2. Свята Літургія
Суть
Традиційна наука: Тридентійський Собор непомильно стверджує: "Якщо хтось твердить, що жертва Св. Літургії є лише жертвою прослави та подяки або лише простим згадуванням жертви, що здійснилася на хресті, але не жертвою перепрошення, або що вона приносить користь лише тому, за кого відправляється, і що вона не повинна приноситися за живих і померлих, за гріхи, кари, винагородження та інші потреби - хай буде відлучений!"
Модерна наука: Новий Катехизм Католицької Церкви згадує аспект жертви Святої Літургії, проте аж на шостому місці (з дев'яти), наголошуючи на общинному аспекті "євхаристійного згромадження". (Варто особливо підкреслити, що в багатому тематичному індексі польського видання гасло "Свята Літургія" відсутнє зовсім!).
Літургійна мова
Традиційна наука: Церква під час Літургії завжди послуговувалася мовою, яка не була загальновживаною: спочатку грецькою (у давнину), пізніше латиною, у слов'янських народів увійшла церковно-слов'янська, визнаючи, що Її церемонії внаслідок цього є набагато піднесенішими й легше підкреслюють недоступність Таємниць Віри для людського розуму (так само робили жидівські священики в часи Господа Ісуса Христа: літургійною мовою була гебрайська, в той час як усе населення розмовляло по-арамейськи).
Модерна наука: У новій Літургії, попри те, що ІІ Ватиканський Собор рекомендував загальне використання латини, широко вживаються національні мови. Їх запровадження мало полегшити вірним розуміння і легше долучення до Літургії.
Стиль поведінки
Традиційна наука: В усіх дособорових обрядах Святої Літургії як Західної, так і Східної Церкви здійснювана Найсвятіша Жертва була спрямована до Бога. Священик був, таким чином, провідником вірних, від імені яких складав цю Жертву; це сприяло також відповідній зосередженості як священика, так і інших учасників Літургії.
Модерна наука: У новій Літургії священик повертається спиною до Господа Ісуса Христа в кивоті, а лицем до вірних. Учасники Літургії вимушені концентруватися на її "провідникові", а не на властивому адресаті ритуалів - Богові.
Святе Причастя
Традиційна наука: До ІІ Ватиканського Собору Святе Причастя роздавали вірним винятково в поставі на колінах, кладучи Його на язик. Вірних зобов'язував євхаристійний піст від півночі; ці засади змінив Пій ХІІ, запроваджуючи обов'язок тригодинного посту для осіб, які брали участь у Святих Літургіях, що відправлялися після обіду.
Модерна наука: Після Собору поширилася практика уділяння Святого Причастя настоячи, а на заході Європи і в США - на руку. За розпорядженням Папи Павла VІ, зобов'язує одногодинний євхаристійний піст.
Літургійний календар:
Свято Христа-Царя
Традиційна наука: Свято Христа-Царя відзначається в останню неділю жовтня.
Модерна наука: Свято Христа- Царя перенесено з останньої неділі жовтня на останню неділю листопада, тобто на кінець літургійного року. Таким чином, підривається наука про суспільне панування Христа- Царя, бо цілеспрямовано робиться все для того, аби створити враження, що Він буде царювати лише наприкінці часів.
Кивот
Традиційна наука: Кивот завжди займав центральне місце на головному вівтарі.
Модерна наука: Тепер він усе частіше переноситься на бічний вівтар.
Міністранти
Традиційна наука: Вони були обов'язковими при відправлянні Тридентійської Святої Літургії. При вівтарі могли прислуговувати тільки хлопці та мужчини.
Модерна наука: Нова Літургія може спокійнісінько обійтися без міністрантів. До обслуги при вівтарі почали допускати дівчат.
Молитовні жести
Традиційна наука: У давній Літургії молитовним жестом, який походив ще з давнини, були складені долоні - символ покори (так полонені простягали руки до переможців, щоб ті їх зв'язали).
Модерна наука: Тепер все частіше жестом, яким супроводжується молитва, є піднесені на рівні голови руки, серединою долонь спрямовані догори. Так моляться, між іншим, і мусульмани.
3. Святі Таїнства
Хрещення
Традиційна наука: У старому обряді Святого Хрещення робився наголос на усуненні первородного гріха і прийнятті освячуючої ласки. Крім того, цей ритуал містив екзорцизм, який відправлявся у притворі святині, чим підкреслювався факт, що неохрещений ще не належить до Церкви.
Модерна наука: У новому обряді скасовано екзорцизм хрещення. Підкреслюється передусім аспект долучення до спільноти.
Миропомазання
Традиційна наука: Класична теологія називає миропомазання таїнством, яке наділяє "особливою ласкою і дарами Святого Духа, завдяки яким миропомазаний отримує силу визнавати віру словом і вчинком як досконалий воїн Христа" (кардинал Гаспаррі, Католицький катехизм).
Модерна наука: Новий катехизм серед наслідків цього таїнства називає на першому місці "глибше закорінення у Божому синівстві", "тіснішу злуку з Христом", "примноження дарів Святого Духа", "вдосконалення (...) зв'язку з Церквою" і лише на останньому місці "силу Духа Святого у поширенні та обороні віри словом і вчинком".
У римо-католицькому обряді традиційну виразну форму таїнства "Помазую тебе знаком хреста і зміцнюю тебе хрестом спасіння во імя Отца і Сина і Святаго Духа" замінено багатозначною формулою "Прийми знак дару Духа Святого". Також у новому ритуалі єпископ уже не б'є по щоці того, хто приймає таїнство (цей жест, запозичений із церемонії посвячення у лицарі, символізував покликання до служіння Христові- Царю).
Покута
Традиційна наука: Класична теологія навчає, що "таїнство покути установив Ісус Христос для поєднання вірних із Богом на випадок, якби вони після хрещення потрапили в гріхи" (кардинал Гаспаррі, Католицький катехизм). Складається воно "з двох частин: із трьох актів пенітента (каянника), тобто жалю за гріхи, зі сповіді та покути, а також із розгрішення, яке уділяє уповноважений священик" (там само).
Модерна наука: Незважаючи на те, що новий Катехизм визначає необхідні акти з боку пенітента, на практиці ж вимога визнання гріхів повсюдно (особливо в Європі та США) ігнорується, а саму сповідь заміняє невимушена розмова зі священиком, який виконує функцію радше психолога, ніж судді. Також часто уділяється так зване генеральне відпущення гріхів, яке досі призначалося в ситуації загрози життю пенітента. Обидві ці практики призвели в більшості країн до практичного занепаду сповіді; нерідко діти, які приступають до Першого Святого Причастя, попередньо не приступають до таїнства покути.
Священство
Традиційна наука: "Таїнство священства, тобто священичих свячень - це таїнство, яке установив Ісус Христос для того, щоб дати Церкві єпископів, священиків і слуг з відповідними для кожного з них функціями і ласками для належного виконання святих обов'язків відповідно до властивого ступеня кожного" (кардинал Гаспаррі, Католицький катехизм). Головною функцією священика є "складання жертви за живих і померлих во імя Отца і Сина і Святаго Духа" (Флорентійський Собор, Декрет для вірмен).
Модерна наука: Нова теологія у своєму баченні священства значною мірою зближається з баченням протестантським: священик уже не є посередником між землею і небом, між вірним народом і Спасителем - він є радше провідником згромадження, який діє від його імені і є ним уповноважений. Це вже не другий Христос, а така сама людина, "як і всі" (цю тенденцію добре виражає скасування тонзури), людина, яка виконує суто репрезентативні функції.
Подружжя
Традиційна наука: Згідно з класичною наукою Церкви, "головною метою подружжя є народження і виховання потомства, другою метою є взаємодопомога" (ККК від 1917 року, канон 1013,1).
Модерна наука: Модернізм перевернув черговість порядку цілей подружжя, проголошуючи на першому місці, аби "подруги виявляли взаємопідтримку у подружньому співжитті" (Lumen gentium, 11, ККК 1983, канон 1055). Така перестановка цілей підтримує ідею поступового виключення потомства як мети подружнього життя, а також практику антиконцепції (застосування протизаплідних засобів), яку багато Конференцій Єпископату вважають виправданою, бо це уможливлює реалізацію нової першої мети подружжя.
Вервиця
Традиційна наука: Святу Вервицю у ХІІ ст. вручила св. Домінікові сама Матір Божа. У первісному вигляді ця вервиця протривала до 2002 року.
Модерна наука: У 2003 році Папа Йоан Павло ІІ додав до неї п'ять нових "світлих" таїнств, зруйнувавши таким чином зв'язок 150 дотеперішніх таїнств зі 150 псалмами Старого Завіту. Папа підкреслив, що "вервиця, відкрита наново у властивий спосіб, є допомогою, а принаймні не перешкодою для екуменізму".
Хресна Дорога
Традиційна наука: Традиційне набоженство Хресної Дороги мало 14 стацій.
Модерна наука: У новому набоженстві додано п'ятнадцяту стацію - воскресіння Господа Ісуса Христа, "оптимістичний акцент", що змінив звучання і внутрішній смисл Хресної Дороги, яка традиційно була розважанням страстей нашого Спасителя.
Екзорцизми
Традиційна наука: Обов'язковий ще донедавна ритуал екзорцизмів був формою вигнання диявола, якого трактували як особу: священик від імені Христа наказував злому духові покинути тіло опанованого. Екзорцизми могли відправлятися над предметами, а також були частиною обрядів Святого Хрещення.
Модерна наука: Запроваджений у 1999 р. новий ритуал екзорцизмів є спрямованою до Бога молитвою про звільнення опанованого, і в ньому відсутня наказова формула, звернена безпосередньо до сатани. Заборонене відправляння екзорцизмів у разі відсутності впевненості щодо опанування злим духом. Занедбано екзорцизмування предметів та місць. З римо-католицького обряду хрещення усунуто молитви про звільнення з-під влади сатани.
Похорон
Традиційна наука: У традиційній Літургії кольором похоронної Служби Божої був чорний. У ній просили про визволення душі від мук чистилища.
Модерна наука: Нова Літургія замінила чорний колір червоним і фіолетовим. У римо-католицькому обряді з нової похоронної Служби Божої усунуто молитви про звільнення душі померлого від чистилища. А найважливіше, що саме слово "душа" з'являється в літургії всього 5 разів (а то й зовсім - залежно від тлумачення; у старій Літургії це слово згадувалося 78 разів).
Кремація останків
Традиційна наука: Церква складала тіла своїх членів у освяченій цвинтарній землі, вважаючи процес повільного розкладання останків натуральним і таким, що має символічний смисл. Допускався виняток під час масових епідемій, воєн тощо. Спротив кремації випливав із факту, що мотивами її прихильників було підривання віри в догму про воскресіння тіл.
Модерна наука: Церква після ІІ Ватиканського Собору все частіше дає дозвіл на кремацію, а також на набоженства за тих померлих, які заповідали спалити свої останки.
Благословення свяченою водою
Традиційна наука: У старому обряді вода була екзорцизмованою.
Модерна наука: У новому (римо-католицькому обряді) вона є всього лиш благословенною, а не екзорцизмованою.
(Далі буде)
