Дорогі брати і сестри! Переживаємо одне з трьох найбільших свят - Свято П'ятидесятниці, свято Зіслання Святого Духа. Після Різдва і Пасхи свято П'ятидесятниці належить до числа найбільших свят.
Ісус Христос при своєму Воз-несінні сказав апостолам, щоб не покидали Єрусалима, а чекали зіслання Св. Духа. І це був П'ятде-сятий день. Апостоли, а разом з ними 120 учнів і Пречиста Діва Марія перебували на молитві. У Єрусалимі на старозавітне свято П'ятидесятниці з'їхалося багато людей з різних місцевостей, які розмовляли близько 18-ма діалектами і не могли між собою порозумітися.
І ось шум, шелест листя - сходить Святий Дух на апостолів у вигляді вогненних язиків.
Хто такий Дух Святий? Яка його мета? Може краще, щоб залишився Ісус Христос?
Уявімо собі, що Ісус Христос залишився тут, на землі. Але ми бачили б Його тільки там де Він є, у тій місцевості. Але в Божому плані було охопити всю вселенну, всіх людей. І тому Христос каже: "Я йду, але прийде Дух істини, Дух правди, який все обіймає і всюди присутній". Він не має фізичних обмежень, Він наповняє серце кожного сотворіння, кожної людини, Він все знає і всіх любить. Тому ми повинні звернутися до галатів, як вчить ап. Павло: "Знову кажу: духом ходіте, і похотей тіла не будете чинити; бо похоті тіла проти духа, і похоті духу проти тіла". Цікаво, як це є? Сповідав одну особу і питаю, скільки має років, відповідає: "Душа має 18 років, а тіло - не скажу". Був здивований, бо людина прикута до ліжка, а собі так говорить.
Тому каже св. Павло, що тіло є проти духа, дух проти тіла. "Коли ж вас водить дух, ви не під законом. Учинки тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість, бовванопоклонство, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгода, єресі, зависть, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, як я вже й раніше казав, що ті, які так чинять, царства Божого не унаслідять" (Гл. 5, 16-21). Ось які плоди людського тіла: і обмова, і прокльони, і осудження, і незгоди, і пияцтво, і гнів - це діла і плоди злого духа. А чому ми сьогодні приклякаємо і просимо Духа Святого, ласки Святого Духа? І які плоди Святого Духа? Св. Павло перераховує: "А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість. На все це нема закону" (Гл. 5, 22-23). Св. Павло вказує, що приносить і дає нам Св. Дух.
Перший плід Св. Духа - це любов. Ап. Павло ще перед цим говорить такі слова: "Любов'ю служіть один одному. Увесь-бо закон міститься у цій одній заповіді: люби ближнього твого, як себе самого" (Гл. 5, 13-14). Оце є весь закон, якщо ви хочете виповнити заповідь і увесь закон: люби ближнього, як себе самого. І дійсно Бог - це є любов. Плоди любові є тільки тоді, коли людина живе з Господом Богом. Ісус Христос говорив: "Любіть один одного, і усі спізнають, що ви є моїми учнями".
Але це не є та любов, яку пропагує світ. Любов до гріха, любов тілесних пожадливостей - це не є та любов, про яку говорить св. Павло у Посланні до корінтян: "Любов довготерпелива, любов лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надувається, не бешкетує, не шукає свого, не рветься до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хто чинить кривду, радіє правдою; все зносить терпеливо" (І Кр. 13, 4-7). Любов супроводжує нас упродовж усього життя. Без любові перед Богом ніщо не має вартості. Св. Павло говорить, що коли б ти все роздав бідним, пророкував, робив чуда, але не мав би любові, ти не мав би ніякої користі і Богові нічого би не приніс.
І тому Христос у Новому Завіті нам дав заповідь любові: "Люби Господа Бога всім своїм серцем, всією душею..., а ближнього, як себе самого". Тому мусимо пам'ятати: чи молимося, чи що-небудь робимо без любові, то ми є бідні і Богові неприємні. Навіть якщо ми даємо бідним чи робимо Богові, але без любові, немов як "на, відчепися" - то Богові не є мила така жертва. Тому все, що робимо, маємо робити з любові. Коли чинимо з любові - навіть маленьке, мала прислуга, мала жертва - Богові це буде приємним. Чи постимо, чи молимося - все маємо робити з любові до Бога.
Св. Павло також пише: "Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного, вважайте, щоб ви один одного не з'їли!" (Гл. 5, 15). А це означає, щоб ви один з одним не пішли до пекла на вічні муки. "Любов'ю служіть один одному" - це є наука євангельська. Заповіді не виконаєш, коли не будеш мати любові в своїм серці. "Не гризіть і не з'їдайте один одного". Св. Апостол бачив, як християни живуть між собою, і він відкриває їм очі, що це не є віра, це не християнство, коли ви так живете. А що є в моєму серці? Чим я годую своє серце і душу? Всякими дурницями, всяким сміттям, гнівом, ненавистю? Коли б ми годували своє тіло, чим годуємо свою душу, нас давно вже не було б на світі. Годуємо душу ненавистю та іншим грішним сміттям. Тому ап. Павло каже: "ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгода, єресі, зависть, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, як я вже й раніше казав, що ті, які так чинять, царства Божого не унаслідять". Не успадкуєте неба! А скільки людей живуть тільки для того, щоб когось насварити, обмовити, очорнити, щоб комусь зробити зло, скільки людей живуть з такою ціллю! Боже, дай мені того плоду Св. Духа - любові! І чи дійсно я знаю, що таке правдива любов, і живу нею? Чи в мені є Дух Святий?
Дух Святий приносить нам радість. Багато хто каже, що ми сьогодні живемо в сумних часах. Але, люди, маємо що їсти, маємо що пити і одягнутися, де жити. Проте якесь це життя без змісту, похмуре, немає тої радості. А чому немає радості? Бо немає Бога в серці, бо не живемо Богом, бо немає Св. Духа в нашому серці, нашій душі. Що Ісус каже: "А в любові моїй будете перебувати, коли заповіді будете мої зберігати. Як я зберіг заповіді мого Отця і в Його любові перебуваю. Я казав вам так для того, щоб у вас була моя радість, і щоб радість ваша була повна". Св. Йоан говорить: "Якщо любите, мої заповіді зберігатимете, і радість ваша буде повна". А в блаженствах говорить: "Блаженні вбогі духом... блаженні лагідні... блаженні засмучені... блаженні переслідувані за правду, бо їхнє царство небесне... Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика не небі" (Мт.5, 3-5, 10, 12). А Св. Павло каже до филип'ян: "Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: радуйтеся" (Фл. 4, 4). В нинішній день злий дух забрав від нас правдиву радість, ту Божу радість, той плід Св. Духа. Нині багато людей позбавлені цієї правдивої радості і її ніколи не скуштували. Бо ту правдиву радість у Бозі нам забрав злий дух. Сьогодні грішник радіє, бо має багато пити, хто займається обжирством, радіє, бо має багато їсти, хтось радіє тілесними розкошами, гріхами нечистоти, бо він має гроші і може найняти секс за гроші, він радіє у гріху, йому здається, що це є його насолода, його радість, там є його життя; грошолюбний радіє, коли він вкраде, ошукає, коли знайде "лівий ґешефт". Це радість земна, яка проминає, така радість непевна і хвилева, вона не довго затримується в нашому серці і душі. Отже, радість гріховна, яку дає цей світ, - це мов сплеск емоцій: ось я осягнув, ось відсудив... А в який спосіб - цього ніхто сьогодні не рахує... І та грішна радість провадить людину до згуби, не приносить спокою, а, навпаки, вона виявляє пожадливості, людина стає скупою, ненаситною: я маю, але можу мати більше, бо мені мало. Це є плід злого духа, це його правдива радість у гріху. Така людина перебуває на дорозі самообману. А Дух Святий приносить в людське серце, родину правдиву радість. Гріх роз'єднує сім'ю, гріх вбиває довіру батьків до дітей, дітей до батьків, чоловіка до жінки, жінки до чоловіка. А правдива радість, як плід Духа Святого, навпаки, приносить людині спокій, вона радіє кожним днем, вона дякує Богу за кожен день, за всі ласки, радіє, що перебуває під опікою Божою.
Результатом цієї радості є наше праведне життя, без нього ми не можемо здобути цього плоду Духа Святого. Багато людей радіє: я побачив Канари, Америку, Ізраїль... - це захланність, бо людина ніколи не скаже: "Досить", бо це недобра радість, вона ніколи не має меж - хтось має таке авто, такий мобільний і т. д., а я тебе перескочу... Така радість тимчасова. Правдива радість - це радість у Бозі, як плід праведного життя. Радість - це заплата Бога людині за вірність, за чесну працю в духовному винограднику. Ти вірний Богу, ти живеш за заповідями Божими - то й маєш ту радість. Тому просимо Св. Духа плоду любові і радості в наших родинах і в наших серцях. Духу Святий, дай нам правдиву радість, щоб ми не змарнували цього життя. Людина, яка живе з Богом, перебуває в тій Божій радості.
Ми читаємо на сторінках Св. Письма про Апостола Павла: "І натовп накинувся на них спільно, а воєводи, здерши з них одежу, звеліли сікти їх різками. Завдавши їм чимало ран, кинули їх у в'язницю, наказавши їх стерегти. Він же, прийнявши такий наказ, вкинув їх у в'язницю до самої середини і забив їх ноги у кайдани. Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, а в'язні слухали їх. Раптом зчинився землетрус великий так, що підвалини в'язниці затряслися, зненацька відчинилися всі двері, і кайдани на всіх розв'язалися". Які чудові слова! Апостола Павла і Силу взяли й посікли їхні тіла за те, що вони голосили слово Боже; не тільки посікли, але на їхні ноги дали тяжкі кайдани, і вони, стікаючи кров'ю, сиділи в темниці. Ми поранимо палець, то кричимо, а тут ціле тіло покалічене. І уявімо собі, як Павло і Сила раділи, що могли терпіти за Христа Ісуса, якою великою була їхня радість, що вони вночі співали псалми і дякували Богу, що могли потерпіти. Як багато мучеників ішло на муки й великі страждання, але на їхніх очах не було суму, вони не плакали, не сумували, не проклинали; вони раділи тоді, коли їх палили на вогні, коли відтинали їм руки й ноги. Вони не мали страху, а їхні серця наповняла радість. Здається, що ці люди втратили здоровий глузд: як можна бачити перед собою смерть - і в той самий час радіти й співати. Але це не байка - це правда. Бо людина, яка відкрила своє серце для Бога, для ласки Святого Духа, свідома того, що Бог провадить її до кращого життя і що вона має набагато більшу нагороду в небі, ніж на цій долині сліз.
А хто нині радіє? Хіба той, хто випив і є п'яним? Бо рідко коли побачиш людину, яка б жила і раділа, кожен щось бубонить, нарікає: мені мало, і мені не досить, я не маю - кожен незадоволений. Кожен ображає Бога, а це означає, що ми не є діти Божі, і в нас немає Духа Божого, і ми далекі від Христа, хоч нам здається, що ми дуже побожні і є правдивими християнами-католиками, а насправді це не так, бо в нас немає духа радості і любові. Ми вміємо тільки нарікати, всіх осуджувати. І ми називаємо себе християнами? Апостоли покалічені, змучені, посічені різками - і вони стають до молитви. А скільки людей стають до молитви? Ой, ми змучені, ми працювали на роботі, на полі... І ми говоримо про якусь радість! Яка радість - немає радості! Чому немає радості? Тому, що немає Духа Божого, Він не наповняє наші серця, ми не знаємо, хто він такий, ми далекі від Нього. Наше серце закрите перед тим Духом Божим, Духом любові і покори. І тому потрібно застановитися і просити: "Духу Божий, зійди на нас, Духу любові, Духу радості..."
Отже, Дух Святий приносить радість до нашого серця, до нашої родини і хати. Чому так сьогодні багато ненависті і злоби? Тому що забули про Духа Святого. Мусимо молитися про ласки Духа Святого.
Третій плід, який приносить Дух Святий - це є мир, спокій. Дорогі брати і сестри! Відколи існує світ, від того часу, коли людина відійшла від Бога і збунтувалася проти Бога, відтоді вона шукає миру, спокою. Подивіться, як відбувалася революція в Єгипті: народові здавалося, що настане мир, але знову протести, немає спокою... Здавалося, Америка наведе порядок в Іраку, Ірані, Афганістані, але бачимо: немає того миру. Здавалося, міжнародна спільнота говорить про мир у Сирії, але немає там миру. І в нас немає миру. І певно не знайдемо на карті країни, де б панував мир. Чому? Де знайти світовий мир, мир у серці, в хаті, в родині, в країні? Є одне джерело того миру. Ісус Христос так ясно і виразно сказав: "Мир залишаю Вам. Я даю Вам мир, не так, як світ, Я даю Вам. Хай не тривожиться Ваше серце і не лякається". Христос каже, що він є Мир. І доки ми не прийдемо до того миру, доки ми не відкриємо свої серця для ласки Св. Духа, доти не прийде той мир. Багато людей каже, що має бути революція, має бути війна, ми покінчимо з цим агресором. Але це неправда. Бо всякий конфлікт, чвари, гнів чи то в родині, чи в державі - тому є одна причина: втрата контакту з Господом Богом, втрата духовності в суспільстві. Коли сім'я втрачає віру, там щезає мир, там вже не буде плодів Духа Святого. І куди б ми не пристали: до Росії чи Євросоюзу - нам не буде дано миру. Бо всі проблеми як у державі та сім'ї,так і у світі - через те, що люди втратили розуміння необхідності спілкування з Богом. Народ без Бога закликає до ненависті, викликає злобу, закликає до кровопролиття. Народ, який з Богом, буде звертатися до Нього, бо тільки Він дасть правдивий мир. Мама, яка не має Св. Духа буде наговорювати на зятя чи невістку, буде розбивати, а не єднати, буде спричинювати розбрат. Так сіється ненависть і злоба, коли немає плодів Св. Духа, немає любові і миру. Будемо шукати причини біди в родині, в усьому, а причиною є те, що немає в серці Св. Духа.
Ми бачимо на початку людського роду генерацію Каїна і праведних людей. То не тільки Каїн вбиває Авеля, а то нащадки Каїна будуть сіяти ненависть і злобу між людьми.
Чому сьогодні немає миру в людських серцях? І ми шукаємо крайнього: син, дочка, сусід, суспільство. Хто цей крайній? Я, я крайній! Бо коли б у моєму серці був мир, то я б його давав своїй мамі, дітям, родині, людям, я був би носієм плодів Св. Духа. А я не маю їх. Ми тільки прикриваємо себе молитовником, вервицею і вважаємо себе побожними, але ми не маємо плодів Св. Духа, не маємо миру. Диявол тобі завжди покаже, хто крайній - це є твій тато, мама, жінка, чоловік, сусід... Але це я, в мені проблема, що немає миру. Св. Павло говорить: "Не їж свого ближнього". А в цьому житті ми тільки те й робимо, що з'їдаємо себе та інших своєю обмовою, гнівом, наріканням, обвинуваченням, ненавистю і не даємо іншим людям жити.
Ще один плід - довготерпіння. Деколи ми чуємо такі слова: "А скільки маю терпіти? Доки буду терпіти? Як довго маю терпіти?" Не раз ставимо умови: "То останній раз, більше не прощу". Які ми бідні і нерозсудливі! І це знову плоди злого Духа. Псалмоспівець Давид говорить: "А ти, Господи, Бог милосердя і многомилостивий, повільний до гніву і повний ласки до правди". Якщо Господь Бог є довготерпеливий і многомилостивий, то чому я маю бути такий скорий до гніву, чому маю в серці сіяти ненависть і злобу, чому не маю бути розсудливим, витривалим, добре подумати, переглянути перед тим, як щось зробити і відповісти? Ми бачимо, що зло нагромаджується до злого, так, наприклад, правнук Каїна - Ламех - погрожував, що він готовий помститися 77 разів, правнук лукавого Каїна - першого вбивці. Як помножився гріх, що вже його правнук каже, що помститься 77 разів! Як зло збільшується, як диявол вміє зробити наше серце черствим і закам'янілим, яке не хоче простити. Не раз священики мають проблему, коли йдуть сповідати людину, яка уже одніє ногою на другому світі. І просиш, благаєш: "Ну простіть". "Прощаю, але жаль маю". Але я бачу, що бреше, бо то не жаль, це ненависть! І як будеш з ненавистю вмирати?! Та Бога не побачиш, підеш до пекла! Як диявол робить те людське серце черствим, закам'янілим! Не майте жалю! Це дуже поважна справа. Це тому, що немає духа терпеливості і прощення. А що таке довготерпіння? Це ознака мудрості і духовності. Пригадаймо першого ізраїльського царя Саула, коли в день його інавгурації люди говорили, що він негідний і недостойний, але Св. Дух був на ньому - і він не чув тих слів і не звертав уваги на тих, що його зневажають, та що деякі земляки дивляться на нього скоса. Знаємо, що біля нього ходив хлопець Давид, що творив для нього добро, співав йому пісні. А коли Дух Божий покинув Саула, тоді він двічі брав списа і кидав у Давида, маючи намір вбити його, хоч той творив тільки добро. Тому, коли ми наповнені Духом Святим, ми подібні до того царя Саула, якого коронують, ми довготерпеливі, але коли злий дух ввійшов нас, ми тоді трощимо все, всіх і вся, без кінця і краю. Тому злий дух творить чвари й непорозуміння, а ласка Св. Духа приносить спокій, любов і довготерпіння. Приповідка говорить: "Вартніший довготерпеливий, аніж переможець, і той, хто гнів опановує, ніж той, хто місто здобуває". Більшу вартість має людина довготерпелива, ніж та, що перемагає. Бо навіть та людина, яка сьогодні є переможцем, може піти злою дорогою і втратить свою перемогу. А людина довготерпелива, яка має плід Св. Духа, завжди собі порадить. Бо той, хто здобуте місто, може своєю гордістю посварити людей. А людина довготерпелива вміє полагодити, привести до згоди, любові, опанувати гнів і помирити.
Просімо ласки Святого Духа, Його плодів любові, радості, миру, довготерпеливості та інших плодів. Духу Святий, дай нам любов, особливо там, де є ненависть і злоба, де є чвари. Духу Святий, дай нам радість, бо скільки людей перебуває на фальшивій дорозі радості. Духу Святий, дай нам миру у наших родинах, нашому народі і цілому світі. Дай, щоб світ зрозумів, що без Бога немає миру і спокою, і без Бога немає щедрих благословень. Духу Святий, утихомир всяку гордість і вивищеність, а дай нам довготерпеливість, щоб ми зрозуміли, що злобою, гнівом нічого не досягнемо у житті, тільки любов'ю і молитвою. Духу Святий, поглянь на зранені, покалічені, змучені серця, поглянь у душі, де є темрява, ввійди в ті серця, в ті родини, поєднай розсварених батьків, чоловіка і дружину, сусіда з сусідом, поєднай тих, які відвертаються один від одного, бо це плоди злого духа, щоб вони зрозуміли, що так не можна жити, вони приносять так жертву злому духові. Хай вони відкриють свої серця на Твою святу благодать. Просімо ласки і плодів Святого Духа, а Він нас ніколи не опустить, Він найкраще знає, що нам потрібно.
Щаслива та людина, яка вміє використати плоди і дари Святого Духа, якими Господь Бог обдарував її. Використати раціонально, використати на Божу славу - це дуже важливо, бо якщо ми той плід, той дар Божий використаємо на свою славу, то хіба буде нам на загибель. Але якщо ми використаємо його на Божу славу, на прославу імені Господа Бога, то буде Бог нам благословити. Читав проповідь одного римо-католицького священика, і досить цікава проповідь була. Він говорить про будівництво вавилонської вежі. Людина будувала ту вежу для себе, людина не будувала ту вежу, щоби був прославлений Бог, а людина будувала ту вежу для себе і своєї величі, щоб показати, яка вона сильна, яка вона всемогутня. І ми знаємо, що відбувалося в часі будівництва цієї вежі. Якщо там якась цегла впала, то було вже крах, то була вже біда, сварки, крики, але якщо та цегла впала людині на голову і вбила - то було ніщо. Друге: той священик говорить про будівництво цієї вавилонської вежі, що будували її з цегли, не з каменя. А цегла, хоч твердий матеріал, але камінь сильніший за неї. І той священик, розмірковуючи це у своїх думках і розважаннях, каже: "А як то ми будуємо сьогодні, як ми будуємо?" Тоді роз'єднався народ, коли будував вавилонську вежу, тоді постало багато мов, різних народностей. Кажуть, Дух Святий зійшов у день П'ятидесятниці, коли було щонайменше 18 народностей, котрі говорили різними діалектами жидівського народу. Але цей священик каже: Дух Святий з'єднав народи, які розмовляли різними мовами, але їхня ціль і мета була одна. І він провадить таку думку: а як ми служимо на прославу імені Господа Бога? І дає такий приклад. Не раз люди будують великі храми, золотять їхні бані, куполи і кажуть: "О, подивіться: наша парафія, наше село, наше місто, наш народ побудував такий величезний гарний храм!". І люди пишаються цим, але він каже, що люди побудували ці храми для себе, для своєї слави. Вони не побудували той храм, щоб там було прославлене ім'я Боже і ім'я Пречистої Діви Марії, то будівництво для себе: "О, це зробив мій дідо, а це наша родина зробила, поставила, то є наше, я маю право до того, я маю право, бо то мій дідо ту лавку зробив, я мушу на ній сидіти". І знову гонор, знову слава, ми зробили, ми поставили... Опісля він продовжує думку. Священик відправляє, говорить проповідь, кадить, співає і тішиться, як він гарно співає, мелодійно, як він вміє кадити, які має ризи, як гарно проповідує і так далі. І каже: знову велич, знов підносить себе, не провадить людей до Христа, а приваблює людей до свого "я", бо "я так вмію". А далі він говорить: хор співає, органіст грає: "О, як то гарно, як то ладні, як то ми вміємо, хваліть нас, скажіть, як то все-таки гарно!". І знову той егоїзм, знову ми... А де Бог? Де Бог? Де є той Бог? Де людина бачить того Бога?. І той священик зробив такий гарний висновок, що Бог тоді в людині, в людській уяві - це лише маленький міністрант зі свічкою в руках. Бог - це маленький міністрант зі свічкою в руках! Бо є священик великий, є хор, церемонії великі, є міністранти, є монахині, є всі ми великі, ми всі свій ніс догори, а Бог є маленький міністрант зі свічкою в руках. Так собі розважаю, чи не має той священик рації? Має! Має і то на 99 відсотків має рацію священик, коли говорить,яке правдиве поклоніння має бути Богові, як має бути правдиво возвеличений Господь Бог, яка пошана має бути Господу Богу. І тут виникає велика проблема правдивого почитання Господа Бога. Коли Мойсей хотів піти на гору Хорив, де Господь Бог об'явився у вигляді палаючого куща, то почув голос: "Мойсею, здійми взуття, місце, на якому ти стоїш, є святе". - І Мойсей зняв взуття, і Мойсей припав лицем до землі, своїми руками затулив свої очі, бо Бога нікому і ніколи не можна бачити в людському тілі. І це є правдивий культ почитання Господа Бога: велич Божа, велич Божого маєстату. Пізніше Господь Бог хотів зблизити людину до себе і зблизив її через Єдинородного Сина Свого, який прийняв людське тіло, який став людиною. І тут Ісус Христос показав святість Бога. Так, Ісус Христос показав покірність, як людина має шанувати Отця і перед своїми страстями сказав: "Отче, я виконав Твою волю, все що ти Мені дав, я зробив". Але коли в Старому Завіті був страх, то в Новому Завіті Ісус Христос хотів керуватися дещо іншими засадами, засадами любові. Це Ісус Христос вперше сказав людям, хто такий Бог для нас, хто той, який є на небі, це Ісус Христос сказав оці слова, коли апостоли просили: "Навчи нас молитися". Ісус Христос сказав: "Отче Наш, іже єси на небесах". Він сказав і людей навчив, хто є Бог для нас: Він є нашим батьком. Ісус Христос відкрив нам Отця: ми маємо батька на небі, ми маємо Отця. Отця, який нас любить. І любить такою великою любов'ю, що Сина Свого не пожалів, а послав на землю, віддав на великі муки, приготував для Свого Сина на землі хрест, щоб спасти немічну людину, грішну людину, щоб відкупити ту людину і визволити з неволі гріха. І Син Божий під час Свого Вознесіння і в архієрейській молитві сказав, що пошле нам іншого Утішителя, Духа Правди, Духа істини - і Дух Святий сходить у вигляді голуба. Коли було хрещення Ісуса, Дух Святий показався у вигляді голуба, а в день П'ятидесятниці у вигляді вогненних язиків. Переживаємо дні П'ятидесятниці, дорогі брати і сестри. Мусимо направду собі застановитися, дуже добре застановитися, як маємо жити, як маємо провадити своє життя з Господом Богом. Як маємо дякувати Богу - Отцю за дар сотворення; Синові за те, що Він нас відкупив, і Духові Святому, який просвітив нас і якого потребує нині все сотворіння. Все має хвалити і прославляти Господа Бога, все сотворіння. Так, як Давид ішов перед Ковчегом, і грали гуслі, і перед тим Ковчегом Божим всі веселилися, раділи і співали і прославляли Творця. Як нині прославляє вся природа, як ми співали в тій пісні: "Великий Боже, як на світ спогляну, на все на все, що Ти створив в красі!" Все прославляє Творця, і ми маємо прославляти Творця, ми маємо пам'ятати, що Бог ніколи не може бути осміяний, ми маємо пам'ятати і мусимо мати страх Божий у своєму серці і у своїй душі, але більше мусимо мати любові, бо любов всім керує, бо любов усіх провадить. Бо можемо все робити зі страху і колись зірватися і сказати: "Кінець, я вже не буду боятися, досить, доки я буду боятися?" А то не треба боятися, то треба любити, любити Бога серцем, душею; серцем малої дитини. Все проходить у цьому світі, все минає, і тому дуже прикро, що так багато людей не розуміє нашої молоді, що ви батьки не завжди добре виховуєте своїх дітей, не завжди даєте їм розуміння Бога. Не прищеплюєте тої любові до Бога в серці дитини. А без Бога людина убога, людина бідна, людина немічна. Все, що є у цьому світі: слава, гонор, велич - це все є пусте, це все не має значення. Має тільки значення одне: наше життя з Господом Богом, життя народу. І це ми бачимо тоді, коли є ті плоди, є плоди любові, а коли їх немає, то дійсно людина є жахливо бідна. І це засвідчує історія, Бог ніколи не дасть себе висміяти, Бог є довготерпеливий, Бог милостивий, але, якщо людина вперта і висміює Бога, то Бог не дасть себе зневажити. Бог буде давати людині можливість до покаяння, але якщо людина вперта і стоїть на своєму, тоді останнє слово є за Богом. Як свідчить історія, відомий співак, Джон Леннон, на піку своєї популярності, в 1966 році, в інтерв'ю одному американському журналу сказав: "Християнство скоро закінчиться, воно скоро зникне, я навіть не бажаю про це сперечатися, я просто впевнений у цьому. Ісус був "о'кей", але його ідеї були занадто простими. Сьогодні ми більш відомі, ніж Він". Після того, як Леннон оголосив, що Bittles є більш відомі, як Ісус Христос, він трагічно загинув. Один психопат вистрілив у нього впритул 6 разів. Характерним є те, що вбивця зробив це з метою відібрати його популярність і прославитися на весь світ, що він вбив знаменитого співака. Так, бачите, людина впала в гордість: "Ми більше відомі, як Христос, Bittles - то ми. Нам люди стелять квіти, ми збираємо на стадіонах мільйони людей, ми маємо мільйони фанатів у цілому світі, християнство щезне, воно перестане існувати, ідея Христа була проста, а це - ми". Розумієте, та гордість розпирала людське серце, людську душу. Він вже вважав себе богом. А насправді: пах - і нема! А куди ж та душа піде? Я знаю, що багатьом не подобається, але також наш Франко, наш Іван Франко, розумний чоловік, Бог йому дав великі дари, дуже великі дари, знаменитість в усіх ділянках. Але також гордість взяла верх, не було того духа Божого, бо вже вважав, що він спасе український народ. А коли священик прийшов до нього перед смертю зі Святими Тайнами: я не хочу Бога! Сумно, дуже сумно, дорогі брати і сестри. Ми цього не хочемо прийняти, ми не хочемо цього слухати, але це є правда. Ми можемо бути великими геніями, ми можемо бути великими людьми, але наша велич супроти Господа Бога, - ніщо. Кожен з нас, наймудріша людина - це піщинка, ніхто. Яким би не був твій розум, яке б ти відкриття не зробив, але ти смертна людина, і кожна смертна людина, яка живе на землі, мусить вмерти, і тіло її будуть їсти хробаки - і короля, і президента, і звичайного селянина, і робітника, і мудрого, і вченого, і неповноцінного. "Ти земля, і в ту землю повернешся". Нині так не раз є, знаєте: той бізнесмен, той грошовитий, той такий, той сякий, той вміє собі дати раду, я є щось. Хто ти є? Хто я є? Немічний раб Божий, немічне Боже сотворіння, яке має безліч вад. Чи ти професор, чи ти академік, скільки б ти не мав, - ти є ніхто, кожен з нас. Будуть мудріші за нас, будуть славніші, будуть багатші за нас, ми є земні, немічні люди. Схаменися, людино! Бо тобі здається, що ти вже в ореолі слави, що ти вже є Богом на землі. Не треба так думати, такі думки ідуть від диявола, вони небезпечні для нас. Не треба так жити, таким способом і мірилами. Ми бачимо нині наших дітей не раз такими гордими і зухвалими. Церква вчить нас покори, щоб ми були покірні, щоб ми були вирозумілі, щоб ми себе не ставили вище за інших, щоб ми поважали людину немічну, хвору слабшу, біднішу. Якщо ти є розумніший, то не смійся з того, що може менше знає від тебе, менше перечитав у житті. Шануй іншу особу. Христос був наймудріший, але не відкинув розбійника, не відкинув простої жінки, яка прийшла до нього.
Нинішній світ нас вчить зухвалості. Великий політик Бразилії Танкредо Діамей Доневес під час своєї президентської виборчої компанії публічно сказав: "Якщо я наберу 500 000 голосів своєї партії, то навіть сам Бог не зможе мене змістити з президентського поста". Звичайно, він набрав ці голоси, але раптово захворів і за день до того, як стати президентом, він раптово помер. А зухвало сказав: "Якщо я наберу 500 000 голосів своєї партії, то навіть сам Бог не зможе мене змістити з президентського крісла". Яка зухвалість, яка гордість!
Інженер, який побудував "Титанік", після закінчення будівельних робіт на питання репортерів "Наскільки безпечним буде чудо-корабель?" з іронією в голосі відповів: "Тепер навіть Бог не зможе його потопити!" Чуєте! Яка зухвалість, яка гордість: тепер навіть Бог не зможе потопити! Яка самовпевненість людського розуму! І напевне кожен знає, що сталося з "Титаніком". Найвідомішу актрису Мерилін Монро під час шоу відвідав один євангеліст. Він сказав, що Бог його послав проповідувати їй, щоб вона навернулася. Вислухавши проповідника, акторка відповіла: "Мені непотрібний твій Ісус". А всього через тиждень її знайшли мертвою у власних апартаментах. Відомий протестантський проповідник Біллі Грейм пішов до неї, щоб просто сказати їй про Христа. Бо протестанти, так само як Свідки Єгови, люблять ходити до таких людей, знатних, знаменитих, і то може добре роблять, я не кажу, що це погано. І він, побачивши її славу, велич, сказав: "Навернися, жінко, до Бога", - а вона гордо сказала: "Іди геть, мені не потрібен твій Христос". А за тиждень - мертва у своїх апартаментах. Таких прикладів, дорогі брати і сестри, ми можемо наводити дуже і дуже багато.
Возвеличуймо Бога в Тройці Святій Єдиного, пам'ятаймо Його в щоденних наших молитвах, молімося і прославляймо Бога і завжди просімо, щоб Господь Бог нас мав у Своїй опіці, під Своїм покровом. А в тих молитвах, як ми кажемо: "Упованіє нам Отець, прибіжище наше Син, і покровитель нам Дух Святий, Тройце Святая, Єдиний Боже, слава Тебі".
Так, дорогі брати і сестри, Пресвята, Животворяща, Нероздільна Тройця має бути прославлена і возвеличена. Ми маємо завжди складати Їй подяку. Знаком нашого святого хреста, який ми так часто робимо на собі, ми возвеличуємо Бога в Трьох Святих Особах, і Він має бути благословенний. І тому спустіться ті, які літаєте під небесами, спустіться ви, молоді, енергійні, яким здається, що ви тримаєте світ і світ навколо вас крутиться, спустіться на землю, миряни, світські й духовні особи, зрозумійте і ті, для яких Бог є тим маленьким міністрантом, хлопчиком зі свічкою. Бог є великий і святий, Бог над богами і Цар над царями. Все минеться, і ти, який вважаєш себе мудрагелем, і ти, який вважаєш, що маєш під владою багато людей, і ти, яка вважаєш, що є найгарніша і чванишся своєю красою, і ти, який вважаєш, що є наймудріший, найсильніший... Це все пусте, це все дочасне, це все мізерне. Бо єдиний Наймудріший, Наймогутніший, Найславніший, Вічний, Єдиний Бог у Тройці Святий Єдиний, а ми всі тільки немічні Його сотворіння, немічні Його діти. Без Його ласки, без Його опіки, без Його підтримки на цій долині сліз ми нічого не здатні доброго зробити. Тому будь благословенна, Пресвята Животворяща Нероздільна Тройця, і дякуємо Тобі, Боже в Тройці Святий Єдиний. Дякуємо Богу-Отцю за сотворення, дякуємо Синові, який нас відкупив на хресному дереві серед великих терпінь і болів, дякуємо Духу Святому, який нас просвітив Своєю святою благодаттю. Амінь.
