"В останні часи мусить Марія засяяти ясніше, ніж колись − милосердям, міццю та ласкою. Милосердям, щоб могла привести й гостинно прийняти бідних грішників та заблуканих, які розкаються й навернуться в лоно Католицької Церкви. Міццю, щоб протистояти ворогам Бога, ідолопоклонникам, схизматикам, мусульманам,юдеям та закам'янілим безбожникам. Нарешті засяє ласкою, щоб надихати до боротьби і допомагати поборникам та вірним слугам Христовим у звитязі за Його славу"
Об'явлення Матері Божої у Фатімі є дослівним сповненням цих слів, написаних 300 літ тому. Потрійна катастрофа загрожує світові: катастрофа політична, катастрофа релігійна і катастрофа вічного прокляття. Вістунами першої катастрофи є тріумф комунізму на Сході, а масонського лібералізму на Заході. Друга, в тисячу разів гірша, видається, що осягає свого апогею в цей час: це теперішня ситуація в Церкві, названа Голгофою нашої Матері-Церкви. Третя катастрофа, найгірша, яка є наслідком першої і другої − це вічне засудження незліченної кількості душ.
Перед лицем такої загрози для Церкви і окремих душ, "знамення велике видно було на небі - жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами Її, а на голові Її вінець із дванадцяти зірок" (Од. 12, 1). Мати Божа у Фатімі зволила, як сказала сестра Луція, "дати світові два середники як останній лік: Вервицю і набоженство до Непорочного Серця Марії".
13 липня 1917 р. Пречиста Діва Марія дала дітям потрійну Таємницю, яка є докладною відповіддю, а отже, протидією на потрійну катастрофу наших часів. У І частині Таємниці діти бачать пекло. Щоб врятувати людей від вічного осудження, "Бог хоче установити на світі набоженство до Мого Непорочного Серця". ІІ частина Таємниці описує політичне нещастя, спричинене через експансію комунізму, який провадить людство від однієї війни до другої, аж до цілковитого занепаду суспільств. Лікувальний середник залишається завжди той самий: ним є Непорочна, всесвітнє царювання якої має бути започатковане серед всіх народів через особливий акт посвячення Росії Її Непорочному Серцю, акт, який має виконати Папа у злуці з усіма єпископами світу.
Метою цієї праці є довести, що ІІІ частина Фатімської Таємниці стосується останньої зі згаданих катастроф: агонії, в якій перебуває наша Матір, Католицька Церква; а також надати докази того, що ІІІ частина Таємниці повністю не розкрита і її важливість залишається актуальною й надалі. Хоч Таємниця не виявлена цілком1, її відомий істотний зміст провадить до того самого висновку, який випливає з двох перших частин: останній рятунок для Церкви − це НЕПОРОЧНЕ СЕРЦЕ МАРІЇ.
І. Третя Таємниця - перші історичні дані (1943 - 1946)
Перша згадка про третю Таємницю
Вперше сестра Луція згадує про існування Третьої Таємниці у своєму третьому спогаді, написаному влітку 1941 р. "Таємниця складається з трьох відмінних частин. З них дві виявлю тепер. За винятком однієї частини Таємниці, яку мені ще не вільно виявити, бо все, свідомо нічого не затаюю". Отже, про Третю Таємницю мусить ще мовчати, бо ще не отримала дозволу від Бога її об'явити.
Однак у своєму четвертому спогаді, в якому с. Луція ще раз описує дві перші Таємниці, вперше з'являється вислів, який досі ще не був написаний: "В Португалії буде завжди збережений догмат Віри".
Списання і переказання третьої Таємниці
Упродовж 1943 р. сестра Луція неодноразово тяжко хворіла. Під впливом неустанних прохань, у жовтні 1943 р. єпископ да Сільва, який не хотів втручатися в справу ІІІ Таємниці, нарешті зважився на видання формального наказу, щоб списати Третю Таємницю. Однак тяжка хвороба і велика духовна мука унеможливила негайно виконати наказ єпископа. Сама Мати Божа зволила закінчити ту болісну пробу через окреме об'явлення 2 січня 1944 р. в монастирі Туї. Отець Мартин дос Рейс описує: "Перед тим об'явленям Матері Божої візіонерка тричі намагалася написати цей секрет, щоб бути послушною наказові єпископа Йосе Альвес Коррея да Сільви, але не була в стані. Аж після цієї візії могла це виконати без труду". Знавці Фатіми однозначно підтверджують, що потрібне було особливе втручання Матері Божої, аби с. Луція могла написати текст Третьої Таємниці, що вказує на особливе значення її змісту. Важливим є також факт, що ця подія відбулася в тій самій каплиці, в якій с. Луція мала відому візію Пресвятої Тройці, отримуючи наказ посвячення Росії Непорочному Серцю Марії через Папу разом зі всіма єпископами.
У тому, що для с. Луції цей секрет був найважливішим, хай переконає нас той факт, що вона не хотіла висилати його поштою. Нікому не довірила листа, але заховала його до дня, коли висланець єпископа да Сільва отримав його 17 червня 1944 р. з її власних рук. Це був єпископ Мануель Марія Ферейра да Сільва, який того самого вечора вручив конверт єпископові да Сільва. Спочатку він хотів переказати Таємницю до Риму, але за свідченням кардинала Оттавіані, Рим мав тоді відповісти, що належить його заховати в єпископській курії в Лейрії. 8 грудня 1945 р. єп. да Сільва вклав лист із Таємницею у більший конверт, запечатав його і власноручно на ньому написав: "Конверт цей разом з листом після моєї смерті буде переданий Його Ексцеленції кардиналові Емануелю, патріарху Лісабона. Лейрія, 8 грудня 1945 р., Йосе, єпископ Лейрії". Цей підпис показує, що Таємниця не адресована безпосередньо Святішому Отцеві. Як І і ІІ частина Таємниці, вона повірена Церкві, а в першу чергу − і місцевій португальській ієрархії. Попри те, що єп. да Сільва міг ознайомитися з текстом Таємниці, він ніколи не хотів того вчинити, пояснюючи: "Не хочу брати на себе тягаря цієї відповідальності". Однак с. Луція мала виразне прагнення особисто порозмовляти зі Святішим Отцем на тему Третьої Таємниці. Це бажання вона висловила трикратно.
Конверт поклали в сейфі курії Лейрії (1957 р.) за декілька місяців до смерті єпископа да Сільви, який показував його упривілейованим особам.
Коли Таємниця мала бути виявлена?
Отець пралат Галамба пише: "Коли єпископ відмовився відкрити (конверт), с. Луція вимагала від нього обіцянки, що лист буде остаточно відкритий і прочитаний для світу в момент його смерті або в 1960 р". Під час розмови з о. Алонсо 3 і 4 лютого 1946 р. с. Луція говорила: "Третю частину я передала листом єпископові Лейрії, але вона не може бути відкрита до 1960 року". 12 серпня 1946 р. с. Луція прийняла Йохна Хафферта, провідника Блакитної Армії ПДМ, який запитав її: "Чому сестра не попросить єпископа, щоб відкрив таємницю?" - Луція: "Єпископ може відкрити Таємницю; він не мусить чекати до 1960 року". Місяцем пізніше, 7 грудня 1946 р., кардинал Лісабона Мануель Гончалвес Керейра сказав: "Третя Таємниця... буде відкрита в 1960 році". Так само твердив о. пралат Бартас, який розмовляв з с. Луцією на цю тему в 1946 р., і о. пралат Галамба. 17 травня 1955 р. кардинал Оттавіані подався до Кармелю в Коімбрі і розпитував с. Луцію про Третю Таємницю. Пізніше він розповідав: "Послання не має бути відкрите до 1960 р. Запитав с. Луцію: "Чому цей термін?" Відповіла мені: "Бо тоді буде це ясніше".
ІІ. Пій ХІІ і Третя Таємниця (1957 - 1958)
ІІІ Таємниця переказана до Риму
На початку 1957 року Конгрегація Науки Віри зажадала від курії Лейрія переслати копії всіх листів с. Луції. Єпископ да Сільва запитав нунція, чи треба також вислати ІІІ Таємницю. Нунцій отримав від Риму відповідь: "Передусім Таємницю!" Перед врученням документів єп. Венанціо єпископ помічник Лейрії ще раз благав єп. да Сільву, щоб той перед висланням прочитав Таємницю. Єпископ категорично відмовився і наказав єп. Венанціо віднести документацію до нунціатури. Єп. Венанціо, повертаючись до свого дому, взяв великий конверт, в якому лежала ІІІ Таємниця, і споглянув на неї під світлом. Побачив, що у великому конверті був менший, а в ньому ще один, в якому він міг побачити малий листок паперу − отже, ІІІ Таємниця була написана на малому листку паперу. Вся документація дійшла до Риму 16 квітня 1957 р., а курія Лейрії отримала підтвердження про отримання.
"Не хотіли її прочитати"
Папа Пій ХІІ не перечитав, однак, Таємниці. Кард. Оттавіані підкреслив, що була вона передана Папі Іванові ХХІІІ в "далі закритому" конверті. Вже 26 грудня 1957 р., після восьми місяців після доставки Таємниці до Ватикану, с. Луція сказала о. Фуентесові: "Пречиста Діва дуже сумна, бо ніхто не надав значення Її посланню - ані добрі, ані злі люди. Добрі продовжують іти своєю дорогою, не надаючи значення посланню. Злі, не бачачи, що спадає на них власне Божа кара, продовжують життя в гріху, не звертаючи уваги на послання. Але хай Отець мені вірить: Бог каратиме світ, і то в страшний спосіб (...) Не можу подати більше деталей, бо це ще є таємниця. Тільки Святіший Отець і єпископ Фатіми могли б про це знати. Бо така є воля Найсвятішої Діви, але того не хотіли, щоб не бути під Її впливом. Це є ІІІ частина послання Матері Божої, яка буде закрита до 1960 року". Неспокій с. Луції проявився в тій самій розмові з о. Фуентесом ще більш дратівливіше. С. Луція, засмучена з приводу неуваги ієрархії до Фатімської Таємниці, виразно говорила про духовні небезпеки прийдешніх часів, які провістила Матір Божа у ІІІ Таємниці.
ІІІ. Рим погорджує Третьою Таємницею
Іван ХХІІІ і Третя Таємниця
Що сталося далі з Третьою Таємницею? Особистий секретар Івана ХХІІІ, о. пралат Лоріс Каповілла, коли його запитали про цю справу через о. Фрейре і о. Алонсо, написав до одного і другого розлогі листи (в 1977 р.), які разом з висловлюваннями кард. Оттавіані (11.02.1967 р.) стали головним джерелом цієї праці: "17 серпня 1959 р. о. Паул Філіппе ОР, комісар Святого Офіціуму, подався до Кастель Гандольфо і вручив запечатаний конверт Папі Іванові ХХІІІ, який перечитав Таємницю, дозволив також кільком особам перечитати її, наприклад кард. Оттавіані. Папа не висловлювався на тему змісту Таємниці. Сказав, що хай інші її оцінюють". За словами о. Алонсо, Папа вирішив, що зміст Таємниці "не стосується років мого понтифікату". Після прочитання тексту - пише о. пралат Каповілла - Папа написав особисту нотатку, яка була долучена до конверта з Таємницею. Потім взяв обидва документи до Ватикану і заховав їх у письмовому столі своєї спальні аж до дня смерті 3 червня 1963 р.
(Далі буде)
