Дорогі брати і сестри! Входимо в час, який Свята Мати-Церква називає часом Святого Великого посту, покаянням, покутою, духовним подвигом. Це особливий час, коли Господь Бог бажає промовити до людської душі не словами пророків, патріархів, праведників, найкращих проповідників чи навіть героїчними прикладами мільйонів мучеників усіх часів - улюблений Божий Син, а наш Спаситель Ісус Христос промовляє до нас Своїми стражданнями, приниженнями, бичуванням, коронуванням терням, двиганням важкого Хреста і смертю на ньому. В час Святого посту ми маємо навчитися читати найбільшу книгу Божої Любові - Рани Христові на Його Найсвятішому тілі, щоб напоїти свою спраглу душу Чесною Животворящою Кров'ю нашого Спасителя.
Про Святий піст написано багато книг, але люди продовжують запитувати: для чого постити, що мені дає піст, які плоди посту? Постараюся в стислий спосіб відповісти на ці питання.
Щоб піст приніс плоди, мусимо усвідомити його зміст і зрозуміти, як правильно його провести. Правдивий християнський піст - це не тільки стриманість від м'ясної їжі, тих чи інших розваг, це цілий духовний комплекс. Подібно як тілесне лікування має свій комплекс медикаментів, крапельниць, різних фізичних вправ, реабілітаційний період, так і піст включає в собі цілий комплекс духовних вправ, найважливіші з яких: молитва, Свята Літургія, милостиня, добрі діла, прощення, упокорення, умертвлення тощо. Якщо наш піст зосереджений виключно на їжі і не включає інших духовних вправ, тоді наш піст - це всього лиш дієта, можливо, навіть голодування, але не духовний лік. Піст - це не тільки фізична дисципліна, а насамперед духовний подвиг.
Першою причиною нашого посту має бути духовна ціль. Більшість людей у цьому житті глибоко перейняті гонитвою за матеріальними речами, славою, гонором, їжею. Час Святого посту скеровує нас в інше русло: "Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться" (Мт. 5, 6). Людина, життя якої зосереджене на собі, своїй родині, славі, амбіціях і емоціях, не здатна піднятися понад свою голову і пізнати правдиву мету земного життя.
Наше життя у час технічного прогресу проходить в надзвичайно бурхливому ритмі. Людина в постійних бігах, у метушні, ми не встигаємо наздоганяти все, що відбувається в нашому оточенні. Діти виростають, ми не помічаємо, коли вони стали дорослі, часто відбувається так, що ми не розуміємо їхньої мови, лексикону, поглядів на життя і запитуємо себе: коли це сталося, як це ми не зауважили змін у їхньому світогляді? З одного боку, ми хочемо не пропустити таких для нас "важливих речей", як найновіші винаходи в техніці, моді, музиці, культурі, а з другого - контролюючи все це, ми не встигаємо приділити увагу своїй душі, родині, близьким і рідним. Відходять до вічності батько і мати, дідусь і бабуся - ми в розгубленості: як це сталося, чому так швидко сталося, я так мало приділяв їм уваги, не мав часу для них, а їх вже немає серед живих...
Слово Боже дає нам таку науку про Святий піст: "Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. Не збирай собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. Збирай собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить, і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце" (Мт. 6, 16-21).
Святий піст - це своєрідне духовне гальмо. Стоп! Зверни увагу на стан своєї душі, приділи увагу своїй родині і близьким, церкві й молитві. Подумай, що ти занедбав у своєму житті, ти ще встигнеш зробити щось добре, зможеш реально направити свої помилки. Подивися на скарби, які ти зібрав впродовж свого життя, але не земні скарби, а скарби для вічності для Царства Небесного.
Друга причина Святого посту - він дає нам перемогу над дияволом і злом. Пригадаймо подію, яка мала місце під час земної мандрівки Ісуса Христа, коли одного разу до Нього приступив батько з великим проханням, благаючи Спасителя: "Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити" (Мт. 17, 15-16). Можемо уявити душевний стан батька, що шукає порятунку для своєї дитини, яку опанував злий дух. З великою надією він прийшов до Апостолів, але дуже швидко ця надія згасла, вони були безсилі й не могли допомогти юнакові. Останньою інстанцією, останньою соломинкою спасіння для його сина є Ісус Христос.
Почувши про Апостолів, які були безсилі в цій справі, Ісус дуже суворо зганьбив їх: "Роде невірний та розбещений, - відповів Ісус, - доки мені з вами бути? Доки Я вас терпітиму? Приведіть мені його сюди!" Чому Спаситель так розгнівався на своїх учнів, яка причина Його неспокою і тривоги? В 10 розділі в Євангелії від Святого Матея читаємо: "Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч... Оцих дванадцять Ісус вислав і наказав їм: "У дорогу до поган не пускайтесь і в самарійські міста не заходьте. А йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне - близько. Оздоровляйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте. Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, - бо робітник вартий утримання свого" (Мт. 10, 1,5-10).
У цьому тексті Слова Божого виразно бачимо, що Христос дав владу Апостолам над нечистими духами, але вони її не вміли використати, не були ще духовно готові до тієї великої місії, яку покладав на них Спаситель. Коли привели хлопця до Вчителя, Ісус оздоровив його. Звичайно, ця подія не могла залишити байдужими Апостолів, тому вони підійшли до Христа на самоті і запитали: "Чому ми не могли його вигнати? Ісус сказав їм: "Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди - і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом" (Мт. 17, 19-21). Христос часто віддалявся від Апостолів на самоту, щоб помолитися. Мабуть, Апостоли, коли з ними був Ісус, не приділяли великої уваги молитві, не відчували в ній потреби, духовної сили. І тому тепер вони були безсилі, духовно слабі, щоб вигнати злого духа, який опанував хлопчиною. Прийде час, і вони зрозуміють свою помилку, молитва і піст стануть їхньою духовною зброєю.
Піст, молитва, милостиня - це ті чесноти, які так потрібні нам у духовному житті. Без них неможливе правдиве християнське життя. Про це гарно нам говорить книга Проповідник: "Двом ліпше, ніж одному, вони бо мають ліпшу користь із своєї правиці. Бо як упадуть, один одного підніме. Горе ж одному, як упаде, і нема нікого, щоб його підвести. Так само, як лежать удвох - їм тепло; одному ж як загрітись? Наскочить на одного хтось, удвох проти нього стануть; троїста нитка не так хутко рветься" (Прп. 4, 9-12). Людина, яка дотримується тільки однієї духовної практики, подібна до нитки, яка хутко рветься. Комплекс духовних вправ робить людину стійкою, духовно загартованою. Таку людину важко перемогти дияволові, бо навіть якщо вона в чомусь одному стала слабшою, то інші духовні практики додають їй сили і підтримують її.
Час Святого Великого посту - це перемога душі над пожадливостями нашого шлунка. Для Адама і Єви заборонена їжа стала дорогою до гріхопадіння. Христос-Спаситель Своє земне служіння, щоб викупити нас із гріховної неволі, розпочинає від відмови їжі: "Тоді Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав Його. Він постив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів. Тоді підійшов до Нього спокусник і сказав: "Коли ти Син Божий, звели, щоб це каміння та й стало хлібом". А той відповів: "Написано: Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих" (Мт. 4, 1-4). Диявол прагне, щоб Спаситель зосередився на своїй тілесній потребі - їжі. Ісус, як людина, в пустелі насправді був голодний. Про що думає голодна людина - про їжу. Про що думає спрагла людина - про воду. Зголоднілий Христос у цій духовній боротьбі відкидає потреби свого шлунка, Він зосереджений над небесним посланням, яке отримав від Отця - спасти грішну людину. Від цієї мети Спасителя ніхто не відверне, навіть страшні катування і Хресна смерть.
Для поганського світу їжа і гріховні розваги були особливим культом. Піком цього культу можна вважати Римську імперію. Людина доходила до абсурду, психічного божевілля. Після тривалої трапези люди промивали свої шлунки і по-новому починали насолоджуватися їжею. Здорово мислячі люди того часу надзвичайно критично ставилися до такого способу життя. Великий римський мислитель Луцій Анней Сенека писав: "Ви, чия бездонна, невсипуща ненажерливість перетрушує суходоли і моря. Не шкодуючи сил, виловлюють для вас поживу то гачками, то різного роду сітями і тенетами. Жодне створіння не знає спокою, хіба те, що вже приїлося вам. Скільки ж то з тих страв, що приготувала для вас не одна пара рук, скільки ж то тих наїдків ви можете спожити? От хіба лизнете щось натомленим від насолод язиком. Скільки ж то тієї дичини, впольованої з такою небезпекою життя, посмакує вимучений нестравністю і нудотою господар? Хіба не розумієте, що ваша захланність більша ніж те ваше черево? (Луцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцилія: Львів. - 2007. - С. 196).
Нічого особливо не змінилося з тих далеких поганських часів. Для більшості людей сьогодення їжа стала культом, адже людина живе не для того, щоб їсти, а споживає їжу для того, щоб жити. Чи насправді культ їжі такий небезпечний? Звичайно, кожному людському організму потрібна відповідна їжа для підтримки життя. Велика небезпека існує тоді, коли їжа перетворюється в культ або, іншими словами, стає обжерством. Останніми десятиліттями ми стали свідками багатоликих перемін у нашому суспільстві. Ці переміни заторкнули також і сферу харчування. Індустрія харчування набирає шалених обертів. Заклади харчування пропонують сьогодні своїм відвідувачам меню, які б задовольнили найвитонченіші смаки найвибагливішого римського патриція, французького короля, австрійського імператора. Відпочинкові заклади приваблюють нині людей своєю рекламою: китайська, японська, португальська, іспанська, італійська, французька, польська, чеська кухня (чи ресторан). Великою популярністю користуються кулінарні шоу на телебаченні. На розі великих будинків, у місцях великого скупчення людей нас очікує "пункт швидкої їжі". Для людей стало престижно відвідати кожен ресторан, посмакувати ту чи іншу їжу, щоб чванитися цим потім перед своїми друзями, співпрацівниками, колегами, рідними: вони відвідали цього тижня такий-то ресторан, наступного підуть до іншого. І це стає нормою їхнього життя, їжа стає культом, а людей, які не відвідали того чи іншого закладу, вважають відсталими, бо вони, мовляв, не йдуть у ногу зі світом і цивілізацією.
Заклади, де люди могли поїсти, відпочити, поспілкуватися, існували завжди - це нормальне явище в людському бутті. Хоча завжди були кнайпи, де люди випивали, програвали гроші, маєток, ставали жебраками, марнували своє здоров'я, але не в такій мірі, як це маємо сьогодні.
Сьогодні бари, кав'ярні, ресторани, дискоклуби існують у великих містах, а навіть і в звичайних населених пунктах та найменших поселеннях. Звичайно, людині потрібний відпочинок. На відпочинок також виділений окремий час - день. У Старому Завіті читаємо наказ Господній щодо святкування святого дня: "Пам'ятай день суботній, щоб святити його. Шість днів працюватимеш і робитимеш всяке діло твоє. День же сьомий - відпочинок на честь Господа, Бога твого; не робитимеш ніякого діла сам, ані син твій, ані дочка твоя, ані раб твій, ані рабиня твоя; худоба твоя, ані чужинець, що перебуває в твоєму дворі. Бо шість днів творив Господь небо, і землю, й море, і все, що в них, а сьомого дня відпочив; тим і благословив Господь день суботній і освятив його" (Вих. 20, 8-11).
Господь як Творець найкраще знав потребу людини, тому й дав їй заповідь щодо дня, в який наказав не виконувати жодної фізичної праці, відпочивати і прославляти Бога. Також були установлені інші свята, коли людина мала складати Господеві подяку за отримані благодаті.
В нинішній час людство зайшло занадто далеко. Для багатьох людей життя - це суцільний відпочинок, як для тих, що працюють, так навіть і для тих, які не працюють. Культом цього відпочинку стала їжа, алкоголь, різні забави, дискотеки, секс, грішне життя. Такий спосіб життя є небезпечним не тільки для самої людини, для її сім'ї, суспільства, держави і народу. Чому?
Насамперед, чоловік і дружина, перебуваючи постійно в товаристві своїх колег і колежанок на різного роду розривках, відпочинку, кооперативах, відзначеннях різних дат і подій, які трапляються досить часто, наражають себе на небезпеку зради в супружому житті - таких випадків дуже багато. Коли перейдемося вечірніми годинами, а навіть і вночі біля відпочинкових закладів, побачимо, що там завжди велелюдно. В них розважається не тільки молодь, а люди різного віку. Там побачите тата і маму, які мають родини і дітей. Якщо батьки "відпочивають" часто або постійно в таких закладах, то де в цей час перебувають їхні діти, чим вони займаються? Так відбувається розвал сім'ї. Час Святого Великого посту дає можливість і шанс кожній християнській родині застановитися над своїм родинним покликанням, над виконанням своїх сімейних обов'язків, вихованням дітей, тому варто відкинути дух цього світу, щоб глибше з Божою допомогою пізнати справжню ціль-мету нашого життя на цій долині сліз. Трон їжі і всіх інших пожадливостей людського тіла руйнується постом і молитвою.
Дотриманням Святого посту ми не тільки маємо зруйнувати "культ їжі" і тих гріхів, які випливають із нього, а також побачити і перейнятися цією проблемою, такою поширеною в нашій Україні і в цілому світі. Тобто побачити ближнього, а в ньому Христа, який страждає від голоду і недоїдання. Згідно зі звітом ФАО (2012), кожна сьома людина в світі страждає від хронічного голоду і недоїдання. Такий масовий голод має місце в країнах Східної Африки, де в 2011 році померло від 50 до 100 тисяч людей, на травень 2012 року на півдні Сахари недоїдає кожна четверта людина із 856-мільйонного населення. За даними продовольчої і сільськогосподарської організації ООН на вересень 2010 року, кількість людей, які страждають від хронічного голоду, сягала 925 млн. З них 578 млн. проживають в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, 239 млн. - в Африці, 108 млн. - в інших країнах. Чи відкриємо ми очі свого серця і душі, чи побачимо тих людей, дітей, родини, які терплять і страждають внаслідок голоду і недоїдання, різних хвороб і не мають за що купити собі ліки? Чи будемо робити вигляд, що нічого особливого навколо нас не відбувається, життя прекрасне, і ми втішаємося ним, не помічаючи терплячого Христа, Який стоїть побіч нас з простягнутою рукою, зраненим тілом...
Щоб ми могли отримати реальні духовні плоди нашого посту, мусимо дбати про внутрішню зміну нашого серця і душі. Христос-Спаситель щодо цього навчає нас: "Ніхто й не наливає нового вина у старі бурдюки, бо інакше вино прорве бурдюки, і пропаде вино, а й бурдюки, лише нове вино - у нові бурдюки!" (Мт. 2, 22). Господь завжди готовий посилати нам свою благодать, але якщо ми не змінюємося, якщо в нас немає прагнення стати кращими, покаятися, тоді наш піст не приносить жодних плодів. Тому так багато людей з року в рік наступають на ті самі граблі: ми ніби постимо, б'ємо поклони, відправляємо страсні духовні практики, а результату жодного, немає жодних духовних змін у житті. Душа людська якою була, такою й залишається, тому що ми намагаємося влити "нове вино" в старі бурдюки. Святий піст - це сильна зброя і цілюще джерело в житті християнина, тільки від нас самих залежить, чи візьмемо ми в свої руки цю зброю і чи нахилимося до цього джерела, щоб напитися Божої благодаті.
Дотримавшись Святого Великого посту, ми зможемо зрозуміти слова псалмоспівця Давида: "Спробуйте й подивіться, який добрий Господь. Блаженний, хто до нього прибігає" (Пс. 33, 9). Церковнослов'янською мовою це звучить: "вкусіте і видіти, яко благ Господь". Правдивий піст, хоч буває виснажливий і важкий, бо людина проходить через певну боротьбу, але він дарує правдиву радість нашій душі. Він дає нам можливість скуштувати "солодкість Бога", відчути те блаженство, спокій, які ми можемо отримати, перебуваючи в благодаті Господній.
Чи справді Святий піст має якусь особливу силу в нашому духовному житті? В цьому не можемо мати жодного сумніву. Сила посту надзвичайно велика, нам навіть важко усвідомити, яку Господь Бог дає благодать людині, якщо вона дотримується євангельського посту. Святий піст закриває пекельні брами і відкриває нам двері до Царства Небесного. Сила сатани маліє, він слабне, стає немічним і безсилим, коли ми відбуваємо піст згідно з наукою Христовою. Під впливом посту відбуваються великі чудеса: грішники каються, навертаються до Бога, Церкви і молитви, людина легко прощає всяку образу і гнів, які мала в своєму серці проти свого ближнього, душа покидає дорогу блуду й темряви, стаючи на дорогу праведності і світла.
Святий піст має також позитивні наслідки для людського здоров'я. Доктор медицини Дон Колберт, вивчаючи питання про те, що потрібно людині, щоб позбутися токсинів, які призводять до різних захворювань, робить висновок: "Піст - це правильна дорога для оздоровлення людського тіла". Лікар Ода Х. Ф. Бухінгер, який спостерігав за понад 70 000 особами, які постили, зробив такий висновок: "Піст - це прямий шлях до оздоровлення тих, хто його дотримується, до встановлення тіла, розуму і духа... Піст може допомогти у лікуванні ревматизму, болю серця, покращити кровообіг, нормалізувати нервову систему, вилікувати шкірні захворювання, а також дихальні органи та алергію на пилок цвіту".
Приклад іншого доктора Теннера. В п'ятдесят років він постив сорок три дні без їжі, звичайно, під пильним наглядом іншого лікаря. Результат був позитивний: його здоров'я набагато покращилося. В шістдесят років він постив п'ятдесят днів. В сімдесят років лікар Теннер постив п'ятдесят три дні. В цей час з ним сталася надзвичайна подія: його сиве волосся стало чорним, як у молодості. Доктор Теннер прожив 93 роки. Важлива порада доктора Теннера для людей, які постять: вживати багато води, бо вона має властивість очищати наш організм. Існує багато літератури на тему оздоровлення через практику посту. Хто бажає дотримуватися більш строгого посту, той має порадитися з лікарем і взяти благословення в священика, самовільно не можна робити таких речей.
Слово Боже нам також вказує на Мойсея, який часто постив і проводив своє життя в молитві: "Було ж Мойсеєві сто двадцять років, як умер; очі його не потемнішали, і сила його не зникла" (Втор. 34, 7).
Розпочинаючи час Святого Великого посту, взиваю вас всіх до молитви, покути, навернення. Цим ми зможемо зробити багато добра для себе, своїх рідних і близьких, для нашої Батьківщини і для усього світу.
