Дитятко-Ісус у нашому житті

“Ти виповняєш мої бажання,
і я складаю в Твої руки всі мої потреби”

З листопада 2008 по лютий 2009 р. Б. в Україні перебувала копія чудотворної фігурки Дитятка-Ісуса з Праги. Вірні традиційних парафій у багатьох місцевостях Галичини урочисто зустрічали фігурку, молилися дев’ятниці до Дитятка-Ісуса, адорували вдень і вночі, слухали розповіді священиків про історію виникнення цього набоженства і чуда Маленького Пражанина, прославляли Його піснями. Та найбільше тисячі вірних просили про благословення, зверталися у різних своїх потребах, бо знали, що Дитятко-Ісус не відмовить та обов’язково поблагословить, вилікує, потішить, допоможе…

Так і ми (тепер уже сім’я, а тоді ще хлопець і дівчина) просили про багато ласк у Дитини-Ісуса. Перебуваючи перед вибором життєвого стану і долі, благали про ласку зрозуміти Божу волю щодо нас… І так, від першого дня з часу прибуття фігурки в Україну, в Семінарію Непорочного Серця Матері Божої Фатімської, відбувши дев’ятницю до Дитятка-Ісуса, ми щодня відчували неустанну турботу про нас. Майже через рік, у першу суботу жовтня 2009 р. Б., ми побралися, дякувати Господу Богу, знайшли одне одного і вчинили так, як підказувало серце і розум, співдіючи зі святою Божою волею.

Через півтора місяця після вінчання здійснилася наша мрія – відвідати оригінальну чудотворну фігурку в Празі… Столиця Чехії вразила нас контрастом: так багато там величних храмів, багато святих походять з цієї місцевості, та водночас у ХХІ сторіччі вона вважається одним з найбезбожніших міст світу.

Щоб з’ясувати причину такого разючого контрасту, необхідно заглянути в історію Чехії. Чеський народ охрестив святий Вацлав (В’ячеслав), якого в цій країні шанують, як і Володимира Великого в Україні, – як національного святого. Цікаво, що у Вацлава, як і в нашого Володимира, була свята бабуся – Людмила, яка виховала внука добрим християнином. Багато чим чехи завдячують Карлові ІV, який побудував тут багато святинь, у тому числі почав зводити готичний храм св. Вітта, де серед інших зберігаються мощі св. Яна Непомука, а також знаменитий Карловий міст, згодом прикрашений скульптурами святих, які мають особливий стосунок до Чехії. Усіх незабутніх місць Праги не перелічити на одній сторінці й не передивитися за один день. Варто лише згадати про колишній костел Єзуїтів неподалік від Карлового моста, що тепер є катедральною греко-католицькою церквою, де Святі Літургії відправляють переважно церковнослов’янською мовою та декілька українською. Парафіянами цього храму, окрім українців, є чехи та словаки. Для греко-католиків цікавим є той факт, що до цього храму був приєднаний також єзуїтський колегіум, у якому свого часу навчався митрополит Вельямин Рутський.

Нещастям для колись католицької Чехії стала Реформація в особі Яна Гуса та його послідовників. Протестантизм глибоко пустив тут свої корені і за шість сотень років знищив дух віри в Чехії. Тепер ліберальні настрої продовжують нищити усе донедавна святе і не торкане навіть протестантами. До костелів у Празі заходять переважно туристи (зрозуміло, в такому одязі, у якому й по вулиці не личить ходити). Ці “відвідувачі” не кладуть на себе знаку святого хреста перед християнськими символами, не роблять поклін перед Найсвятішими Тайнами, сміються, розмовляють, фотографують, але не моляться. Яскравим прикладом “перевернення” всього з ніг на голову є святкування у дитячих садочках Дня чорта, під час якого діти за віршик отримують від “веселого” нечистого подарунки. Такий стан інакше, як моральним занепадом, не назвеш. Розбещене молоде покоління без добрих ідеалів, цінностей та святинь – це пряма дорога нації до духовної руїни (хоч у матеріальному аспекті країна може процвітати). Тому в основному на цьому слушно наголошують речники українського консерватизму, коли намагаються нам пояснити, що не все варто запозичати у Європи, не все сліпо наслідувати, не усім захоплюватися. Бо Європейський Союз – це не тільки елітні дороги і готелі, якісна освіта та медицина, це також секуляризація у всіх сферах життя – викинення Бога з Конституції, зі школи, лікарні, а відтак і з родини.

З такого короткого екскурсу в історію та аналізу сьогодення бачимо причину того, чому Чехію вважають однією з найбільш атеїстичних держав у світі. Тут є відпустові місця, та нема прочан, є величаві храми, та нема парафіян, тут є віра, яку хочуть передати діди, та нема молодого покоління, яке б ту віру понесло у майбутнє…

Прага у католицькому світі відома як місце особливого почитання Дитятка-Ісуса, чудотворна фігурка Якого зберігається у бічному вівтарі костелу Матері Божої Переможної, де нею опікуються монахи-кармеліти.

З історії пам’ятаємо, що з Іспанії до Праги фігурка потрапила у XVI ст., її шанували як сімейну реліквію вельможі чеського королівства, а коли остання власниця Поліксена передавала фігурку монахам монастиря Кармелітів Босих при церкві Найсвятішої Діви Марії Переможної у Празі, то сказала: “Передаю вам те, що для мене найдорожче. Почитайте Дитятко-Ісуса, і добро буде завжди з вами”. У роки воєнного лихоліття храм і монастир було знищено, а фігурку викинуто за вівтар. До монаха Кирила, який через вісім років знайшов поламану фігурку, Дитятко-Ісус сказало: “Чим більше ти будеш мене шанувати, тим більше я буду тебе благословити”. Культ Дитятка-Ісуса зріс після того, як за заступництвом Маленького Пражанина міста не могло здобути шведське військо. 1655 р. фігурку коронували. У ХVІІІ ст. слава про Дитятко-Ісуса розійшлася далеко за межі Чехії, відтоді копії чудотворної фігурки мандрують багатьма країнами світу.

Обітниця, дана брату Кирилові, здійснюється щодня – про це свідчать численні подяки різними мовами на спеціальних пам’ятних таблицях біля чудотворної фігурки від різних родин, що отримали ласки від Дитятка-Ісуса.

Знаємо, що воскову фігурку щоразу одягають у нові дорогі гаптовані шати, які дарують заможні та відомі люди з усього світу. У храмі Матері Божої Переможної є музей одягу Празького Єзулятка, де зберігаються розкішні вбрання Дитятка-Ісуса, одне з них вишила австрійська імператриця Марія-Тереза. Мріється, що колись тут може бути виставлене вбрання, виготовлене якоюсь українською майстринею з українським орнаментом…

У вересні 2009 р. Прагу відвідав нинішній Римський Архиєрей Венедикт XVI. Одним з місць його візиту був також Санктуарій Празького Єзулятка, у подарунок Якому Святіший Отець залишив коштовну корону.

Історія культу Дитятка-Ісуса дуже славна. Минулого року завдяки старанням о. Василя Ковпака, Генерального настоятеля Священичого Братства Святого Священномученика Йосафата українці також могли переконатися у тому, що майже кожного дня Маленький Ісус із Праги дарує дивовижні зцілення та надзвичайні ласки.

Від імені нашої молодої сім’ї дякуємо отцеві Василю і священикам Братства за любов, яку вони прищепили нам до Маленького Царя, а найбільше дякуємо тій Божій Дитині, під благословенням Якої живемо.

Божественне Дитятко-Ісус через свою слугиню Маргарету від Найсвятіших Тайн звертається до кожного з нас: “Відкрий моє серце і кожного разу, коли хочеш отримати ласку, не переставай ніколи просити через заслуги мого святого дитинства, тому що Я ніколи не відмовлю тобі”. Ісус у вигляді малої дитини зійшов на землю, щоб відкупити світ, тож через заслуги Свого Святого Дитинства може уділити нам так багато ласк… Вміймо просити і дякувати.

Павло і Марія Бондар,
парафіяни храму Свв. Верховних Апп. Петра і Павла
Львів-Рясне-1