Наступною практикою набоженства до Непорочного Серця Марії є Таїнство Святої Сповіді, до якої маємо приступати так само в дусі задоситьучинення (винагородження, перепрошення). Як саме Пречиста Діва Марія нам допомагає, щоб ми відбули добру сповідь?
Якщо йдеться про Таїнство Покаяння, то тут Діва Марія може сформувати в нас найкращі схильності, особливо коли маємо в своєму серці збуджувати досконалий жаль за наші гріхи. Такий звичайний приклад: чим ліпше освітлений якийсь нечистий предмет, тим краще ми бачимо бруд, який осів на ньому. Так само відбувається і з людиною: що ближче моє серце і душа перебувають в обіймах Непорочного Серця Діви Марії, то більше я пізнаю свій гріх, а відтак і в моєму серці пробуджується щиріший жаль за мої гріхи і упадки. Тоді грішник більше, краще починає розуміти свої гріхи, його сумління стає чуйнішим і вразливішим щодо гріхів, а також він починає глибше жаліти, перепрошувати, розуміючи всю огиду, весь біль, і зневагу, що їх ці його гріхи завдають Непорочному Серцю Богородиці, а відтак і самому Маєстату Всевишнього Бога. Адже це наші гріхи зраджують ту велику любов, яка спливає на людський рід через Непорочне Серце Діви Марії. Тоді грішник у дусі покори, смирення й щирого жалю за свої гріхи приходить до Богородиці, промовляючи: «О Маріє, без гріха первородного зачата, благаю Тебе: вибач мені і проси в Свого наймилішого Сина, щоб Він простив мені, великому грішникові, всі мої гріхи!»
Треба розуміти, що відбуваючи Святу Тайну Покути, ми маємо розважати в своєму серці про всі ці напади на Непорочне Серце Марії, адже гріх, який чинять люди, ранить не тільки самого грішника чи спільноту, в якій він перебуває, але водночас має вплив на весь світ. Коли в спільноті страждає одна людина (а вона є членом Містичного Тіла Христа-Спасителя), всі інші члени також страждають.
Варто нагадати вірним, що таке Містичне Тіло Христа-Спасителя. Кожна людина складає чи входить до великого організму, яким є Ісус Христос. Наш Христос-Спаситель дав таку вичерпну відповідь на те, ким є християни, кожен із нас: «Я – виноградина правдива, а мій Отець – виноградар. Кожну в Мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує Він. А кожну, яка вроджує плід, Він очищує, аби ще більше плоду давала. Уже і ви чисті – словом, яким промовляв Я до вас. У Мені перебувайте – а Я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в Мені. Я виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, – той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у Мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, – і вони згоряють! Коли ж ви в Мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, – просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас. Тим Отець мій прославляється, коли ви плід щедро приносите, – тож і учнями моїми станете. Як Мене Отець полюбив, так Я вас полюбив. Перебувайте у моїй любові! А в любові моїй перебуватимете, коли заповіді мої будете зберігати, як і Я зберіг заповіді мого Отця і в його любові перебуваю. Я казав вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна. Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив! Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає. Коли ви робите все, що Я вам заповідаю, то ви – друзі мої. Тож слугами вже не називатиму вас: слуга не відає, що його пан робить. Називаю вас друзями, бо все Я вам об’явив, що чув від Отця мого. Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід, а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в Моє Ім’я, дав вам. Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного! Ненавидить вас світ – то знайте: Мене він ще перед вами зненавидів. Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо Я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ. Згадайте слово, що його був Я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували Мене – переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали – зберігатимуть і ваше» (Йо. 15, 1–20).
Апостол Павло також дає нам науку про Містичне Тіло Христа-Спасителя: «Так само, як тіло є одне, хоч і багато має членів, і всі члени тіла, хоч є їх і багато, становлять одне тіло, так і Христос. Усі бо ми христилися в одному Дусі, щоб бути одним тілом чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, і всі ми були напоєні одним лише Духом. Тіло бо складається не з одного тільки члена, а з багатьох. Коли б нога сказала: «Я не рука, отже не входжу у склад тіла», – то хіба через те не належала б до тіла? І коли б вухо сказало: «Я не око, отже не входжу у склад тіла», – то хіба через те воно не належало б до тіла? Якби все тіло було оком, де ж тоді був би слух? Якби все воно було вухом, де був би нюх? Таж Бог розподілив члени – кожного з них – у тілі, як хотів. Якби все було одним членом, де було б тіло? Тепер же членів є багато, але одне лиш тіло. Не може око руці сказати: «Ти мені непотрібна!» Чи голова ногам: «Ви мені непотрібні!» Бо ж члени тіла, що слабшими здаються, є найпотрібніші; і тим членам, що здаються непочесними в тілі, ми, власне, даємо більше чести, і наші непристойні члени зазнають більшої пошани; ті ж, що у нас пристойні, її не потребують. Та Бог так уклав тіло, що дав більше чести нижчому членові, щоб не було роздору в тілі, але щоб члени дбали однаково один про одного. І як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени. Ви ж – Христове тіло, і члени кожний зокрема» (І Кр. 12, 12–27).
Наведені тексти Святого Письма підводять кожного з нас до глибшого розуміння того, що мій гріх не є тільки моєю «приватною справою» або «справою моєї сім’ї чи спільноти», і тому я живу так, як хочу. Мій гріх має вплив на цілий світ, на всіх християн: «І як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени. Ви ж – Христове тіло, і члени кожний зокрема». Через наші особисті гріхи ми стаємо на бік тих людей, які кричали й кричать по сьогоднішній день: «Розіпни Його!» А при цьому страждає не тільки сам Христос-Спаситель. Пам’ятай, що «при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить до матері: «Жінко, ось син твій.» А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя». І від тієї хвилі учень узяв її до себе» (Йо. 19, 25–27). Через наші гріхи неймовірно страждає також Непорочне Серце Марії!
У Фатімському об’явленні жаль за гріхи, покаяння представлені не тільки як справа однієї конкретної особи – це набирає також додаткового значення: «О мій Боже, вірю…» З цього випливає, що жаль за гріхи – це не тільки суто моя, особиста справа кожного християнина. Мусимо усвідомити: ми маємо також перепрошувати Господа Бога за публічні гріхи усього світу. Тут ідеться не тільки про наші особисті гріхи, а й про гріхи усього світу, які надзвичайно засмучують Непорочне Серце Богородиці. Така загальна, спільна детермінація дуже подобається Пречистій Діві Марії, яка стягує Божу благодать навернення і покаяння для багатьох душ. Тому Діва Марія обіцяє нам заслуги допомоги в спасенні багатьох душ як нагороду за практикування набоженства до Її Непорочного Серця.
Набожність до Непорочного Серця Богородиці тісно пов’язана з життям Святих Таїнств. Вона допомагає нам глибше увійти в сенс і зміст Святих Тайн, які часто приймаємо дуже поверхнево, без належної пошани і вдячності. Непорочне Серце Марії прагне однак, щоб ми глибше пізнали Святі Таїнства, тісніше були з’єднані з Її Сином Ісусом Христом, який установив ці Святі Таїнства для нас і для освячення наших душ.
