Рік Святого Апостола Павла

Савло за часів публічної проповіді Месії*

Правдоподібно Апостол Павло прибув до Єрусалиму до школи Гамалія в 26 році. Тоді ще нічого не говорили про Ісуса Христа, який вів укритий спосіб життя в Назареті. Перед публічним виступом Христа Спасителя виступив Святий Йоан Хреститель. Проповідь цього святого мужа не могла пройти мимо вух Савла, який навчався в Єрусалимі, вона зробила великий “шум” в цілому краю, як довідуємося зі слова Божого: “Тоді виходили до нього Єрусалим і вся Юдея і вся околиця Йорданська і приймали хрещення від нього в річці Йордані, сповідуючись у своїх гріхах” (Мт. 3, 5). Можемо мати сумніви, що проповідь Йоана Хрестителя мала вплив тільки на простолюддя, бо в цьому часі появлялося багато фальшивих месій, вчителів, пророків, месників, спасителів Ізраїля. Простим народом завжди легше маніпулювати, обдурити його, накидати наївні ідеї. В справі проповіді Йоана Хрестителя так не було: “Побачивши, що сила фарисеїв та садукеїв іде на хрещення до нього, він до них промовив: “Гадюче поріддя! Хто вас навчив втікати від наступаючого гніву? Принесіть же плід, гідний покаяння…” (Мт. 3, 7-8). Святий Йоан Хреститель біля себе об’єднав усі верстви населення, які проживали в Юдеї і околиці, спраглі душі, які шукали правди і поради: “Люди питали його: “Що ж нам робити?” Він відповів їм: “Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. Хто має харч, нехай так само зробить”. Прийшли митарі хреститись і йому мовили: “Учителю, що маємо робити?” А він сказав їм: “Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть”. Вояки теж його питали: “А ми що маємо робити?” Він відповів їм: “Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею” (Лк. 3, 10-14). Неможливо було, щоб Савло не чув про Йоана Хрестителя і його не цікавило, хто він і що проповідує, але сам Савло Йоанового хрещення на покаяння не прийняв.

Коли Савло почув про Ісуса Христа? Після проповіді і хрещення людей Йоаном Хрестителем виступає Ісус Христос. Вчитель з Галілеї, який оздоровляє хворих, виганяє бісів, робить чуда, проповідує про Царство Боже. Одне слово, в Ізраїлі з’явився новий Месія, але вже декілька було перед ним, яких наука закінчилася поразкою. Народ розчарований, розбитий, зневірений, але також в очікуванні свого визволення. Такі дебати, дискусії, різного роду обговорення не могли обминути школу Гамалія. Адже вона являла собою центр виховання духовних провідників народу. Мабуть, про Христа вперше Савло почув у 31 році, коли до Гамалія як вчителя і шанованої особи в Єрусалимі прибула група фарисеїв, щоб радитися про Ісуса: ким Він є. Під час Пасхи Його учні говорили про Нього, як надзвичайного вчителя правд Божих, Месію, великого чудотворця. Між фарисеями не було однієї думки, щодо особи Ісуса Христа. Одні твердили, що Ісус – простак, черговий фальшивий месія, а Його чуда – від злого духа. Інші – навпаки: говорили, що слухали Його науку і вона заслуговує на застанову і сприйняття. Хтось чув, що Ісус із Назарета, гостро критикував фарисеїв. Це були дебати, але щоб вони мали якийсь вагомий вплив на Савла – мабуть, що ні. Фарисеї поговорили, посперечалися і розійшлися – кожен повернувся до своєї праці і обов’язків, у тому числі й Савло.

У 32 році фарисейські кола облетіла сенсаційна вістка, що два багаті і впливові фарисеї Никодим і Йосиф з Ариматеї є прибічниками Ісуса з Назарета і не тільки вони: “Просив Його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом” (Лк. 7, 36). Христос все більше і більше притягає до себе людей. Ним починають цікавитися, а навіть і “захоплюватися”. Багато фарисеїв, а також молодих учнів зі школи Гамалія любили слухати науку Спасителя – чи в притворі Єрусалимської святині, в Оливному саду чи в інших місцях. Серед студентів школи Гамалія, який зацікавився особою Ісуса, був Варнава, товариш Савла, в школі ходили чутки, що він навіть є учнем Назарянина.

Ісус завжди був відкритий з фарисейським оточенням і говорив їм правду такою, якою вона є в очах Спасителя: “ … якийсь фарисей запросив Його на обід до себе. Ісус увійшов і сів за столом. Побачивши це, фарисей здивувався, що Він перш не зробив обмивань перед обідом. Господь сказав до нього: “От ви, фарисеї, чистите лиш зверху чашу й полумисок, самі ж ви всередині повні здирства й лукавства. Безумні! Чи ж той, що зробив верх, чи не зробив і середини? Тож дайте милостиню з того, що усередині, і все у вас буде чисте. Та горе вам, фарисеї, бо ви даєте десятину з м’яти, рути та всякої городини, але занедбуєте правосуддя і любов Божу! І це треба було робити, і того не лишати. Горе вам, фарисеї, що любите перші місця в синагогах та привітання на майданах. Горе вам, бо ви, як оті гроби непомітні, по яких люди зверху ходять і не знають того” (Лк. 11, 37-44).

Фарисеї і вчителі закону не тільки слухали науку Ісуса Христа, а також входили з Ним у дискусії: “Озвавсь тоді один із учителів закону: “Учителю! – кажучи це, ти нас ображаєш”. Він же відповів: “Горе й вам, учителям закону, бо ви накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж до тих тягарів і пальцем не доторкнетеся. Горе вам, що будуєте гроби пророкам, а це ваші батьки їх убили!... Горе вам, учителям закону, бо ви взяли ключ знання! Самі ви не ввійшли і тим, що хтіли ввійти, заборонили” (Лк. 11, 45-47,52).

Таким болючим і незрозумілим для фарисеїв вчинком Ісуса було відпущення гріхів. Коли Спаситель був вдома у Симона-фарисея і простив жінці-грішниці її гріхи, то фарисеї, які сиділи за столом, з дивуванням і обуренням говорили між собою: “Хто це такий, що й гріхи відпускає?” (Лк. 7, 49). То може робити тільки Всемогутній і Вічний Бог, а не людина.

Під час зустрічі фарисеїв з Ісусом Христом, їхнього спілкування і дискусій доходило до гострої конфронтації між їх поглядами та наукою Спасителя: “…книжники та фарисеї почали сильно на Нього нападати й ставити йому різні питання, чигаючи так, щоб несподівано піймати якесь слово з уст Його”. (Лк. 11, 53-54).

Спілкування Ісуса Христа з фарисеями і книжниками, самі вчинки й діла Спасителя для багатьох були незрозумілими і дивними. За тридцять років сповнюються слова старенького Симона-старця, сказані Пречистій Діві Марії про Її Сина: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; Він буде знаком протиріччя” (Лк. 2, 34). Йосиф і Никодим з Ариматеї впізнають у Христі Спасителя світу, а інші: “… назираючи за Ним, вони послали підглядачів, що з себе праведних удавали, щоб Його піймати на слові й видати начальству і владі намісника” (Лк. 20, 20). Для них Ісус – це бунтівник, відступник від віри, небезпечний відщепенець, який бажає заснувати нову секту, тож краще позбутися Його одного ніж має терпіти увесь народ.

А що на все це Савло? Звичайно, все, що відбувається в Єрусалимі і околицях, життя народу, синагоги цікавило молодого студента, але не настільки, щоб він це глибоко сприйняв до свого серця і душі і цим жив. Він був зайнятий наукою. Вивчення Тори, пророків, вислови і коментарі знаменитих вчителів Закону Божого – це все, що його цікавило і чим він жив. Наука якось мандрівного вчителя з Галілеї, проповідника, чудотворця його взагалі не цікавила. Мабуть, навпаки: події, що мали місце в Єрусалимі, надихнули його до серйознішої, обґрунтованої і завзятішої науки, щоб коли прийде його час, нести світло для тих, які заблудили і віддалися “фальшивим наукам” Ісуса з Назарета.

Хоча Савло був ровесником Ісуса Христа, на пару років молодший від Нього, але не маємо жодної інформації про якусь історичну зустріч Савла з Ісусом. Немає навіть найменших натяків ні в листах Святого Апостола Павла, ні в канонічних Діяннях Апостольських, ані в тих же апокрифах. Опираючись на хронологічні дані, можемо ствердити, що коли Христос-Спаситель проповідував Євангеліє, був на святкуванні Пасхи чи інших святах в Єрусалимській святині, Савло саме навчався в Єрусалимі, але з цього ще не можемо зробити висновку, що Савло зустрічався з Ісусом чи брав участь, коли Спасителя засудили на смерть і розіп’яли. Так зарядило Боже Провидіння, щоб зустріч Савла з Христом-Спасителем відбулася в більш тріумфальний спосіб, подиву гідний і для людського розуму до кінця не зрозумілий. Єдиною правдивою зустріччю Савла з Христом, яка змінила все його подальше життя, яка “народила” для нас “нового” Савла, була зустріч з Воскреслим Ісусом.

(Далі буде)

*Продовження. Початок див. № 4 (39), 2006