Вибір чоловіка чи жінки тільки через призму ідеалу, але без тверезої застанови, залишає відбиток на майбутньому житті. Часто вже перші дні після шлюбу розвінчують оманливі уявлення і відкриваються очі, але вже запізно. Ми могли б уберегти своїх дітей від багатьох розчарувань, якби від самого малку привчали їх до обережності і тверезого погляду на світ, до оцінювання людей на підставі їхніх вчинків, а не слів.
І. Вибір стану
Добрий вибір життєвого шляху для дитини є однією з найбільших турбот батьків і вихователів. Від нього залежить щастя і добро суспільства. Досвід показує, що ті, які вибрали невластиву для них дорогу, усе життя будуть почуватися нещасливими, а суспільство не матиме від них великої користі. Добрий вибір - це нелегка справа, особливо у час безробіття, економічних криз і непевної ситуації. Не вдаючись у подробиці, спробуємо визначити декілька основних вказівок як для батьків та вихователів, так і для молоді.
1. Що є вирішальним при виборі стану?
Передусім, повинна бути певна схильність, готовність віддатися цій професії. Не варто обирати заняття, яке тобі категорично не подобається. Погано роблять батьки, насильно нав'язуючи дітям певну професію чи діяльність. Минули уже часи, коли інтелігентні люди соромилися фізичної праці, промислу і торгівлі. Нині зростає розуміння того, що кожна діяльність добра і потрібна для суспільства, а у зв'язку з цим зростає й кількість навчальних закладів з відповідних професій.
Другим важливим чинником при виборі професії є здоров'я. Різні професії мають різні вимоги щодо цього, і тому варто добре застановитись, чи ти відповідатимеш цим вимогам. Наприклад, людина, яка має проблеми з диханням, не може стати учителем або працівником в атмосфері, насиченій пилом і димом. Хто має слабкий зір, не повинен вибирати заняття, яке б вимагало здорових очей і т. д. Потрібно вибирати собі таке заняття, яке можна добре виконувати без великої шкоди для здоров'я.
Третім не менш важливим чинником є здібність до обраного фаху. Йдеться тут, залежно від роду заняття, про фізичні чи розумові здібності, або про ті, що стосуються певних відчуттів: пам'ять, якщо потрібно буде швидко орієнтуватися; сила м'язів, якщо потрібна буде вправність; гострий зір, слух або дотик. Без цих даних праця не буде доброю, а в деяких професіях їх брак може навіть стати причиною нещасних випадків, як наприклад у водіїв, машиністів, пілотів. Сьогодні є спеціальна наука - психологія заняття, яка допомагає у дослідженнях тих психологічних і фізіологічних властивостей, що їх вимагає кожен фах. Опираючись на практичний метод, вона старається виявити здібності даної особи й визначити, які заняття їй підходять.
Четвертим чинником, який також варто згадати при виборі професії, є конкретні умови й перспективи, що відкриваються для певної категорії працівників. Не слід обирати професію, якщо вона у майбутньому не забезпечить праці і достатнього утримання.
2. Пам'ять про останню ціль
Ідеальним був би вибір такого фаху, який дозволить даній особі використати якнайкраще її розумові й фізичні здібності, принесе їй задоволення від улюбленої праці й забезпечить добрі умови життя. Варто додати, що при виборі стану людина не повинна ніколи забувати про свою основну мету - славу Божу і власне спасіння, цьому вона повинна підпорядкувати все інше. Якщо ж хтось наперед знає, що в певній професії не зможе бути моральною людиною, тоді він повинен відмовитись від неї та обрати щось інше.
Батьки з свого боку повинні також пильно стежити за здібностями дітей, а після закінчення школи вирішити, де вони будуть продовжувати здобувати освіту. На навчання не слід шкодувати коштів, бо для дітей це є питання життя.
3. Духовний стан, монаше покликання
Ведучи мову про вибір професії, не можемо залишити осторонь таке важливе питання, як покликання до священичого чи монашого стану, яке дуже часто зустрічає спротив з боку батьків. Для батька й матері, які працювали над дитиною, сама думка про розлуку чи відмову від омріяної на старості літ опори в житті є тяжкою і болісною. Але чи не переживають вони подібних відчуттів, проводжаючи дочку до дому чоловіка, часто у далекі краї? Метою батьків є щастя дитини, а вона може знайти його саме в тій професії, якої прагне, тим більше, що йдеться про святий і вищий від інших стан.
Не личить християнським батькам забороняти, коли сам Бог цього бажає. Погоджуючись із Його волею, ми запевняємо щастя дитині й собі самим, Бог же винагородить за це не тільки у майбутньому житті, але вже тут, на землі. Цілком хибною є думка, що батьки і діти перестають спілкуватися. Посвята себе на служіння Богові не відкидає любові до батьків, а навіть освячує і підносить її. Вияви найвищої прив'язаності з боку синів і дочок, посвячених Богові, є щоденним явищем.
Інша справа, що бажання посвятити себе Богові може бути миттєвою хвилинною забаганкою або наслідком розчарування. Треба впевнитися у правдивості покликання. Коли ж виявиться, що Бог направду кличе до себе, католицькі батьки не повинні Йому противитися, але, керуючись Його любов'ю, прагненням щастя для дитини і власним обов'язком, хай переможуть почуття жалю і зі щирим серцем віддадуть дитину на це святе служіння.
ІІ. Приготування до подружнього стану
Окрім формування характеру й вибору стану, молоді люди також вирішують важливе для пізнішого життя питання майбутнього домашнього вогнища. Першу любов старші не повинні висміювати, але високо цінувати й сприймати у відповідному світлі.
1. Перше серйозне кохання
Це дуже важлива справа, оскільки вона і є немовби віссю, навколо якої обертаються у цей час усі думки, почуття і плани молодих осіб. Це найбільш ризикована справа, оскільки через брак досвіду людина наражається на різні обмани і розчарування. Саме в цей час молоді люди потребують як ніколи допомоги й розсудливої поради, хоча не завжди їх сприймають, особливо, якщо ці поради не співпадають з їхніми власними прагненнями. Тільки особа, до якої вони мають особливу довіру, спроможна пояснити їм багато чого, навіть якщо інколи на це потрібно буде витратити багато часу й сил.
Варто відзначити, що батьки покликані в першу чергу відіграти роль таких людей, до яких дитина прийде за порадою. Якщо до цього вони добре виховували свою дитину, то й тепер зможуть вплинути на її почуття, вберегти від можливих небезпек. Оскільки цієї батьківської допомоги потребують молоді люди обох статей як при попередньому знайомстві, так ще більше після заручин, які накладають вже взаємні обов'язки і дають певну запоруку майбутнього зв'язку, ми постараємося подати коротко найважливіші вказівки щодо цих обох періодів.
2. Реальне і тверезе оцінювання людей
Зав'язання тривалих знайомств є нелегкою справою. Щоразу більше зустрічаємо безсоромних і неморальних людей, які уміють говорити солодкі слова і давати великі обіцянки. Їхніми жертвами стають передусім невинні особи, які схильні бачити власні достоїнства в інших і приймають їхні освідчення з такою простотою серця, до якої звикли від дитинства. Звідси виникає багато розчарувань і поразок у житті, - тому на батьків також покладено відповідальність, щоби підтримували і перестерігали своїх дітей.
Ця допомога є завжди потрібною, оскільки певне засліплення є неминучою вадою усіх закоханих, які бачать один в одному тільки добре, закриваючи очі на вади, а навіть якщо побачать їх, то щиро вірять, що "все буде добре" і тим самим грішать надмірним оптимізмом і легковірністю. Інколи результат виправдовує сподівання, проте все таки частіше це бачення через призму ідеалу, але без тверезого бачення, застанови, залишає відбиток на майбутньому житті. Часто вже перші дні після шлюбу розвінчують оманливі уявлення і відкривають очі, але вже запізно. Ми могли б уберегти своїх дітей від багатьох розчарувань, якби від самого малку привчали їх до обережності і тверезого погляду на світ, до оцінювання людей на підставі їхніх вчинків, а не слів.
3. Панування над собою, взаємна пошана
В особистому спілкуванні наречені повинні пам'ятати про особливі вимоги у ставленні один до одного. Найважливішими завданнями чоловіка - є шанувати гідність жінки, без якої любов до неї ніколи не буде правдивою любов'ю, лише егоїзмом, який приведе зі собою найгірші наслідки. Якщо батьки зауважать, що хлопець надто вільно починає спілкуватися з їхньою дочкою, занадто довірливо й не завжди відповідно висловлюється, вони можуть боятися цього зв'язку й перестерегти її завчасно: так чинять легкодумні чоловіки, шукаючи в першу чергу задоволення власних пристрастей, а не щастя інших - вони не вміють панувати над собою і тому не є для неї відповідним партнером.
Такі люди часто живуть під гаслами: "уживання життя", "вільної волі", "вищої моральності", за якими криється душа без віри і моральних засад. По-іншому поводиться шляхетний чоловік, хлопець: слабкість і делікатність жінки, дівчини пробуджують у ньому почуття лицарства. Він намагається шукати в жінці передусім людину, а не особу протилежної статі, бачачи в ній не лише чуттєву сторону, але швидше душу жінки з її прекрасними рисами, які, відповідно розвинені і, зустрічаючись із шляхетною чоловічою природою гармонійно поєднуються з нею і приносять щастя майбутньому подружжю.
Від найменших літ батьки повинні привчати своїх дочок вимагати поваги від хлопця, або в іншому випадку розірвати з ним стосунки; щоби вони глибоко зрозуміли, що така поведінка є невід'ємною від суті справжньої жіночності, від якої залежить їхня гідність і пошана. Оскільки, через надмірну свободу поведінки вони пробуджують, попри видимий успіх, завжди в чоловікові певну нехіть, часом навіть погорду, і втрачають пошану до себе як до жінки. Жінки також повинні пам'ятати, що привабливість, яка притаманна їм, є чимсь милим і навіть потрібним, а неприродне і нездорове кокетство часто є нав'язуванням себе чоловікові. Природні стосунки між нареченими є можливими лише при правдивому пануванні над собою. Тому кожна дівчина і кожен хлопець, який не є глибоко релігійним і не має стійкого характеру, завжди дають слушну підставу для сумнівів, чи їхній зв'язок буде щасливим.
4. Усвідомлення гідності і мети подружжя
У час дозрівання батьки мають виробити у дітей розуміння щодо подружжя і його обов'язків. Це буде увінчанням виховання у чистоті звичаїв, які давали дітям від перших літ життя. Попри природне розуміння, тоді треба порушити ще багато питань. Передусім варто очистити поняття любові. Оскільки людина складається з душі і тіла, то і любов буде обіймати духовну й емоційну сфери буття, але перша мусить верховодити. Зв'язок двох людей, які люблять один одного - це передусім зв'язок душ, які повинні бути сповнені жертвенної любові і взаємної пошани. Потрібно правдиво показати гідність і мету подружжя.
Воно повинно бути зв'язком двох людей, відданих один одному цілковито і назавжди, які прагнуть йти разом усе життя, щоби взаємно допомагати у всьому. Вони бажають цю любов перелити на дітей, у них жити далі, виховуючи їх якнайкраще на службу Богові та людям. Тільки подруги, які нічого не занедбали зі свого боку, щоб відповісти вище зазначеним вимогам, можуть з радістю дивитися на своє життя і стануть спокійно перед Богом, бо вони виконали свій обов'язок.
Батьки повинні докладно навчати сина й дочку щодо подружніх обов'язків і прав, особливо щодо того, що не можна тим Божим задумом, який природно веде до зачаття дитини, егоїстично зловживати через застосування штучних протизаплідних засобів, або для переривання вагітності. Хто не хоче мати більше дітей хай збереже необхідну стриманість, пошанує Боже право і гідність партнера, а для того, щоб виявити свою любов існує багато різних благородних шляхів.
Особливо батьки дочки, вихованої на християнських засадах, повинні переконатися у порядності нареченого, щоб не віддати свою дитину на муки і страждання. Дівчатам слід прищеплювати високі поняття про гідність материнства і його прагнення, щоби протидіяти нинішньому егоїзмові, який велить їм шукати тільки приємностей і уникати всіх трудів.
5. Стан наречених вимагає обачності
Від моменту, коли взаємні стосунки стали ближчими і привели до заручин, настав найважливіший, вирішальний період. Йдеться про остаточне запізнання рішення наречених про те, чи їх взаємні переконання одне про одного, кажучи по-людськи, допоможуть запевнити щастя майбутній парі. Велика обережність тут не завадить. Не забуваймо, що причиною пізніших нещасть є не тільки зла воля і свідоме приховування правди, але набагато частіше розчарування приходить, не зважаючи на найкращу волю обох, які хотіли бути щирими, діяли в добрій вірі і бездоганно, але не знали глибше самі себе, не усвідомлювали, що забагато обіцяють і не можуть того виконати.
Тому батьки повинні думати про своїх дітей і доповнити ці недоліки на підставі багатого власного досвіду та досвіду інших. Тож вони не повинні керуватися зовнішніми враженнями, видимою мужністю і вихованістю молодого чи красою і невинністю дівчини. Що стосується останньої, то не завжди, але дуже часто справджуються слова, що під гарним личком нерідко криється інша душа, адже краса буває причиною легковажності і зарозумілості. Коли ж з літератури і з досвіду відомо, що кохана жінка здатна вдавати наївну і невинну, і багато чоловіків стало жертвою її хитрості.
По-друге, не можна ніколи беззаперечно вірити словам, хоч би вони були найкрасномовнішими і підкріпленими запевненнями і присягами - потрібно ретельно дослідити вчинки, життя і поведінку іншої особи. Треба переконатися, чи він і вона були завжди добрим сином і дочкою, бо хто таким не був, той не зможе бути добрим чоловіком або дружиною. Чи завжди вони сумлінно виконували свої обов'язки, чи вели моральне життя, позбавлене гріховних схильностей. Ніколи не слід заплющувати очей на колишні гріховні залежності. Не можна надмірно довіряти обіцянкам змінитися, бо вони часто не є запорукою того, що зло через певний час знову не повернеться.
Передусім треба перевірити, чи друга сторона є глибоко віруючою і практикуючою, бо хто в Бога не вірить серцем і вчинком, той не має фундаменту і не можна на нього покладатися, хоч би в цей час він справляв якнайкраще враження. Час заручин вимагає великої обережності, оскільки йдеться про особисті контакти обох наречених. Вони повинні бути близькі і сердечні, але далекі від надмірної близькості, яка може далеко завести. Має домінувати повага і делікатність, особливо з його сторони. Хлопець, який не уміє в цей період так поводитися, у майбутньому, ставши чоловіком, тим більше не спроможеться на це.
6. Турбота про матеріальні справи
Поряд з духовними і моральними турботами, пов'язаними з приготуванням до подружнього стану, не слід забувати й про інші. Подруги, які бажають належно виконувати обов'язки щодо себе і дітей, потребують для цього також здоров'я, матеріальних засобів, вміння вести домашнє господарство. Перед укладенням шлюбу молоді повинні взаємно переконатися щодо стану здоров'я один одного, від чого залежить їх родинне щастя, а особливо здоров'я й доля дітей. Не потрібно ніколи поєднувати свою долю з хворими особами або тими, які мають успадковані хвороби, особливо коли йдеться про венеричні або психічні. Наречені мають право на гарантії у цій справі, хоча б у формі свідоцтва, виданого сумлінним лікарем.
Другим важливим пунктом є забезпечення достатнього утримання родини і то можливо через самого чоловіка, бо система праці дружини поза домом виявляється часто згубною для родинного життя і для виховання дітей. Дружина натомість повинна добре розумітися на веденні домашнього господарства, бути ощадною і сумлінною. Питання посагу є другорядною справою. Воно справді пригодиться, але не від нього залежить щастя подружжя. Мало того, великий посаг буває часом причиною нещасть, а також нерідко одруження заради грошей.
Рекомендується, аби молодята походили з одного стану. Нерівність походження й інтелекту нерідко буває причиною пізніших непорозумінь, бо сторона, що стоїть вище у цьому, ставить вимоги, яким інша не може відповідати. Найгірше буває, коли в жінках після першого періоду захоплення, оживають давні звички - не хочуть працювати, бажають, щоб все робили за них, скаржаться на черствість чоловіка, на брак різноманітності життя, брак грошей і через це отруюють домашнє щастя.
7. Добре виховання і всебічна освіта
Згадані вище проблеми дають батькам обох сторін широке поле для діяльності, частково протягом довгих літ виховання дітей, коли саме закладається фундамент, а частково у вирішальний період. У цьому останньому періоді вони повинні особливо просити Бога про допомогу і світло, бо їхня роль буває тоді дуже тяжкою, вимагає великої уваги і рівночасно делікатності, щоб не втручатися надмірно авторитативно до починань дітей. Вони повинні неменше постаратися аби переконатися в усіх згаданих пунктах, адже лише тоді вони зможуть спокійно віддати свого сина чи дочку, дати їм своє благословення і довіритися Богові, що ясне сонце, яке сходить над колискою нової дороги життя їхніх дітей, не зайде ніколи, а погідно буде їм світити до кінця.
Виховуючи так своїх дітей, батьки повинні взяти до уваги другу ймовірність, що можливо не всі з них вийдуть заміж чи одружаться. Не беручи до уваги здоров'я й інші перешкоди, сьогодні існує велика кількість дівчат у Польщі, приречених наперед на примусове дівицтво через брак чоловіків. Завданням батьків є передбачити таку можливість і запевнити дітям не тільки матеріальний побут через фахову освіту, але також забезпечити їх моральну сторону через належне усвідомлення, вироблення характеру і поглиблення релігійного життя. Кожний син і дочка повинні, отже, бути так виховані, щоб могли бути добрими чоловіками і жінками, а, якщо не вступили у подружній зв'язок, щоб не чулися непотрібними, але залишилися людьми порядними, корисними і щасливими.
