Дослідник історії Дмитро Синяк, як ми вже перед тим зазначали, на основі статистичних даних і на фактах ілюструючи рівень життя в королівстві Галичина, не забуває наголосити: «На фоні економічного зростання активно розвивалася і культура. Галичина стала центром українського друкованого слова. Тут видавали свої твори й письменники Наддніпрянської України: Пантелеймон Куліш, Марко Вовчок, Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний та інші. На відміну від Східної України, що перебувала під владою Російської імперії, у Галичині вирувало політичне життя».
А щодо критики, невдоволення тим чи іншим урядом, в тій чи іншій країні – то це нормальне явище. Наше народне прислів’я голосить: «Ще той ся не народив, щоби всім догодив». Назвіть мені країну, уряд, яких би не критикували? Там, де не критикують владу, існує декілька причин: ті люди елементарно бояться за це опинитися в ув’язненні, бути покараними, позбутися праці, привілеїв.
Отже, для того, щоб зрозуміти, в якій країні почало відтоді жити українське населення, мусимо насамперед усвідомити й проаналізувати: а який закон був запроваджений і діяв у тій країні, яка Конституція? Для того наводжу Витяг із Конституційного закону про загальні права громадян для королівств і областей, представлених у рейхсраті, від 12 грудня 1867 року: «2. Всі громадяни рівні перед законом. 3. Державні посади однаково доступні для всіх громадян. – Допущення до цих посад іноземців пов’язане з надбанням ними прав австрійського громадянства. 4. Вільне пересування по території держави осіб і майна не підлягає жодним обмежененням. – Усі громадяни, що живуть у громаді, де вони платять податок на свою власність, промислове підприємство або доходи, володіють у цій громаді виборчими і представницькими правами на тих же умовах, що й місцеві уродженці. – Свобода еміграції обмежується державою лише в разі обов’язку відбувати військову повинність. 5. Власність недоторканна. Примусова експропріація може бути здійснена лише у випадках і формах, встановлених законом. 6. Кожен громадянин може перебувати і мати місце свого проживання у всіх частинах території держави, купувати тут земельну власність всякого роду і вільно розпоряджатися нею. 7. Будь-які відносини васалітету або залежності назавжди скасовуються. 8. Особиста свобода гарантується. – Закон 27 жовтня 1862 року про охорону особистої свободи становить невід’ємну частину цього конституційного закону. 9. Житло недоторканне. – Закон 27 жовтня 1862 року про охорону житла становить невід’ємну частину цього конституційного закону. 10. Таємниця кореспонденції має бути шанована. Затримка листів, крім випадку законного арешту і домашнього обшуку, може застосовуватися тільки з міркувань військового часу або в результаті судової постанови. 12. Австрійські громадяни мають право зібрань і асоціацій. Здійснення цього права регулюється спеціальними законами. 13. Кожен має право, в межах законності, вільно висловлювати свої думки словесно, письмово, у пресі або за допомогою зображень. Друк не повинен бути підпорядкований цензурі. Поштові заборони з боку адміністрації не застосовуються до творів, надрукованих в країні. 14. Всім гарантується повна свобода віросповідання і совісті. Користування цивільними і політичними правами не залежить від релігійного сповідання. Однак релігійні вірування не повинні жодним чином порушувати громадянських обов’язків. Ніхто не може бути примушений до виконання будь-якого релігійного акту або до прийняття участі в релігійній церемонії. 15. Будь-яка церква або релігійна асоціація, визнана законом, має право відправляти богослужіння спільно і публічно; вона самостійно регулює і керує своїми внутрішніми справами; вона володіє і користується установами, вкладами і капіталами, переданими в її руки для цілей культу, освіти та благодійності; але вона підпорядковується, як і будь-яка громада, законам держави. 16. Послідовники релігійного сповідання, не визнаного законом, можуть відправляти богослужіння в приватних будинках, якщо це не суперечить законам чи добрим звичаям. 17. Наука і її викладання вільні. Всякий громадянин має право засновувати навчальні та виховні заклади і надавати в них освіту, якщо це відповідає законним вимогам. /.../ Держава має право вищого керівництва і спостереження за публічним навчанням і вихованням. 18. Кожен є вільним обирати собі професію і готуватися до неї, де і як хоче. 19. Всі народи держави, що належать до різних рас, рівні в правах: кожна раса має невід’ємне право підтримувати і культивувати свою національність і свою мову. Держава визнає за всіма мовами, що вживаються в областях монархії, рівне право на використання в школах і при здійсненні функцій та різних актів державного життя. В областях, населення яких належить до різних рас, установи народної освіти повинні бути організовані таким чином, щоб кожен, не будучи змушеним вивчати іншу мову, мав можливість отримати на своїй мові необхідні основи своєї освіти» (Балінт Варга, Михайло Кріль. Габсбурзька монархія як центральноєвропейська історія і ностальгія. Проспект навчального курсу. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2017). Чому перераховуємо ці закони? Щоб ми відчули, усвідомили, зрозуміли й пригадали собі, чого так прагнули і бажали українці впродовж віків – отих законів, які ми сьогодні називаємо «верховенство права». Всі повстання, революції, які мали місце на території України, – це прагнення свободи і виконання закону, який часто був і на папері, але чиновники його не дотримувалися. Тому з усіх, хто приходив на нашу землю, найбільш сприятливим для розвитку українського народу була Австрійська імперії. Зовсім не ідеалізую її, в ній були також свої помилки, недотримання певних законів, обіцянок, але в загальному католицька монархія в Австрійській імперії – це приклад тієї старої християнської Європи, яка збудувала велич усього Європейського континенту.
Також важливою історичною подією для нас, українців, є той момент, коли вперше синьо-жовтий стяг як український національний символ використали у 1848 році під час європейської «Весни народів». У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше було піднято жовто-блакитний прапор. Як доводить український письменник, музикант, публіцист, дослідник історії Львова Ілько Лемко у своїй статті «Львів і європейські цінності за часів Австрії»: «Австрійський період у Львові загалом був часом удосконалення юридичних норм, впровадження верховенства закону, справжньої правової держави, докладного законодавчого врегулювання всіх сфер життя. Це фактично був початок суспільної модернізації через принцип верховенства права. Найбільшими здобутками австрійського періоду слід вважати Конституцію, парламент, міське та регіональне самоврядування… Виникає перша в Україні політична організація Головна Руська Рада, з ініціативи якої за національну символіку було прийнято синьо-жовтий прапор і герб галицько-волинських князів зі зображенням золотого лева на блакитному тлі. Ось звідки пішла сучасна українська символіка – від європейського Львова! Цікаво, який відсоток українців чи навіть української інтелектуальної еліти знає про цей факт?» (Інтернет-ресурс).
В Австрійській імперії мали право на розвиток і були захищені законом Конституції такі мови: угорська, румунська, чеська, словацька, словенська, хорватська, сербська, італійська, польська, українська. Перерахував їх, щоб ми могли порівняти це з умовами, в яких функціонували мови в Російській імперії і в яких умовах жив там наш народ.
Кожна держава має свою національну святиню, до якої належать: прапор, герб і гімн. Австрійська імперія також мала свою національну святиню, до якої належав також і гімн монархії (Переклад В. Ільницького, затверджений центральною комісією
Міністерства справ внутрішніх від дня 1 (13) квітня 1889 р., ч. 1616).
1. Боже, буди покровитель
Цісарю, Єго краям!
Кріпкий вірою правитель,
Мудро най проводить нам!
Прадідну Єго корону
Боронім від ворога,
Тісно із Габсбурґів троном
Сплелась Австрії судьба!
2. Чесно, вірно, право, щиро
Довжність, правду бережім,
А в потребі з кріпков віров
Бодрим духом в бій ідім!
Памятні на войнів славу,
Що красить їх хоругов,
За Цісаря, за державу,
Жертвуймо майно і кров!
3. Що народу склали руки,
Війнів меч най стереже;
Світло правди і науки
Темноту най розжене!
Щедро най на край спливає
Щастє разом з славою,
Миром сонце най сияє
На щасливу Австрію!
4. Разом кріпко ся держімо;
Згодов сильний буде люд;
Разом сили сполучімо,
Двигнем і найтяжший труд.
Згідні, єдні в спільній справі,
Ціль най буде всім одна:
Щасть Цісарю, щасть державі,
Ввік постоїть Австрія!
5. При Цісарю трон засіла,
Серцем, кровию рідня,
Цісарева наша мила,
В невялу красу стрійна!
Що найвисшим щастєм світу,
Дай їм, Боже, з небеси!
Франц Йосифа, Єльсавету,
Весь Габсбурский Дім спаси!
Важко сказати, наскільки цей гімн був попу- лярний серед українського населення, як часто його виконували чи навпаки бойкотували. Думаю, під час національних урочистей, різних державних імпрез, святкувань, мабуть, усі співали цей гімн. Гімн Австро-Угорської імперії знаходимо в греко-католицьких молитовниках того періоду під заголовком «Гімн народний», а саме: «Бог надежда моя». Молитвослов для мирян, Львів. – За дозволом до печатання митрополита Сильвестра Сембратовича; «Вінець
молитов для мирян», Перемишль. – За дозволом до печатання в Станиславові, 11 вересня 1905 р. Єпископ Григорій. Та ще й багато інших їх є, що свідчить, що все-таки українці (як духовні, так і світські особи) прихильно ставилися до австрійської монархії. А в Служебниках у тексті Божественної Святої Літургії була вставлена молитва за імператора.
