Слава Ісусу Христу!
Шановна редакціє духовного видання Святої Унійної Традиції УГКЦ «Дзвін з Фатіми»!
Прагну поділитися з читачами видання болючими, гіркими враженнями про нечуване страхіття, що сталося на світанку (між 4-ю і 5-ю годиною) 4 вересня 2024 р. Б. на вул. Братів Міхновських (колишня радянська назва – вул. Московська), а саме: про жорстоку, садистичну ворожу атаку ракетами по житлових будинках, яку вчинила ворожа російська армія… Деякі з будинків зруйновані вщент. Не можу оговтатись від шоку, болю, жаху і тривоги!
Звичайна вулиця, звичайні житлові будинки, нібито ніяких заводів, військових складів, спокійна вулиця… Після ворожої атаки вона стала жахливим апокаліптичним видовищем.
Починаю роздумувати: Господь сотворив людину за своїм образом і подобою… Читаємо у Святому Письмі: «Наділив її розумом, вільною волею…» А ще – Своєю Божою опікою, забезпечив Божими Заповідями, які б мали допомагати людині залишатися Людиною, Божим створінням упродовж століть і тисячоліть існування…
Як же так сталося, що ця людина, Боже створіння, перетворилася на звіра, садиста, вбивцю, який отримує задоволення від того, що нищить, калічить, убиває, позбавляє можливостей життя, не кажучи вже про те, щоб пам’ятати про Божі Заповіді і їх шанувати, зберігати, виконувати? Що (а, може, хто) штовхає людину чинити зло? Як зможе така людина (а вона не поодинока) постати перед Судом Всемогутнього Бога??? Невже вона не усвідомлює, що жоден її злочин не буде забутий, прощений, якщо вона не схаменеться, не покається, не спокутує?!!
Боже Всемогутній, Отче Всесвіту, Милосердний Творче! Допоможи, благаю зі сльозами, всім тим, хто хоче залишатися людиною, не хотів би стати звіром, не бажаю ніколи й нікому чинити зла, благаю знов і знов: допоможи зберігати Твої Святі Заповіді, виконувати їх, жити згідно з цими Заповідями на щодень!
А всіх тих (а їх велике множество!), що так далеко відійшли від Тебе, Небесний Отче, силою своєї Всемогутності – спам’ятай, спам’ятай, уклінно благаю!
У Бога все можливе! Немає нічого, що було б неможливим для Бога, тому смиренно і слізно благаю: рятуй нас, Пресвятий Творче неба і землі, захисти нас від лютої злоби підлих людей, допоможи нам остерігатися зла, не піддаватися злу, ніколи не впасти у вічну пекельну безодню, а всіх, опанованих злом, ненавистю, опам’ятай, напоуми, хай зрозуміють оці чудові слова і неустанно їх повторюють:
Як же довго, Боже, будеш мні терпів?
Чи безкарно грішник буде все броїв?!
БОЖЕ, УКРАЇНУ ЗБЕРЕЖИ!
