Ти сотворив і полюбив мене,
Ти плекаєш і оберігаєш мене.
Прошу Тебе, на колінах стоячи,
Прошу Тебе Господи: “Спаси і сохрани!”
Ти живеш у моїх думках та снах,
Ти живеш усюди, і навіть серед нас,
Тож прошу, Господи: прийми слуг Твоїх
І не дай їм більше впасти у гріх!
Моя душа бажає спокою
І хоче лучитися тільки з Тобою.
Тож прийми, Господи, до себе у храм,
Своє тіло і душу лиш Тобі в руки віддам.
Прийшла сюди з однією метою –
Щоб тільки, Господи, бути з Тобою!
Прошу, Боже, благослови реколекції ці,
Які нам провадять духовні отці.
Я благаю, я прошу, молю,
Лиш одного свого Бога люблю.
Ти мене з грішного життя навернув,
В тайні Святого Хрещення поряд зі мною був.
Вісімнадцять років я жила грішним життям,
Доки не попала до Тебе у Храм.
Хто спонукнув? Хто підштовхнув?
Тільки зараз зрозуміла – це Ти, Ти, Отче, то був!
Пройшла науку не просту,
Але до чого ж я веду!?
Коли прийняла Перше я Причастя,
То зрозуміла, ось у чому щастя!
Щастя – воно тільки від Господа Бога,
Я вірю, надіюся, що веде туди моя дорога.
Хай поможе мені в цьому Пречиста Діва Марія,
І з Божої волі здійсниться моя одвічна мрія!!!
Від редакції. Авторка цього вірша – 18-літня дівчина, яка цього року три місяці тому прийняла Св. Тайну Хрещення, а на свято Божого Тіла – своє Перше Св. Причастя. Вірш скала під натхненням, коли брала участь у реколекціях св. Ігнатія для молоді у Традиційній семінарії Непорочного Серця Матері Божої, які провадяться вперше в житті Традиції в Україні.
