Рідко коли місячне намірення є таким важливим і своєчасним, як у цьому місяці. Від справи, за яку маємо молитися цього місяця, залежить доля всього світу.
Нинішня людська недуга, на яку хворіють родини й цілі народи – це брак християнської любови. Ця нестача любови спричиняє ту чорну недолю, під якою сьогодні всі так гірко стогнуть.
Бо чому стільки смутку в родині? Чому стільки плачу? Тому що кожен перейнятий самолюбством. Кожне дбає про себе, а до іншого не має співчуття. Про хворого не подбає, хліба іншому пожалкує, з хати ліпше б вибрався. Немає серця, немає співчуття до рідного батька, матері, до брата, сестри.
Брак любови є причиною того, що багатші не вразливі на нужду незаможніх, убогих не підтримають, навіть роботи не дадуть, а вбогі, своєю чергою, з того самого браку любови знищили б кожного, хто заможніший.
Але найбільше лиха спричиняє і завдає сьогодні людям брак любови між народами.
Так, як мають любитися діти з батьками в одній родині, така сама любов має бути між народами. В одній родині кожне з дітей має працювати на тім, що дали їм батьки, одне одного не має кривдити, але ще й у біді одне одному має помогти. Так має бути і між народами. Господь, добрий Батько, розділив між народами землю й усі інші свої дари, щоб кожне ті дари спокійно споживало, одне одному не виривало їх з уст, у біді щоб одне одному помогло. Й саме для цього надав нам Господь закон-заповідь любови.
Сьогодні між народами тільки ненависть. Одні народи заїлися на других без крихітки милосердя. Відібрали б не тільки землю, сам дім, саме мешкання, але хотіли б стерти геть із лиця землі. Сьогодні говорити про те, що народи між собою є ближніми, такого люди не можуть зрозуміти. А сказавши, що інший народ треба любити, то цим можна накликати на себе всяку біду й напасть. Бо сьогодні всі розуміють тільки ненависть і нищення інших.
Одні народи сьогодні поневіряються, над іншими нависає загроза біди й лихоліття. Нависає загроза руїни над цілими селами, містами, над цілими країнами.
Необхідно, щоб між людьми, між народами настала любов, яка принесла б мир, спокій, задоволення для людей.
Любови світ мусить навчитися від Христа Господа. Він з любові прийшов на світ. Так Бог полюбив світ, що свого єдинородного дав… (св. Йоан). І Син, полюбивши світ, до кінця полюбив його… (св. Йоан), бо душу-життя віддав за нього. А немає більшої любови над ту, коли хто душу-життя своє кладе за другів своїх.
І Христос не тільки вчив цієї любови, любови до ближнього, Він дав живий приклад цієї любови. Він оздоровляє недужих, захищає скривджених, кормить голодних, потішає засмучених. Він не домагається, щоб Йому служили, а щоб послужили іншим і душу за них віддали.
Бачивши народ, що був, як ті вівці без пастиря, Він милосердився над ним, Він хотів їх зібрати, як та квочка збирає курчат під крила свої.
Це головна чеснота Христового Серця. Любов – найголовніша прикмета Божа. Не прикмета, а саме єство Боже. «Бог є любов», – каже св. Йоан Богослов у своєму посланні.
Христос особливо хоче від нас, щоб ми наслідували Його в його любові. Приклад дав Я вам, сказав Він до своїх учнів, коли скінчив велике діло любови й умив учням ноги. І ви так робіть один одному. Не конче йдеться про те, щоб справді мити ноги іншим, але виявити стільки послужливости й жертвенности для інших, скільки Христос її проявив.
«І по тім спізнають, що ви мої учні, коли любов будете мати один до одного».
Люди мусять перейнятися любов’ю, уподібнитися Христовому Серцю. Це обов’язкова вимога, щоб на народи спливло те Боже благословення, яке Господь обіцяв своїм учням.
Люди мусять піднести свої очі на Небесного свого Отця в надії на ті добра, що Він їх приготував для всіх при Собі в своєму небесному царстві, а тут, на землі, мусять стати одне одному братами, братами в одній Христовій родині. Мусять стати братами члени однієї родини, мусять стати братами мешканці того самого села, міста, країни, мусять стати братами собі всі народи. Одні одним доброзичливі, послужливі, жертвенні.
Але як же сьогодні тяжко! Як тяжко привести людей до згоди, до мирного співжиття! Нині ми бачимо протилежне: як ненависть призводить до оскаженіння навіть народи, що називаються християнськими, католицькими!
Й тому треба нам у цьому місяці ревно молитися до Христового Серця, щоб Ісус влив у народи найбільшу свою чесноту – любов, щоб Сам теплотою свого Серця зігрів закрижанілі людські серця. Щоб з’єднав людей у любові на зразок Свого люблячого Серця. Це єдина надія на порятунок християн і на порятунок усього світу.
