Подорож у країну вроди

Приводом до замовлення цієї статті стала не вельми приємна причина, а саме: розпач однієї мами, в організмі 20-річної доньки якої (єдиної дитини в сім’ї…) при ретельному медичному обстеженні виявили цілу низку хімічних речовин різного походження, серед яких і відбілювачі, і пральні порошки, і фарбники… Пояснення просте – надмірне захоплення косметикою. Оскільки це “хобі” аж надто поширене серед сучасних дівчат, тому ми й попросили фахівця привідкрити завісу таємничості вроди…

1. Ти скажи мені, люстерко…

Цей такий звичний для нас предмет з’явився ще в античні часи у вигляді відшліфованого  металевого диску. Його поява, очевидно, визна­чалася необхідністю оглядання плодів зусиль, спрямованих на прикрашання своєї зовнішності. З тих пір, як людина впіймала своє відображення на поверхні води, вона то наосліп, то навмання невтомно біжить за своїм мінливим ідеалом краси.

Бажання зробити себе привабливішим при­таманне людям з давніх-давен. Про це свідчать святкові ритуали первісних людей, знайдені під час розкопок печер кам’яного віку, предмети для підмальовування губ, брів і вій, свідчення, які дійшли до нас про косметику Клеопатри і Нефертіті, існування у Стародавньому Єгипті щипців для брів, зародження культу краси тіла у Стародавній Греції, захоплення косметикою римського полководця Юлія Цезаря і сильно відбілені обличчя японських красунь… Прагнення приховати сивину рослинними і мінеральними фарбниками, надати рум’янець лицю, що втратило свіжість, і залишити за собою шлейф спокусливого аромату парфумів віками супро­воджувало як жінок, так і чоловіків. Кокетування, затушовування природи в собі ставало нормою.

Упродовж віків людина черпала в природі різноманітні елементи, використовуючи їх для підтримання або надання краси. Мінеральні, тваринні та рослинні компоненти використовували для татуювання, очищення, зволоження і живлення шкіри масками, кремами і бальзамами, відбілювання обличчя, накладання румян, макіяжу, фарбування і висвітлення волосся. Все це – з метою надання шкірі ніжності і привабливості, набуття пишної і яскравої шевелюри, чарівливої “мушки” та інших елементів вроди, необхідних, як вважається, на шляху до успіху.

Деякі компоненти виявлялися токсичними. Перший в історії олівець для очей, яким єгипетські красуні наводили контур, виявився токсичним. Бо містив сірчаний свинець. Відбілювання обличчя, яке довго протрималося в моді в Європі та Азії, визнали небезпечним для здоров’я через вміст у пудрі карбонату свинцю. Але тогочасні лікарі відреагували пізно…

Ідеали краси змінювалися, мода вередувала і впадала в крайнощі. Але людина незмінно зали­шалася вірною своєму прагненню – бути при­вабливою. Косметика надійно супроводжувала її на цьому наполегливому шляху, все міцніше стаючи на комерційні рейки.

У наш час косметика перетворилася на потужну індустрію, на яку сьогодні працюють наука і медицина. До неї приєдналися не менш потужні індустрії моди, салонів краси, торгівлі, реклами, засобів масової інформації і безліч інших видів діяльності, об’єднаних метою отримання прибутків.

Суспільство вкорінило стандарти, за якими ми женемося і які нам настирливо нав’язані. Цей неосяжний світ з магнітним поглядом і білозубою посмішкою, з осиною талією і ляльковою ходою, запаморочливістю парфумів і бездоганною шовко­вистістю волосся, всипаний бісером, – з підвищення подіуму владною рукою заманює нас в оксамитовий туман ілюзій.

2. В джунглях етикеток

Здається, чудодійного секрету нев’янучої молодості і краси ще не вигадали. Та якщо дослухатися до реклами і піддатися невідступній настирливості, то краса – майже у нас в руках. Варто лише довіритися професіоналам.

 

Цікаво, що ж там у пуделочку з кремом такого, що здатне в чарівний спосіб змінити наше життя? Заглянемо… Виникає бажання вдатися за пояснен­нями до хіміка.

 

Загалом, косметичний крем, молочко або маска – це емульсійна суміш води і жирів у різних співвідношеннях, пов’язаних між собою емуль­гаторами. До неї (до цієї суміші) додаються консерванти, які запобігають псуванню і зараженню мікробами, а також аромати і фарбники – як комерційний аспект. Все це є основою, до якої вводиться біологічно активний компонент, часто в кількості, що не перевищує 1%. Саме з нього спеціалісти-маркетологи і роблять ту “чарівну паличку”, яка “творить дива”.

Косметичний препарат за своєю суттю не повинен проникати до середини організму через захисний бар’єр шкіри, яка захищає нас від дії навколишнього середовища. В протилежному випадку його слід розглядати як медикамент. Виходить, що копітка турбота про нев’янучу шкіру, блиск волосся і кокетливі нігтики залишається все ж дією на поверхні. І в пам’яті зринає відома істина про те, що краса міститься… у тарілці. Лише здоров’я, здорове харчування і здоровий спосіб життя сприяють вроді і молодості…

Але повернемося до косметики. По суті, якість та ефективність космічного засобу залежать не стільки від біоактивного компонента, скільки від основи. Добрі рослинні жири та олії самі по собі захищають шкіру завдяки своїм складовим еле­ментам. Натуральні жири та олії, отримані з екологічно чистих рослин, з мінімальною техно­логічною обробкою, є найкращими засобами догляду за шкірою, оскільки вони близькі за складом до жирних кислот, які є складовою нашої шкіри, сумісні з нею і захищають її від втрати вологи. Що ж стосується зволожування і жив-лення шкіри, то жоден косметичний препарат по суті не має претендувати на цей “інтенсивний ефект” з тієї причини, що шкіра – це непроникний орган захисту від зовнішньої дії, в тому числі й хімічної. Натуральний тваринний чи рослинний жир швидше захищає шкіру від втрати вологи, ніж живить її вологою.

А біоактивний компонент, навколо якого так багато рекламного галасу, ризикує “застрягнути” зі своєю “місією” на поверхні шкіри… Наше волосся і нігті містять кератин, мертвий протеїн, який виконує цю ж захисну функцію. Тому проникнення вітамінів, протеїнів і корисних кислот у волосся, вії і нігті, а також їх живильна, збагачувальна і відновлювальна роль виглядають сумнівними.

Сучасні наукові досягнення дозволяють різним інгредієнтам подолати захисний бар’єр і проникнути в шкіру через міжклітинний простір. Ці найменші молекули потрапляють усередину. Вони тягнуть за собою і масу небажаних молекул, які організм не тільки не використовує, але й не може вивести. Накопичуючись у тканинах сьогодні – як вони проявлять себе через роки? Нав’язані нам невтомне піклування про красу і споживання невиправдано надмірної кількості косметичних препаратів можуть у недалекому майбутньому перетворитися на безплідні, безрезультатні клопоти з утраченим здоров'ям.

Одне слово, косметичний засіб – це багато обіцянок, багато маркетингу, крапля біологічно активного засобу і безліч консервантів.

Повернімося до насиченого світу етикеток. Креми, молочко, маски, шампуні, дезодоранти, парфуми, зубні пасти, мило і гелі для душу… Парафін, поліізобутан, діоктилмалеат, пропіленклікольмірістат, гідроксистеарін, цилилфосфат, бутилокситолуол, феноксиетанол, метилпарабен/етилпарбен… Косме­тична продукція переповнена сумнівними компо­нентами!

Мінеральні жири (наприклад, парафін і вазелін), похідні від нафти, є дешевими і вигідними в користуванні і просто знахідкою для косметичної промисловості. З роками зауважено, що створюючи непроникну тонку плівку на шкірі, вони захищають її від втрати вологи. Але заважаючи диханню шкіри, вони сприяють закупорці сальних залоз і розмноженню бактерій. Це викликає утворення вугрів – вони мають комедогенну дію.

Силікони (наприклад, діметикон), синтетичні субстанції, похідні силіцію, використовують у багатьох косметичних препаратах як пом’якшу­вальний компонент. Завдяки їм ми з задоволенням розмазуємо по тілу молочко. Вони нібито не проникають у наш організм через шкіру, але дуже забруднюють природу і непрямим шляхом – через грунт і продукти харчування – все ж таки опи­няються всередині нашого організму.

Щодо біоактивного компонента, то його ефективність нерідко просто не доведена. На­приклад, колаген неспроможний проникати через поверхню шкіри, бо його молекула дуже велика. Обіцяна лаванда чи троянда, яка наявна у невеликій кількості, може виявитися синтетиком інтенсивної пахучості (т. зв. синтетичним ароматом).

Синтетичні аромати (наприклад, мускус), які широко використовуються в парфумерній промисло­вості, визнані алергенними і канцерогенними.

Численні консерванти, захищаючи косметичний препарат від псування і розмноження мікробів, сумлінно нищать як шкідливу, так і корисну мікрофлору на поверхні нашої шкіри, ослаблюючи її захисну функцію, а разом з тим і наш імунітет…

3. Промінь світла в царстві пітьми

Прагнучи вирватися з цієї казки про злу ворожку, яка готує своє отруйне зілля, я кинулася до джерел інформації: Інтернет під рукою, та і відповідей там чимало на питання, які мене турбують.

Виявляється, що страшна казка – не випадковий привид чи плід розбурханої уяви. Це справді серйозна загроза дня нашого здоров’я уже нині і в близькому майбутньому – для молодого покоління, а також для навколишньої природи.

У травні 2005 року Грінпіс (організація “Зелений світ”) Франції опублікував гід (путівник) для споживача, так званий Косметокс. У цьому дослідженні Грінпіс вперше публічно заявляє, що споживацький світ Європи катастрофічно пере­повнений токсичними субстанціями, які шкідливі для здоров’я людини і природи. Сто тисяч отруйних субстанцій щодня “обертаються” у побуті споживача на цілком законних підставах. Чотириста мільйонів тонн “хімії” випустила європейська промисловість на нині. Електротехнічна, текстильна, парфумерно-косметична та хімічна (миючі засоби і засоби для чищення у домашньому вжитку) промисловості використовують цю “хімію”, призводячи до ката­строфи флору і фауну і завдаючи непоправної шкоди здоров’ю людини і її нащадкам.

Двісті – це цифра хімічних субстанцій синте­тич­ного походження, яку можна виявити в тілі людини. Проникаючи маленькими дозами через захисний шкірний бар’єр і накопичуючись роками в організмі, ці субстанції викликають гормональні зміни, порушують імунну систему і призводять до раку.

Грінпіс публічно оголосив про наявність фталатів і мускусів у 36 видах туалетної води зі світовою славою і про наявність парабенів в усіх кремах та лосьйонах. Фталати, мускуси, триклозани, алкіфеноли та безліч інших хімічних субстанцій проникають у наш організм зі щоденним вико­ристанням парфумерії та косметики. Наявність токсичних субстанцій у щоденному побуті (електро­проводках, пластмасових кухонних пуделках, пляшечках для немовлят, тефалевих пательнях, освіжувачах повітря і т.д. і т. п.) – це окремий шокуючий сюжет…

Мінеральні жири, потрапляючи в організм, накопичуються там і завдають шкоди печінці і серцю. Вони сильно забруднюють навколишнє середовище. Силікони, які у великій кількості містяться в кремах для засмагання (а також у губній помаді, туші, лаку для волосся), плавають нероз­чинними плямами на берегах морів, отруюючи узбережжя. Через грунт і продукти харчування вони потрапляють у наш організм. Саме виробництво силіконів забруднює природу. Парабени давно “запримічені” в порушеннях ендокринної системи, особливо бутилпарабен і ізобутилпарабен. Вони були виявлені в тканинах маленьких дітей. Феноксіетанол – згубно впливає на продуктивну функцію людини, а також допомагає проникненню інших шкідливих інгредієнтів всередину. Формальдегід – консервант, визнаний канцерогенним. Бутилгідроксианізол і бутилгідрокситоулен – антиоксиданти, які широко використовуються, незважаючи на визнаний канцерогенний потенціал.

Поліетиленгліколь, наявний практично в усій продукції емульгатор, створений з сировини, яка є бойовим газом. Фталати, які використовують як фіксатори в парфумерії, милах, шампунях, дезо­дорантах тощо, порушують продуктивні функції людини, імунітет і сприяють раку. Похідні алюмінію, які використовують в дезодорантах, “звинувачуються” у сприянні раку грудей у жінок…

Грінпіс інформує, попереджає і закликає замислитися, усвідомити, обмежити, звести до необхідного і припинити надмірне, стихійне і невиправдане споживання. Наше здоров’я, здоров’я дітей і здоров’я планети залежать від цього…

Ірина Мішель,
інженер-хімік, Франція.