Святіший Отець Венедикт ХVІ звернувся з посланням до співбратів у Священстві – до всього духовенства Вселенської Католицької Церкви, якої Він є Головою і Найвищим Пастирем. У його листі зокрема говориться: “У празник Найсвятішого Серця Христового, 15 червня 2009 року, день, традиційно присвячений молитві за освячення духовенства, я вирішив офіційно проголосити Рік Священства з нагоди 150-ої річниці “Die Natalis” Жана Марії Віанея, святого покровителя всіх парохів світу. Цей рік, який сприятиме внутрішній віднові всіх священиків для їхнього сильнішого та переконливішого євангельського свідчення у сучасному світі, завершиться в цей же празник (Серця Христового) у 2010 році”. Святіший Отець високо оцінює важку апостольську працю, невтомне, хоч часом і непомітне служіння священиків Католицької Церкви, їхнє милосердя до всіх. Особливим словом згадує Він про мужню відданість багатьох священиків, які “через трудність і нерозуміння залишаються вірними своєму покликанню”. При читанні цих слів мимоволі думається про ще донедавна переслідуваних священиків Св. Традиції, яких Папа Венедикт ХVІ своїм справедливим рішенням пригорнув до Свого люблячого батьківського серця, чим мужньо засвідчив (бо ж знаємо, що не всім це сподобалося), що вони, як ревні і віддані пастирі, мають бути в лоні Святої Католицької Церкви. Святіший Отець називає таких пастирів “друзями Христа”, які Ним “в особливий спосіб покликані, наперед вибрані і послані”.
Звертаючись подумки до трагічних подій у світі, Папа Венедикт ХVІ називає багатьох священиків “співпричасниками досвіду людського страждання, адже дуже часто люди відкидають або не хочуть приймати їхнє служіння”. “Як не згадати, – продовжує Папа, – безліч священиків, гідність яких постійно зневажається, а служіння зазнає різних перешкод та переслідувань аж до їхнього найвищого свідчення крові?” Тут нам усім у першу чергу спадає на думку діяльність місіонерів-католиків на всіх континентах землі, які щодня наражаються на небезпеки і загрози. Молімося за всіх вікаріїв Христа і трудівників у Його винограднику, які несуть Слово Боже, Слово спасіння, і за це терплять разом зі своїми вірними в Індії, Китаї, Пакистані, Ірані, Іраку, Судані та інших куточках земної кулі.
Святіший Отець не оминає у своєму листі і прикрої правди. “Є, на жаль, – каже Він, – також випадки, коли і сама Церква страждає через невірність деяких своїх священиків, звідки цей світ черпає мотиви для різних скандалів і відторгнення”. Закликаючи не зосереджуватися на слабостях своїх священиків, Глава Вселенської Церкви просить “розповідати про велич Божого дару на прикладах дивовижних постатей ревних пастирів, богопосвячених осіб, запалених любов’ю до Бога і людей, просвічених і терпеливих духовних наставників”. І наводить нам приклад життя святого Жана Марії Віанея, пароха з французького міста Арс, називаючи його “взірцевим орієнтиром” для всіх священиків, який, будучи надзвичайно смиренним, у той же час усвідомлював, що “один добрий пастир, пастир від Христового Серця, є найбільшим скарбом, який Господь може дати для парафії, і один із найцінніших дарів Божественного Милосердя”. Сам святий так бачив у своєму серці Тайну Священства: “Яка велична постать священика! Якщо б вони це зрозуміли, то померли б… Господь вислуховує їх: вони проголошують два слова, і Господь сходить з небес на їхній голос і скривається під видом хліба. Без Святої Тайни Священства ми не матимемо Господа. Хто помістив його у цей кивот? Священик. Хто зустрічає вашу душу перед початком життя? Священик. Хто кормить її, щоб дати силу сповнити своє паломництво? Священик. Хто готує її на суд перед Богом, обмиваючи її востаннє в Крові Христа? Священик, завжди священик. І якщо ця душа помиратиме через гріх, хто воскресить її, хто поверне їй спокій і мир? Знову священик… Після Бога священик є всім!.. Однак сам же він буде добре зрозумілий аж у небі. Священик є тим, хто продовжує справу спасіння на землі. Без нього смерть і страсті нашого Господа не послужили б ні до чого. Яка користь від будинку, наповненого золотом, якщо нема нікого, хто б відчинив його двері? Священик – володар ключів до небесних скарбів: він є управителем у домі доброго Бога, господарем Його дібр.. Залишіть одну парафію на 20 років без священика, і там будуть поклонятися тваринам… Священик не є священиком для себе, він є священиком для вас”.
Святіший Отець закликає сучасних священиків вивчати метод катехизації Святого Жана Марії Віанея, який неустанно просив Господа: “Мій Боже, допоможи мені змінити мою парафію, і я приймаю всі випробування, які Ти мені пошлеш”. “Найперше, що мусимо зрозуміти, – наголошує Папа Венедикт ХVІ у своєму Пастирському листі з нагоди проголошення Року Священства, – це наша повна ідентифікація із власним служінням. В Ісусі Особа і Місія співпадають: вся Його спасительна дія була і є вираженням Його синівства”. Синівство ж полягає у тому, щоб любити Божу волю понад усе.
Святий Парох з Арса зумів розгорнути активну працю на всій території своєї парафії: систематично відвідував хворих і родини, організовував місії та свята на честь небесних покровителів, збирав і керував грошима для харитативних та місіонерських справ, прикрашав свою церкву і придбав для неї чимало сакральних речей, піклувався сиротинцями “Провидіння”, які сам заснував, та їхніми вихованцями, цікавився вихованням дітей, засновував мирянські братства тощо.
Своїх парафіян Святий Жан Марія Віаней навчав передусім свідченням власного життя. З його прикладу вірні вчилися молитися, залишаючись перед кивотом для адорування Євхаристійного Ісуса. Священики не повинні ніколи бачити свої сповідальниці пустими, вважав він. В часи Святого Пароха у Франції до Сповіді приходило людей не більше, ніж у наші дні, адже хвиля революції надовго придушила там релігійне життя. Проте він зумів зробити свою проповідальницю, сповідальницю і весь Арс “великою лікарнею душ”, бо отримував від Бога велику ласку для навернення грішників. Казали, що ця його ласка, отримана від Бога, ніби постійно переслідувала грішників, і вони поверталися до Святого Пароха знов і знов, щоб покаятися і просити покути.
Святіший Отець нагадує своїм священикам, що вони повинні поставити Святу Тайну Покаяння в центрі своїх пастирських турбот, підкреслюючи, що ця Тайна має здійснюватися методом “спасенного діалогу”, – так, як це робив Святий Жан Марія Віаней. Він мав різні моделі поведінки зі своїми пенітентами: покірним, які всім серцем прагнули Божого прощення, нагадував про “потоки Божественного Милосердя”, а слабким, які наперед боялися своїх повторних падінь, казав: “Милосердний Господь знає все. Ще перед вашою сповіддю Він знає про те, що грішитимете і надалі, однак прощає вас. Якою ж великою є любов нашого Бога, що Він готовий забувати наші гріхи аж до нашого прощення!”. Байдужі доводили його до сліз – саме через власні сльози цей Святий Парох надолужував Господові за негідність поведінки своїх парафіян, кажучи: “Плачу, тому що ви не плачете Якщо б Господь не був такий добрий! Але Він добрий! Треба бути поганином, щоб так поводитися перед Милосердним Батьком!” Тому Святий Жан Марія Віаней зумів у свій час перемінити серця і життя багатьох людей. Його ревність у спасенні людських душ була воістину апостольською. Він завжди перебував у строгій аскезі та пості, не уникав умервтлень заради добра повірених йому душ і відпущення багатьох гріхів. Казав, що дає грішникам дуже маленьку покуту, а решту покутує за них сам.
Святкування 150-ої річниці з дня смерті святого Жана Марії Віанея (1859 р.) співпадає із святкуванням 150-ої річниці об’явлень у Люрді (1858 р.). Святий Парох мав надзвичайну побожність до Непорочно Зачатої Діви Марії, якій 1836 року посвятив свою парафію, з вірою та радістю прийняв догматичне визначення 1854 року. У зв’язку з цим, Святіший Отець Венедикт ХVІ на завершення свого листа пише: “Повіряючи нам цей Рік Священства, Непорочно Зачата запалює у душі кожного священика нову ревність до ідеалів, які надихали думки і вчинки Святого Пароха, ідеалів повної самопосвяти Христові і Його Церкві. З гарячим молитовним життям та любов’ю до Розп’ятого Христа Жан Марія Віаней щоденно жертвував себе Богові, не затримуючи нічого для себе. Нехай його приклад буде для священиків свідоцтвом єдності з єпископом, між ними і мирянами, яке сьогодні, як і завжди, є дуже необхідним. Незважаючи на зло, яке є у світі, завжди актуальними залишаються слова Христа до своїх апостолів на Тайній Вечері у вечірнику: “Ви матимете різні страждання у світі, але кріпіться, бо Я переміг світ” (Йо. 16, 33). Віра в Божественного Учителя дає нам силу дивитися з вірою у майбутнє. Дорогі священики, Христос чуває над вами. За прикладом Святого Пароха з Арса залишайтеся покірними Йому і в сучасному світі будете апостолами надії, примирення та миру!”
Молитва св. Терези від Дитятка-Ісуса за священиків
О Ісусе, Вічний Божий Архієрею, май своїх священиків в опіці Свого Найсвятішого Серця, де ніхто їм не може нашкодити. Збережи в чистоті їхні помазані миром долоні, які щодня доторкаються до Твого Святого Тіла. Збережи в чистоті їхні уста, червоні від Твоєї Найдорожчої Крові. Збережи в чистоті і свободі від земних справ їхні серця, позначені високим знаком Твого повного слави священства. Дозволь їм зростати в любові й вірності Тобі і оберігай їх від зарази світу. І як дав Ти їм силу переміняти хліб і вино, так дай також силу переміняти серця. Поблагослови їхню працю багатством плодів і нагороди їх у майбутньому вінцем вічного життя. Амінь.
