“Доки правиться Служба Божа...”

«Доки правиться Служба Божа, доти світ стоїть»
Блаженний Григорій Хомишин

   Бог дає пізнавати добро в усій його досконалості. Але й диявол дає чоловікові пізнати зло в страшній мерзенності. З моменту упадку в гріх відкривається нахил до зла. Людина усвідомлює, що їй потрібно до добра, до Бога, але тягар гріха волоче її щораз нижче.
   Ми тікаємо від усього, що тягне за собою спасення або умертвлення. Бачимо людей, що заперечують пекло, вірять, що вони вільні від спокус. Чому? У цей момент чоловікові все здається нормальним.
   Відсутність причин підтримати нашу віру веде нас до духовної остиглості, відсутності розуміння Божих речей. Віра є довірою до чогось, чого не бачимо. «Блаженні ті, що не бачили, а увірували», – каже Ісус.
   Коли прагнення задоволення стає метою життя, тоді настає виродження певних рис. Захоплення все більшої влади дає розвиток зарозумілості, вищості. Більшість живуть усе життя оманами. Але – це їхній вибір. Бог не карає нас, а карає за наші гріхи. І ми тоді перестаємо розуміти це життя. Світ ніби сказився, ставши схожим на лабіринт, в якому є вхід, але немає виходу, є безліч запитань, та немає відповідей. Життя розставляє свої сіті, випробовуючи нас на міцність. На жаль, ми не завжди усвідомлюємо певні речі, не завжди поводимося так, щоб з плином часу нам не було соромно за наші вчинки. Не біймося, бо немає нічого захованого, що не відкриється, ні таємного, що не виявиться. І хочеться вірити, що має бути якась вершина в пізнанні зла, щоб оглянутися назад, подивитись у Небо й нарешті зрозуміти – яке ж то прекрасне добро і як бездумно ми його втрачаємо!
   Розуміючи цей стан, люблячий Отець Небесний дає людині надію. Він обіцяє їй майбутнє спасіння. Господь Бог надає змогу людині почати все спочатку.
   Минає час. Він перемелює на своїх жорнах все добре й лихе, залишаючи на дні пам’яті лише спогади. Інколи у хвилини вагань, сумнівів, метушні, коли душу тривожить безліч запитань, приходять спомини…
   Як стоїш в безнадії у своєму житті,
   А навколо нікого, лише хмари страшні,
   Пам’ятай, любий сину, що є мати твоя –
   Мати Божа Потіхи, Мати Божа й блага.
                           (Отець Василь Ковпак)
   Ангели таки ходять за нами навіть у найтемніші миті життя, запалюючи в наших серцях вогники тепла, любові до світу, до людей. І навіть тоді, коли нашу душу огортає колючий холод зими, є вихід. Ми можемо перебороти все молитвою і щирим прагненням чинити волю Отця «О воле Божа, будь моєю любов’ю! Роби зі мною, о Ісусе, що тобі подобається. Я Тебе скрізь величатиму. І нехай сповниться всяка воля Твоя в мені, о Господи і Боже мій, а я виславлятиму нескінченне милосердя Твоє» (Молитва св. Фаустини до Господа Ісуса).
   Долі людські у кожного свої. Снуються вони стежинами-павутинами по рідній землі. Повертаючись спогадами в минуле, в місця, які нам запам’яталися і які назавжди залишили слід у нашому житті, знову відкриваємо в собі світ, який зачаровує, вабить і дивує своєю таїною і довершеністю. Потрібно впустити Бога до себе, триматися за Його руку, бо коли відпустимо її, то багато втратимо. Треба, щоб Господь не був на узбіччі нашого життя. Потрібне горіння людського серця, має зростати духовне життя, участь у Богослужіннях.
   Під час Служби Божої сам Ісус Христос приносить жертву, послуговуючись священиком, і говорить: «Їжте, це є Моє Тіло, пийте, це є Моя Кров». Адже, де є Тіло і Кров, там є й Душа, там є і Його Божество.
   Щоб відновити лице грішної землі, треба мати нових священиків. І вони в нас є – це СБССЙ з настоятелем о. Василем, а також сестри-монахні. Вони виховані у великій посвяті й жертві для Церкви, свого народу, парафій. Ці духовні особи мають велике серце і гарячу душу. Священики через прощення гріхів збирають людські душі, щоб принести їх у дар Господові. Наші священики йдуть назустріч людям, які живуть засліплені в провинах, які таять ненависть у серці, вони шукають скрізь, де лише можна, людські душі, щоб, каючись, грішник був висповіданий, щоби було уділено прощення з прийняттям Святих Тайн. Ці священики не дивляться, чи жарить його сонячна спека, чи піт обливає його знеможене тіло. Вони завжди приходять на допомогу в будь-яких обставинах і в будь-який час. Вони працюють над собою багато, розвиваючи при цьому позитивні риси. Ці священики навчають правди людей, стають всім для всіх. Вони подають нам любов, якою самі горять.
   «Серце священика є тим посудом, в котрий Господь Бог вливає свою любов. Праця над спасенням людських душ – це праця найвища, понад яку вищої немає, бо це праця самого Бога. Спасення людських душ повинно бути одною великою і єдиною думкою священика, а єдиною його радістю повинно бути позискання з них хоч би одної більше для любові Ісуса» (Блаженний Йосафат Коциловський. «Пресвяте Серце Ісуса і священство»).
   А скільки працюють наші священики і сестри-монахині з малими діточками, з молоддю: учнями, студентами, з молодими родинами! Розповідала мені одна мама (має двох синочків – 3 і 6 років), як у дитячий садок приходять сестри-монахині з нашої церкви і дають добрі науки. Якось її діти вдома бавляться, а старший звертається до молодшого, говорячи, що можна, а чого не можна робити. «Звідки ти це знаєш?» – запитує мама. «А нам це в дитячому садочку сестри-монахині говорили», – відповідає синочок. І багато чого іншого повчального розповідала мені мама, зворушена роботою сестер-монахинь. Йдучи до Першого Святого Причастя, діти також попередньо отримують катехитичні науки від священиків і сестер-монахинь. А як гармонійно і позиційно вплітаються виступи дітей коло престолів на свято Божого Тіла! Діти декламують вірші, співають пісні під акомпанемент музики, яку самі грають. Це справляє приємне враження. У літній період молодь, а також родини відпочивають у Карпатах. І там наші священики і сестри-монахині також невтомно працюють.
   «Священик, дістаючи місію до навчання вірних, дістає рівночасно і все світло, до цього потрібне, котре, однак, він зобов’язаний у собі розвинути. Він зобов’язаний старатися дальше укріплятися у цих правдах, що їх другим уділити хоче, і уважати, щоби вони у нім залишалися не зіпсовані, але такі, яких він їх одержав» (Блаженний Йосафат Коциловський. «Пресвяте Серце Ісуса і священство»).
   Священик має обов’язок вчити правди всіх людей. А які ж ми є? Не раз лінуємося виконати ту чи іншу роботу, шукаючи відмовки. Не раз бракує нам часу на церкву, молитву, сповідь. Молитва – не лише джерело удосконалення, вона – джерело втіхи, насолоди, надприродного спокою. Без неї наше життя було б убогим. У вирі турбот, терпінь, проблем – де знайти розраду? Куди прихилить голову наш засмучений дух, якщо з допомогою молитви не знайде спочинку у Бозі? Зранені серце і душа, зневірені в собі й оточенні, лише в молитві знайдуть пристановище. Людина тільки тому занепащає себе, що не хоче визнати правду, яку повинна знати.
   Святий Яків: «Якщо хтось потребує мудрості, нехай просить її в Бога, який сповна і без докору уділяє її, і вона буде дана йому. Якщо бракує вам сили, то чому не просите її? Не маєте, бо не просите».
   Мусить молитися той, хто бажає спастися. Тримаючи нас у спасенній тривозі про наше спасіння Св. Дух застерігає: «Не знає чоловік, чи він любови, чи ненависті вартий» (Проп. 9, 1). І ми повинні багато над собою працювати. Цінувати потрібно кожен день життя, казати ті слова, що йдуть від глибини серця, ті слова, які не встигли промовити в круговерті буденних справ і людської суєти.
   …Зараз триває війна. Ніколи не думала, що вслід за сонцем над головою повисне сіре небо, а межу між ними і землею пройме туман суму. Жорстока смерть забрала від нас чимало з-поміж милих нашому серцю людей. Багато з нашого народу повимирало колись і тепер, захищаючи свою Батьківщину, свою Церкву. Мусимо пам’ятати про них і молитися.
   «Коли правиться Служба Божа, тоді Небо радіє, душі в чистилищі отримують пільги та втіхи, на землю, немов роса, спадають добродійства Божі, а пекло тремтить у своєму проклятті. Доки правиться Служба Божа, доти світ стоїть. Ісус Христос молиться, славить, дякує і перепрошує розгнівану справедливість Божу, та виєднує нам милосердя Господнє» (Блаженний Григорій Хомишин).

Ірина БУЛАЧЕК,
вчителька СЗШ № 92
(м. Львів, Рясне-1)