Всі наші упадки, гріхи і провини...
Всі наші упадки, гріхи і провини
Ісусові вклали вінок із тернини.
На Хресну дорогу Його повели
І в муках смертельних Христа розп’яли.
З Розп’яття Спаситель вдивляється в душі –
Зневага, образи, погорда, байдужість…
Серця зачерствіли до мук і страждань,
Нема співчуття до Святих Його Ран…
Тернева корона всі скроні сколола,
Гріхи виступають краплинами крові…
Вмирає Ісус, Божий Син, на Хресті,
Благає Отця, щоб простив нам гріхи.
Та Кров Найсвятіша гріх людський змиває,
У муках страшних наш Спаситель вмирає…
– Звершилося! – тихо Син Божий сказав
І Богу-Отцю Свого духа віддав.
Гріхи людські стягають кару Божу...
Гріхи людські стягають кару Божу:
Паде на людство той Господній хрест.
З тенет гріховних вирватись не може,
Хоч бачить над собою Божий перст!
Все людство йде космічною ходою
Від Божого начала в небуття,
Не має в серці миру, ні спокою,
В душі не має образу Творця.
Без Бога в серці, школі, інституті
Дороги до спасіння не знайде.
Початок і кінець – в Христі Ісусі…
Коли ж воно цю істину збагне?!
У Бозі – надія
Коли підступний, знахабнілий ворог
Смертельного удару завдає,
Тоді одна надія – лиш на Бога –
Струмінь життя у серце подає.
Ісусе наш, непереможна сило!
Ти тричі впав під тягарем хреста,
Та віра сильна, непохитна віра
Тебе на трон Господній піднесла.
Хто йде в житті шляхом вузьким, тернистим,
Хай має віру в серці, як Христос.
Вінець його засяє вічним блиском
Недосяжних для ворога висот.
У світ потойбічний відходить людина
У світ потойбічний відходить людина,
До Господа Бога приходить душа,
Де вічная радість і втіха єдина,
Бо більшого щастя для неї нема.
У безвість летять всі багатства і слава…
Всі розкоші світу – марна суєта!
Людська похвала і земні п’єдестали –
Усе, як примара, летить в небуття.
До Господа Бога в чеканні й тремтінні,
До нашого Спаса, Ісуса Христа,
Приходить душа у своєму терпінні
Почути свій присуд на вічне життя.
А що ж зостається душі нечестивій?
Нема покаяння, діл добрих нема…
І б’ється вона в метушні полохливій,
Як риба об лід – порятунку нема!
Хрестами тяжкими...
Хрестами тяжкими
Спасатися будеш, людино,
Стежками вузькими
До Бога ти прийдеш, єдина.
Молитвами й постом
Стели собі стежку до неба.
Що крок – то вже поступ,
Бо так, тільки так жити треба.
Покора, покута –
Повір то є речі хосенні.
Щоб віру здобути,
Здолаєш дороги стражденні.
Ступай, не вагайся
На стежку вузьку і тернисту,
Ще нині покайся,
Щоб завтра було не запізно.
Довірся Христові,
Віддай Йому серце і душу,
У Божій любові
Пізнай заповіти насущні.
Я не одна живу з Христом у серці...
Я не одна живу з Христом у серці,
Йому звіряю помисли свої.
Предвічний Боже, у шаленім герці
Спини цей люд по доброті Своїй.
Спини його і дай йому пізнати
Ту правду Божу, заповідь святу,
Постукай в двері грішників затятих,
Дай зрозуміти їм свою вину.
Свої гріхи побачить, як отруту,
До покаяння стежку віднайти.
Ісусе Христе, у годину люту
Народ мій український збережи!
