“Хто любить ближніх, – виконав закон”
Ювілейному 2000-му Року Святого Апостола Павла присвячується
(Твори вірних Св. Традиції, надіслані на конкурс)
1. Величаємо тебе, Апостоле Павле!
Святий Апостол Павло замолоду був ворогом Ісуса Христа, але Спаситель чудом змінив його тверде серце. Одного разу Савло із своїми друзями мандрував до Дамаску, щоб знущатися жорстоко над християнами. Це сталося серед білого дня. Сонце пекло нестерпно, і раптом із небес полилося світло ще сильніше за сонце. Воно так сліпило, що мандрівники змушені були заплющити свої очі.
Савло упав на землю. Тієї миті почувся голос із неба, який промовив до нього: “Савле, Савле, навіщо мене переслідуєш!” Савло запитав: “Хто ти, Господи?” І почув у відповідь: “Я – Ісус, котрого ти переслідуєш”. Савло тремтячи від жаху, сказав: “Господи, що накажеш мені робити?”
Савло піднявся із землі, але нічого не бачив, навколо пітьма. Його друзі відвели його до хати Юди. Там він перебув аж три дні. Відмовлявся від їжі і тільки пригадував всі свої гріхи: як вони побили диякона Степана камінням, знущалися жорстоко над людьми, кидали їх у темниці. Коли Савло покаявся у своїх гріхах, Бог утішив його. У видінні він побачив мужа на ім’я Ананій, котрий прийшов до нього і поклав на нього свої руки, щоб він став зрячим.
І так сталося. Потім Ананій прийшов до нього до кімнати і, поклав на нього руки, сказав: “Брате Савле! Господь Ісус з’явився тобі в дорозі, по якій ти йшов, а тепер мене послав до тебе, щоб ти прозрів і наповнився Духом Святим”. Тієї ж миті немовби луска спала з очей Савла, і він прозрів. Потім він охрестився, трохи поїв, набрався сили. У місті Дамаск Савло довго не залишався і щиро побратався зі всіма учнями Христовими. Ті люди, котрих він мав намір ув’язнити, стали друзями його. Так справдилося слово, передбачене в псальмі царем Давидом: “Господь відкриває очі сліпим, Господь вирівнює зігнутих”. Після проповідування в синагогах у Дамаску Савло пішов в Аравійську пустиню, де отримав об’явлення від Господа Ісуса Христа, про що пізніше писав у посланнях, доводячи всім, що Христос – це Спаситель.
Юдеї дуже лютували і хотіли його знищити. Але друзі Савла спасли життя йому. Вони поселили його в одному домі і через вікно у кошику вночі відправили на корабель. Савл подякував Богу, що спас йому життя, і вибрав шлях до Єрусалиму. Там він познайомився із святим Апостолом Петром, Яковом і Варнавою та іншими.
Тоді св. Петро зрозумів, що Савло щиро повірив у Господа Ісуса Христа. Павло почав проповідувати в синагогах, але мешканці його зненавиділи і за це замірилися його вбити.
Господь сказав Савлові: “Йди! Я посилаю тебе до поган”. Тоді він переїхав до Кесарії, до свого міста Тарс і там проповідував і навчав людей.
Був в Азії, Іконії, Антіохії. В Іконії він оздоровив одного чоловіка, який зовсім не ходив ногами від народження. Сказав каліці: “Стань на ноги свої і ходи”. І почав каліка ходити, і люди побачили це чудо. І багато людей увірили Павлові, погани наверталися до Господа.
Ось як це трапилось. Із Антіохії та Іконії прийшли люди, які ненавиділи апостолів і намовляли людей, щоб їх закидали камінням. Тяжко страждав Павло, коли юдеї кидали на нього камінням. Він тоді згадував диякона Степана і жалів за свої гріхи, що ображав Господа.
Коли Павло був дуже знесилений, його винесли за місто і думали, що він там помре. Але св. Павло видужав і пішов в інше місто в Дервію, потім Тергію, на острів Кіпр, в Антіохію. Там познайомився із Тимофієм і Силою. В тому місті його побили і кинули до в’язниці. Але Бог показав чудо. Сторожа, яка пильнувала Павла, дуже злякалася. Вночі був землетрус і двері в’язниці були відчинені. Вони думали, що в’язні повтікали. Сторож зразу охрестився, потім забрав додому Павла і Силу і нагодував. Це була радісна трапеза, тому що всі любили Господа.
Павло і Сила прийшли нарешті до міста Верії. Дуже гарне було місто. Багато Юдеїв у Верії повірили у Господа. Апостол Павло написав 14 листів:
Послання до Римлян.
Два послання до Коринтян.
Послання до Галатів.
До Ефесян.
До Филип’ян.
До Колосян.
Два до Солунян.
Два до Тимотея.
До Тита.
До Филимона.
До Євреїв.
Св. Апостол віддав своє життя за віру Христову, йому відтяли голову за поганського цісаря Нерона.
Яке велике свято в нашій церкві на честь двох апостолів Петра і Павла!
Величаємо Вас, Апостоли, що весь світ своєю наукою просвітили і наших парафіян!
2. Пісня про святого Апостола Павла
Сумно і й криваво почалась Історія
Славного мужа Савла.
Як фарисей, він закони Мойсея
Виконать прагнув сповна.
Ревний, суворий в дотриманні приписів,
Бунт проти Бога підняв.
Він християн у кайдани заковував
І у в’язниці кидав.
Дозвіл одержав у первосвященика,
Гнобив, цькував християн.
Мало було йому Єрусалиму,
Він у Дамаск вирушав...
Світло велике засяяло з неба.
Савле, ти впав до землі...
Голос могутній, що линув із неба,
Дав настанову тобі.
“Савле, чого ти Мене переслідуєш” –
Голосно голос лунав...
“Господи, хто Ти?” – в страху і тривозі
Савло в Ісуса питав.
“Я є Ісус, що Мене переслідуєш
Всюди по селах й містах!
Вірних моїх ти в кайдани заковуєш,
Гнобиш за віру Христа”.
“Як же це Господи, що я робитиму?” –
Тихо Савло запитав.
“Йди у Дамаск, там тобі буде сказано”, –
Голос з небес пролунав!
І повели попід руки незрячого,
Ворога Бога – Савла.
В місто Дамаск, де на нього, терплячого
Ласка Господня зійшла.
Доброї слави, побожний Ананій:
“Савле, ти чуєш – прозри
Бог-Отець наших чекає навернень,
Прощення в Бога проси”.
Так починалася справа навернення
Славного мужа Савла.
Він охрестився і став проповідувати
Віру в Ісуса Христа.
Кіпр, Антіохія, Лістра й Іконія
Слухали слово Павла.
Єрусалим і Мілет й Македонія
Все ж не приймали Христа.
Він переконував, він проповідував,
Палко до них промовляв!
Вчив, що Ісус – Божий Син і Месія –
Смерть від юдеїв прийняв.
Він їм розказував про Воскресіння,
З мертвих повстав Божий Син!
Вчив, що в Ісусі Одному – спасіння,
Чуда, які Він творив.
І наверталися, словом зворушені,
Люди приймали Христа.
Та бунтували юдеї розлючені,
Вбити хотіли Павла.
Він проповідував в місті Троаді,
Бесіду вів усю ніч.
Зморений сном, впав з третього поверху
Хлопець, на ім’я Євтих.
Всі засмутилися, всі затривожились,
Жах їх раптово обняв.
Хлопець не дихав і не ворушився:
Мертвим вже він виглядав!
Сходить додолу апостол від Господа,
Тихо до нього припав
І, обійнявши Євтиха, так виразно
Людям сказав:
“Ви не тривожтесь, душа його в ньому...
Й мовчки піднявсь догори,
Хліб преломив, споживав, а потому –
Хлопця привели живим!
Так він творив Божу справу навернення,
Зміцнював віру в Христа.
Бог посилав йому дивні об’явлення,
Чув несказанні слова...
Велетень духа, сердець завойовник
Вчив, що Ісус – то Любов!
Церкви Христової мудрий засновник,
Йшов до поган знову і знов.
Серця покірного Божий апостол,
Він силу волі зберіг.
Працею, словом, молитвою й постом
Він вже закінчував біг.
Вже в Мамертинській в’язниці утримую:
Славного мужа Павла.
Боже, які він знущання витримував!
Мужньо стояв, як скала.
Ось поведуть його. Божого вибранця,
Біля Постійських воріт.
Серце катів ще не скоро навернеться,
Все ж переміниться світ.
Вірний Христу до останього подиху,
Мужньо апостол вмирав.
Шлях його гідний великого подвигу
Славную жертву він склав.
3. Гімн слави на честь 2000-го Ювілейного Року від дня народження Святого Апостола Павла
О, як було нелегко Вам,
Святі Апостоли народів,
Йти до юдеїв і поган,
Всім голосити Слово Боже.
Приспів:
Ви сіяли по всій землі
Зерно Христової науки,
Петро й Павло – святі мужі,
Святі Апостоли навіки.
Ви йшли, як вівці між вовків,
Несли в пітьму проміння з неба,
В сандалях, палиці в руках,
Без торби і грошей в потребі.
По синагогах про Христа
Ви голосили Слово Боже:
Ця істина така свята,
Та зустрічали Вас вороже...
Як Вам було тоді між них –
Багатих, ситих фарисеїв?
Ви йшли між них. Ви йшли до них
В Ефес, Атени і в Юдею.
Ви в Азії поганський люд
В Христову віру навертали,
Творили Ви багато чуд –
Вони в кайдани Вас кували.
На небезпеки і мечі
Життя своє Ви наражали,
Несли в житті хрести тяжкі,
Та від Христа не відступали...
4. Коли я до Дамаску наближався…
Коли я до Дамаску наближався,
Враз в небі блисло сяйво неземне.
І сам Спаситель лагідно озвався:
“Чом, Савле, переслідуєш мене?”
Савло прозрів, відкрились йому очі,
Промовив він: “Ісус – це Божий Син!”
І твердо линули слова пророчі,
Що до хреста з Христом прибитий він.
Так богохульник, християн гонитель
Апостолом, обранцем Божим став.
Великий проповідник і для всіх учитель
Пізнав прикмети вічного життя.
Свою він голову під меч схиляє,
Радіючи, що за Христа умре,
Його святі уста лиш прошептали:
“Де ж, смерте, перемога твоя, де?”
Апостоле Павле, життя твоє – пісня
Святої любові до Бога Отця.
Вона й після смерті твоєї лунає
У вічному царстві Ісуса Христа.
5. Народ пливе, немов ріка до моря…
Народ пливе, немов ріка до моря,
До храму нині так спішаться всі.
Святі Апостоли, Петро й Павло, сьогодні
Чекають нас в Христовому човні.
До нього всіх Ісус Христос нас кличе,
Бо човен цей пливе в Його руках.
У ньому ми осягнемо спасіння
І відпочинок в працях і трудах.
Життєві бурі всі Христос утішить
І Божа ласка нам укаже путь.
Його помічником – Павло невтомний
Господнім жаром серця запалить.
Павле Святий – Апостоле народів,
Тебе ми просим у нелегкий час:
Щоб ми Христову віру зберігали,
Патроне наш, проси Бога за нас.
Петре Святий – наміснику Ісуса,
Ти маєш ключі Царства у руках
І молиш Бога у Пресвятій Тройці,
Щоб вічне щастя дав нам в небесах.
Нехай дзвенить дзвін грімко у Рясному
І на престольний празник кличе нас.
Віддати честь Апостолам Верховним
У цей святковий Ювілейний час.
6. О Савле...
О Савле, ти в предивний спосіб,
Слова Спасителя почув.
І з ласки Божої, святої,
Христову віру осягнув.
Пішов у світ поміж народи,
Всім голосити про Христа.
І засіяла правда Божа,
І обновилася земля.
Слова твої лунали дзвінко,
Мов спад джерельної води.
І наверталися до віри,
Погани, греки і жиди.
Пішов у світ поміж народи,
Пішов по селах і містах.
Крізь небезпеки і тривоги,
Щоб світ здобути для Христа.
І ти здобув його, о Павле!
Крізь сильну віру і любов.
Колись заб’ють Христу в литаври,
Там, де свою проллєш ти кров.
Життя, немов сердечна пісня,
В любові й святості спливло.
Терпіння – чаша вже по вінця,
Скінчив свій біг святий Павло.
Він тридцять літ служив Ісусу
В терпіннях, напастях, нужді.
Навчав, боровсь за кожну душу
Й страждав в сльозах на самоті...
О Павле, ти в предивний спосіб
В Христовій винниці трудивсь.
Боровся доброю борнею,
Скінчив свій біг – віру зберіг.
7. Свідок Христа
Ось і Дамаск.
Старі фортечні мури.
Відкрились брами – чорні, мов роти.
І військо змучене, у порохах, похмуре,
Було готове до спочинку йти.
Позаду їх була важка дорога.
Ішли через пустелю і плато,
Щоб знищити сподвижників Ісуса.
Очолював гонитву ту Савло.
Рожденний в Тарсі, Риму громадянин,
Він вільнодумним фарисеєм став,
Тому недарма цісар окаянний
Йому такий страшний наказ віддав.
Летів загін, минали дні і ночі,
Мечем без жалю всіх Савло карав.
Великі жертви, виплакані очі,
Були свідоцтвом віри перших християн.
Та вже Дамаск, скоріш до ложа,
Затерпле тіло, відпочинь...
Та раптом в небі грім гуркоче,
І здибився на задні вороний.
Упав Савло, осліп на очі
Від світла, що ішло згори.
Та чує голос: “Савле, Савле,
Чого за мною гониш ти?”
Зі страху витязь дихати не може,
Упавши ниць, понижений лежить,
Лише промовив стиха: “Хто Ти, Боже?”
Як марево пред ним Ісус стоїть.
“Я є Христос, за мною ти женешся.
Я є твій Бог і Бог Землі й Небес.
З Дамаска ти Павлом вже повернешся,
Щоб свідчити, що дійсно я воскрес”.
І свідчив він, сходив земель чимало,
Як той сіяч, що в полі на зорі
Добірне зерно сіє, щоб зростало
Христове плем’я на любові і добрі.
За це страждав, терпів гоніння й муки.
І смерть прийняв за віру, за Христа,
Тому і нині ми – його онуки,
Йому співаєм: “Слава і хвала!”
8. Апостол народів
Давно Савло на світі жив
І християн він не любив.
Подорожуючи в Дамаск,
Почув із неба Божий глас:
“Савле, Савле ! Чого Савле,
Ти переслідуєш мене?”
Він враз осліп, на землю впав,
Бо це Ісус його питав.
Коли прозрів, то зрозумів:
Христос його спасти хотів.
З Божої ласки розбійник Савло
Прославиться, як апостол Павло!
“Апостол народів” – Павла назовуть,
Він в небо укаже нам істинний путь!
Він говорив, що все є ніщо,
Тільки Господь – найцінніше добро!
Павле святий! Молися за нас,
Щоб Бога славили ми повсякчас!
Допомагай нам у вірі завжди,
Щоб ми прозріли, Павле, як Ти!
9. Ave, Павле, Патроне наш
Ця ласка нам зійшла з небес,
І Господь освітив дорогу,
Послав Апостола з небес,
Щоб він звіщав нам ласку Божу!
А ласка Божа – це життя,
Життя побожне та покірне.
Воно веде нас в Рай буття,
Де слово Боже є нетлінним.
Апостол цей – патрон всіх нас,
Прочан і усієї церкви.
Він віру дав нам у Христа,
ІЦо був розп’ятий і воскреслий.
Павло привів нас в Божий храм,
Звістив нам ласку й волю Божу,
Сказав, що син Отця з небес –
Заступник нашого народу.
Ішов він шляхом нелегким,
Терпів і муки, і зневагу,
Але доніс до нас усіх
Всю силу Божу честь і славу.
Давав він спраглим ковш води,
Бунтуючим вселяв покору
І прославляв поміж людьми
Христову віру й Божу волю.
Провадив віру у церквах,
Всіх кликав він до покаяння
І говорив, що задля нас
Ісус терпів тяжкі страждання.
А Церква наша є Свята,
Вона велична й Богу вірна,
Бо прославляють тут Христа
Й покуту зносять всі покірно.
Так будьмо добрими дітьми,
Хвалімо Господа повсюди.
Радіймо, що Господь в нас є
Й завжди він поміж нами буде!
10. Господь велике милосердя виявляє…
1. Господь велике милосердя виявляє,
Савла на серці й на душі міняє.
Приспів:
Радуйся, Апостоле народів,
Вибрана посудино Христа,
Що наповнена жертвенною любов’ю
І запалює людські душі і серця.
2. В предивний спосіб до Дамаску осліпляє
І вірним вчителем для Церкви вибирає.
3. І як Отець його послав, так він ділає,
Своєму вірному слузі Він справу Божу поручає.
4. Учителем для всіх народів наставляє,
Своєю ласкою у всьому помагає.
5. Святий Павло працює і навчає,
Найзатверділіших поган до віри навертає.
6. На буревії, ні на голод не зважає,
Бо любов до Бога меж-границь немає.
11. Святі Апостоли, Павле і Петре…
Святі Апостоли, Павле і Петре,
Взиваємо нині до Вас,
Низенько, низенько
Вклоняємось Вам.
Сьогодні зібрались ми знов біля Вас,
Подяку складаєм Вам щиру –
За Ваші страждання і болі,
За безліч великих образ.
За життя, яке прожили,
Й вірно Господу служили,
За добро і милосердя,
За навернення людей.
За науку Вашу мудру,
Непохитну святість вірі,
Що присвячена для нас.
Ви мужньо прожили життя,
Багато в Бога заслужили
І стали прикладом для нас,
Щоб усім серцем Вас любили!
12. Святі Верховні Апостоли, Петре і Павле!
Святі Верховні Апостоли, Петре і Павле!
До Вас ми возносим свої молитви.
Просіть Бога за нас, немічних, бідних і грішних,
Щоб Бог нас не покинув ані на мить.
Ти, Святий Петре, наміснику Ісуса,
Тримаєш від Божого Царства ключі,
То ж моли Господа Бога у Святій Тройці Єдиній,
Щоб нас не відкинув, а двері в Царство відкрив.
А Ти, Святий Павле, Апостоле народів,
Тебе ми благаєм у трудні часи:
Будь з нами усюди, опікуйся нами,
До Тебе взиваєм і кличем завжди.
Тебе осінила ясність Ісуса,
І в тій же хвилі Ти впав,
Господь пробив Твоє серце Любов’ю
І мудрість Апостола Він Тобі дав.
Ти не відкинув Божої ласки,
А в серці глибоко зберіг Ти її,
І став Ти правду про Ісуса казати,
І Ісус залишив Тебе у Свому Серці навік.
І ми, грішні люди, вигнані діти Еви,
Хотіли б ми стати у Божі ряди,
Але немочі наші є такими тяжкими
І наші гріхи ображають Бога завжди.
7. Проси, Святий Павле, у нашої Небесної Неньки Марії,
Хай благає Ісуса о нас,
Щоб немочі наші і тяжкі провини
Покинули наші життєві дороги в цей час.
8. О наші Святії і Ангели Божі,
Ви наші прохання до Престолу Всевишнього шліть!
Хай щезне незгода, і гордість людськую
На мир, добро і любов замініть.
Хай щезнуть темнії сили у Божому світі,
А світло Господнє хай світить для нас,
Тож просимо Тебе, Святий Павле,
Зішли нам цю ласку, Патроне наш!
13. Ходив, повчав Апостол Павло…
Дорогою, що до Дамаску,
Ішов сам Савл, гонитель християн,
Щоби прийти до міста вчасно
І вбити їх сказав отам.
З неба почув він голос Бога:
“О Савле, нащо переслідуєш мене?!”
Упав на землю і осліп, бо мусив,
Потім прозріти. Це мине.
У потрясінні був, не їв, не пив,
дістався до Дамаску, там сказав,
що голос чув Господній і переконався,
Що сам Господь до нього говорив.
Тепер він мусить нести Слово
Христове по усіх світах
І проповідувать чудово,
Серед поган на всіх шляхах.
Ходив, повчав Апостол Павло,
Колишній Савл, гонитель християн,
Звертався до народів славно,
До римлян, до євреїв, солунян.
Казав, що найперше – віра,
У Господа могутнього його,
Любов до ближнього палка і щира,
Тоді збудуємо у небо моста.
Надходить свято Петра і Павла,
Апостолів, що Церква їх – скала,
Колишніх Симона і Савла.
Тож Господу і їм хвала!
14. Святії Апостоли Петре і Павле…
Святії Апостоли Петре і Павле!
Ми храм цей Божий Вам віддали,
В молитві щирій предстоя.
Ви – покровителі є наші,
З Отцем Небес в любові, в славі
Вам служать Ангели небесні
І возвеличують Отця.
Ісус Христос в любові щирій
Вам доручив у благодать,
Цю церкву, пастирів на ниві,
Щоб люд свій із гріха піднять.
Дитячі душі укріпля,
Витає в храмі Дух Святий,
І люди Бога вихваляють,
За Божий храм – апостольський.
Святії Апостоли Петре і Павле!
Ви храм бережете цей разом із нами,
Ми щиро вам вдячні за Ваші дари,
Що Ви їх несете з небес до землі.
Святії Апостоли Петре і Павле!
Завжди Ви невидимо разом із нами
Молитви несете Отцю до Престолу,
А нас огортаєте ніжно любов’ю.
Святії Апостоли Петре і Павле!
Моліться за нас,
А Рясне – завжди з вами.
15. Святий Апостоле Павло…
Святий Апостоле Павло,
Ти вірний Церкві святій,
Тебе народ величає
І “Слава” – співають Тобі.
Приспів:
Патроне нашої святині,
Ти цвіте української землі,
Надія й міцна охорона,
Опіка в нашому житті.
Ти Бога образив лиш раз,
Але пробачив все Господь
І ласку святості Він дав,
Щоб Ти служив і прославляв.
Апостоле усіх народів,
Преславний благовісник,
Ти вибраний Христовий воїн,
Бога-Царя намісник.
Ти смертю мученика вмер,
Віддав життя за віру,
Але народи навернув
На добрий шлях, вселив надію.
16. Чому не пахне яблуні цвіт…
Чому не пахне яблуні цвіт
В ювілейний рік Святого Апостола Павла?
Чому не пахне травнем земля
І теплом своїм не зігріва?
Чому не гудуть хрущі у саду?
Чому?..
Бо не біжить по стежині дівча,
Збиваючи ногами росу,
Не обвива її стан спідничка рясна,
І не тріпоче на вітрі дівоча коса.
Не слухає тишу юнак,
Не слухає спів солов’я,
А слухає музику страшну
Сучасного хіта.
Чому не любиш тишину,
Адже з Богом єднає вона?
… Чому не пахне яблуні цвіт
В ювілейний рік Святого Апостола Павла?
Чому?..
Бо не приходить у храм жона,
І не надіта на ній суконка чудна.
Іде дівча… Питаю – хто вона?
На голові стрижка крута,
Обтиснула тіло модерна одежа бридка,
Виглядає з-під блузки білизна –
Це оголила тіло вона.
В устах дівчини і юнака –
Цигарка і лайливі слова.
Не соромиться дівча,
Тримаючи за руку юнака.
Не лунає в вечірній тиші
Дівоча пісня дзвінка.
Ось чому не пахне яблуні цвіт
В ювілейний рік Святого Апостола Павла!
Ось чому…
Сумують дерева і квіти,
Сумує природа уся.
Важким тягарем прибита
Християнська бідна душа –
Бо терпить переслідування
Традиція наша Свята.
Щасливий ти, Павле Святий,
Хоч прожив життя в терпінні й біді!
Господь зіслав на тебе ласку свою
І вибрав на служіння собі.
О Апостоле Павле святий!
Поможи підняти з упадку й гріха
Народ український мій!
Огорнула Вкраїну пітьма,
Спиваються діти й діди,
На кожному кроці – корчма і корчма,
Сліди руїни й біди…
Ось чому не пахне яблуні цвіт
В ювілейний рік Святого Апостола Павла!
Ось чому…
Поможи нам, Павле Святий,
У рік ювілейний твій,
Зберегти Традицію Святу,
Влий любов у наші серця -
Лиш вона приведе нас до Бога-Отця!
17. Ллється в дзвоні церковному вістка блага
Чи буває пророк, що покине земне
І діждеться в Вітчизні пошани?
Ти, осліплений, прозрієш, прославиш мене,
Моїм, Савле, Апостолом станеш.
Тож іди і борися зі злобою й злом,
У життєвій земній круговерті.
Від сьогодні Ти, Савле, зовешся Павлом
І полюбиш мене аж до смерті.
Вже дві тисячі років Ти, Павле, ідеш,
Хоч терниста Твоя є дорога,
І заблудшії душі несхитно ведеш
До любові, до істини й Бога.
Й не одна Павла просить пропаща вівця:
“Визволяй із провалля й тернини!
І на руки візьми й приведи до Отця,
Мене, Павле, як блудного сина”.
Ллється в дзвоні церковному вістка блага –
В ній відлуння Твоїх, Павле, кроків.
Ти – Апостол несхитний і вірний слуга
Церкві Божій дві тисячі років.
18. І на Тобі збудую я Церкву мою…
- Чи Ти любиш мене? – Так, мій Боже, люблю,
О, прости всі провини численні!
Побудую на Тобі я Церкву свою,
Нездоланну для сил всіх пекельних.
- Чи Ти, Симоне-Петре, кохаєш мене? –
- Ти все, Господи, знаєш: кохаю.
- Відтепер Я й отара будемо одне,
Замість Себе тебе залишаю.
- Сину Йонин, Скало, чи Ти любиш мене?
Аж Петро від тих слів засмутився…
- Твою віру тепер вже ніхто не зігне,
Ти за мене в тім світі лишився.
І на істини жорнах розмелеться зло,
І зламає прадавній вуж спину.
Стане Церква, якої іще не було,
Що стоятиме вічно й не згине.
І Апостольську Церкву ніхто не зігне,
Є незламною віра з любов’ю.
Бо надію в спасіння ніхто не здвигне,
Що засвідчена Божою кров’ю.
19. Сьогодні величний і святковий день…
Сьогодні величний і святковий день –
Престольний празник Верховних
Апостолів Петра і Павла.
Радіє й співає кожна душа.
Наші серця переповнені радістю у всіх,
Бо церковний дзвін у нашій святині
в Рясному
Кличе на Відпустову Службу Божу
Нас, вірних усіх.
О Святий Верховний Апостоле Павле!
В цей Ювілейний Твій рік
Щирі молитви, благання прийми
від нас, грішних, усіх.
Де примани цього світу
в сьогоднішній час
Ведуть на вічну загибель нашу
Дітей й усіх нас.
Зглянься над тими синами
й дочками, які свої юні роки
В цей безбожний час проводять
В марнотратстві й тяжких гріхах.
Тож сьогодні щиро молимось
і просимо ми: від пекельного
вогню їх захорони і ласкою
Духа Святого всіх просвіти.
Дай нам свято наше життя
в Ласці Божій кожен день прожити,
А після нашої життєвої мандрівки
Разом з тобою в небі Бога славити.
Ти теж частину свого життя
Переслідував християн
і в гріхах провів,
Допоки за ласкою Божою ти
не прозрів.
До кінця свого життя ти праведно
Жив і Господу Ісусу Христу вірно служив,
У святій вірі твердо й непохитно
стояв і за Христа мученицьку
смерть прийняв.
Просимо ще й за керівників
нашої держави: милосердним оком своїм
на них глянь,
Щоб між ними запанували
Мир, любов, згода і лад.
Щоб Дух Святий їхній розум просвітив,
щоб вони в правді, чесноті
і справедливості український народ вели.
Зволь і нам з гріхів наших постати
і більше до них не повертатись.
Дорогою спасення нас веди
і до Вічного Бога усіх заведи,
де співи Ангельські, де радість,
де ясність, де Божа краса, щоб разом
з тобою й усіма святими ми
змогли оглядати ясність Божого лиця.
Тож наші щирі молитви і благання
всі прийми і на многії,
многії і щасливії літа
усіх благослови!
20. До неба я думкою лину…
Я – християнка!.. До неба я думкою лину і дякую Богу,
Вдячна батькам за вибрану християнську дорогу.
Дякую Богу, що в мене Ангел-хоронитель є,
Який від біди, нещастя, гріха береже життя моє.
Щоб людина твердо й щиро вірила в Бога,
Нам конче потрібна велика з небес допомога.
Божим провидінням святі нам з неба дані,
Багато їх своїми ділами, чудами знані.
Завжди до всіх святих молитися треба,
Лише тоді буде потрібна й скора поміч з неба.
В рік двотисячоліття з дня народження Апостола Павла
З особливою вірою лине до нього молитва палка.
До Святого Апостола Павла, великого мученика за Христа,
До нашої греко-католицької віри – сильної опори-стовпа.
Він подолавши поганство, зневіру – твердість у вірі пізнав,
Й надалі щиро, жертовно служив Богу, життя за Ісуса віддав.
До нього багато людей в молитвах прибігає,
Допомоги повстати з гріха, твердості в вірі благає.
І Апостол Павло завжди вірним допомагав й допоможе.
За його святе посередництво, поміч – дякую, Боже.
Багато років християни Апостола Павла наслідували, за приклад мали,
І ми, рясненці, в честь Святих Апостолів Петра і Павла церкву посвятили, назвали,
Щоб в ній ми, наші діти й онуки молились, співали,
Всемогутнього Бога, Пречисту Діву й всіх святих прославляли.
Я – християнка!.. Не залишаю посилати молитви до Бога, до неба,
Бо у мене є велике благання, найбільша потреба.
Святий Апостоле Павле, за Твоїм посередництвом я Тебе благаю:
Допоможи життя побожно прожити і дістатись до раю!
21. Мова Апостола Павла
Вони не відають дороги миру,
Немає страху Божого у них.
Зробилися посудинами гніву
І найлютішими із-поміж злих.
Усі з дороги збилися, нікчемні,
Зробилися найгіршими з рабів.
Глядіть, глумителі, дивуйтеся і щезніть,
Бо діло я зроблю за ваших днів.
Такому не повірите одразу,
Якби про нього хтось вам розповів.
Відкрию двері віри за наказом,
Щоб вам нерозум серця не затьмив.
Посудинами станьте милосердя
І мудрими, і чистими від зла,
Бо виригне земля з своєї тверді
Вогонь страшний, що все зжере дотла.
Пророцтва зникнуть, і знання, і мови –
Настане досконалість на землі.
У вірі, і надії, і любові
Довершимось, як діточки малі.
І аж тоді одягнемось в нетління
Й сподобимося стати перед трон,
Й Господь нам скаже голосом сумління:
“Хто любить ближніх – виконав закон!”.
