О Церкво, Мати пресвята …

О Церкво, Мати пресвята!
Ти так багато літ сама стояла.
Засмучений Христос на нас чекав…
Підступний ворог лютував,
Й сова на куполі співала.
Павук господарював у ній –
Коронував святі ікони…
Серця нестерпний біль скував.
Мовчали дзвони.
Тюремні клацали замки –
Священикам ламали долі.
Одне слово лиш підпиши –
І ти уже на волі.
Відмовишся – тоді в вагон!
В Сибір поїдеш по етапу.
Залізний зеківський закон
Примусять там вивчати.
В слезах, молитві край стола
Схилилась бідна мати.
Священик-син – де він тепер?
Коли його чекати?
Не плач, твій син воскресне теж!
Й серед блаженних ликів
Колись його, повір, знайдеш –
Не зрадить Бог-владика!
О Господи, ми дякуєм Тобі
За табори, за Магадани,
За тих священиків, що там,
У муках помирали.
За тих, що в лісі на пеньку
Таємно Служби відправляли
І наче злодії до хат,
До вірних прокрадались.
Навчали нас, тоді малих,
При вікнах, коцами закритих:
“Моліться, діточки, моліть,
За всіх ув’язнених і вбитих,
За нашу Церкву пресвяту
Моліться до Марії!
Вона вас любить і тому
Відмовити не сміє”.
Й почув Господь ті молитви,
Як ми стояли на колінах,
І Церква наша пресвята
Постала із руїни.
Тюремна рухнула стіна,
Кайдани забряжчали.
Спасибі, Діво Пресвята,
Що ми не вмерли, хоч вмирали!
І дякуєм за ворога Тобі,
Якого дав нам, Боже:
Він нам довів й собі довів,
Що подолати нас не зможе!

Михайлина Лихач
смт Куликів Жовківського району Львівської області