«Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, – то буде йому так. Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, – і буде вам так» (Мр. 11, 22–24). Ми часто чуємо цитати зі Святого Письма, коли священики в своїх проповідях наводять їх, щоб зміцнити віру в наших серцях і вкотре нагадати своїм вірним, що віра – це не абстракція, що все, про що пише Слово Боже – це істина. Не завжди ми дослухаємося до цієї істини, сприймаємо її поважно й нею живемо. Щоб отримати певні ласки, про які просимо в Господа Бога безпосередньо або через заступництво й посередництво Пречистої Діви Марії, ангельських сил, чи святих угодників Божих, нам треба набратися певної терпеливості й довіри до Всевишнього, особливо в Слово Боже, яке виходило з уст нашого Спасителя Ісуса Христа. Ця справа нелегка. Адже багато людей, навіть, як їм здається, глибоковіруючих, відбувши ту чи іншу дев’ятницю, давши пожертву на храм, відвідавши те чи інше відпустове місце, вважають, що їм вже має буде дане те, про що вони просять. Такий підхід неправильний. Господь Бог – не соціальна служба і не «Карітас», куди ми прийшли, представили довідку, що нам потрібна допомога, і нам її видають. На небі інший підхід і інше бачення щодо розподілу ласк. Для отримання допомоги від Господа Бога потрібні добрий намір, сильна довіра, неустанна молитва і сприймання волі Божої так, як її сприймав Христос-Спаситель: «Авва – Отче, усе Тобі можливе: віддали від Мене цю чашу! Та не що Я хочу, а що Ти» (Мр. 14, 36). Нелегко просити в Бога потрібні ласки з такими словами: «не що я хочу, мій Боже, а що Ти хочеш».
У вересні я уділяв Тайну Святого Хрещення. На перший погляд здається: що тут такого? Таїнство хрещення відбувається в храмах постійно. Але це хрещення було особливим. Подружжя чекало на потомство довгих 12 років! Чекало терпеливо і з довірою. Неодноразово бачив цю молоду пару на дев’ятниці до Матері Божої Потіхи. Добре знаючи ситуацію в їхній сім’ї, включив їх в неустанну (постійну) молитву до Матері Божої Потіхи, щоб Вона випросила в Свого Сина потрібну їм ласку. Молитва, молитва й молитва… Безнастанна, постійна, витривала молитва й довіра до Господа Бога, благання о заступництво Богородиці не тільки молодої пари, але і їхніх батьків дали свої плоди.
Ще один аспект цієї справи. Скільки молодих родин мають дітей, мають матеріальні засоби для щасливого родинного життя, але розлучаються! Часто такі родини наводять дуже різні, деколи навіть дивні аргументи, які стали причиною руїни їхнього родинного життя. Найважливішою причиною розлучення є брак довіри до Господа Бога, відсутність постійної молитви, зрада й невірність шлюбній присязі, нерозсудливий і поспішний підхід до вінчання. У випадку, про який ідеться, існувала, на перший погляд, поважна причина для уневажнення шлюбу: мовляв, дітей немає, для чого нам бути разом, якщо причина в одній зі сторін. Сторона, яка не має причин, могла б подати на розлучення, як це нині дуже популярно робити. Проте ця сім’я вибрала християнську дорогу – молитися, лікуватися й терпеливо очікувати відповіді від Господа Бога на свої молитви. Всевишній вірний у своїх обітницях і благословляє родину потомством! Опіка Богородиці надзвичайно велика, якщо ми з великою довірою прибігаємо під Її материнський покров, Вона завжди вислуховує своїх дітей. Тому:
Де Мати єдина – щаслива родина,
Зростають любові плоди.
Ми знаєм: без Бога людина убога.
Веди нас, Маріє, веди!
Щаслива родина складає велику подяку Господу Богові, Матері Божій Потіхи і всім святим Божим угодникам за отриману ласку – довгожданне потомство!
