Проминуло літо, улюблена пора для багатьох людей. Літо - це час відпочинку і таборів для шкільної молоді і студентів, час, в якому багато людей подорожують, інші втікають з великих міст і їдуть на села до своїх рідних, Церква в цей час організовує різні прощі до відпустових святих місць. Переповнені залізничні і автобусні вокзали, важко дістати квитки, треба замовляти заздалегідь, бачимо багато молоді з рюкзаками на плечах, які вирушають у подорож.
Цікава пора - літо, але також і небезпечна для багатьох людей. Багато людей в цій порі ступає на злу, гріховну дорогу. На превеликий жаль, більшість християн не вміють відпочивати по-християнськи. Слово "відпочинок" означає: нічого не робити, засмагати, купатися, подорожувати, відвідувати дискотеки, бари, нічні клуби, ігри - і на тому кінець. Більшість навіть забуває про обов'язок ранішньої і вечірньої молитви, про участь у Божественній Святій Літургії вже немає й мови, а про Успенський піст навіть і слухати ніхто не хоче. "Ми відпочиваємо!" - чути одну відповідь. Ми маємо на це право, це наше право - раз на рік розслабитися досхочу. Вибираючи місце відпочинку, рідко хто звертає увагу на те, чи він буде мати можливість вислухати Службу Божу, приступити до Святих Тайн. Отже, відпочиваємо без Бога.
Такий відпочинок сьогодні став нормою навіть для багатьох віруючих людей. Молоде покоління, пішло ще далі. Все частіше ми бачимо цілі групи молодих осіб, які їдуть на відпочинок у гори, на море, у різні подорожі. Звичайно, якщо така подорож має відповідного духовного чи морального керівника, то немає жодної небезпеки. Але часто-густо ми зустрічаємо інші групи, які мають одну ціль: це грішні розривки, де переважає жахливий, грубий, вульгарний лексикон, алкоголь, травка, наркотики, розпуста. Такі розривки, літні вакації, туризм часто мають трагічні наслідки. На жаль, батьки мало приділяють уваги духовному і моральному вихованню своїх дітей.
Останні десятиліття негативно вплинули на мораль, а також на духовність і культуру народу. Впродовж віків християнство в цілому світі несло високу мораль, духовність і культуру, яка базувалася на Євангельських засадах і законах. У середині минулого століття в багатьох "демократичних і вільних" країнах світу відбулася так звана сексуальна революція, яка кинула виклик християнській культурі і цивілізації. Звичайно, на землі ніколи не було ідеального суспільства. В кожному суспільстві, так як і в родині, є свої відхилення. Здається, діти одних батьків, які отримали однакове виховання, однакову школу, засади і принципи моралі, але коли виросли, стали такі різні, а деколи навіть і протилежних поглядів на життя. Цьому не можемо дивуватися, бо цей приклад - старий, як людство. Адам і Єва також мали двох синів Каїна і Авеля, і коли їх діти стали дорослими, вибрали різні дороги.
У християнському світі завжди було так, що християни не брали участі в "безплідних ділах" цього світу. Вони їх уникали, вони їх нехтували, для них був сором і ганьба брати участь у різних поганських видовищах, вони вважали, що служити і віддавати честь, поклоніння, прославу земним сотворінням, а навіть плекати культ людського тіла - це гріх проти першої Заповіді Божої "Не май інших богів, крім Мене". Християнські мученики в перших віках засвідчували свідомо свою віру, хоч це загрожувало їм втратою життя. Любов до Бога, глибоке переконання про вічне життя в Царстві Небесному додавали їм такої сили, що вони ішли на страшні страждання за Віру Христову. Звичайно, Господь не стояв осторонь них: Святий Дух приходив їм на допомогу зі Своїми дарами і скріплював їх у важкій боротьбі.
Коли християни приходили до поган чи жили в змішаному середовищі, вони дуже відрізнялися від загалу людей. У них була інша культура, інше ставлення до своїх ближніх і ворогів, інша ментальність, погляди, мова, стосунки в родині між жінкою і чоловіком, батьками і дітьми, інша мораль. Християни завжди плекали Божі чесноти: віру, надію, любов, а також моральне життя. Християнська дівчина, мама, вдова відрізнялася від поганської жінки у всьому, починаючи від серця і закінчуючи зовнішністю. Так шліфувалася християнська культура впродовж віків. Різні верстви населення мали свої засади і принципи. Можливо, в дечому були якісь надужиття, але це окремі випадки, а ми сьогодні говоримо про загальні засади.
Християнську дівчину, жінку, вдову прикрашали чемність, покора, лагідність, працьовитість, зосередженість, скромність в одязі й поведінці. Йдучи по вулиці, навіть за зовнішнім виглядом ми могли визначити і сказати, що це за особа, куди вона йде, до кого і за чим. Одяг, рухи тіла, манери, зачіска, вираз обличчя вказували, віддзеркалювали стан людської душі. Ми могли сказати: це жінка легкої, гріховної поведінки, а це - християнка.
У дуже скорому часі все перевернулося з ніг на голову. У більшості випадків люди захопилися "світом", який є аморальним з точки зору Євангельської науки, грішним і згубним для людських душ. І що найстрашніше: що цей подув захопив не тільки молоде покоління, а також людей різного віку, а навіть і літніх. Він навіть став нормою для більшості тих, які вважають себе ревними і побожними християнами.
Новітня мода опанувала практично всі верстви населення, від наймолодшої до найстаршої особи, від міста до села. Порушені норми етики, поведінки і культури. Колись можна було окреслити, куди йде людина: в театр, на весілля, в кіно, на пляж, на похорон, до праці, до школи, до церкви тощо. Сьогодні вже ні. Сучасна людина втратила смак і почуття Божої краси, яку Бог дав кожній людині. Крім краси зовнішньої, краси тіла, є ще вища краса, любов, милосердя, доброта душі, на яку дуже рідко хто звертає увагу. Культ тіла звів людину з її правильного шляху. Вона вже не захоплена Божим творінням, вона створює сама себе, з дивним смаком і почуттям. Над цим нам потрібно глибше застановитися і призадуматися.
Давно вже мав писати про ці речі, вони дуже болючі для багатьох людей, родин, суспільства, а особливо для Церкви Христової. Хтось скаже: хай кожен дивиться на себе. Так, це правда, але храм Божий має особливе завдання - сюди людина приходить віддати честь, поклоніння і прославити Бога в Тройці Святій Єдиного. Святині Божої ніхто не має права приватизувати і робити в ній, що заманеться, вона має одну ціль і одне призначення і є світлицею для всіх людей. Господь перед ніким не закриває дверей, навпаки чекає на кожного з нас. І в цьому винятковому місці на землі має бути відповідна поведінка і заховання, бо воно відрізняється від усіх інших місць, які є на земній кулі. Чогось святішого, досконалішого на землі бути не може. Знаю, сьогодні людина робить "чудо" в архітектурі, в будівництві, в техніці, в космосі... Це захоплює багатьох людей, притягує, вабить, але щодо храму Божого, то стоїмо в присутності Бога Живого. Там блиск темніє, перед ним земне світло гасне, людина в людському тілі не в силі оглядати Його Маєстат. Тому я іду до Бога, свого Творця, який не потребує ні золота, ні срібла, але наших сердець. Ми можемо зовнішньо блистіти, пахнути найдорожчими французькими парфумами, але все це - ніщо в очах Бога. Він прагне чистого, люблячого Його серця, якщо цього немає, то ти - найбідніший, найнужденніший жебрак в очах Божих.
До написання цієї статті мене підштовхнула одна стаття, яку я перечитав в інтернеті. Наводжу дослівно:
"Для аудієнції з Папою потрібно дотримуватися особливого дрес-коду як королевам, так і звичайним вірним
Існує спеціальний протокол, якого слід дотримуватися для аудієнції з Папою Римським: чорний одяг, довгі рукави і хустина для жінок, смокінг для чоловіків. А білий одяг лише для католицьких королев.
Як пише Католицький оглядач за матеріалами Vatican Insider, Ватиканський протокол заявляє, що для зустрічі з Папою Римським жінки повинні одягати формальний чорний одяг з довгими рукавами і чорну хустку, щоб прикрити голову. Проте з 1980-х років дрес-код (фрак для чоловіків, чорна сукня і хустка для жінок) став менш суворим.
Лише для приватної аудієнції з Папою Римським жінки зобов'язані прикрити голови і одягатися в жалобний одяг. На аудієнції зі Святішим Отцем вони зобов'язані одягатися в сукню пристойного покрою і кольору, яка бажано повинна бути чорною. На завершення папської церемонії вірних закликають привітати Папу, поцілувавши його руку. Жінки можуть бути одягнені в сукню, але вона не може бути короткою, повинна закривати плечі, а довжина спідниці має бути нижче колін.
Звичайно ж, прикрас, які кидаються в очі, слід уникати: годиться щось стримане і елегантне, а якщо доводиться вибирати, то краще одягнути замало, ніж забагато. В цілому не слід перебільшувати з аксесуарами, які не повинні мати жодних яскравих кольорів. Перш за все, важливо пам'ятати, щоб голова була покритою весь час. До Папи слід звертатися "Ваша Святосте".
Привілей носити білу сукню під час аудієнції з Папою надається лише католицьким королевам або дружинам католицьких королів. Вони мають право носити білу сукню замість звичайно визначеної чорної. Сьогодні цей привілей поширюється лише на королеву Іспанії Софію, королеву Бельгії Паолу, королеву Бельгії Фабіолу і велику герцогиню Люксембургу Марію Терезу, адже всі вони представляють католицькі монархії.
Коли була монархія в Італії, привілей надавався також і королеві Італії. Дозвіл не поширювався на князівства Монако і Ліхтенштейн, незважаючи на те, що вони є католицькими державами.
Що стосується дружин президентів, то їм надається привілей одягати біле. Багато жінок-лідерів більше не одягають чорний одяг для папських аудієнцій: ні Мері Робінсон, ні Мері Макеліс, обидві жінки-президенти Ірландії, не одягали чорного під час аудієнцій з Іваном Павлом II, а російська перша леді Раїса Горбачова одягла червону сукню на одну із папських аудієнцій. Дружина прем'єр-міністра Великобританії Тоні Блера Шері Блер викликала дискусії, коли одягнула білу сукню на аудієнцію в Папи Бенедикта XVI в 2006 році" (За матеріалами РІСУ).
Зробімо висновок. Папа Римський - послідовник Апостола Петра. Коли маємо прийти до нього на аудієнцію, Ватикан до усіх, які хочуть зустрітися зі Святішим Отцем, ставить високі вимоги. На Службу Божу ми йдемо на зустріч з самим Господом нашим Ісусом Христом. У Святій Божественній Літургії неустанно прославляємо Пресвяту, Животворящу і Нероздільну Тройцю, Пречисту Діву Марію і Божих Угодників.
Не можу зрозуміти модерних священиків, які кажуть: немає різниці, як прийшла людина до храму Божого, важливо, що вона прийшла. Таке трактування нерозумне, бо немає тоді жодної логіки із постановами Ватикану. Коли перед Святішим Отцем маємо стати у відповідному одязі, то невже перед Христом можемо стати у якому-небудь одязі? Такий підхід - це надужиття з боку духовних і світських осіб. Якщо шануємо Папу Римського і віддаємо йому відповідну пошану і любов, то наскільки більше і вище маємо вшанувати нашого Спасителя Ісуса Христа в цій безкровній Найсвятішій Жертві, якою є Свята Божественна Літургія. Варто кожному застановитися над нашою поведінкою в Божій святині і зробити відповідний висновок.
