Свідчення ласк, отриманих завдяки Помпейській дев’ятниці

Спільна молитва батьків на Св. Вервиці - оздоровлення синочка

Пригадується мені сентенція отця Василя Ковпака про те, що сьогодні теж відбуваються чуда, які Господь Бог і Пречиста Діва Марія зсилають для людського роду. Мова йтиме про одне із таких чуд, яке ста­лося через відмовляння Помпейської Дев'ятниці з 18 жовтня по 15 листо­пада 2015 р.Б.

Молитися дев'ятницю я почав раптово, після довгих зволікань й у великому відчаю. Наміренням цієї духовної практики було благання до Матері Божої про виєднання нашо­му трирічному синові Назарію ласки оздоровлення душі й тіла, оскільки його психоемоційний стан був надто важким і нездоровим.

Ці зрушення у його психіці ми з дружиною помітили у півторарічно­му віці, намагалися зрозуміти, що відбувається, кілька разів консуль­тувалися з лікарями, обстежували­ся. Один із докторських висновків вказував на причинно-наслідковий зв'язок із важкою вагітністю, яка справді мала місце.

Поступово стан нашого хлопчи­ка погіршувався. Неспокійний сон, агресивна поведінка вдома, постійні крики, плач і непослух, у 80 % не­гативна відповідь, навіть наперекір своєму власному бажанню. У публіч­них місцях ми намагалися зайвий раз його не турбувати, а коли насту­пала критична ситуація, то попросту доводилося його віднести подалі аби не привертати уваги. При невико­нанні його побажань, падав на зем­лю і кричав до останнього, впадав у депресивний стан. Інколи це було схоже на епілептичні приступи.

Які тільки методи ми з дружиною не використовували... Починаючи від покарань різного роду і закін­чуючи вмовляннями і поступками. Було навіть докоряв дружині, мов­ляв: "Бачиш, раз його послухала, виконала його забаганку, і от як він тепер свого добивається".

Від двох років Назарчик став гір­ше їсти, останній місяць взагалі мало їв.

Відтак останнім прибіжищем, яке б мало бути першим, стала дев'ятниця до Матері Божої Помпей­ської.

Вже протягом дев'ятниці ми за­уважили, що дитина міняється. Останнього тижня дев'ятниці Назарчик важко захворів, і нам довелося перебувати в інфекційному шпиталі. Хоча нас виписали додому через два дні, Назарчикові таке перебування у лікарні не дуже сподобалося. Він був дуже пригнічений від білих халатів і обмеженого простору. Та недовго ми пробули на "свободі", через три дні ми знову потрапили до цього ж шпиталю у ще важчому стані. Це був останній день дев'ятниці - неділя.

Організм дитини був вкрай ви­снажений від майже тижневого го­лодування, тому було необхідно лі­кувати ще більш інтенсивно, одне слово - треба було рятувати. Але Мати Божа нас не опускала, а ви­конала свою обіцянку через три дні, коли ми повернулися додому.

Назарчик видужав і змінився дуже різко в кращу сторону. Він став активним і комунікабельним, водно­час спокійним і дуже люб'язним. Він вже не падає в істерику, не кричить, а потішає всіх своїми дитячими ви­словлюваннями і посмішкою. Почав добре їсти і спокійно спати.

Був випадок, коли я опустив одну вервицю, яку пізніше надолу­жив. І в тій ситуації, було таке за­мішання, сумнів, чи Мати Божа при­йме цю молитву. Але в розважанні про свою неміч і велич Матері Бо­жої, я прийняв рішення молитися цю дев'ятницю до кінця, а при потребі всі наступні. І Марія в чудовий спо­сіб засвідчила вірність своїй обітни­ці.

Дякуємо Тобі, Маріє, за вислуха­ну молитву, можливо інколи холодну і механічну...

Ми, Крив'як Юрій та Крив'як Оксана, вірні парафії Святих Вер­ховних Апостолів Петра й Павла у Рясному-1, засвідчуємо чудо Мате­рі Божої Помпейської 24 листопада 2015 р.Б.Заохочуємо всіх вірних не зво­лікати, а відбувати цю чудову дев'ятницю в різних наміреннях, аби отримати численні ласки за посе­редництвом Матері Божої!

Юрій та Оксана Крив'як,
вірні парафії Святих Верховних Апостолів
Петра і Павла у Рясному - 1
24 листопада 2015 року Божого

Робота і наука - все випрошує Помпейська дев'ятниця

Я хочу подякувати Матері Божій Цариці Святої Вервиці з Помпеї за ласки, про які я просила і отримала завдяки відмовлянню Помпейської дев'ятниці. Рік тому, в 2014 році, я вперше прочитала про Помпейську дев'ятницю і в місяці жовтні розпо­чала молитву. Перших дві дев'ятниці я відмовляла в наміренні сина, були деякі проблеми у вирішенні однієї справи. Вже на другий день, коли я відмовляла 14-те розважання (це була друга дев'ятниця Помпейська) пролунав телефонний дзвінок, якого ми очікували, і надалі в нас все скла­далося добре, Матінка Божа день за днем подавала нам руку своєї опіки й заступництва і все потроху в од­ній справі вирішилося. Можливо не все одразу вирішиться, інколи нам потрібно почекати, але Мати Божа з Помпеї обов'язково вислу­хає наші молитви, якщо не в од­ному, то в іншому ми отримаємо ласки, на все потрібен час і тер­піння.

Наступну дев'ятницю я розпо­чала в наміренні своєї дочки, яка закінчила школу і готувалась до вступу у ВНЗ, вона ще не могла добре визначитися з професією і було бажання поступати на бю­джетну форму навчання. На Зе­лені свята, в неділю, я прийшла з церкви (була у сповіді і прийняла Святе Причастя) і відразу виріши­ла, що потрібно просити ласк і від­мовляти наступну дев'ятницю до Матері Божої з Помпеї. Зараз моя дочка вже вступила і навчається у ВНЗ на хорошому факультеті і ще й на бюджетній формі навчання. Моя вдячність Цариці Святої Вер­виці велика, її важко висловити словами. Хочу заохотити кожно­го до відмовляння Помпейської дев'ятниці. Мати Божа чекає на нашу молитву, а ми потребуємо стільки ласк. Моліться до Цариці Святої Вервиці з Помпеї і вірте: це молитва, яка досягає своєї мети.

Вдячна Оксана,
вірна парафії Святих Верховних Апостолів
Петра і Павла у Львів-Рясне-1
25 жовтня 2015 року Божого

Треба впасти на коліна, щоб зрозуміти

Я відмовила три Помпейські дев'ятниці до Матері Божої, про­сячи в різних наміреннях. Остан­ню дев'ятницю я закінчила 7 жов­тня.

Коротко розповім, що ста­лося. Мій тато хворів і боровся з раком, через три роки, в серпні 2013 року, він помер. Одночасно нас спіткали фінансові проблеми у фірмі, яку ми з чоловіком засну­вали. У 2014 році, у моєї наймо­лодшої сестри лікарі діагностува­ли рак грудей. Все повернулося: лікарня, операція, хімія впродовж усього лікування. У 2015 році у моєї іншої 55-річної сестри Єлизавети теж виявили рак: коротка хвороба, смерть у червні 2015.

До того ж мій син не здав іспитів, тому залишив університет і виїхав з Польщі.

Я походжу з практикуючої като­лицької родини, ми завжди ходили до церкви, я молилася. Дивлячись з перспективи часу, я розумію, що не вміла молитися, а навчилася лише тоді, коли щоденно почала відмов­ляти Св. Вервицю. Немає значен­ня, чи були вислухані мої молитви.

Я знаю одне - я спокійна, приймаю з покорою все, що стається в моє­му житті, не борюся з подіями, як до цього. Це не легко, мій чоловік не може погодитися з ситуацією, в яку ми потрапили. Молюся за нього. Я вперше пишу свій відгук, хоча і до цього намагалася також розповідати про дев'ятницю. Вкінці цього свід­чення хочу поставити питання, яке я поставила собі: Чи я навчилася б молитись, якби не всі ці події?

Рената 16 листопада 2015 року Божого

У моєму житті багато років панував хаос

Помпейську дев'ятницю я від­мовляла втретє. У моєму житті бага­то років панував хаос. Я не змогла вибрати правильну дорогу. Мала проблеми вдома, на роботі. Я не зна­ла, куди мені йти. Незабаром захво­ріла моя мама, в мене закінчився до­говір на роботі, і я впала в депресію. Я почала втрачати речі, які були для мене важливі. Відмовляючи Помпей­ську дев'ятницю, я вірила, що все, що зустрічається мені на життєвій дорозі має якийсь сенс і ціль. Мені було дуже важко. Молячись, я віри­ла в чудо. І так сталося. Моя мама почувається краще, я знайшла нову роботу. Я дуже наблизилася до Бога і тому стала добрішою. Психічно і фі­зично я теж почуваюся краще, дяку­ючи Помпейській дев'ятниці я вимо­лила собі ласки і до сьогодні дякую Марії за дари, які я отримала. Я й надалі працюю над собою, бо хочу бути ще кращою і прагну віддячити Матері Божій за те, що Вона мені по­дарувала.

Майя 24 листопада 2015 року Божого

Чи вірила я до кінця, що вдасться?

Хочу поділитися з вами своїм пе­режиття, пов'язаним із Помпейською дев'ятницею. Я почала молитися цю дев'ятницю дуже несподівано і не вірила, що мені вдасться закінчи­ти. Раніше я мало молилася, навіть одного десятка вервиці щоденно я не могла відмовити, але намірен­ня було таке важливе, що я мусила спробувати. Чи вірила я до кінця, що вдасться? Швидше ні, я мала ба­гато сумнівів. "Якщо я не спробую, то не переконаюся", - подумала я собі. Молитва мені йшла дуже важ­ко: хаос, розсіяння, втома, несподі­вані гості, було багато всього, але я витримала. І незважаючи на те, що моя молитва не задовольняла мене(часто булла недбала) я повин- на сказати, що Марія вислухала мої прохання. Це була перша в моєму житті дев'ятниця. Зараз я відмовляю третю (дві одночасно), адже кожен з нас має стільки важливих намірень. Раджу кожному! Довіртеся!

Беата 16 січня 2014 року Божого

Дивовижна сила Вервиці

Моє знайомство з вервицею по­чалося не так давно. Я почала від­мовляти дев'ятницю 3 вересня. Ра­ніше, до цього я всього кілька разів відмовила вервицю. Потроху я по­чала читати про дев'ятницю, свід­чення інших осіб і вирішила почати дев'ятницю за навернення мого чо­ловіка.

Колись вервиця була для мене важкою молитвою, я дуже мучилася під час відмовляння, я не вміла зо­середитися і вже на початку молит­ви я думала, як швидше її закінчити. Кожне моє починання через кілька днів завершувалося провалом, од­нак цього разу було по-іншому.

Кілька днів перед тим, як розпо­чати дев'яницю я звернула увагу на те, що мені досить непогано йде молитва і вирішила-таки почати. Прохальна частина пролетіла, а я була здивована, що так несподіва­но почала знаходити час для Матері Божої. Кожної хвилинки, коли син засинав(тоді він мав п'ять з поло­виною місяців)я діставала вервицю. Гірше було коли я дійшла до подяч­ної частини. Бувало, що всі вервиці я відкладала на кінець дня, бувало, що втомлена я засинала і прокида­лася через 2-3 години, щоб продо­вжити. На щастя, мені вдавалося відмовляти дев'ятницю кожного дня.

Дивовижна сила вервиці. Тоді коли мені було найважче, коли була напівспляча і так не хотілося підні­матися з ліжка, коли таки вставала - все це зникало, раптово хотілося молитися, я отримувала силу і ба­жання відмовляти одну частину за іншою. Це було щось несамовите! Ця молитва плила, якби не мала кінця. Незважаючи на те, що я молилася за чоловіка, Мати Божа почала зміню­вати мене, Вона звільнила мене від недобрих думок, які з'являлися на молитві.

Після відмовляння дев'ятниці ба­гато чого змінилося. Я дякую Марії за те, що звільнила мене від цих думок, що Вона покращила наші стосунки з чоловіком, за те, що вервиця стала для мене щоденною необхідністю, за те, що коли відмовляю вервицю, відчуваю спокій і тепло, за те, що відчуваю Її опіку наді мною. Дякую, Маріє, за те, що дала мені сильну зброю - вервицю, за допомогою якої можу перемогти будь-що.

Мілена 22 листопада 2015 року Божого

Дякую Тобі, Маріє!

Я закінчила вже п'яту Помпей­ську дев'ятницю. Відколи я почала її відмовляти, то не роблю перерви. Багато людей пише, що ця молитва робить нас залежним. Моєю мрією є бажання відмовляти її до кінця жит­тя. Я не можу сказати, що потрапляю в екстаз, є дні кращі, є гірші, коли на молитві блукаю думками мого жит­тя, але кожного дня я прокидаюся о четвертій тридцять і беру в руки вервицю. Після двох частин - я можу спокійно починати свій день.

Так багато за що треба молити­ся. Дякуючи молитві, я відчуваю, що мені нічого не бракує, я погоджуюсь з Божою волею, щодня відчуваю Божу присутність, не панікую, якщо щось трапляється. Гірше, коли про­блеми стаються у моїх дітей. Часто відмовляючи вервицю, я усвідом­люю, що Бог є моїм батьком і бать­ком моїх дітей і все, що трапляється, має свою мету. Досвід повинен нас зміцнити і збагатити життєвою му­дрістю.

Свої дев'ятниці я відмовляла за оздоровлення душі і тіла моїх близь­ких. Я не можу сказати, що всі про­блеми зникли, але теж не можу ска­зати, що я не бачу плодів молитви. Я знаю, якщо молимося за звільнен­ня від злого або навернення, тре­ба озброїтися терпеливістю. Багато людей свідчать, що це може тривати кілька років. Я дякую Марії та Ісусу за кожну зміну на краще, за кож­ну потіху. Я багато не розумію, але знаю, як багато дарів я отримую з Неба.

Я дуже довіряю, що повне оздо­ровлення наступить, коли настане час. Знаю також, що сила молитви полягає на повній довірі, тому нада­лі мушу над собою працювати. Мушу визнати, що тримаючи вервицю в руці, я усвідомлюю скільки я винна Богу за безмір ласк, які я отримала. Також хочу поділитися тим, що вже кілька разів уві сні хтось просить мене про молитву. Це дає мені ба­гато тем для роздумів і бажання далі шепотіти "Богородице Діво".

Маріанна 20 листопада 2015 року Божого

Свідчення за матеріалами: pompejanska.rosemaria.pl

P.S.

Хто одержить за допомо­гою Помпейської дев'ятниці вимо­лювану ласку, хай на знак подяки Цариці Святої Вервиці і для поши­рення набожності до Неї напише про це до редакції ГКТ (електронна пошта: о.andrij@ukr.net)або пере­дасть священикові на парафії опис отриманої ласки.