Місяць травень посвячений Пречистій Діві Марії. Кожного разу на майське богослужіння, яке відправляємо на нашій парафії в різних місцях, збирається немало людей. Цього року я відправляв маївку в нашому храмі Свв. Верховних Апп. Петра й Павла. Мені в око впала нова сім’я, якої досі не бачив на постійних богослужіннях. Опісля виявилося, що батьки цієї молодої родини є нашими парафіянами.
Вся родина щоденно приступала до Св. Причастя, а після богослужіння йшла молитися перед образом Матері Божої Потіхи. Якщо не маю інших обов’язків і нікуди не поспішаю, я також стараюся йти на молитву до Богородиці. Одного разу біля престолу Матері Божої Потіхи зауважив чоловіка, який клячав із вервицею в руках. В його очах зблиснули сльози. Таке не щодня побачиш: чоловік із вервицею в руках, а в очах сльози… Як знаємо, мало чоловіків молиться на вервиці, а жаль. Проте це була не просто така собі звичайна, щоденна молитва – то була благальна молитва. Така молитовна постава свідчить, що людина бажає випросити в Матері Божої для себе або для інших чогось надзвичайно важливого. І така молитовна постава насправді впливає навіть на мене як священика.
Не завжди можеш приступити до особи й запитати, що в неї сталося, яка причина її переживання чи страждання. Хтось відважиться відкритися, розказати про своє сокровенне, а інший буде тримати свою таємницю глибоко в серці. Не кожен бажає, щоб інші знали про проблеми його родинного життя, декому соромно зізнатися, що коїться в його сімейному гнізді. В таких випадках не намагаюся входити в серце людини, просто стараюся за неї молитися, допомагати їй випрошувати тих ласк, про які добре знають Господь Бог і Божа Мати.
Тож і тут я добре розумів, що ці люди мають якийсь важливий спільний намір. Про це свідчила постійна, неустанна молитва, що об’єднала всю сім’ю, яка брала участь у Святій Божественній Літургії, приступала до Святого Причастя й відбувала молебень до Богородиці, а відтак після богослужіння відмовляла свої приватні молитви. Така участь у богослужіннях не випадкова – ці люди чогось потребують, про щось просять, у них трапилося щось таке, що привело всю родину до храму Божого...
Зауважив одну інтенцію, яку подавали щодня – про щасливу операцію для Любомири. Згодом з’ясувалося, що ту жінку очікувало досить серйозне випробування – їй мали видалити грудь. Довідавшись про причину їхньої спільної неустанної молитви, я також долучився в своїх інтенціях до Матері Божої Потіхи, просячи Її допомоги цій сім’ї. Правду кажучи, було дуже приємно бачити всю родину в Божому храмі на спільній молитві, яка вирішення своїх проблем віддала в руки Господа Бога і Пречистої Діви Марії. На жаль, такі випадки є досить рідкісними, аби в таких ситуаціях сім’ї збиралися разом на щоденну молитву, приступали до Святого Причастя.
Ми розпочали на нашій парафії відправляти Святі Літургії, щоб випросити заступництва й допомоги святого Августина та його матері святої Моніки в наміренні тих, які потрапили в гріх залежності від алкоголю, ігроманії, Інтернету, наркотиків та інших важких пороків. Таких осіб на парафії і загалом в Україні дуже багато. Проте я не бачу сімей, дітей, жінок, онуків, братів і сестер, які б приходили спільно на ці богослужіння, щоб випросити ласку навернення, опам’ятання, покаяння для своїх хворих близьких людей. Дуже прикро і боляче, адже ми часто віддаємо такі душі на поталу дияволу, щоб мучив їх тут, на землі, а опісля забрав до пекла. Але ніхто цього не бере собі до серця. Легше розлучитися, зректися свого хреста й сказати: а чому я маю мучитися з чоловіком чи жінкою-пиячкою, діти дорослі – вони самі вибрали свою дорогу, чим я можу їм зарадити… Брак довіри до Господа Бога, до молитви спричиняє ось таку загальну байдужість і легковажність у людських душах.
…У день операції тій жінці грудь не видаляли – було хірургічне втручання, без ампутації, лише треба було чекати 10 днів на результати аналізів. Дякувати Богові й Матері Божій Потіхи: ті аналізи виявилися не страшними. Родина з Білогорщі вірить, що це опіка Матері Божої допомогла їхній Любомирі в тяжкій ситуації, тому щиро дякує за ласку оздоровлення і складає дар серця на завершення будівництва санктуарію Матері Божої Потіхи у нас на Рясному…
о. Василь КОВПАК, СБССЙ
