Слава Ісусу Христу!
Коли я черговий раз упорядковувала свою домашню бібліотеку, мою увагу привернула книжка о. Германа Кронштайнера «Мати та одинадцять дітей». Це розповідь про родину Кронштайнерів, які маючи одинадцять дітей, узяли на виховання ще одну дівчинку-сироту. Восьмеро дітей вибрали духовний шлях. Усі доньки із цієї сім’ї стали сестрами-монахинями. Якось їхня побожна мама сказала: «Зараз у мене чотири доньки, і жодної нема поряд зі мною – але на все Божа воля! Нам наші діти не належать, вони належать Господеві!»
Які ж то щасливі ті родини, з яких вийшли духовні особи! Своїми молитвами вони випрошують Боже благословення для своїх рідних. І не тільки для них, а й для свого народу, парафій, духовних братів і сестер.
Нашій парафії також дуже поталанило, адже з Божої ласки двадцять п’ять років тому ми отримали духовний щит – молитовний захист в особах Традиційних сестер-монахинь Чину Святого Василія Великого Провінції Божого Милосердя.
Будучи на той час молодою парафіянкою-мамою, я часто спостерігала за життям сестер. Їхні приклад, покора, лагідність, спокій, жертовна праця рук формували мене всі ці роки. Супроводжуючи своїх дітей на катехизацію, дуже багато сама навчилася у сестер-катехиток, оскільки виросла в окупованій совєтами країні і глибокої духовної науки у свій час не мала.
«Як вони все встигають?» – часто спадає мені на думку.
Підготувати спільно зі священниками до Першого Святого Причастя не завжди чемних дітей, прийняти в них іспит, лагідно змусити їх ще довчити певний матеріал. А ще Ігнатіанські і Великопосні реколекції, Хресні Дороги, різного роду духовні прощі, оздоблення Євхаристійних престолів, вишивання для потреб церкви, обслуговування крамниці з духовною літературою та іншими речами церковного вжитку, літні табори, догляд за квітами, праця на земельній ділянці, різного роду підтримка хворих, потребуючих і самотніх, а в сьогоднішні часи – допомога волонтерам і людям, які переселилися зі східних теренів нашої багатостраждальної країни. Це велика щорічна праця наших сестер.
А ще – багато-багато молитов... Невтомні руки наших сестер при роботі, а вуста і серце – при розмові з Богом. А ми, немічні люди, також користаємо з цього. Трапиться якесь лихо, тривога в родині, хвороба – одразу ж біжимо як до священників, так і до сестер: просимо їх про молитву.
Певну частину свого життя згромадження сестер приділяє духовній літературі. Не один раз спілкувалася із сестрами про ту чи іншу прочитану книгу, дослухалася їхніх порад щодо придбання певної літератури. У 2013 році ми мали змогу ознайомитися з новою збіркою під назвою «Драбина до неба», яку зібрали та упорядкували сестри Чину Святого Василія Великого Провінції Божого Милосердя. У ній ми читали думки святих на кожен день року. Не обходиться без сестер і наш український католицький часопис «Дзвін з Фатіми» – вони є членами його редакційної колегії.
А як смачно готують наші сестри! Мої доньки, в черговий раз повертаючись із реколекцій чи літніх таборів, наговоритися не могли про те, як смачно їх там годували. Та й багато з нас, дорослих, мали можливість при певних обставинах покуштувати смачну їжу, приготовлену сестрами. Ми, парафіянки, часто жартуємо між собою, що нам потрібно до них записатися на кулінарні курси. А тим часом сестри щотижня долучаються до приготування страв для поїздок у лікарню, де чекають поранені воїни.
Кожен парафіянин міг би ще багато сказати теплих слів про наших сестер-монахинь Чину Святого Василія Великого Провінції Божого Милосердя, але ми твердо знаємо, що вони живуть за прикладом їхньої патронки Св. Фаустини Ковальської - допомагають усім у різний спосіб: милосердним вчинком, словом і молитвою.
Сьогодні ми складаємо велику подяку Господу Богу за те, що покликав до монашого стану сестер, а Боже Провидіння спровадило їх на наші традиційні парафії, де вони ось уже 25 років добротою і жертовністю свого серця, а також своєю працею віддано служать для блага спільноти наших вірних і всіх потребуючих людей. Отцям СБССЙ дякуємо за підтримку і співпрацю зі згромадженням сестер. Окрема подяка родинам сестер-монахинь, які жертвували своїх дітей на службу Господу Богу, сестрам – за приклад любові до Бога, Церкви, свого народу, за молитви і невтомну працю рук. Нехай добрий і милосердний Ісус благословить Вас на довгі, мирні і спасенні роки життя!
