SPONSA - НАРЕЧЕНА
Погляд на жінку крізь призму дівоцтва є незамінним способом її оцінки в конкретній ситуації. Дівоцтво творить фундамент, на який опирається вся місія жінки. Розмірковування про нього приводить нас до наступної таємниці жіночої природи, а саме: жінки - нареченої.
Ми вже згадували, що Бог, створюючи жінку, з самого початку скерував її на іншу особу - на "ти". Жінка з'являється після чоловіка, як "кість від моїх костей і тіло від мого тіла" (Бут. 2, 23). Він випереджає її, проте не добре, щоб він йшов сам. Чоловік потребує жінки, як товаришки у мандрівці, потребує жіночості, як доповнення того, чого бракує його чоловічості. Вона теж потребує чоловіка, якому може жертвувати всю свою внутрішню силу й любов. Жіночість - не самодостатня, вона потребує доповнення в особі чоловіка. Людство лише тоді зможе виконати отриману від Бога місію, коли чоловік і жінка з'єднаються в одному полум'ї любові і разом будуть виконувати обов'язки для реалізації Божих планів. Їхнє єднання може здійснитися лише тоді, коли опиратиметься на порядок, сотворений Богом. Бажаючи доповнювати одне одного, прагнучи гармонії, притаманній людині, чоловік і жінка мусять шукати взірець досконалості, яким є Бог. Яким же має бути їхнє єднання?
Спершу шукатимемо відповідь у повсякденному житті жінки. Молода дівчина, живучи в родині, набагато глибше переживає, ніж хлопець. У своєму домі вона почувається безпечно, тому завжди охоче повертається до нього. Типовими для дівчини підліткового віку є мрії. Легенди і казки про принца, який дарує принцесі щастя, чи про лицаря, який бореться за свою кохану і отримує перемогу, відомі з давніх-давен. У піснях середньовічних трубадурів знаходимо багато доказів цієї жіночої туги за нареченим.
Пізніше в житті вже дорослої дівчини настає час, коли народжується перша любов до конкретного чоловіка. В уяві закоханої він з'являється як ідеал. Саме тому дівчата так захоплюються повістями, новелами, фільмами, які зображають чоловіка, як героя. Що ж відбувається у дівочому серці? Вона хоче жити для нього, готувати йому найкращі страви, облаштовувати для нього дім так гарно, наскільки це можливо, хоче виглядати чарівною і красивою. А коли чоловік вже буде поряд, дівчина захоче опертися на нього, почуватися в безпеці. Завдяки його присутності, відступає страх, який вона так часто відчувала, коли була сама. Врешті-решт зникає жахливе відчуття самотності, ізоляції та болю, спричиненого переконанням, що ніхто її не розуміє і не любить.
Наступний досвід має релігійний характер. У нашому духовному житті Ісус Христос займає головне місце, проте юнак пізнає Його особу інакше, ніж дівчина. Для нього Він є царем, лідером християнської армії. Для дівчини особливо важливим є, передусім, батьківський аспект Бога. Це батьківство яскраво проявляється в духовності святих Терези від Дитятка-Ісуса і Катерини з Сієни. Розважаючи про укрите життя Христа, дівчина хотіла б бути Його сестрою, а навіть Його матір'ю, як Марія. Роздумуючи про публічне життя Господа, дівчина зачарована Його ставленням до жінок, які Його любили, як наприклад: св. Марія Магдалина чи єрусалимські невісти на Хресній Дорозі. Вона хотіла б, як Марія з Витанії, сидіти адоруючи біля Його ніг або, як Марта, діяльно служити Христові. Але, передусім, дівчина глибоко приголомшена Його великим терпінням. Вона хотіла б, як св. Вероніка, полегшити це терпіння. Однак дівчина найбільше зворушується тоді, коли усвідомлює, як сильно Христос полюбив її саму, як Його серце билося і обливалося кров'ю для її серця, як Його палаючі очі дивилися в її очі, як дуже прагне Христос, щоб вона була щасливою.
Перед тим, як роздумувати про шлюбний аспект жіночості, мусимо спершу розважити про шлюбне становище чоловіка і, врешті, єднання обох. Власне, в цьому єднанні доповнюються частини людства, створюючи повноту на подобу Бога. Метою подальших розважань є дослідження суті буття нареченої, а також завдання і обов'язки, які з цього випливають. Маємо зрозуміти, як чоловік і жінка, живучи одне для одного, можуть бути відображенням усього сотвореного у його стосунках з Богом.
Акція і реакція
Стосунки між Творцем та творінням теологи окреслюють, як акцію і реакцію, вихід і повернення, як Слово, що творить, і відповідь творіння, яка звучить, наче луна. Бог створив усі речі з нічого. Це була творча дія, Божа акція, а створене буття відповідає на цей дар вдячністю та пошаною. Це його реакція. Бог творить людей для вічного щастя і дає їм необхідні засоби, аби вони могли осягнути цю ціль. У цьому полягає Його акція. Люди відповідають на неї, коли приймають ці засоби, і повертаються до Бога. Це - їхня реакція.
Ці взаємні стосунки між Богом і творінням символічно зображені у відмінності між чоловіком та жінкою. Чоловік при цьому репрезентує акцію Бога. Він наділений природним завданням будувати, організовувати, порядкувати і керувати світом, виробляти засоби, придатні до життя. Саме тому він найчастіше є філософом, винахідником, будівничим, митцем, законодавцем, провідником та суддею.
Відповідь світу на акцію Бога показана через жінку. Вона та, яка одержує, приймає діяння Бога, в даному випадку - частку чоловіка, яка дає можливість зачаття нового життя. Жінка носить зачату дитину у своєму лоні дев'ять місяців. На заклик Бога "Я прагну!" відповідає: "Ото я, слуга Господня, нехай мені станеться по Твоєму слову!". Існує багато символів, які показують таку реакцію. Це гарні квіти, які відкриваються до світла і тепла сонця. Це відкрита посудина - келих, який розширюється доверху, як дві простягнені руки, повні очікування й туги. Все в жінці волає: "Прийди!", "І дух, і наречена говорять: Прийди!" (Од. 22, 17). Це приймання в себе Божого життя і означає, власне, бути нареченою. Жінка реалізує цей Божий план у житті, посвячуючись іншій особі, конкретному "ти".
Жінка, як наречена, уособлює повернення творіння до Бога. Через свою повну любові відповідь, через своє "так", як реакцію на любовну дію Бога, вона є прикладом і нагадуванням для всіх, що правдиве життя не полягає у заспокоєнні егоїзму та оцінці всього лише з точки зору особистих уподобань і особистої негайної вигоди. Егоїзм стає причиною зосередження людини тільки на власній особі, яка думає лише про себе і хоче, щоб все оберталося виключно навколо неї. Ментальність такого типу Папа Йоан Павло ІІ слушно назвав "цивілізацією смерті", бо таке думання цілковито закриває людину в собі й робить її не здатною розуміти сенс свого життя, який полягає у поверненні до Бога. Егоїст шукає сенс лише в собі, у своєму "я", а інших трактує, як інструменти для власного задоволення. Жертвою егоїзму найчастіше стає родина, бо її щастя неможливе без посвяти батька і матері. Мільйони дітей, вбитих у лоні матері та безліч слабких, немічних і хворих людей, яких вбивають за допомогою євтаназії, є результатом людського егоїзму.
Жінка, як наречена, своїм становищем голосить, що сенс життя полягає у тому, аби кожну хвилину, кожну подію і кожен вчинок включити у великий рух повернення до Бога. Всі зусилля мають бути пронизані сильним прагненням і великою тугою за тим, щоб відкритися на безмежний океан Божої любові. Вона чує заклик Христа: "От стою при дверях і стукаю" (Од. 3, 20) і "...відкрийте перед Ним широко свої брами" (пор. Пс. 24).
Сам Бог вмістив у Євангеліє таємницю чоловіка та жінки, як віддзеркалення активної творчої дії Бога й відповіді створіння. Бачимо це у притчі про зерно гірчиці і закваску (Лк. 13, 18-21). Зернятко гірчиці, непоказне спочатку, дозріває і стає деревом, а в його віттях птахи будують свої гнізда. Це зернятко - діяльність чоловіка: видиме назовні творіння, будування, організовування. Його дії спрямовані на те, щоби приготувати гніздо для тих, хто приймає його діяльність і знаходить дім. Після цього Христос розповів притчу про закваску, яка проникає у тісто, у кожну його частину. Вже сама закваска, яка, зауважимо, не діє на тісто ззовні, а лише зсередини, вказує на жінку, на її турботу про їжу, необхідну для життя. Жінка теж працює для Царства Божого, але робить це зовсім інакше, ніж чоловік. Закваска для життя є такою ж важливою, як і зернятко, однак діє укрито, невидимо, але попри те, проникає всюди і змінює муку. Закваска не має ні цікавої форми, ні гарного забарвлення. Хто нічого не знає про її силу, міг би навіть не зауважити, що вона взагалі існує. Так само діє й жінка в Царстві Божому: у місійній праці, в родині, в колі знайомих чи в духовній сім'ї, парафії, школі, у різних трудах, натхнених любов'ю до ближнього. Як закваска, вона пронизує все своєю любов'ю і турботою, служить Богові і людям зазвичай укрито, непомітно, виконуючи всі свої щоденні обов'язки з відкритим серцем. У цьому любовному прийнятті Божої акції полягає реакція - відповідь творіння. Жінка нічого не втрачає з цієї творчої Божої любові, але, як наречена, приймає її, зберігає і служить їй.
"Actio" і "passio" - давання і приймання
Ще одним аспектом взаємних любовних стосунків чоловіка і жінки є відмінність між активним і пасивним, даванням і прийманням. Чоловік репрезентує у світі активний аспект - давання, жінка - пасивний: приймання. Він - як джерело, вона - як русло ріки, озеро, яке приймає води і переносить їх далі. Чоловік є тим, хто формує, жінка є матерією, яка дає себе формувати. Він - архітектор і будівничий, який творить будівлю, вона є тією, яка наповнює зведену будівлю теплом і світлом любові. Він дає зародки нового життя, вона це життя приймає у себе. Він - неспокійний мандрівник, який доповнює своє щоденне життя діяльністю назовні, вона - вогнище, в теплі якого стомлений мандрівник може відпочити й зігрітися. Він прагне володіти, вона прагне належати. Чоловік приходить до жінки, як спраглий, а вона втамовує цю спрагу. Зовнішні ознаки любовного очікування, бажання бути жаданою відповідають вродженій жіночій здібності робити себе гарною, привабливою і незвичайною. Вона інтуїтивно відчуває, що приваблює лише те, що гарне. Звідси її особливе ставлення до прикрас, до догляду за тілом, до гарного вбрання. Особливе значення у цьому відношенні має волосся жінки, воно не лише природне покриття голови, але й можливість у винятковий спосіб виражати почуття краси. Якщо жінка розплітає і показує волосся, то притягує погляд чоловіка. Якщо ж ховає його під головним убором, залишається радше непоміченою.
