Дорогі вірні Святої Унійної Традиції! У рамках катехизи на сторінках нашого журналу ми вирішили дещо детальніше висвітлити також таку духовну практику, як Адорація Євхаристійного Ісуса. Її ми стараємося практикувати щомісяця у ніч з четверга на першу п’ятницю, а в виняткових потребах парафій, народу, Церкви і держави навіть частіше. Прижилася в нас духовна практика, яку запровадив Святіший Отець Папа Франциск – 24 години для Ісуса. Цього місяця ми проводили її в ніч з суботи на неділю, з 6 на 7 квітня. У першу суботу квітня о 17:00 були відправлені Параманні часи до Матері Божої, а о 18:00 – Свята Божественна Літургія. Цілу добу в храмі була виставлена Пресвята Євхаристія, і вірні адорували Ісуса. Адорація завершилася в неділю на Благовіщення Пречистої Діви Марії.
Ми недостатньо говорили, писали, навчали, проповідували про Адорацію Євхаристійного Ісуса. Багато вірних вважають, що Адорація – це неустанна молитва, різні набоженства, вервиці, молебні, акафісти, святі години. Таке розуміння Адорації не завжди відповідає тій практиці, яку ми відбуваємо. Тому потрібно більше приділити цьому уваги, пояснити людям, що таке Адорація, як маємо поводитися в час Адорації, як маємо прославляти Євхаристійного Ісуса.
Спочатку окреслимо загальне значення і розуміння слова «адорація». Адорація – поклоніння, обожнювання, символічна поза, жест молитви до божества чи об’єкта поклоніння, його вшанування, благання про допомогу, помилування, торжество перемоги. Таке значення слово мало в поганські часи, коли людина щось обожнювала, возвеличувала, прославляла. Жестом адорації під час молитви були обидві руки, витягнуті вгору до божества чи об’єкта поклоніння, або також складені руки.
Адорація (з лат. «аdoratio») – в Католицькій Церкві різновид позалітургійного вшанування Найсвятіших Тайн. Адорація – це благальний спосіб молитви. У ранньому християнстві жестом адорації були підняті вгору руки, що зустрічаємо на зображеннях у катакомбах. У соборі Св. Софії в Києві є образ Богородиці з піднятими руками, Матері Божої Оранти. Священик у найважливіших частинах Божественної Літургії, у Євхаристійному Каноні, коли читаємо молитву «Отче наш» перед Святим Причастям, також має піднесені вгору руки, бо в тих частинах заноситься особлива молитва до Господа Бога, адже відбувається особливе дійство – хліб стає Тілом, а вино – Кров’ю Божого Сина.
Адорація – наша зустріч з Воскреслим Спасителем. Пережити цю зустріч потрібно, як пережила її св. Марія Магдалина, Апостол Тома чи учні, які йшли до Емауса: «І казали вони один до одного: «Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли Він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?» (Лк. 24, 32). Також коли ми починаємо адорувати, наше серце має запалати в наших грудях на знак вдячності й любові до нашого Спасителя Ісуса Христа.
Адорація – це зустрітися з нашим Богом і Спасителем віч-на-віч, поклонитися Йому, як це робили багато з людей при зустрічі з Ним. Найпершими людьми, які оглядали Воплочене Слово Боже, були Діва Марія, Святий Йосиф Обручник, пастухи і три царі: «І ось зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було Дитятко. Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою. Увійшли до хати й побачили Дитятко з Марією, матір’ю Його, і, впавши ниць, поклонились Йому; потім відкрили свої скарби й піднесли Йому дари: золото, ладан і миро» (Мт. 2, 9–11).
Адорація – це духовне прозріння, коли ми маємо побачити своє життя, проблеми, випробування в іншому світлі, в якому ми бачимо їх без Бога. В час адорації маємо почути слова надії: «Прозри! Віра твоя спасла тебе» (Лк. 18, 42).
Адорація – це дозволити Ісусові доторкнутися до твого серця і душі, доторкнутися до хворих органів тіла, яке страждає і терпить.
Адорація – це в безнадії і розпачі почути слова прощення й милосердя від Євхаристійного Ісуса.
Адорація – це вияв любові мого серця і душі до Ісуса, це подяка за отримані ласки.
Адорація – це тиша, така виняткова і зосереджена, коли я сильно відчуваю близьку присутність мого Бога, розмовляю з моїм Ісусом, Ісус промовляє до мене, я слухаю Його.
Адорація – спокій на серці, і сльози радості на очах.
Адорація – зустріч з Богом та справжнім «собою», без маски, фальшу, всякої облуди і брехні, навіюваннями і накрученнями, фантазіями і перебільшеннями. Такими простими, звичайними, ми рідко буваємо в очах інших людей, а тут такими ми є в очах нашого Бога.
