Зміни в Католицькій Церкві після Другого Ватиканського Собору

Сон св. Йосифа (вітраж)

Сон св. Йосифа (вітраж)

2. Свята Літургія
Суть

Традиційна наука: Тридентійський Собор непомильно стверджує: "Якщо хтось твердить, що жертва Св. Літургії є лише жертвою прослави та подяки або лише простим зга­дуванням жертви, що здійснилася на хресті, але не жертвою перепрошен­ня, або що вона приносить користь лише тому, за кого відправляється, і що вона не повинна приноситися за живих і померлих, за гріхи, кари, винагородження та інші потреби - хай буде відлучений!"

Модерна наука: Новий Катехизм Католицької Церкви згадує ас­пект жертви Святої Літургії, проте аж на шостому місці (з дев'яти), наго­лошуючи на общинному аспекті "євхаристійного згромадження". (Варто особливо підкреслити, що в багато­му тематичному індексі польського видання гасло "Свята Літургія" від­сутнє зовсім!).

Літургійна мова

Традиційна наука: Церква під час Літургії завжди послуговувалася мовою, яка не була загальновжива­ною: спочатку грецькою (у давни­ну), пізніше латиною, у слов'янських народів увійшла церковно-слов'ян­ська, визнаючи, що Її церемонії вна­слідок цього є набагато піднесенішими й легше підкреслюють недоступ­ність Таємниць Віри для людського розуму (так само робили жидівські священики в часи Господа Ісуса Христа: літургійною мовою була гебрайська, в той час як усе населення розмовляло по-арамейськи).

Модерна наука: У новій Літургії, попри те, що ІІ Ватиканський Собор рекомендував загальне використан­ня латини, широко вживаються на­ціональні мови. Їх запровадження мало полегшити вірним розуміння і легше долучення до Літургії.

Стиль поведінки

Традиційна наука: В усіх дособорових обрядах Святої Літургії як Західної, так і Східної Церкви здій­снювана Найсвятіша Жертва була спрямована до Бога. Священик був, таким чином, провідником вірних, від імені яких складав цю Жертву; це сприяло також відповідній зосе­редженості як священика, так і ін­ших учасників Літургії.

Модерна наука: У новій Літур­гії священик повертається спиною до Господа Ісуса Христа в кивоті, а лицем до вірних. Учасники Літур­гії вимушені концентруватися на її "провідникові", а не на властивому адресаті ритуалів - Богові.

Святе Причастя

Традиційна наука: До ІІ Ватиканського Собору Святе Причастя роздавали вірним винятково в поста­ві на колінах, кладучи Його на язик. Вірних зобов'язував євхаристійний піст від півночі; ці засади змінив Пій ХІІ, запроваджуючи обов'язок три­годинного посту для осіб, які брали участь у Святих Літургіях, що від­правлялися після обіду.

Модерна наука: Після Собо­ру поширилася практика уділяння Святого Причастя настоячи, а на за­ході Європи і в США - на руку. За розпорядженням Папи Павла VІ, зобов'язує одногодинний євхаристійний піст.

Літургійний календар:
Свято Христа-Царя

Традиційна наука: Свято Хрис­та-Царя відзначається в останню не­ділю жовтня.

Модерна наука: Свято Христа- Царя перенесено з останньої неділі жовтня на останню неділю листопа­да, тобто на кінець літургійного ро­ку. Таким чином, підривається наука про суспільне панування Христа- Царя, бо цілеспрямовано робиться все для того, аби створити вражен­ня, що Він буде царювати лише на­прикінці часів.

Кивот

Традиційна наука: Кивот зав­жди займав центральне місце на го­ловному вівтарі.

Модерна наука: Тепер він усе частіше переноситься на бічний вів­тар.

Міністранти

Традиційна наука: Вони були обов'язковими при відправлянні Тридентійської Святої Літургії. При вівтарі могли прислуговувати тільки хлопці та мужчини.

Модерна наука: Нова Літургія може спокійнісінько обійтися без міністрантів. До обслуги при вівтарі почали допускати дівчат.

Молитовні жести

Традиційна наука: У давній Лі­тургії молитовним жестом, який по­ходив ще з давнини, були складені долоні - символ покори (так поло­нені простягали руки до переможців, щоб ті їх зв'язали).

Модерна наука: Тепер все час­тіше жестом, яким супроводжується молитва, є піднесені на рівні голови руки, серединою долонь спрямовані догори. Так моляться, між іншим, і мусульмани.

3. Святі Таїнства
Хрещення

Традиційна наука: У старому обряді Святого Хрещення робився наголос на усуненні первородного гріха і прийнятті освячуючої ласки. Крім того, цей ритуал містив екзорцизм, який відправлявся у притворі святині, чим підкреслювався факт, що неохрещений ще не належить до Церкви.

Модерна наука: У новому обря­ді скасовано екзорцизм хрещення. Підкреслюється передусім аспект долучення до спільноти.

Миропомазання

Традиційна наука: Класична теологія називає миропомазання таїнством, яке наділяє "особливою ласкою і дарами Святого Духа, зав­дяки яким миропомазаний отримує силу визнавати віру словом і вчин­ком як досконалий воїн Христа" (кардинал Гаспаррі, Католицький катехизм).

Модерна наука: Новий кате­хизм серед наслідків цього таїнства називає на першому місці "глибше закорінення у Божому синівстві", "тіснішу злуку з Христом", "примно­ження дарів Святого Духа", "вдо­сконалення (...) зв'язку з Церквою" і лише на останньому місці "силу Духа Святого у поширенні та обороні віри словом і вчинком".

У римо-католицькому обряді традиційну виразну форму таїнства "Помазую тебе знаком хреста і зміц­нюю тебе хрестом спасіння во імя Отца і Сина і Святаго Духа" заміне­но багатозначною формулою "При­йми знак дару Духа Святого". Також у новому ритуалі єпископ уже не б'є по щоці того, хто приймає таїнство (цей жест, запозичений із церемонії посвячення у лицарі, символізував покликання до служіння Христові- Царю).

Покута

Традиційна наука: Класична теологія навчає, що "таїнство по­кути установив Ісус Христос для по­єднання вірних із Богом на випадок, якби вони після хрещення потрапи­ли в гріхи" (кардинал Гаспаррі, Ка­толицький катехизм). Складається воно "з двох частин: із трьох актів пенітента (каянника), тобто жалю за гріхи, зі сповіді та покути, а також із розгрішення, яке уділяє уповноважений священик" (там само).

Модерна наука: Незважаючи на те, що новий Катехизм визна­чає необхідні акти з боку пенітента, на практиці ж вимога визнання грі­хів повсюдно (особливо в Європі та США) ігнорується, а саму сповідь за­міняє невимушена розмова зі свяще­ником, який виконує функцію радше психолога, ніж судді. Також часто уділяється так зване генеральне відпущення гріхів, яке досі призна­чалося в ситуації загрози життю пе­нітента. Обидві ці практики призве­ли в більшості країн до практичного занепаду сповіді; нерідко діти, які приступають до Першого Святого Причастя, попередньо не приступа­ють до таїнства покути.

Священство

Традиційна наука: "Таїнство священства, тобто священичих свя­чень - це таїнство, яке установив Ісус Христос для того, щоб дати Церкві єпископів, священиків і слуг з відповідними для кожного з них функціями і ласками для належного виконання святих обов'язків відпо­відно до властивого ступеня кожно­го" (кардинал Гаспаррі, Католиць­кий катехизм). Головною функцією священика є "складання жертви за живих і померлих во імя Отца і Сина і Святаго Духа" (Флорентійський Со­бор, Декрет для вірмен).

Модерна наука: Нова теологія у своєму баченні священства знач­ною мірою зближається з баченням протестантським: священик уже не є посередником між землею і небом, між вірним народом і Спасителем - він є радше провідником згрома­дження, який діє від його імені і є ним уповноважений. Це вже не дру­гий Христос, а така сама людина, "як і всі" (цю тенденцію добре вира­жає скасування тонзури), людина, яка виконує суто репрезентативні функції.

Подружжя

Традиційна наука: Згідно з класичною наукою Церкви, "голов­ною метою подружжя є народження і виховання потомства, другою метою є взаємодопомога" (ККК від 1917 року, канон 1013,1).

Модерна наука: Модернізм пе­ревернув черговість порядку цілей подружжя, проголошуючи на пер­шому місці, аби "подруги виявля­ли взаємопідтримку у подружньому співжитті" (Lumen gentium, 11, ККК 1983, канон 1055). Така переста­новка цілей підтримує ідею поступо­вого виключення потомства як мети подружнього життя, а також прак­тику антиконцепції (застосування протизаплідних засобів), яку багато Конференцій Єпископату вважають виправданою, бо це уможливлює реалізацію нової першої мети по­дружжя.

Вервиця

Традиційна наука: Святу Вервицю у ХІІ ст. вручила св. Домінікові сама Матір Божа. У первісному вигляді ця вервиця протривала до 2002 року.

Модерна наука: У 2003 році Папа Йоан Павло ІІ додав до неї п'ять нових "світлих" таїнств, зруй­нувавши таким чином зв'язок 150 дотеперішніх таїнств зі 150 псал­мами Старого Завіту. Папа підкрес­лив, що "вервиця, відкрита наново у властивий спосіб, є допомогою, а принаймні не перешкодою для еку­менізму".

Хресна Дорога

Традиційна наука: Традиційне набоженство Хресної Дороги мало 14 стацій.

Модерна наука: У новому набоженстві додано п'ятнадцяту стацію - воскресіння Господа Ісуса Христа, "оптимістичний акцент", що змінив звучання і внутрішній смисл Хресної Дороги, яка традиційно була розва­жанням страстей нашого Спасителя.

Екзорцизми

Традиційна наука: Обов'язко­вий ще донедавна ритуал екзорцизмів був формою вигнання диявола, якого трактували як особу: свяще­ник від імені Христа наказував зло­му духові покинути тіло опановано­го. Екзорцизми могли відправлятися над предметами, а також були час­тиною обрядів Святого Хрещення.

Модерна наука: Запровадже­ний у 1999 р. новий ритуал екзорцизмів є спрямованою до Бога молитвою про звільнення опанованого, і в ньому відсутня наказова форму­ла, звернена безпосередньо до са­тани. Заборонене відправляння екзорцизмів у разі відсутності впевне­ності щодо опанування злим духом. Занедбано екзорцизмування пред­метів та місць. З римо-католицького обряду хрещення усунуто молитви про звільнення з-під влади сатани.

Похорон

Традиційна наука: У тради­ційній Літургії кольором похоронної Служби Божої був чорний. У ній про­сили про визволення душі від мук чистилища.

Модерна наука: Нова Літургія замінила чорний колір червоним і фіолетовим. У римо-католицькому обряді з нової похоронної Служби Божої усунуто молитви про звіль­нення душі померлого від чистили­ща. А найважливіше, що саме слово "душа" з'являється в літургії всього 5 разів (а то й зовсім - залежно від тлумачення; у старій Літургії це сло­во згадувалося 78 разів).

Кремація останків

Традиційна наука: Церква складала тіла своїх членів у освяче­ній цвинтарній землі, вважаючи про­цес повільного розкладання остан­ків натуральним і таким, що має сим­волічний смисл. Допускався виняток під час масових епідемій, воєн тощо. Спротив кремації випливав із факту, що мотивами її прихильників було підривання віри в догму про воскре­сіння тіл.

Модерна наука: Церква після ІІ Ватиканського Собору все частіше дає дозвіл на кремацію, а також на набоженства за тих померлих, які заповідали спалити свої останки.

Благословення свяченою водою

Традиційна наука: У старому обряді вода була екзорцизмованою.

Модерна наука: У новому (римо-католицькому обряді) вона є всього лиш благословенною, а не екзорцизмованою.

(Далі буде)

Переклад з журналу
"Zawsze wierni" №2 (51),0
 березень-квітень 2003 р.