Частина перша
"Як я з'явився на світ"
Якось під час вечері тато з мамою пригадали минулі часи, свій студентський похід разом із друзями на байдарках. Вони ніби заново переживали події тих днів, поринаючи у веселі і небезпечні пригоди, які з ними відбувалися. Голос п'ятирічного сина Андрійка повернув їх до реальності.
- А де я тоді був?
- А тебе ще не було... - відповіла мама.
Андрійкові й раніше доводилося чути від дорослих цю загадкову відповідь. Він навіть звик до неї. Та сьогодні вперше замислився... Виявляється, в житті траплялись усякі цікаві події, та його на той час чомусь не було з батьками... Татко мав велику розумну вівчарку на прізвисько Рекс і гарну модель підводного човна, як справжнього. А його, Андрійка, "ще не було". Мама жила в центрі міста у бабусиній квартирі з високими стелями, а його "ще не було". От і в похід на човнах мама з татом ходили без нього, а його знову-таки "ще не було"...
Батьки говорили про своє, а Андрійко думав. Він був розумним хлопчиком і вже навчився міркувати, а це набагато важче, ніж говорити і навіть читати й писати, - так казав тато.
Якщо "тата нема" - він на роботі. "Мами нема" - вона в магазині. Бабусі зараз немає з ними, але ж їй завжди можна зателефонувати і запросити. Інша бабуся живе далеко, і до неї можна приїхати поїздом. Дідуся немає, бо... він помер... його душа пішла до Бога. Хоча дідусь і не поруч, не можна казати "його нема", він є, ми його любимо і молимося за нього...
Задумавшись, Андрійко зовсім забув про їжу і водив ложкою по тарілці, ніби малюючи на залишках каші якийсь візерунок. Мама зауважила:
- Андрійку, чому не їси? Не смачно?.. Я ж так старалась!..
Хлопчик похитав головою, що мало означати: "Ні, ні, дуже смачно!" - і з'їв ще кілька ложок, а потім спитав:
- Мене ніде не було? Чи я все-таки десь був?
- Хіба що на Місяці, - посміхнулася мама.
- На Місяці?.. - хлопчик був такий збентежений, що мама пожалкувала про свій невдалий жарт і зрозуміла: настав час розповісти синові, звідки беруться діти. До того ж, через кілька місяців їхня сім'я чекала на поповнення.
- Андрійку, я пожартувала. Якщо ти зацікавився, я попрошу татка все тобі пояснити, - і мама багатозначно подивилася на тата.
Батько погодився.
- А коли? - запитав хлопчик.
- Під час прогулянки перед сном. Але спочатку скажи, чи хотів би ти мати молодшого брата або сестричку?
- Дуже! Ми б разом гралися ...
- Так ось. Зараз весна, потім промине літо, а восени, коли з дерев опаде листячко, в тебе може з'явитися братик або сестричка ...
Оце так новина! Стільки цікавого і незрозумілого одразу! Андрійко спитав:
- А де зараз цей братик або сестричка?
Мама нічого не відповіла, лише загадково посміхнулася.
Бесіда 1
Тато з сином ідуть на прогулянку. - Звідки в Андрійка візьметься братик і звідки взявся він сам. - Тато пояснює відмінність між створінням Божим і витворами людськими. - Як Бог створював світ. - Деякі створіння Божі наділені властивістю народжувати потомство.
Поряд із будинком, в якому мешкала Андрійкова сім'я, був великий предковічний парк, що переходив у справжнісінький ліс. У тому лісі хлопчик ще ніколи не був, а от найближчі алеї парку добре знав. Батьки часто водили сина на прогулянки, навіть у будні дні.
Був теплий весняний вечір. Батько з сином швидко одягнулися.
- Ми пішли! - сповістили вони.
- Тільки недовго! - по-просила мама. У парку Анд-рійко почав першим:
- Тату, то де ж братик?
- Незабаром з'явиться, зачекай до осені. А поки що його немає...
- Як і мене не було?
- Так. І колись він запи-тає: "Де я був, коли ви з татком гуляли в парку?" А ми відповімо: "Тебе ще тоді не було".
- А він обов'язково з'явиться?
- Синку, ми з тобою люди віруючі, тому не можемо казати про майбутнє "обов'язково". На все воля Божа. Ми сподіваємося, молимось - і ти при нагоді помолись.
- А як?
- Просто, своїми словами. Скажи: "Господи, даруй нам хлопчика або дівчинку".
- Краще хлопчика. Згоден, тату?
- Дівчинка теж добре: буде в тебе молодша сестричка... Хлопчика ми вже маємо - тебе.
- Тату, звідки ми всі з'являємося? Як Господь надсилає нас батькам?
- Гарне запитання, - посміхнувся тато. - Я відповім на нього, тільки моя розповідь буде довгою. За один вечір не встигну.
Андрійка це влаштовувало. Хто ж з дітей не любить довгих розмов із продовженням?
- Все, що існує в нашому світі, - почав тато, - все, що ми бачимо і не бачимо, - звідкись з'явилося.
Якщо почнемо пригадувати різні речі, то дійдемо висновку: все створене або Господом, або людьми. Наприклад, сонце, місяць, зорі, нашу землю і все, що на ній живе і росте, - сотворив Бог.
А тепер поглянь на цю лавку: її зробила людина. Закопала у землю два стовпчики, а зверху накрила широкою дошкою і прибила цвяхами. Такі речі називають рукотворними. Їх на світі дуже багато: від звичайної дерев'яної ложки до найскладнішої металевої конструкції - літака чи підводного човна.
Якщо б ти запитав, звід-ки взялися машини, що їздять по вулиці, я б розповів про конструкторів і робітників на заводі, які працювали над їх створенням.
Якщо б ти поцікавився, звідки взялися будинки, я б розповів про архітекторів, інженерів, каменярів: одні роблять креслення, планують розташування квартир, інші привозять цеглу, дошки, цвя-хи, а ще інші будують споруду з цих матеріалів. Дошки виготовляють з дерев, що ростуть в лісі, цеглу - з глини й води, цвяхи - з залізної руди, яку добувають в горах.
А пам'ятаєш, що Бог створив спочатку?
- Небо і землю.
- А з чого? З якого матеріалу?
- Та тоді ж ще нічого не було.
- Саме так! Не було ані землі, ані скель, але Бог все може, Він всемогутній. Коли на початку була нескінченна густа темрява, Бог сказав: "Хай буде світло!" - і з'явилося світло... Все, що живе на землі, плаває в морі, літає в повітрі і сяє на небі, - все створив Бог.
Деяким Своїм створінням Бог дарував здат-ність народжувати подібних до себе. Це живі істоти: дерево, черв'як, вовк... Вчені називають такі Божі творіння організмами. Людина - найвище творіння Боже, вона близька до Ангелів, тому що має безсмертну душу.
Саме завдяки такій властивості, дарованій нам Богом, на світ з'являються діти.
Те, про що я тобі зараз розповів, тільки початок відповіді на твоє запитання: звідки і як ти з'явився на світ, тобто народився. Поки що запам'ятай найголовніше: все живе - від найменшої травички до найвищого створіння Божого - людини - наділене здатністю відтворення. У людей це має назву народження.
От ми й додому прийшли. Не змерз?
- Ні, - відповів хлопчик, злегка знизавши плечима від холодного вітру.
Бесіда 2
Андрійко влаштовує мамі екзамен. - Чому тато приніс квіти. - "Наочне приладдя". - Звідки ми знаємо про Бога. - Через творіння можна пізнавати Творця. - Органічні істоти мають органи. - Органи відтворення (розмноження) у квітки. - Маточка і тичинки, їх будова і призначення. - Щоб насіння почало рости, його необхідно запліднити. - "Мама", "тато" і "діти" у рослин. - Бджоли допомагають рослинам розмножуватись.
Наступного дня Андрійко залишився без вечірньої прогулянки, бо тато затримався на роботі. Вечеряли удвох із мамою, і хлопчик вирішив похвалитися новими знаннями.
- Мамо, відгадай: наш будинок зроблено чи створено?
- Мабуть, зроблено. Його збудували будівельники.
- А твоє плаття?
- Так само. Я його пошила.
Хлопчик був трішки розчарований. Він хотів пояснити мамі відмінність між цими складними поняттями. Та вона, виявляється, і сама все знає.
- А що створено?
- Багато чого: землю, планети, цілий всесвіт. Все це створив Бог. Правильно? - усміхнулась мама. - А ще він створив перших людей, Адама і Єву.
- Ну, тоді відгадай: маленькі діти "зроблені" чи "створені"? Наприклад, я?..
Мама замислилась над відповіддю. Тоді Андрійко вигукнув:
- Ані перше, ані друге! Люди наділені здатністю... забув це слово. Татко мені вчора розповідав, як вона називається. І не тільки люди, а всі живі істоти.
- Ну, тоді ми ще раз спитаємо в тата. Їж. А от, здається, й він прийшов, двері відчиняє. - Мама пішла до вітальні.
Андрійкові забороняли без дозволу виходити з-за столу. Він спокійно чекав, поки батьки зайдуть у кімнату. Тато затримався у вітальні, а мама увійшла з букетом яскраво-червоних тюльпанів.
- Татко тобі квіти приніс? Хіба сьогодні свято?
- Ні, - відповіла мама. - Цього разу квіти не для мене. Тато сказав, що це не тюльпани, а наочне приладдя, щоб діти не тільки слухали розповідь вчителя і читали підручник, а ще й все бачили на власні очі. Гарні квіти, правда?
"Про школярів зрозуміло, - подумав хлопчик. - Але чому тюльпани?"
Увечері все з'ясувалося. Андрійко помолився перед сном. Він знав напам'ять тільки дві молитви: "Отче наш" і "Богородице Діво" і ще додав до них молитву про близьких. Хлопчик вже сидів на ліжку, коли тато зайшов у кімнату і приніс вазу з квітами. Він постави її на стіл, ближче до Андрійка, а сам присів на край ліжка і спитав:
- Скажи мені, синку, звідки ми знаємо про Бога і про те, що Він створив увесь світ і нас - людей? Припустимо, Адам і Єва бачили Його в раю, їхні близькі нащадки, онуки і правнуки, знали про Бога з їхніх розповідей. Але з того часу минули тисячоліття. Зараз дехто не вірить, що Бог є, але ми, віруючі, це знаємо. Ми навіть знаємо, який Він. Звідки?
- З Біблії... і від інших віруючих людей.
- Все це правильно: і від людей, і з книжок, написаних людьми за велінням Божим. Але є ще одна "книга", яку людині можна читати й пізнавати через неї Бога. Ця "книга" - природа,| створена Богом. Ми її вивчаємо, відкриваємо закони її існування, дивуючись мудрості Творця. Недарма серед учених є багато віруючих людей. Не обов'язково заглиблюватися у закони природи, можна просто милуватися красою Божого світу і в творіннях пізнавати Творця.
Поглянь на ці квіти. Як гарно вигинаються пелюстки. А кольори? Навіть складно описати цю дивовижну красу... А тепер вдихни аромат. Він ніжний, ледь відчутний, тонкий і приємний. Обережно торкнися кінчиком пальця до пелюстки... Що скажеш? Чи можна зробити таку квітку з будь-яких найсучасніших матеріалів?
- Ні...
- Отже, живу істоту, організм, можна тільки створити, і це під силу лише Богові. Ще її може відтворити така ж сама істота, але з волі Божої, з Його благословення.
Я тобі вже розповідав про істот, що відтворюють подібних до себе, відповідно "родові своєму". Їх називають органічними істотами, або організмами. Звідки така назва? Бо вони мають органи, необхідні для життя. Наприклад, у рослин (трави, квітів, кущів і дерев) є коріння, що заховане в землі. Коріння витягує звідти вологу і корисні речовини, необхідні для росту. Коріння - органи харчування, або травлення.
Листя - також органи харчування: вони добувають їжу для рослини з повітря.
Заглянь у середину квітки. Бачиш світлий стовпчик і темні стебельця? Це - органи розмноження. Зверни увагу, як захищає їх тюльпан, дбайливо закриваючи своїми пелюстками. Він тримає їх у чаші своєї квітки, ніби в прекрасній глибокій вазі, оберігаючи від зовнішніх впливів - холоду, вітру, випадкових дотиків.
- Татку, а що роблять ці органи?
- Зараз розповім. Давай обережно відхилимо одну пелюстку і заглянемо всередину. Тоненькі стебельця називають тичинками. На кінці кожної тичинки - маленька коробочка. Якщо її відкрити, можна побачити жовтий порошок. Це - пилок. А світло-зелене стебло в центрі має назву маточка. Поглянь, у нижній частині вона злегка розширюється. Ця частина називається зав'яззю, або яєчником. В яєчнику заховане насіння, що дає життя іншим рослинам.
На перший погляд, назва здається дивною. Місце для зберігання насіння - і раптом яєчник. Річ у тім, що насіння рослин - це, по суті, такі ж яйця, з яких з'являються риби, птахи і тварини. Про це поговоримо пізніше.
На верхівці маточки є потовщення. Воно злегка зволожене. Якщо на нього потрапляє крихітна порошинка або смітинка, вона обов'язково прилипне до потовщення, що має назву рильце. Всередині маточки, від рильця до зав'язі, проходить порожня трубочка.
- Порожня? А навіщо вона?
- Зараз дізнаєшся. Насіння, що міститься в зав'язі, спочатку необхідно запліднити, інакше воно не зможе рости в землі. Для цього потрібно, щоб пилок з тичинок потрапив у маточку через рильце, потім опустився вниз по порожній трубочці у зав'язь до насіння, тобто до "яєчок". Тільки після цього з них народиться нове життя.
- Як? Чому?
- Не знаю, як і чому, але тільки так насіння отримує поштовх до нового життя. Як це відбувається? Це, мабуть, одна з Божих таємниць.
Запліднене насіння, потрапивши у вологу землю, зігріте теплим весняним сонечком, розкривається, і з нього з'являються зелені паростки. Вони тягнуться догори, ростуть, ростуть... Це маленькі "діти" старої рослини.
- Діти... - задумався Андрійко. - А де ж мама і тато?
- Звичайно, мами й тата в нашому розумінні у рослин немає. Та можна вважати, що тичинка із запліднюючим пилком - це "тато" майбутньої рослини, а маточка із насінням, що зберігається в зав'язі ("яєчках"), - це її "мама".
Буває, що "тато" і "мама" перебувають в одній квітці, а іноді - в різних квітках однієї рослини.
Може бути так, що квіти з тичинками ростуть на одному дереві або кущі, а квіти з маточками - на іншому, і на доволі далекій відстані.
- Що ж робити?
- А вітер для чого? Він принесе пилок на потрібне місце. Та й бджоли. Вони перелітають з квітки на квітку, пилок прилипає до їхніх лапок і переноситься на маточку.
- Хіба бджоли щось розуміють?
- А їм не потрібно щось розуміти. Вони тільки збирають для себе їжу на зиму. Господь все мудро влаштував: і бджолам добре, і рослинам. Отак, спостерігаючи за природою, пізнаючи її закони, ми пізнаємо Самого Творця, тобто Бога, Котрий все влаштував чудово і мудро... Це зміцнює нашу віру.
Тато глянув на годинник і сказав:
- Ой! Забалакались ми. В тебе вже й очі злипаються. На добраніч!
(Далі буде)
