Один священик зустрів жебрака, який розповів йому, як він виріс у багатій родині, вивчив кілька іноземних мов, мав усе, чого тільки забажав. А закінчив свою розмову так: «Так, я був молодим, вродливим, багатим, але все це довело мене до такого жалюгідного стану».
Історія цього нещасного жебрака – символ сьогоднішнього людства, яке хоч усе має, але стоїть над берегом прірви. Ми маємо телебачення, інтернет, мобільні телефони, атомну енергію, сучасні помешкання, розмовляємо різними мовами… Однак, маючи всі статки, ми залишаємося моральними жебраками, бо все це нас не задовольняє, не робить нас щасливими, скоріше навпаки.
Сьогоднішній світ – наче жебрак, який змарнував Божі дари, покинув Бога і Його Заповіді, шукаючи щастя поза Богом: став блудним сином. Жебрак усвідомив свій пропащий стан, а блудна людина не збирається повертатися до свого Творця.
Ісус Христос про це так говорить в Одкровенні до Йоана Богослова (3, 17–29):
«Бо кажеш: «Багатий я, і розбагатів, і ні в чому потреби не маю», а не знаєш, що ти – злощасний і мізерний, і бідний, і сліпий, і голий. Раджу тобі купити від Мене золото, прочищене огнем, щоб ти збагатів, і одежу білу, щоб зодягнувся, і не видно було сором наготи твоєї, і мастю очною помаж свої очі, щоб бачити міг. Я, кого люблю, тих доганюю і караю. Тож будь ревний і покайся. Ось, стою при дверях і стукаю: як хто почує мій голос і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо Мною. Переможному дам сісти зо Мною при престолі моїм, як і Я переміг і сів з Отцем моїм на престолі його. Хто має вухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам».
Отже, не відкидаймо Божі докори і кару, а дослухаймося до ніжного голосу Господа, який хоче відкрити нам сьогодні правду, випробувану часом і людьми, Голгофським Хрестом, «Кров’ю облиту, як вином з дозрілого виноградного овочу», тобто золото в огні перечищення.
Ви чуєте стук? Це Христос стукає до наших сердець – тож відчинімо Йому двері наших сердець! Хай наші серця будуть завжди відчинені для нашого Творця!
Кожна людина – Боже створіння і потребує неустанної присутності Милосердного Отця у своєму житті. Без Божої підтримки ми не маємо жодного шансу усвідомити й пережити повноту щастя. Слово Боже нам чітко показує, хто ми без Нього, хто ми в Ньому, і що ми варті без Його благодаті. Адже над землею – Небо, а над інтересами земними – справи Бога.
Святий Августин каже: «Бога не можна пояснити, Він не може бути охоплений духом, Він є»!
…У Світлий понеділок після Служби Божої я пішла на пошту оплатити комунальні послуги. Коли увійшла в приміщення, там уже стояла черга. Я зайняла чергу за жіночкою поважного віку, сивою, як молоко. Вона почала зі мною розмову про хрест. В нашу розмову ніхто не втручався, але всі слухали, бо жіночка голосно говорила, і я відповідно голосно відповідала. Запитую цю жіночку: «А що Ви бачите на хресті?» Всі переглянулись на моє запитання, а жіночка за всіх зробила підсумок і промовила сухо: «Розп’яття». – «І це все, що ви бачите на хресті?» – спитала я. Всі мовчали й знизували плечима. Я почала розказувати про Страсті і муки Спасителя, починаючи з Гетсиманського саду, все до деталей розповідала: хто висить на хресті, чому, за кого, якою ціною ми були відкуплені і скільки нам було прощено... На крик катів і стукіт молотка Здригається від жаху вся Земля. Здавалось би, що все природа промовляє, лише людина заскорузле серце має. Христа обнажили, на хрест положили, В руки і ноги цвяхи прибили. Роздерлись груди, порвалися жили, Кістки з суглобів повилазили, Очі в слезах, по тілі кров біжить, А Христос молиться, хоч все Його болить: «Отче Небесний, милостивий будь, Прости їм всі гріхи й забудь!»
Раптом жіночка промовляє: «Давайте говорити про Воскреслого Христа, бо людський розум цього не витримує»
А грішити людський розум витримує?! Щоб пізнати Воскреслого Христа, треба пережити Страсну П’ятницю, померти для гріха. Так, можна все життя ходити до церкви, а Бога не пізнати. Якщо ми не пізнаємо Бога на землі, ми не пізнаємо Його в Небі. Більша половина людей носить хрестики, часто символічно. Жіночка далі продовжила: «Тяжко молитися за росію, а особливо за путіна».
Послання до Ефесян 6, 12: «Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах».
Важко молитися, коли в серці ненависть і злоба, тому людина розчаровується, зневіряється. Чи мила така молитва з ненависті Богові? Радше прощаймо, молімося з любові до Ісуса і мовчімо, жертвуймо те мовчання Господеві, хоч воно може й нелегко даватися нам. А взаємною любов’ю позбавимо світ від багатьох болів. Гріх завжди впливає на психіку людини. Будь-яка неввічливість, мат, прокльон свідчать про відсутність любові, а де гріх, там відсутній Господь. Молитва – це наче вишивка, а кожен хрестик (слово), положений з любові до Ісуса, пробиває Небо, і Бог зсилає своє благословення. Чи наша вишивка є такою, якою хоче бачити її Бог?
