ЧАСТИНА ТРЕТЯ
Про відпусти
ГЛАВА ІІ
Про відпусти, прив'язані до різних практик при виконанні набоженства до Найсвятішого Серця Христового
§ 4. Предмети благословлені (devotionalia)
3. Вервиці (розарі, коронки), наділені відпустами Хрестоносців (відпустами крижацькими)
Папа Лев Х своїм Бреве "Regularem vitam" від 20/8 1516 уділив відпуст 500 днів за кожним разом усім, що відмовляють побожно "Отче наш" або "Богородице Діво" на вервиці, яку поблагословив Генеральний настоятель Хрестоносців або регулярних каноніків св. Августина.
Папа Лев ХІІІ декретом Конгрегації відпустів вирішив, що лишень Генеральний настоятель Регулярних каноніків св. Августина має повноту влади благословити і надавати цей відпуст розарам Пречистої Діви Марії і уділяти цю владу іншим канонікам цього Чину.
Папа Пій Х своїм рішенням від 13/10 1913 уповноважив названого Генерального настоятеля уділяти цю владу також іншим священикам з-поза цього Чину. Так само цей Папа надав повноту влади Конгрегації, котрій віддані всі справи відпустів, надавати владу всім священикам, котрі будуть про це просити, наділяти відпустами Хрестоносців всі розарі Пречистої Діви Марії звичайним знаком святого хреста. Ця влада надається від Конгрегації Св. Офіціуму, а у нас за посередництвом Конгрегації для Східних Церков на 5 літ, і для її виконання потрібна згода місцевого Єпископа (Оrdinarii loci).
Відпуст 500 днів досягається за кожне "Отче наш" і за кожне "Богородице Діво", хоча б навіть не малося відмовляти цілого розарію. Розважання таїнств під час відмовлювання розара для отримання цього відпусту не вимагається. Ці відпусти можна жертвувати також за усопших.
4. Розар Пречистої Діви Марії
Повний розар Пречистої Діви Марії складається зі ста п'ятдесяти "Богородице Діво" (відповідно до числа псалмів) і 15 "Отче наш"1. Він поділений на п'ятнадцять десяток по десять "Богородице Діво" і 1 "Отче наш" на початку кожної десятки. Кожна десятка з "Отче наш" на самому початку відмовляється з розважанням головних таїнств з життя Ісуса Христа і Пречистої Діви Марії. Відмовляючи першу десятку, розважаємо про Благовіщення, при другій десятці - про відвідання св. Єлисавети Пречистою Дівою Марією, при третій - про народження Ісуса Христа у Вифлеємі, при четвертій - про пожертвування Ісуса Христа в Єрусалимській святині Пречистою Дівою Марією, при п'ятій - про віднайдення Ісуса Христа в Єрусалимській святині. І це становить першу частину розарію, так звані Радісні таїнства. Друга частина складається також із 5 десяток "Богородице Діво", а на початку кожної десятки "Отче наш". Ця друга частина містить Страсні таїнства. При відмовлюванні цієї другої частини розважаємо при першій десятці про те, як Ісус Христос в Оливному городі за нас кривавим потом обливався, при другій десятці - про бичування Ісуса Христа, при третій - про коронування терням, при четвертій - про несення хреста на Голгофту, при п'ятій - про розп'яття Ісуса Христа. Третя частина розарію складається також із 5 десяток "Богородице Діво" і на початку кожної десятки 1 "Отче наш". Ця частина складається зі Славних таїнств. Відмовляючи ці таїнства, розважаємо при першій десятці про Воскресення Ісуса Христа, при другій десятці - про Вознесення Ісуса Христа, при третій - про Зіслання Святого Духа, при четвертій - про Внебовзяття Пречистої Діви Марії, при п'ятій - про коронування Пречистої Діви Марії у небі. Таким чином, увесь розар Пречистої Діви Марії складається зі 150 "Богородице Діво" і 15 "Отче наш", а поділяється на 3 частини. Ці всі "Богородице Діво" і "Отче наш" Св. Церква вважає за стільки рож духовних для Цариці небес, і звідси назва: розар, або рожар.
Є також дуже похвальний звичай на початку цього розарію додавати: "Вірую", "Слава Отцу і Сину і Святому Духу" і т. д., " Отче наш" і 3 "Богородице Діво" для випрошення 3 богословських чеснот: віри, надії і любові. Так само існує звичай після кожної десятки додавати: "Слава Отцу і Сину" і т. д. або "Со святими упокой, Христе, душі усопших рабов Твоїх", якщо відмовляємо розар за усопших. Однак цих усіх додатків не вимагається ні для цілости розара, ні для отримання відпусту. Для цілости розара і для отримання відпусту конче потрібно 150 "Богородице Діво" і 15 "Отче наш", поділених у вищевказаний спосіб, а також розважання таїнств під час відмовлювання, що становить душу і життя розара.
Цей таким чином укладений розар є властивим розаром Пречистої Діви Марії. І тому коли йде мова про сам розар, завжди слід розуміти цей розар. Назва "розар", якою називають також всякі вервиці (коронки), є для них невластива2. Цей розар Пречистої Діви Марії називається також розаром св. Домініка, оскільки цей розар бере початок від нього.
Розар Пречистої Діви Марії має велике значення в історії Католицької Церкви, хоч він не відразу в такій формі розвинувся, в якій тепер є усталений. Вже св. Домінік силою цього розара переміг страшних єретиків свого часу. В ХVI ст. цей розара виявився як сильна зброя проти ворогів. Коли численне турецьке військо зайняло велику частину Європи і загрожувало майже цілій Європі знищенням віри і неволею, тоді Папа Пій V закликав на поміч не тільки християнських володарів до оборони, але передусім Царицю небес, заряджуючи загальне відмовлювання цього розарію. І надія не зрадила. В морській битві коло острова Лепанто християнський флот отримав блискучу перемогу і розігнав ворожі війська. Так само і у ХVIII ст. перемогу над турками під Темешваром на Угорщині і на острові Корцира потрібно завдячити відмовлюванню цього розара. Тому не дивно, що розар Пречистої Діви Марії є таким загальновживаним у житті вірних і таким любленим.
Відпусти, уділені для всіх вірних - отже, не лишень для членів Живого Розара, або Братства Розара, - є такі:
1) 5 літ і 5 чотиридесятниць кожного разу, якщо відмовимо третю частину розара (Папа Сикст ІV. Булла "Ea guae ex fidelium"12/5 1479). Для отримання цього відпусту вживання благословленого (наділеного відпустами) розара не є обов'язковим.
2) 100 днів за кожне "Отче наш" і за кожне "Богородице Діво", якщо відмовимо увесь розар або бодай третю частину.
3) повний відпуст раз у році в довільному дні для тих, котрі цілий рік відмовляють щодня розар або бодай третю частину. Умови: Сповідь, Св. Причастя і молитва в наміренні Св. Отця (Венедикт ХІІІ. Рескр. Конгр. відпустів 13/4 1726).
Для отримання відпустів, перелічених під 2 і 3, вимагається, щоб розар був поблагословлений (наділений відпустом) від священика з Чину Св. Домініка або від іншого священника, який має правну владу. Для благословення існує спеціальний формуляр, котрого належить дотримуватися, хоч би хтось і отримав повноваження прямо від Св. Столиці. Наділення відпустів може відбутися лишень розарам, які складаються з 5 десяток, або 10, або 15, тобто з однієї третьої частини, або з двох третіх частин, або з усіх трьох частин (Булла Льва ХІІІ "Ubi primum" від 2/10 1898).
Дальші відпусти за спільне відмовлювання розара в церкві, в прилюдних і приватних каплицях, а також у домах уділив Папа Пій ІХ декретом Конгрегації відпустів з дня 12/5 1851= для всіх вірних, підтверджуючи разом з тим усі попередні відпусти:
1) 10 літ і 10 чотиридесятниць раз на день і 2) повний відпуст в останню неділю місяця, якщо спільно відмовляють бодай 3 рази на тиждень третю часть розара. Умови: Сповідь, Св. Причастя, відвідання і при цьому молитва в наміренні Св. Отця. До отримання цих відпустів також не обов'язково послуговуватися благословленим розаром.
При спільному відмовлюванні розара досить, якщо той, хто проводить, послуговується розарем, а інші в зосередженні духа беруть разом участь, не послуговуючись розаром (Пій ІХ. Декр. Конгрегації відпустів 22/1 1858). При приватному відмовлюванні кожним окремо обов'язково слід послуговуватися розаром.
Розважання таїнств із життя Ісуса Христа і Пречистої Діви Марії становить суттєву частину розара. Тут розуміються таїнства, визначені декретом Конгрегації відпустів від 13/8 1726, апробованим від Папи Венедикта ХІІІ. Цей же Папа у своїй Конституції "Pretiosus" від 26/5 1727 заявив, що для тих, які вміють розважати, для отримання відпустів досить побожного відмовлювання розара з тим однак, щоби з часом призвичаювалися до розважування цих таїнств.
До розважання досить, якщо, відмовляючи певну десятку, маємо на увазі дотичне таїнство. Практично, щоб після кожного "Богородице Діво" певної десятки короткими словами висловити відповідне таїнство, бо в той спосіб мимоволі це таїнство мусить стояти в думці. Таким чином, при першій частині в першій десятці після кожного "Богородице Діво" додається: котрого зачала від Духа Св.; в другій десятці - після кожного "Богородице Діво": котрого носила до Св. Єлисавети; в третій десятці - після кожного "Богородице Діво": у вертепі Вифлеємськім; (тут не кажемо: котрого породила в вертепі Вифлеємськім, а лише: в вертепі Вифлеємськім, бо за нашим обрядом "Богородице Діво" закінчується словами: "яко родила єси Христа Спаса, ізбавителя душам нашим", - отже, досить додати лишень: в вертепі Вифлеємськім); в четвертій десятці після кожного "Богородице Діво": котрого пожертвувала в святині Єрусалимській; в п'ятій десятці - після кожного "Богородице Діво": котрого віднайшла в святині Єрусалимській. - При другій частині розара: в першій десятці - після кожного "Богородице Діво": котрий заливався кривавим потом в городі Оливнім; в другій десятці - після кожного "Богородице Діво": котрий був убичований; в третій десятці - після кожного "Богородице Діво": котрий був терням увінчаний; в четвертій десятці - після кожного "Богородице Діво": котрий ніс хрест тяжкий; в п'ятій десятці - після кожного "Богородице Діво": котрий був на хресті розп'ятий. При третій частині: в першій десятці - після кожного "Богородице Діво": котрий воскрес із мертвих; в другій десятці - після кожного "Богородице Діво": котрий вознісся на небо; в третій десятці - після кожного "Богородице Діво": котрий зіслав Духа Св.; в четвертій десятці - після кожного "Богородице Діво": котрий Тебе взяв до неба; в п'ятій десятці - після кожного "Богородице Діво": котрий Тебе увінчав у небі.
В той спосіб, називаючи короткими словами відповідне таїнство після кожного "Богородице Діво" в дотичній десятці, мимоволі ми спонукані думати і розважати відповідне таїнство разом з молитвою.
Ввійшов похвальний звичай, що якщо відмовляємо щоденно лишень третю частину розара, то беремо радісну частину: в понеділок і четвер; страсну частину: у вівторок і п'ятницю, а славну частину: в неділю, середу і суботу. Цей звичай слід зберегти при Братстві розара згідно з Буллою Папи Льва ХІІІ "Ubi primum". - Оскільки, однак, у нашому обряді середа є днем пісним, тому можна відмовляти таким чином: радісну частину - в понеділок і четвер, страсну частину - в середу і п'ятницю; славну частину - в неділю, вівторок і суботу.
Для того, щоб отримати відпуст, не обов'язково відмовляти цілий розар чи третю частину за один раз. Окремі десятки можна відмовляти довільно в різний час дня (Пій Х. Рескр. Конгрегації відпустів від 8/7 1908).
Звертаємо увагу, що всі відпусти за відмовлювання розара можна жертвувати: за душі в чистилищі, за винятком відпусту в годині смерті.
(Далі буде)
Виноски:
1 Вже в перших століттях християнства існувала практика, що за зернами піску відмовляли молитви, передусім молитву "Отче наш". Цим способом послуговувався перший пустинножитель св. Павло Тевейский. Звідси пішов звичай, найперше на Сході, що монахи нанизували зеренця на листовку і так відмовляли "Отче наш" на кожному зерні замість одного псалма. Передусім монахи, які не вміли читати, послуговувалися такою листовкою з зеренцями. На такій листовці було 150 зерен, тобто на 150 "Отче наш" замість числа 150 псалмів. І тому відмовлення такої листовки (вервиці) вважалося відмовленням цілого Псалтиря. Звідси ця вервиця називалася також Псалтирою.
В подібний спосіб укладений також Розар Матері Божої, який складаєтьтся, крім 15 "Отче наш", також із 150 "Богородице Діво" на честь Матері Божої, і тому цей Розар називається також Псалтирою Пречистої Діви Марії.
2 Вервиця - це загальна назва. Під вервицею маємо на увазі ряд зерен, поєднаних ланцюжком. Цих зерен є або більше, або менше, залежно від того, якого виду (складу, форми) є та чи інша вервиця. Зерна ці є одні більші - на означення "Отче наш", а інші менші - на означення "Богородице Діво". Вервиці в інших католицьких народів називаються: коронки (соronae), у німців загально: Rosenkranz. Під назвою "Розар" у властивім значенню завжди слід розуміти лишень Розар Пречистої Діви Марії, який складається зі 150 "Богородице Діво", поділених на 15 десяток, а кожна десятка зачинається молитвою "Отче наш". На тому розарі більші зерна означають "Отче наш", а менші "Богородице Діво". Такий розар може бути або цілий, тобто на одному ланцюжку нанизаних 15 десяток по 1 "Отче наш" і 10 "Богородице Діво" або лишень 3 третя частина, тобто 5 десяток по 1 "Отче наш" і 10 "Богородице Діво". Це не має ніякого значення. Якщо хтось має одразу весь розар, то на всьому молиться від початку до кінця, а якщо третю частину, то щоб відмовити увесь розар, мусить цю третю частину відмовити тричі. Розар, який складається з третьої частини, є вигідніший, бо не є дуже довгий.
*Продовження. Початок див.: № 5 (10), 2003
