Настав Різдвяний піст – Пилипівка. Максим і Павлик разом зі своєю мамою щонеділі ходять на Святу Літургію. Священик заохочував парафіян дотримуватися святого посту, щоб достойно зустріти велике свято – Різдво Божого Дитятка.
Повернувшись додому, мамця за обідом нагадала своїм синочкам, що говорив священик на проповіді, і від свого імені додала: «Не забувайте, мої дорогі дітки, що перед Різдвом Христовим є ще одне велике свято – Святителя Отця Миколая, великого Чудотворця, який до чемних діточок приходить із подарунками». Почувши про подарунки, братики один поперед одного почали голосно висловлювати свої бажання: яких подарунків вони хочуть від Святого Миколая. «Добре, дорогі мої хлопчики, – промовила мама, заспокоюючи дітей, – але ви маєте пам’ятати, до чого закликав сьогодні на Святій Літургії наш панотець». – «Так! – закричали діти. – Ми добре пам’ятаємо, священик казав, що важливо бути чемними, робити добрі діла, ходити до церкви, молитися!» – «Я рада, – відповіла мама дітям, – що ви запам’ятали науку панотця, і маю надію, що будете її дотримуватися». Мама добре знала недоліки своїх дітей, тому підказала їм, у чому вони мають виправлятися. «Вам треба менше сидіти в Інтернеті, бо він забирає багато вашого часу. Тобі, Максимку, потрібно більше попрацювати над англійською мовою, бо ти в ній досить відстаєш. Мусиш не крутитися в час молитви, не ковтати слова, а гарно і спокійно вимовляти кожне слово». Старший синок зрозумів маму, прийняв її усі зауваження й пообіцяв, що буде старатися все виправити.
«Тобі, Павлику, треба навчитися кожного ранку застеляти за собою ліжко, книжки в торбу складати не зранку, а ввечері, бути більш уважним на уроках, щоб вчителі мені не дзвонили й не жалілися на тебе. Ти також відстаєш з математики, тому тобі треба більше приділити уваги цьому предметові». Діти запевнили матір, що все зрозуміли й будуть робити те, що вона порадила.
Надійшов час Різдвяного посту. Старший Максим серйозно з першого дня посту почав працювати над своїми вадами. Щоправда, не все йому вдавалося, але він напо- легливо старався працювати над своїми недоліками. Молитва його була уважною, він з любов’ю вимовляв кожне слово, немовби Господь стоїть перед ним і він з ним віч-на-віч спілкується. В щоденнику мама побачила відмінні оцінки з англійської, і її це дуже втішило. Вона була рада, що Максимко з такою відповідальністю поставився до Святого посту.
Молодший Павлик, навпаки, нічого не міняв у своєму житті, він все відкладав і думав: «Піст дуже довгий, я маю ще багато часу, щоб поправитися». Сидів годинами в Інтернеті, а коли в кімнату заходили мама чи брат, він ховав телефон під подушку, вважаючи, що мама і братик цього не помічають. Засиджувався також довго вночі і бавився в Інтернеті в різні ігри. Рано вставав пізно і забував застеляти за собою ліжко. Мама, радіючи за Максимка, дуже сумувала за Павликом, тому що він несерйозно прийняв її постанови.
А ось і довгоочікуване свято отця Миколая! Діти допізна чекали на Великого Чудотворця, але все ж поснули. Раннім ранком, прокинувшись, кожен поспішив заглянути під свою подушку. Максимко дуже втішився, бо отримав від отця Миколая те, чого просив. Павлик засумував, бо отримав від Святого Чудотворця тільки окремі речі, не всі, про які просив. Хлопчик навіть почав заздрити своєму братчикові, який отримав так багато подарунків. Мама потішила Павлика, сказавши, що все ще можна виправити, адже Дитятко-Ісус також приносить подарунки, і якщо він виправиться, то отримає від Нього те, що просив в отця Миколая.
Минав час, але в житті Павлика нічого не змінилося, а навіть ставало ще гірше. Він запізнювався на молитву, молився неуважно, ліжко не застелював, весь свій вільний час проводив у комп’ютері в іграх та забавах. У Максима справи ставали все кращі. Він допомагав мамі по господарству, відвідував своїх стареньких бабуню й дідуся, які його навчили нових колядок.
Різдвяний піст завершився, всі радісно святкували Різдво Христове. Мама з хлопчиками пішли в гості до стареньких батьків. Максим гарно їм заколядував, склав різдвяні побажання і отримав за це гарний презент. Павлик знову стояв наїжачений, нервовий і ображений.
Коли наступного дня вони прийшли на Святу Літургію, Павлик став на коліна біля Дитятка-Ісуса, і на його очах появилася сльоза… Він з жалем сказав: «Дитятко-Ісусе, чому Ти не любиш мене? Я так надіявся, що Ти мені принесеш подарунок, але, на жаль, нічого не отримав від Тебе, а Максим ось як багато всього отримав за цей пост…»
Отже, для Павлика цьогорічні свята були не дуже веселими. Він ліг спати й не міг заснути. Хлопчикові було дуже боляче: чому Ісусик не приніс йому подарунка? І ось сниться Павликові сон, що Дитятко-Ісус приходить до нього додому, а він висловлює
Йому своє про незадоволення, свої образи: «Чим Максим кращий за мене, що він такого надзвичайного зробив, що йому все, а мені дуже-дуже мало?» Вислухавши всі жалі Павлика, Дитятко-Ісус відповіло хлопцеві: «Твій брат Максим зробив за цей піст надзвичайно багато: він присвятив свій час матері, молитві, праці, навчанню, допомагав бабці і дідусеві, він посвятився для своїх ближніх, а ти, Павлику, весь свій час присвятив виключно собі, Інтернету та іграм. Ти нічого доброго не зробив з усього того, про що просила і настановляла вас мама перед Святим постом. Запам’ятай, Павлику: той, хто свій час присвячує для інших, отримує набагато більше».
Ранком Павлик встав і підійшов до свого братчика Максима й перепросив його, що погано думав про нього. Мамі ж він розповів про свій дивний сон, як Дитятко-Ісус приходив до нього цієї ночі. І хоч не залишив йому жодного подарунка, але дав дуже велику науку. Тому, зізнався Павлик, від сьогоднішнього дня він хоче змінити своє життя: жити не тільки для себе, але бажає більше часу присвячувати своїм батькам, рідним, друзям, бабуні і дідусеві. Щаслива мама обняла двох своїх синочків і з радістю промовила: «Радісного і благословенного Різдва вам, дорогі мої діточки! Хай Дитятко-Ісус вас благословить!»
Дорогі діти! Можливо, ви також надзвичайно захоплюєтеся Інтернетом, різними іграми, знайомствами. Це забирає у вас надзвичайно багато часу, ви можете годинами сидіти в соцмережах, не помічаючи, як пролетів день, а ви нічого корисного не зробили. Такий спосіб життя робить вас великими егоїстами, ви живете виключно для свого задоволення, своїх приємностей, хоч багато людей чекає на вашу підтримку і допомогу. Але ви відгородилися від них своїм Інтернетом і не бажаєте їх бачити, їм допомогти, поспілкуватися з ними. Це все також бачить Ісусик. Господь благословляє тих дітей, які допомагають іншим, шукаючи способу, як потішити тих, що сумують, підтримати тих, яким є важко. Переживаючи війну в нашому краї, діти в особливий спосіб мають брати участь у молитвах за нашу перемогу, за воїнів, народ, за таких самих діток, як ви, на очах яких відбувалися страшні злочини, які коїли рашисти. Якщо ми молитовно чи в інший спосіб, який нам під силу, будемо допомагати нашим рідним, близьким, переселенцям, воїнам, то й Дитятко-Ісус також буде нам благословляти й допомагати. Довіртеся Йому, і тоді наші Різдвяні свята принесуть нам більше сердечності, душевного тепла і щирості.
