"Життя прожити - не поле перейти"! Так ми співаємо в пісні "Квіти любові". Але в кожного своє розуміння - як потрібно прожити життя. І майже кожна людина розуміє цей вислів недосконало. Чому? А тому, що наш світогляд побудований виключно на матеріальних засадах, тільки матеріальними речами ми себе тішимо, забуваючи за духовний, надприродний світ. Ці речі пояснити і прокоментувати дуже важко, важко доказати людині, що коли немає духовної основи в нашій душі, то цей матеріальний світ заведе нас у нікуди, а точніше - в глухий кут. А цією духовною основою є віра в Господа Бога, надія на Його поміч і опіку та любов до Нього, а водночас і до ближнього. Важко багатьом зрозуміти, що без Господа немає нічого і нічого не буде, окрім провалля. Маючи ці чесноти, нам легко дадуться і матеріальні речі, але, звичайно, ті, які нам потрібні. Хоч би ми сказали, що в нас є ці чесноти, просто вони недосконалі - це також мало нам що дасть.
Але цю ласку дає Сам Господь Бог. Одних Він кличе в молодості, на зорі життя, інших - у середньому віці, а ще інших - аж на старості літ. Так само сталося і з нами: зі мною і моєю мамою - заблуканими, напівсліпими ягнятами. Але ж настав цей день, і нам відкрились (хоч потихеньку) очі на всі Правди Святого Письма. А було це два року тому, на свято Введення Пресвятої Богородиці в Храм, коли ми, за спонукою двох жінок із с. Залужани нашого району - п. Богдани і п. Марії, вперше приїхали на нічну адорацію в Рясне-1 до церкви Свв. Верховних Апп. Петра і Павла.
Ми не знали і не розуміли слів "нічна адорація", ми такого ніколи не чули, для нас це було щось нове. Але, відбувши її (хоч тяжко було перший раз витримати на ногах і клячучи цілу ніч), ми зрозуміли, в першу чергу, яку вартість має молитва в людському нашому житті і яка це пропасть - без неї. Наші груди наповнили духовне піднесення і радість, а водночас нас душили сльози - від жалю за змарновані минулі роки. Послухавши науку отця Василя, ми зрозуміли, що потрібно змінити своє життя, треба багато і дуже багато молитися, треба більше любити Бога, уповати на Нього і більше черпати з Його ласк і благодатей. Почувши сильну, щиру, відверту, зі сльозами на очах Божу науку, якої ніколи не чули в своєму житті, ми думали, що перед нами розступиться земля і ми впадемо у провалля, тому що є сліпими і заблуканими вівцями, які нічого не варті на цій долині сліз. В той момент з очей ринули сльози, а з грудей - щира молитва, молитва покаяння і навернення. Ми були в захваті від Служби Божої, від Святої години і ревної молитви наших традиційних священиків і традиційних сестер-монахинь. І Господь вислухав нас і дав нам шанс прийняти Ісуса до наших немічних сердець і ніколи більше не знехтувати Ним.
Ми з мамою дуже вдячні - найперше і найбільше - Пречистій Діві Марії, Матері Божій, що Вона тоді привела нас разом із Собою у Храм Свого Сина Ісуса Христа. Дякуємо Їй за опіку над нами і нашими родинами, за любов, за всі ласки і благодаті, які Вона випросила для нас у Свого Сина і які ми в дивний спосіб відчуваємо на кожному кроці.
Безмежно ми вдячні також о. Василеві, який, як добрий пастир, огненними словами своєї проповіді, жертвою і щирою молитвою відкрив нам очі і не відкинув, а залишив нас у своєму стаді. Ми дуже дякуємо нашим священикам, сестрам-монахиням ЧСВВ, братам-семінаристам за їхню молитву, покуту, науку, чудовий спів і любов до нас. Варто тільки ступити ногою на подвір'я біля храму - і на душі відчуття, ніби ти в раю. Дякуємо всім парафіянам цієї святині, які нам дуже раді і щиро нас приймають. І звичайно, дякуємо нашим товаришкам Богдані і Марійці, які вказали нам стежину до Божого Храму.
За все Тобі ми дякуєм, Маріє Пресвята,
Що в Свій чудовий празник Ти в храм нас привела,
Щоб душі не загинули і спокій тут знайшли,
Щоб ми у Твого Сина черпнути ласк могли.
Ми будемо черпати їх, допоки живемо,
А Ти, Небесна Ненько, усім нам поможи
І в Свій чудесний спосіб, благаємо Тебе,
На многі-многі літа нам храм цей збережи!
* * *
В тихенькому місці, на околиці Львова,
Красується наша Мати-церквиця свята,
Опора Традиції й рідних обрядів
Під охороною Святих Апостолів Петра і Павла.
Лунають там дзвони, пісні там лунають,
І люди до неї пливуть і пливуть...
Ісус і Марія з Серцями відкритими
Там щедрії ласки на всіх вірних ллють.
Там наші священики, учні Христові,
Голосять нам правди Святого Письма,
А Ангели Божі над ними кружляють,
І Боже Провидіння їх всіх обійма.
Там Матінка Божа Непорочно Зачата
Тримає їх в Своїй опіці завжди,
А їхня наука, умертвлення й щира молитва
Виривають людські душі із рук сатани.
Дякуєм, Боже, наш Отче Предвічний,
Що Ти для нас, вірних, це місце зберіг,
Де наша святиня, усім нам колиска,
Буде стояти міцною, як скеля, повік.
О Любий Ісусе і Мати Христова,
Любов свого серця сьогодні Вам шлем
За наших наставників й плідну їх працю -
Най Господь дасть їм крила і вічність пошле!
