати святими й бути святими, бо Я — святий. Не опоганюйте себе ніяким дрібним сотворінням, що совається по землі. Я бо, Господь, що вивів вас із Єгипетської землі, щоб бути вашим Богом; тож маєте бути святими, бо Я святий" (Лев. 11,44-45).

Божа святість — це збір усіх чеснот. Чесноти є богословські: віра, надія, любов та моральні: мужність, справедливість, стриманість та второпність. З богословських чеснот у Бозі є тільки любов. Бо як говорить Йоан Богослов: "Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому" (І Йо.4.16). Також Господь любить усе, що сотворив: "Ти любиш усе, що існує, і не бридишся нічим з того, що сотворив; бо якби Ти щось ненавидів, то й не витворив би. Як же щось могло б продовжувати існування, якби Ти його не забажав був? Або як би щось могло зберегтися, коли б Ти його (до існування) не покликав? Та Ти щадиш усе, бо воно — Твоє, Господи життєлюбний" (Муд. 11,24-26).

З моральних чеснот у Бога є тільки ті чесноти, в яких немає недосконалості: наприклад, справедливість. Божа святість нерозривно пов'язана з Його справедливістю, і тому Апостол Павло закликає нас до праведного святого життя, бо Бог справедливий не дивиться на особу, хто перед Ним стоїть, а на твоє життя і вчинки: "Як слухняні діти, не потураючи колишнім вашим похотям, як то було за вашого незнання, але як Той, покликав — святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі, написано бо: "Ви будете святі, бо Я святий". І коли Отцем звете Того, хто без уваги на особу буде судити кожного за його вчинками, то поводьтеся з острахом за час вашого вигнання і знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших, а дорогоцінною Кров'ю Христа, непорочного й чистого ягняти, передбаченого перед заснуванням світу і об'явленого, ради вас, останніми часами" (І Пет. 1,14-20). Апостол народів святий Павло так говорить про Божу справедливість: "Ми всі мусимо з'явитися перед Христовим судом, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив за життя, чи воно добре, чи зле".

Наш Спаситель Ісус Христос у Своїй Архієрейській молитві на Тайній Вечері звертається до Отця Небесного: "Я вже більш не у світі, а вони у світі, і Я до Тебе йду. Отче Святий! Заради імени Твого бережи їх, тих, що їх Ти Мені передав, щоб були одно, як Ми!" (Йо. 17,11). В іншому місці Христос так звертається до Отця: "Праведний Отче! Світ не спізнав Тебе, але Я Тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси Мене. І об'явив Я їм Твоє ім'я, і об'являти буду, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них перебувала, — а Я в них!" (Йо. 17,25-26). Залишаючи Апостолів на цій долині сліз, Спаситель звертається у своїй палкій, гарячій молитві і благає Отця Небесного про освячення їхнього життя. Година їхня ще не прийшла, щоб узяти їх з Собою, вони ще мають виконати покладену на них місію, для цього їм потрібна особлива Божа благодать і підтримка, освячення їхнього життя, щоб цією святістю запалити весь світ.

Хто ж може дати їм цю святість? Отець Небесний, Він є Святий, Праведний, Він Єдиний може запалити серце людини цією святістю і праведністю. Тому Христос благає Отця Небесного: "Слово Твоє Я передав їм, тож зненавидів їх світ, — не від світу бо вони, так само, як і Я не від світу. Не молю, щоб Ти узяв їх від світу, лише — щоб зберіг їх від лихого. Вони не від світу так само, як і Я не від світу. Освяти їх у Твоїй істині: слово Твоє — істина. Як послав єси Мене у світ, так послав і Я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині" (Йо. 17, 14-19). Якщо Ісус Христос звертається до Отця Небесного "Отче Святий і Праведний", то чому в Святій Божественній Літургії ми не маємо наслідувати нашого Спасителя і вживати слів "Свята Тройця"? Це слово підкреслює і возвеличує Всемогутнього Господа. Якщо це словосполучення ввійшло в Службу Божу і в ній уже існує століттями, для чого його викидати чи опускати? Тим паче, що воно нікого не разить, ніхто ніколи не протестував проти цього словосполучення, як наприклад проти слова "всіх вас, православних христіян". Кому воно заважало колись чи заважає тепер???

Бог є святий зі своєї природи, тому й кожну людину Він кличе до святого життя. Святість людей — це Божий дар, який очищає їх від гріха, і людська душа перебуває у стані Божої благодаті. Господь Бог є джерелом святості, і людина ніколи не може осягнути святості без цього джерела. Тому правди Святої Віри нас вчать: "Ласка Божа до спасення конечно є потрібна". Ласка освячує людину і робить її праведною в очах Божих, нищить гріх і робить душу здатною до вічного життя. Бог і Його свята воля — це найвищий закон святості, бо Він є абсолютно святий, тому між Богом і законом існує головна гармонійність. Ісус Христос кличе кожного, хто хоче спасти свою душу, до святого побожного життя: "Тож будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий" (Мт. 5, 48). Апостол Павло також заохочує до досконалості: "А втім, брати, радійте, прагніть до досконалості, підбадьорюйтеся, будьте однієї думки, живіть мирно, і Бог любові та миру буде з вами. Вітайте один одного святим цілунком. Всі святі вас вітають" (1 Кр. 13,11-12).

Виконати Божу волю у нашому житті, — це означає спасти свою душу, осягнути небо. Ісус Христос відверто говорить і навчає нас про ці речі, в який спосіб можемо здобути, осягнути Царство Боже: "Не кожний, хто промовляє до Мене: Господи, Господи! — ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця Мого, що на небі" (Мт. 7,21). Далі Христос застерігає нас, як маємо стерегтися тих людей, які прикриваються іменем Господнім. Особливо сьогодні такими популярними є різного роду цілителі, знахарі, екстрасенси, які на своїх сеансах чи в приватних приймальнях мають образи, святі речі, розпочинають прийом людей з молитви, взивають ім'я Боже, Пречистої Діви Марії, святих Божих угодників, і так багато людей довіряють їм. Про таких людей Ісус говорив: "Багато Мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не Твоїм ім'ям пророкували? Хіба не Твоїм ім'ям бісів виганяли? Хіба не Твоїм ім’ям силу чудес творили? І тоді Я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіть від Мене, ви, що чините беззаконня!" (Мт.7, 22-23). Запам'ятаймо собі на все життя, що Господь Бог і Його свята воля — це найвищий закон святості. Той, хто противиться Його святій волі, той, хто прикривається Богом і використовує святі речі, як приманку для людей, щоб здобути славу, гонор, становище в суспільстві, не походять від Господа. Безперечно, Господь Бог може дати окремим людям надзвичайні дари, але також і диявол зі свого боку допомагає безбожникам. Треба добре знати, з ким маєш справу, до кого ідеш, з ким пристаєш, чи та особа живе з Богом, відвідує Богослужіння, живе в церковному шлюбі, дотримується посту і Закону церковного, як виховала своїх дітей, як вони живуть. Тому треба дуже обережно ставитися до таких людей і пам'ятати, що сильнішої молитви на землі за Святу Літургію немає. В цій молитві шукаймо розв'язання всіх наших проблем, а якщо Бог відповідає нам "ні", значить треба змиритися і прийняти волю Божу такою, якою вона є в нашому житті. Моя святість полягає в тому, що я не бунтуюся, не нарікаю, а приймаю все, що Господь мені посилає.

Для нинішньої людини, у вік динамізму, коли бачимо інтенсивний розвиток науки в різних її галузях, швидкісні засоби комунікацій, все, що
людство, різні раси і народності будували впродовж віків, свою національну культуру, етнографію, звичаї, духовні і національні традиції — розвивали,
підтримували, захищали не раз ціною свого життя — все це перейшло в "рамки" минулого. Людство почуває себе сьогодні, як одна "велика родина".
Космополітизм — це не утопія, про яку говорили ще тому пару десятків років. Космополітизм — це реальний доконаний факт. Християнський патріотизм і націоналізм, любов до Бога, Церкви і Народу — чим жили століттями покоління — вже не мають для багатьох людей жодного значення, сьогодні людина проголошує себе — громадянином світу.

(Далі буде)

*Продовження. Початок див. № 4 (27), 2006