Серед великого числа різних набоженств у Католицькій Цекрві блискучою перлиною вирізняється набожність до Найсвятішого Серця Христового. Воно й не дивно, бо Серце Христове – це джерело всіх благодатей, у Ньому містяться всі скарби Божої любові і доброти. Саме з Найсвятішого Серця Христового, пробитого на хресті заради нас і нашого спасіння, витекла вся кров і вода...
«...З того Божого Серця витекла – всяка поміч, бо те Серце – то безмежне море сили, мудрости, святости й добротливости» (З книги Блаженного Владики Григоріія Хомишина «Набоженьство до Найсвятішого Серця Господа нашого Ісуса Христа. – Станиславів, 1920).
З безмежної любові до нас Спаситель залишив Себе цілого у Пресвятій Євхаристії під видом хліба і вина. Тому набоженство до Серця Христового нерозлучно з’єднане з Пресвятою Євхаристією.
Про важливість цього культу пише Блаженний Свщмч. Григорій Хомишин, Єпископ Станиславівський: «Ми хочемо і бажаємо, щоби культ Христа Євхаристійного якнайбільше поширювався і змагався, бо Євхаристія є світлом, є теплом, є силою цілого життя духового. Хто не розуміє Христа Євхаристійного, той не розуміє взагалі Ісуса Христа. (...) Він не може спочивати в Євхаристії як забутий і полишений Спаситель «за сценою», але всі до Нього мають горнутися, Його прославляти, величати, дякувати, перепрошувати і просити о всі потрібні ласки. Тут маємо находити захист, оборону, потіху і поміч, тут маємо кормитись Тілом і Кров’ю Христовою, щоби набрати життєвих сил душі. (...) Рівнож інші набоженства і практики релігійні, які випливають з Євхаристії і з нею зв’язані, як приміром, культ Пресвятого Серця Христового, мають у нас остати і розвиватись».
Наш народ у свій час пережив тяжке ярмо комуністичної безбожної ідеології, яка скосила мільйони безвинних людських жертв. Ця згубна безбожна і антилюдська пропаганда залишила тяжкі наслідки в людських душах і по сьогоднішній день...
Боже Провидіння дарує кожній епосі відповідні ліки від її хвороб, рятуючи людство від небезпек, різних блудів, помилок і єресей.
Таким ліком на рани людських душ є встановлення культу Найсвятішого Серця Христового в Католицькій Церкві.
Сам Спаситель, з’являючись неодноразово з 1673 по 1675 рр. побожній монахині Марії Маргареті Алякок, забажав, щоб цей культ поширився по цілому світі. При цьому Ісус дає їй особливіші запевнення і обітниці для тих людей, які будуть почитати Найсвятіше Серце Христове:
Обітниці Найсвятішого Серця Христового
«1. Я дам кожному усі ласки, необхідні у його стані.
2. Я дарую мир у їх сім’ях.
3. Я втішатиму їх у всіх їхніх турботах.
4. Я буду для них надійним пристанищем за життя, а особливо в годині смерті.
5. Я щедро буду благословляти всі їхні справи.
6. Грішники знайдуть у Моєму Серці невичерпне джерело милосердя.
7. Остиглі душі стануть ревними.
8. Ревні душі швидко дійдуть до високої досконалості.
9. Я благословлятиму оселі, де образ Мого Пресвятого Серця буде виставлений і вшанований.
10. Священикам дам силу пом’якшувати навіть найтвердіші серця.
11. Імена тих, хто поширюватиме цю набожність, будуть записані в цьому Серці і ніколи не будуть з Нього стерті.
12. Обітниця, звана «Великою»: Усім тим, хто впродовж дев’яти підряд перших п’ятниць місяця приступить до Святого Причастя, Я дам ласку остаточної витривалості у доброму і щасливої смерті» (Ґвідо Вінеллі. «Всю надію покласти на Нього». – Івано-Франківськ–Харків, 2018, с. 28-29).
«Остання з обітниць, які Маргарита Марія отримала від Пресвятого Серця, відома також як «Велика обітниця», оскільки вона є найважливішою для спасіння.
Ісус висловив її такими словами: У безконечному милосерді Мого Серця Я обіцяю тобі, що Його всесильна любов уділить ласку остаточного примирення усім тим, хто приступить до Святого Причастя протягом дев’яти наступних перших п’ятниць місяця. Отже, вони не помруть у стані Моєї неласки або позбавленими Святих Тайн. Моє Серце буде для них безпечною втечею у годину їхньої смерти. Отже, Спаситель обіцяє усім, хто активно виконає цю практику, «остаточне примирення» та «остаточну витривалість», яка з нього випливає» (Ґвідо Вінеллі. «Всю надію покласти на Нього». – Івано-Франківськ–Харків, 2018, с. 56).
ВІД РЕДАКЦІЇ. Про «Велику Обітницю», пов’язану з глибокою набожністю до Найсвятішого Серця Христового, ми вирішили вкотре нагадати нашим вірним після того, як отримали це зворушливе духовне свідчення від читачки нашого журналу. Свідчення її дуже зворушливе і повчальне: вірмо, довіряймо Ісусові всім своїм серцем і душею – і наша молитовна ревність обов’язково буде винагороджена.
Слава Ісусу Христу!
Прагну поділитися своїм свідченням про отримані ласки, щоб заохотити людей до прийняття Св. Причасть у дев’ять перших п’ятниць місяця. Хочу запевнити вас, що немає нічого такого, чого не можна випросити у Пресолодкого Серця Христового. Це є невичерпне джерело ласк і милосердя, де ми можемо знайти допомогу у своїх потребах. Про дев’ять перших п’ятниць місяця я дізналася у церкві Святих Верховних Апостолів Петра і Павла на Рясному-1. Це було десь 15 років тому. Одразу в мене з’явилося намірення, і я почала відбувати «Велику обітницю» до Серця Христового.
На дев’ятий місяць моє прохання було вислухане (воно стосувалося мого здоров’я).
Мій свекор не вірив те, що за свої гріхи потрібно буде відповідати. Був «затятим комуністом», і як сам казав, ніколи не буде сповідатися і брати шлюб, тому жив без шлюбу. Дуже довго ці його слова не давали мені спокою. Намагалася декілька раз підходити до нього з розмовою про Св. Сповідь і шлюб, але кожного разу була зневажена і висміяна.
Дізнавшись про страшний діагноз у свекра (онкологія, остання стадія), я одразу звернулася з довірою до Найсвятішого Серця Христового. Почала «Велику обітницю» в наміренні порятунку його душі.
Перший раз я пропустила одну п’ятницю і почала все з початку. Свекор згасав на очах.
Якось мій чоловік зателефонував мені і сказав, що татові дуже погано, він вже нічого не їсть. Я одразу після роботи поїхала до свекра. Цілу дорогу молилася вервичку до Божого Милосердя, бо не знала, з чого почати розмову, як сказати йому про Св. Сповідь і шлюб. Свекор був дуже радий, коли мене побачив. Це додало мені сміливості, і я розпочала з ним розмову про Св. Сповідь. Він кивнув головою: мовляв, добре. Моє серце переповнилось безмірною радістю і вдячністю до Найсвятішого Серця Христового за таку велику ласку.
Наступного дня з рук священика мій свекор отримав чотири Св. Тайни: Сповідь, Св. Причастя, Подружжя і Єлеопомазання. За два дні він помер – якраз у першу п’ятницю місяця, 1 червня. Це була моя шоста п’ятниця. Крім того, це був празник Найсвятішого Серця Христового! Господь Бог подав мені виразний знак, що моя молитва вислухана!
Хочу щиро подякувати Найсвятішому Серцю нашого Спасителя за Його велику любов і доброту до нас, грішних, за ласку порятунку душі мого свекра, за те, що Господь Бог дарував йому ласку принаймні в кінці свого життя примиритися з Ним у Святих Тайнах.
Тепер я з повним довір’ям вдаюся до цього Божественного Серця – бездонного джерела милосердя до нас, грішних, щоб ніколи не відлучитися від Нього. Бо в Ньому знайду все, що мені потрібно. Слава Ісусу Христу!
