Ген, до неба лине пісня,
Там, де Мати є твоя.
Всю журбу здай на Марію,
І мале Її Дитя, –
так співаємо в одній із Марійських пісень, так чинимо і в житті. Тому стільки храмів і каплиць посвячено у нашому краї саме Пречистій Діві. Шануємо Її і біля образів у наших святинях, і біля придорожніх фігур.
Ще однією благословенною подією в житті традиційної парафії з Янова стало посвячення фігури Богородиці з Дитятком-Ісусом. Це відбулося у дні Різдвяних свят.
Коли ми урочистою процесією з братством наближалися до вулиці Лелехівської, то вже з горбочка побачили прекрасну постать нашої Небесної Матінки з Дитям на руках.
Так гарно прибране місце, свіжа хвоя, білі стрічки, запалені лампадки й світилка додавали святкового настрою і свідчили, що родина, яка поставила цю фігуру, всім серцем любить Пречисту Діву Марію і, мабуть, вдячна Їй за отримані ласки.
Після обряду посвячення о. Василь у своїй науці сказав про те, що ще тисячоліття тому в опіку Матері Божої віддав нашу Україну князь Володимир. Хрести, фігури, каплички вказують, що на цій землі живуть християни, які уповають на Бога та у своїх молитвах звертаються до Його Матері, а Вона ніколи не покине їх. І такі місця не можуть бути забутими, занедбаними. У свята і в будні сюди мають приходити люди, приносити квіти, запалювати свічки. І це стане свідоцтвом нашої віри.
Ми молились, колядували, а думалося про те, що набожність до Марії – найплідніша, най багатша, бо ж Вона є Матір’ю Бога. І те, що Вона тримає на руках Сина, означає, що одночасно Вона тримає і всі Його ласки та скарби милосердя. Справді, хіба відмовить Ісус Святій Неньці, яка Його годувала, берегла, співпереживала і страждала з Ним?
У цьому мікрорайоні вже є прекрасна капличка Люрдської Матері Божої, яку ми так любимо. Нову фігуру встановлено на перехресті доріг. Тут проїжджає багато людей, що поспішають у сусіднє село Лелехівку. А влітку, в час канікул, повз проходить майже кожен школяр, та й дорослих чимало, бо недалеко улюблене місце відпочинку янівців – ставки. І певно, що перехрестяться тут чи бодай схилять голову в поклоні, а то й змовлять молитву і віддадуть себе в опіку Матері Божої. А Мати наша не забариться з допомогою, реально й повсякчас. Якось чула, як одна знайома розповідала про ласку, отриману від Марії. Вона поралася на кухні, готуючи вечерю. Аж раптом, поглянувши у вікно, побачила, що здійнявся рвучкий вітер. Було видно, як на сусідньому подвір’ї він нахиляє дерево, ледь не до самого долу. Це ж так небезпечно бути зараз надворі! А син от-от має приїхати із занять зі Львова. Як допомогти? Чим можна зарадити? Подумала, що щось треба зробити і дуже швидко. І почала промовляти молитву, таку коротку, але таку помічну – “Богородице Діво”. Коли незабаром хлопець відчинив двері, то жінка почула: “Мамо! Надворі так страшно! Коли я вийшов з маршрутки і відійшов кілька метрів, за мною обірвалися і впали на землю дроти електролінії. Так заіскрились…”. Гадаєте, випадковість? Збіг обставин?
Отже, усі свої мрії та сподівання ми повинні покладати на Марію. Але для цього нам потрібно вірити, уповати та найголовніше – любити Пречисту Діву. У якій скрутній ситуації ми б не були, скажімо голосно і твердо: “Маріє, я Тебе потребую!” І Вона обов’язково прийде. Можливо, ми цього не помітимо, та Вона все ж буде поруч. Пам’ятаймо про Неї завжди, а не лише тоді, коли ми цього справді потребуємо. Співаймо пісні на славу Пречистій Діві, молімося молитви та вервиці, пам’ятаймо про Її святе життя та, принаймні, стараймося хоч у чомусь Її наслідувати.
Спішімо до Марії!
