10 серпня 2014 р. Б. громадська організація із захисту Святої Унійної Традиції УГКЦ "Щит Святої Унії" відзначає 10-ліття від дня заснування Комітету. Про історію заснування, правову базу, мету та діяльність організації розмовляємо з Володимиром Пелещаком - головою "Щита Святої Унії".
Яка головна мета організації?
Ми маємо свій статут, у якому окреслено завдання громадського комітету. Члени організації ставлять за основну мету своєї діяльності запобігання можливому розколу УГКЦ, сприяння збереженню Святої Унійної Традиції Української Греко-Католицької Церкви, захист законних прав членів Комітету, вірних Святої Традиції та священнослужителів, сприяння просвітницькій діяльності та поширення правдивої інформації серед вірних УГКЦ.
Окрім статуту у нас є свідоцтво (№1036) від 10.08.2004 р. Б., зареєстроване у Міністерстві юстиції України, яке надає право на громадську діяльність, а це правозахисна, просвітницька та організаційна робота. Наш громадський комітет було створено при релігійній громаді храму Свв. Верх. Апп. Петра і Павла, що в Рясне-І.
Що спонукало Вас до створення громадського комітету релігійного спрямування?
Давайте спочатку пригадаємо, що у 1988-1990-х рр. існував громадський комітет зі сприяння виходу УГКЦ з підпілля і її легалізацію, яку очолював тоді п. Іван Гель, на жаль, сьогодні вже покійний.
УГКЦ вийшла з підпілля - настала ейфорія, вірних переповнювала гордість і безмежна радість за свою Унійну Церкву, котра через стільки років поневірянь знову підняла дух українському народу.
З-за кордону приїхала офіційна церковна влада і очолила нашу катакомбну, вистраждану Українську Греко-Католицьку Церкву. Здавалося б, що вірні, які так довго чекали цього моменту, нарешті зможуть відкрито, вільно молитися у своїх храмах у рідному церковному обряді.
Декілька років церковна влада УГКЦ придивлялася, спостерігала, пасивно реагувала на запити вірних, які домагалися і виборювали у судах право повернути свої церковні споруди та майно храмів, котре належало греко-католикам до 1946 р. Б.
Практично допомоги з боку влади церковної в тих питаннях було мало, вона погоджувалася на почергові богослужіння з православними.
Вірні УГКЦ у 1990 р. Б. ще не знали, що їх чекає вже через 10 років після виходу з підпілля. А чекало їх те, що тепер повинні були відстоювати право на свій храм, на богослужіння та на свій мамою навчений "Отче наш".
З 2000-го р. Б. практично по 2004-2007 роки серед вірних Української Греко-Католицької Церкви практично на всіх парафіях Галичини було велике згіршення, непорозуміння, люди мали душевний неспокій. Церковна влада УГКЦ відкрито взяла курс на зближення з православ'ям, модернізм розпустив свої щупальці. Сіялась ворожнеча, у сім'ях було непорозуміння, у родинах - неспокій. З'явилося багато отруйної літератури, брошур, листівок проти тих, хто став в обороні Унійної Традиційної УГКЦ, як вірних, так і священиків.
Наша влада церковна, влада, яка на той час перебувала на Святоюрській горі, вела велику психологічну атаку на так званих традиціоналістів у всіх засобах масової інформації, як церковних, так і державних, а також в Інтернеті. Казали про те, що з'явилася секта так званих лефевристів.
Усім нам, вірним, було важко розібратися, що до чого. Потрібно було читати духовну літературу, аналізувати, думати, як маємо захищати нашу прадідівську віру.
От тоді і виникла потреба у створенні громадського комітету із захисту Святої Унійної Традиції УГКЦ "Щит Святої Унії".
Я виношував цю ідею не один місяць, але не знав, як це робити, чим ми можемо зарадити і як можемо протистояти нашій церковній владі, щоб вона не ганьбила нас, а в першу чергу себе.
Адже наші вірні і священики відстоювали свою УГКЦ на Арбаті (у Москві) не для того, щоб їх після десятиліття виходу з підпілля (тепер вже свої владики) не допускали до святинь.
Тому переговоривши з однодумцями з різних парафій, я і п. Володимир Хавалко звернулися до о. Василя Ковпака з пропозицією створення громадського комітету із захисту Унійної Традиції УГКЦ. Правда, за першим разом нам не вдалося переконати о. Василя, що це є необхідною справою. Адже все це, що робилося церковною владою проти так званих традиціоналістів, є просто неправомірним.
Ми розуміли, що отець не хотів наражати нас на неприємності з боку церковної влади. Він волів прийняти весь удар, всі звинувачення на себе, такий є наш отець Василь. Та за третім разом, коли ми дали отцеві наші пропозиції на папері, письмово, тоді він дав нам Боже благословення на створення такого громадського комітету.
Тоді ми ще не знали, з чого нам починати і чого очікувати від Курії Львівської Архиєпархії. Окрім основного осередку, ми створили ще три: Яворівський, Самбірський та Мостиський. Наше зосередження було на тому, щоби в першу чергу вести роз'яснювальну, правдиву інформаційну роботу серед вірних. Ми виїжджали на різні греко-католицькі парафії, проводили довготривалі бесіди.
Поволі наш громадський комітет став посередником між владою церковною, владою місцевою на місцях та правоохоронними органами, до яких ми йшли на прийоми та зверталися листовно.
Таким чином, наш громадський комітет став вивчати те чи інше питання на тій чи іншій парафії і доводити його до логічного завершення. Безумовно, не завжди нам це вдавалося, але ми до всього ставилися дуже відповідально.
Забігаючи наперед, хочу сказати, що наша церковна влада нас серйозно не сприймала, не відповідала на наші запити, ігнорувала. Та все-таки їй доводилося нас вислуховувати. А на аудієнцію з главою УГКЦ кардиналом Любомиром Гузаром ми чекали півтора місяці, але зустріч все таки відбулася. В цій зустрічі взяли участь Ірина Калинець, Богдан Сойка, Павло Боднар і я. Це було 02.04.2004 р. Б. Думаю, ще буде змога це описати в часописі.
А сьогодні, користуючись нагодою, хотів би привітати усіх членів громадського комітету із захисту Святої Унійної Традиції УГКЦ "Щит Святої Унії", подякувати за працю. Від всіх членів Комітету хочу подякувати нашим канонічним правникам о. Тарасові і о. Любомирові Митлевичам за науку, моральну підтримку нашого Комітету. Також хочу висловити подяку нашому духовному наставникові о. Василеві Ковпакові - Генеральному настоятелю Священичого Братства Святого Священномученика Йосафата.
Просимо для всіх Божого благословення, опіки Матері Божої Потіхи, любові до ближнього, здоров'я, душевного спокою та якнайшвидшого миру на нашій українській землі.
P.S. Назву "Щит Святої Унії" запропонував о. Василь Ковпак
Щиро вітаємо всіх членів "Щита Святої Унії" з ювілеєм діяльності комітету! Божого благословення, опіки Матері Божої, наснаги та терпеливості у виконанні ваших обов'язків! Хай Христос вам дає сил і наснаги, щоб далі були гідними та мужніми борцями нашої Святої Традиції!
