Умови доброго посту
1. Спільна молитва в родині
"Молитва - це мати й дочка сліз, надолуження за гріхи, поміст через спокуси, мур проти клопотів, нищителька непорозумінь, заняття ангелів, пожива всіх духовних істот, майбутня радість, необмежена діяльність, джерело чеснот, криниця ласк, невидимий поступ, пожива душі, просвічення розуму, сокира на зневіру, вияв надії, лік на смуток, скарб монахів, багатство пустельників, злагіднення гніву, дзеркало поступу, здійснення успіху, об'ява майбутнього, знак слави" (Св. Йоан Ліствичник, Слово 28).
"Від сорок літ при кожній нагоді повторюю, що родина, як суспільна одиниця, яка не віддає спільно честі Всевишньому, не може називатися християнською родиною, бо не виконує найпершого й найвищого обов'язку кожної християнської суспільної одиниці. Така родина не може мати Божого благословення, яке Бог дає тільки тим, що виконують свої християнські обов'язки" (Митр. Андрей Шептицький, У справі спільних молитов).
2. Піст
"Піст оберігає немовлят, наставляє юнаків, додає поважности старим, бо сивина, прикрашена постом, ще більшою мірою гідна поваги. Піст - найліпша прикраса для жінок, вуздечка для молоді, вихователь дівицтва, захист для шлюбу. Такі заслуги посту в кожному домі. А як впорядковує він наше суспільне життя! Цілу державу й цілий народ він приводить до благочестя, вгамовує сварки і суперечки" (Св. Василій Великий, Про піст 2)
"Справжній піст - це стриманість від зла, здержливість язика, стримання себе від гніву, пристрастей, лайки, брехні, кривоприсяги. Бути вільним від тих речей - це справжній піст. І саме в цьому лежить добро посту" (Св. Василій Великий, Про піст 2).
3. Милостиня
"Високий політ у милостині: вона розтинає повітря, проходить місяць, зноситься понад проміння сонця, досягає самих небес. Але й там вона не зупиняється, але переходить небо, обходить збори ангелів й хори архангелів та всі вищі сили, і стає перед самим царським престолом" (Св. Йоан Золотоустий, Про покаяння).
"Нема гріха, що його не могла б очистити і знищити милостиня. Всякий гріх - нижче від неї. Вона гожий лік на всяку рану" (Св. Йоан Золотоустий, Гомілія 25, на Діян. 11, 19).
"Багатий не той, хто багато набув, але той, хто багато роздав" (Св. Йоан Золотоустий, Про статуї 1).
4. Покаяння і навернення
"Душа передусім повинна осудити і зненавидіти давнє грішне життя, і збридити собі навіть пам'ять про нього. Далі повинна взяти собі за науку страх - погрозу вічного засуду й вічної кари та пізнати, що покаяння - це час сліз, як навчив Давид у шостому псальмі. Нехай переконається, що очищення з гріхів через Христову Кров лежить у величі милосердя і в багатьох Божих щедротах" (Св. Василій Великий, КПр. 10).
"Покаяння - це великий лік, не зневірюйся... Не так страшно впасти в глибину зла, як упавши, залишитись у ньому... Ти впав, зазнав стільки ран? Однак пам'ятай, що нема жодної рани душевної, щоб її не можна було вилікувати. Тіло має багато невиліковних ран, а душі всі виліковні, але про тіло ми постійно журимося, а про душу зовсім не дбаємо" (Св. Йоан Золотоустий, Гомілія 24, на Діян. 10, 44-46).
