Неймовірно швидко збігає час - і ось ми знову на порозі Різдвяного посту. Залишилося зовсім мало (якщо поглянути на календар) і так багато (з огляду на безцінність кожної секунди життя) часу до тієї чудної Вифлеємської Різдвяної ночі. Настає останній, найбільш хвилюючий етап очікування народження Сина Божого, коли нам потрібно переосмислити свої кроки і вчинки, задуматися над тим, як і для чого ми живемо, на що опираємося в цьому житті - настає пора, коли маємо приготувати якнайкраще свої душі та серця, адже на землю приходить Месія...
Страшно і боляче дивитися на цей світ: гнів, ненависть, війни, терор, повне забуття Бога, відкидання Його Заповідей... Час невпинно спливає, а світ ще ні на секунду не готовий до приходу Месії. Чи багато знайдеться сердець, котрі послужили б теплим прихистком для маленького Ісуса? Чи знайдеться людина, котра б віддано, з дитячим довір'ям чекала Вифлеємської ночі, так як тисячі літ тому чекали її старозавітні патріархи і пророки?..
Ми сьогодні є свідками жахливого порушення Різдвяного посту: світ шаленіє прямо в якомусь очманінні, святкуючи Новий рік. В один момент навіть ті, які ще до цього ніби постили, поринають у вир традиційних гулянь аж до ранку.
Що далі говорити про таку людину? Вона не є жодним чином приготованою до Різдва Христового, у її серці немає того трепетного очікування свята ночі, у ньому залишилися ще новорічні феєрверки, спалахи вогнів, вигуки "Ура!", заряд дикої енергії, а для Ісуса знову немає місця. Сьогодні можна знайти в стократ холодніше серце від тої Вифлеємської шопи, яка колись прийняла Месію. Серце сучасної людини сьогодні багате іншими новітніми "чеснотами": воно зматеріалізоване, не знає співчуття і милосердя, обідране з почуття любові і честі.
Світ не готовий сьогодні прийняти Месію, тому маленьке Дитятко-Ісус знову прямує під серцем Матері до Вифлеємської шопи в холодну зимову ніч. Немає місця ніде: ні в серці, ні в царських палатах, ні в простій хатині. Людина забула найголовніше - Заповідь Любові, дану Самим Богом, і тому сьогодні не в змозі впізнати і прийняти Христа. Сьогодні кожен пам'ятає лише про себе, а проблеми і потреби ближнього є чимось чужим і непотрібним. Кожен прагне замкнутися зі своїм багатством подалі від цього світу, а Ісус приходить на землю в цю Різдвяну ніч, щоб віддати Себе в жертву за спасіння цього світу. Байдужий народ, він звик завжди дивитися на все збоку, залишатися осторонь, подалі від чужих клопотів, тому йому було легко і просто прогнати з порога Пречисту Діву Марію та Йосифа-Обручника, які були змушені брести в поле до бідної стаєнки.
Маленький Ісус народився в убогій шопі, і лише тоді, коли світ дізнався про народження Месії, люди зрозуміли, кого проганяли від свого дому. О бідна людино, як довго і помалу приходить до тебе розуміння потреби робити добро! Ти прагнеш своїм мізерним розумом осягнути таємниці Всесвіту, а насправді - не в змозі зробити найменшого, найпростішого - допомогти ближньому. Ти прагнеш піднестись на найвищий ступінь п'єдесталу слави в цьому світі і водночас через свою гріховну пристрасть падаєш все нижче в очах Божих. Ти ніби така високовчена, але ця Різдвяна ніч показала усю ницість твого буття.
Але маленький Ісус не пам'ятав цього. Він своїми дитячими ручками і серденьком, хоч ще таким маленьким, але вже сповненим безмежної любові, огортав увесь світ, не робив різниці між багатими і бідними, сильними і слабкими; цієї Святої ночі Серце Ісуса пригортало всіх втомлених і покривджених, вдів і сиріт, в'язнів і славних героїв, щасливих і засмучених.
І такого маленького Дитятка-Ісуса вже було переслідувано! Злобний Ірод, боячись втратити свою владу, хотів вбити Месію. Сьогодні людина не приймає Божої науки, відкидає правди християнської моралі, вважаючи себе наймогутнішою в цьому світі. Тому й сьогодні Христа переслідують ті немічні люди, котрі, розуміючи свою малість супроти Бога, у гріховному відчаї, зі звірячою ненавистю виступають проти вірних дітей Божих.
Сьогодні ми в очікуванні Вифлеємської ночі. Тож хай цей Різдвяний піст очистить наше серце від злоби і ненависті, гніву й образ, хай запанують у ньому покора й любов, добро, милосердя, співчуття. На порозі Різдва Христового змінімо своє серце, щоб Пресвята Родина цієї морозної зимової ночі знайшла пристановище в ньому, що палає гарячою любов'ю до Бога.
В цей благодатний час спішімо до церкви, спішімо приклякнути до молитви, спішімо примиритися з Богом у Святій Тайні Покаяння. Поспішаймо до святині, щоб по-справжньому зрозуміти зміст Різдвяної ночі і приготувати себе з гідністю християнина до того урочистого і святого моменту, коли небо і земля разом в один голос вознесуть хвалу Новонародженому Господеві: "Слава на висотах Богу і на землі мир!" (Лк. 2, 14).
