Після того, як відспівали прокімен під час Святої Божественної Літургії, читаються уривки з Нового Завіту. В народі це називають «Читання Апостола». Цикл читань розпочинається від Світлого Христового Воскресіння, і впродовж усього церковного року прочитуються на Богослужінні усі чотири Євангелія, Діяння Апостолів і Послання Апостольські. Цикл розрахований не лише на самі неділі і свята. Церковне Богослужіння відправляється щодня. До Пасхи закінчується цикл, а з новою Пасхою розпочинається новий цикл. Слід зауважити, що є празники неподвижні (їх ще називають «нерухомі») – це ті, яких дата з року в рік не змінюється. Наприклад, Різдво
Христове завжди випадає 7 січня за старим стилем, а 25 грудня – за новим. Старий стиль – це юліанський календар, а новий стиль – це григоріанський календар. До нерухомих праздників належать великі свята: Різдво Христове, Богоявлення Господнє, Стрітення, Преображення, Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Постійними є також свята Божих Угодників – вони випадають завжди в той самий день. Свята рухомі – це свята, дата яких міняється (тобто рухається). До них належать: Вербна неділя, Світле Христове Воскресіння, Вознесіння нашого Спасителя на небо, Зіслання Святого Духа, Пресвятої Євхаристії, Пресвятого Ісусового Серця.
Розглянемо читання «Діянь Апостолів». Коли ми їх читаємо, і що вони означають? Діяння апостольські – це п’ята історична книга Нового Завіту, в якій описується Вознесіння нашого Спасителя Ісуса Христа на небо, Зіслання Святого Духа, народження першої християнської спільноти, проповідь Апостола Петра, життя перших християнських спільнот, мучеництво св. Стефана, навернення Савла, який став апостолом Павлом, прийняття до християнської спільноти поган, перший Апостольський Собор в Єрусалимі, подорожі Апостола народів св. Павла, чуда, які супроводжували Апостолів і Учеників Христових під час їхньої проповіді Слова Божого. Більшість дослідників Святого Письма вважають, що автором книги «Діяння Апостолів» є св. Євангеліст Лука, який написав Євангелії і продовжував передавати подальші події, які відбувалися в християнських спільнотах після Вознесіння Спасителя на небо. Коли була написана книга Діянь Апостолів? Вважають, що вона була написана не раніше 61 або 62 рр. і не пізніше 63 р. нової ери.
Діяння Святих Апостолів читають у Велику Суботу, бо вона присвячена спогаду поховання Тіла нашого Спасителя Ісуса Христа. Пам’ятаймо, що в єврейському календарі святковий день починається із заходом сонця і триває до наступного дня вечора. В цей день Тіло Христа Спасителя перебуває в гробі, і Христос сходить в ад, де перебувають Адам і Єва та праведні душі Старого Завіту, які очікували свого визволення. Велика Субота – день очікування Світлого Воскресіння Христового. У свідченні, яке походить з IV ст. і називається «Паломництва Егерії», стверджується, що Свята Літургія Великої Суботи і Пасхальна Літургія тривали одна за одною безперервно, лише в різних частинах храму Гробу Господнього. Сучасній людині важко уявити, як можна звечора і цілу ніч стояти в храмі й молитися, але в перші віки християнства саме так і було.
Історія Богослужіння в Святу Велику Суботу є надзвичайно захоплюючою. Вона поєднує в собі багато різних обрядів і церемоній. У сучасній Літургійній практиці її перенесли на ранок Великої Суботи. Ми завжди відправляємо її разом з усіма священиками Братства, хоча багато інших священиків її опускають. Саме Богослужіння цього дня має багато символів, які походять із сивої християнської давнини. Відправляється Свята Літургія Василія Великого, але розпочинається вона Вечірнею, оскільки відправляється також у такі великі празники: Страсний Великий Четвер, навечір’я Різдва Христового і Богоявлення. Священик входить з Євангелієм, а в цей час співають «Світе тихий». Опісля читають п’ятнадцять паремій – старозавітних пророцтв про страсті, смерть і воскресіння нашого Спасителя Ісуса Христа. Це дуже довгі читання, і вірні, а інколи й священики запитують: навіщо стільки читань? І справді, для чого їх так багато читати? Щоб зрозуміти, мусимо знову повернутися в глибоку християнську давнину.
Колись у Святу Велику Суботу відбувалося хрещення оглашенних. Цей звичай донині існує в Римо-Католицькій Церкві, коли Папа Римський у Святу Велику Суботу ввечері хрестить вірних з різних континентів. Цього дня римо-католики також святять воду, що для східних християн виглядає дещо дивним, бо ми посвячуємо воду на Богоявлення взимку, а не під час Пасхальних урочистостей. Масове хрещення оглашенних на Сході відбувалося в Константинопольській і Єрусалимській Церквах саме у Велику Суботу. Хрещення могло відбуватися в спеціальних купелях, які часто були далеко від храму. Для цього потрібно було більше часу, тому його заповнювали читанням паремій. Були вибрані спеціальні пророцтва, які свідчили про дивні діла Божі, а також про Месію, який мав перейти тернистий шлях. Священики виходили на Богослужіння в жалобних ризах, а опісля облекалися в світлі ризи, і коли єпископ входив разом із новоохрещеними християнами в храм, тоді усі разом співали урочисто «Єлици во Христа крестистеся, во Христа облекостеся, Аллилуя».
Ми вже згадували, коли саме співаємо цей гімн замість «Трисвятого», тому варто більше зосередитися над його походженням. Християнське Богослужіння будується на символах, обрядах та церемоніях, які сягають своїм корінням до Старозавітної Церкви або Новозавітньої, яка будувалася під впливом Святого Духа. Часто протестанти закидають нам, що ми, мовляв, ходимо до храму, а що там відправляється – не знаємо, бо священики щось там собі повигадували, щоб нам задурити голову. Незнання Богослужіння, його походження та змісту – головна проблема християн. Сьогодні знайшли «вихід»: Богослужіння переклали на народну мову – тому, на думку богословів, все має бути вірним зрозумілим. Це хибне мислення, бо навіть якщо Богослужіння відправляється народною мовою, його треба вивчати й пояснювати. Без цього ви не будете розуміти його глибокого змісту і значення. Отже, яким є зміст гімну «Єлици во Христа крестистеся, во Христа облекостеся, Аллилуя»? Чому ми співаємо його саме у Велику Суботу, коли вводили новоохрещених до храму? Хто склав цей гімн, яке його походження, зміст чи, як кажуть протестанти: хто його «вигадав»? Якщо ми не знаємо його походження та змісту, то не будемо знати, що їм відповісти. Це є великою пусткою греко-католиків та православних. Ми хрестимо дітей, але навіщо так робимо – до кінця не усвідомлюємо. Також не всі можуть відповісти, що відбувається в цьому Святому Таїнстві. Часто зі Святих Таїнств ми робимо для себе поганські амулети. Коли хворіє дитина, нам обов’язково треба заглянути в чашу, дати Святе Причастя, а якщо вона не отримала благодаті зцілення, це означає, що цей священик «заслабкий» і варто шукати «сильнішого». Це неправильно.
Чому саме гімн «Єлици во Христа крестистеся, во Христа облекостеся, Аллилуя» ми співаємо при уділенні Таїнства Святого Хрещення? Слова гімну взяті зі Святого Письма Нового Завіту: «Бо всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса. Всі бо ви, що у Христа хрестилися, у Христа одягнулися. Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі. А коли ви Христові, то ви потомство Авраама, спадкоємці за обітницею» (Гал. 3, 26–29). Церковне слово «облекостеся» означає «одягнутися в Христа», хоча цей зворот народною мовою звучить чисто по-світськи. Ми беремо на себе одяг відповідно до пори року чи закладу, який відвідуємо: на роботу, в театр, храм. Дуже по-світськи звучить, коли кажуть: священик «одягнувся» до Святої Літургії. Цей вислів «ріже» вухо. Але коли чуємо, що священик каже міністрантам облекатися до Служби Божої, а вони йому в цьому допомагають, ми розуміємо, що тут ідеться про якісь особливий релігійний ритуал.
Оскільки ми одягаємо наше тіло в різний одяг відповідно до пори року чи тих церемоній, на які йдемо, ми завжди стараємося якнайкраще виглядати і мати пристойний вигляд. Деякі люди витрачають на це дуже багато грошей і часу. Звичайно, ми не купуємо одяг із закритими очима, а вибираємо відповідний розмір, фасон, колір, зрештою і виробника, який пошив цей одяг. А коли цей одяг нам личить або ми купили щось таке, чого ще ніхто не мав і не носив, нас обдаровують різними компліментами і запитують, де ми придбали наше вбрання, скільки воно коштувало тощо. Ми відчуваємо себе відновленими.
«Єлици во Христа крестистеся, во Христа облекостеся, Аллилуя». Тут йде мова про духовне оновлення нашої безсмертної душі. Облекостеся в Христа – це увійти в Його життя, зануритися в океан Його Божої благодаті, відчути Його присутність у нашому житті: коли відновлюємо Таїнство Святого Хрещення, коли наші діти йдуть до Першого Святого Причастя і свідомо відрікаються диявола та його служби, а прирікають любити Господа Бога свого всім серцем і душею і бути завжди вірними Йому. Коли ми втрачаємо цей найцінніший дар – Божу благодать через наші гріхи, ми прагнемо знову вибілити нашу душу через купіль покаяння. Тому ці речі є надзвичайно важливими, і ми їх маємо знати і ними жити.
Також Апостол пояснює, ким ми стали, прийнявши Таїнство Святого Хрещення: «Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі». Ми стаємо одним цілим у Христі, Божими помазаниками, Божими дітьми, синами світла, спадкоємцями Царства Небесного. Яка велика гідність подарована нам – бути синами Божими! Ми більше не те і не ті, що були до хрещення. Ми – нове Боже творіння! Світ, в якому ми живемо, побудований так, що людина до чогось або до когось належить: родини, народу, країни, держави, материка. Людина належить до якоїсь спільноти за своєю професією або своїми вподобаннями: товариство адвокатів, вчителів, письменників, різні спортивні чи музикальні секції. Уявімо собі, чи легко було такому «шовіністові», яким був Савло, до того часу, поки він не став Апостолом Павлом, написати такі слова: «Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного»? В його житті юдаїзм був на першому місці, бо ізраїльтяни – це його народ, а всі інші – це раби, сміття, погорда, яку потрібно оминати, не заходити в їхні села і міста. А як він поводиться після того, коли стає Апостолом Христовим, коли облекся у Христа і Його благодать? Наука його протилежна – ми всі єдині в Христі Ісусі.
Апостол Павло далі навчає: «А коли ви Христові, то ви потомство Авраама, спадкоємці за обітницею». Всі – справжні християни, і немає значення, звідки вони походять: від юдеїв чи греків. Всі є рабами чи громадянами Римської імперії, а коли вони прийняли Таїнство Святого Хрещення – стали Христовими і духовним насінням Авраама, носіями певних духовних обітниць. Тому бачимо, який глибокий зміст закладений у цьому гімні, який ми співаємо під час Богослужіння у великі празники і в час уділення Таїнства Хрещення. Отже, цей спів – не вигадка священиків, а справа Святого Духа, який певного часу надихнув святих людей ввести його в християнські обряди і церемонії. На жаль, упродовж віків християни часто не дослухалися до Святого Духа, а слухали диявола і вбивали один одного, вели війни, проливали невинну кров. Наука Христова навчає нас іншого.
У давнину після закінчення Богослужіння Святої Великої Суботи вірні не розходилися по домівках, а очікували на Пасхальне Богослужіння. Звичайно, люди втомлювались, тому після суботнього Богослужіння священики освячували хліб і вино, щоб вірні зміцнили свої фізичні сили і могли вистояти ще Воскресну утреню. Після суботнього Богослужіння, щоб вірні не розмовляли в храмах до Воскресного Пасхального Богослужіння, диякони чи дяки читали Діяння Святих Апостолів. Сьогодні, коли Богослужіння Святої Великої Суботи відправляємо рано, то з вечора суботи до неділі в святинях потрібно читати Діяння Святих Апостолів, а відтак в усі інші дні після Пасхи в Богослужіннях читаємо Діяння Апостолів.
(Далі буде)
