Думка вченого
Я вважаю, що наша Церква відбулася внаслідок Берестя – це феноменальний експеримент, який вдався. /…/ Формальним народженням УГКЦ є Берестейський унійний собор 1596 року. Це витоки УГКЦ. /…/ У чому полягали реформи унійної Церкви? Папа Римський ще в 1580-х роках відкрив руську колегію в Римі. Там навчалися митрополит Йосиф Рутський, Йоаким Мороховський та Лев Кревза. Це три чоловіки, які дістали в Римі освіту, набагато вищу, ніж наша православна. Латинська освіченість суттєво перевершувала місцеву. Люди, які отримали освіту, як митрополит Рутський, у Римі, писали зовсім іншого рівня полемічні твори. Я зробив докладний текстологічний аналіз Казання Лева Кревзи під час перепоховання тіла Кунцевича в 1625 році. Був вражений: латинська вченість – це був космос! Православні не дотягували до того рівня… /…/ Основне джерело свідчень про Кунцевича – це акт беатифікаційного процесу, який відбувся після його смерті майже одразу. Що таке беатификаційний процес (це рідкісний був процес, до речі)? От уявіть собі: якщо Церква зараз канонізує якогось святого з минулої епохи, вона може знайти свідчення про нього, які написані. А там слухали живих свідків. І це був як суд: вони приймали на Біблії присягу, на Святому Письмі, і тому вони там не брехали. Бо була важка кара за порушення релігійної клятви. І це головне джерело.
Але в мене є певні сумніви. Завдання було зробити його святим. Спочатку беатифікувати, блаженним, а вже святим у ХІХ столітті. Я відчував, що це неповний компедіум (виклад) джерел про Йосафата Кунцевича. Далі: що ми знаємо в останні роки? Блискучий польський історик Торуньського університету Томаш Кемпа опублікував лист вітебського воєводи Яна Завіші до Кунцевича, який був невідомий, де він попереджає Кунцевича: якщо ви, владико, будете продовжувати цю політику (мовляв, адміністративного дисциплінування і переведення православних до унії, які її не хотіли), то це буде мати жорстокі наслідки.
Друге. Коли я вивчив Казання Лева Кревзи, я його порівняв з іншими. Бо перед тим був коротший твір Іллі Мороховського, виданий в Замості, було латинське видання, був переклад польською, і ми це все знаємо.
Частина свідчень походить від Мороховського, ще до перепоховання, а потім у 1625 році від Кревзи. Є дуже багато цікавих речей, про що я довідався, саме в цих творах Іллі Мороховського і Лева Кревзи. Це абсолютно нове в кунцевичезнавстві, були закладені символи-топоси, де було його прирівняно фактично до мученика: по-перше, його вперше назвали мучеником за віру офіційно, ще до беатифікації. І без цього, очевидно, не було б цього. Далі, його смертельні муки порівняли з муками Ісуса Христа. Тобто він виникає в цих літературних творах, створюється образ його культу як мученика за віру. І друге, вводиться символ і топос його невинності.
Я знайшов одне джерело, пов’язане з Кунцевичем (не багато текстів його збереглося), де він сказав, що я нічого сам не вигадую, я виконую декрети польської влади. Якщо ми законопослушні в цій державі, ми маємо це виконувати. І я лояльний до польської влади. І це правильно. І козаки також демонстрували лояльність до польської влади. Але найголовніше, що я можу закинути й сказати тим, хто сьогодні хоче дуже абсолютизувати оці нібито акти насилля Кунцевича над православними – вибачте, дорогі мої, він на сьогодні святий для всієї католицької спільноти світу і всіх греко-католиків світу.
Його вшановують як католицького святого і поляки, і литовці, і весь світ. До святих мають бути інші мірки. Він мученик за віру. Він за віру загинув. А що там шляхта верховодила – ми знаємо, що таке шляхта, і знаємо, що робило козацтво, яке всі питання намагалося вирішити шаблею. Шляхта, може, всетаки на сеймах щось робила, але там це теж було…
Від редакції.Леонід ТИМОШЕНКО – доктор історичних наук, професор історичного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, автор багатьох наукових праць, зокрема навчального посібника про Берестейську Унію. Ми вибрали приблизно один відсоток інформації з його розмови з журналістом названого сайту. Прикметно, що наприкінці журналіст, дякуючи вченому «за концептуальну розмову, за широке тло подій, які передували Берестейській Унії і які були після неї», наголошує: «І за те, що ми починаємо по-новому розуміти оцю таку стереотипну і хрестоматійну дату з нашої історії. Бо справді не все так просто, і є над чим подумати». Отож, думаймо!
