Катехизмова частина
А як рятувати грішників? Для їхнього навернення потрібно дві речі: Божої ласки (сам Христос каже: "Без мене ж ви нічого чинити не можете" (Йо. 15, 5) і співпраці грішника. Молитва ж випрошує в Бога одне й друге. Вона вимолює ласку навернення.
Знаний в Америці проповідник і церковний письменник архиєпископ Фултон Шін у своїй біографії описує таку подію зі свого життя. Як молодий священик, він був помічником при церкві в бідному кварталі міста Чикаго. Одного літнього гарячого дня, у суботу під вечір він слухав сповіді. Через якийсь час вийшов у двір храму, щоб вдихнути ковток свіжого повітря. Підходить до нього молода дівчина. "Чи ти бажаєш сповіді?" - питає священик. "Ні, - відповідає вона. - Я не можу і не хочу сповідатися, бо я найгірша дівчина в усьому місті. Я щойно вийшла з виправного закладу для дівчат". Розмовляючи, вона вживає прокльони і вульгарні слова. "Я молилася, - говорить далі, - щоб Бог визволив мене з тієї виправної школи, та моя молитва не допомогла мені. Тоді я звернулася до диявола і обіцяла йому, що прийму дев'ять святотацьких Святих Причасть, якщо він мені допоможе. І дійсно: восьмого дня дев'ятниці мене випустили. Тому хочу виконати те, що обіцяла". Священик спокійно каже до неї: "Ніколи не буває запізнілого навернення. Господь Бог може все тобі простити. Ходи до церкви, пожалій за свої вчинки і висповідайся!" А вона відповідає: "Ні, для мене вже нема рятунку. Ти не в силі мені допомогти". Повернулася і почала відходити. А о. Шін на прощання їй сказав: "Ще цієї ночі ти прийдеш до сповіді". Вона пішла.
Цей ревний священик вирішив здобути цю грішну душу молитвою. Він знову сідає до сповідальниці. І кожного, хто тільки приступає до сповіді, він просить залишитися на годину в церкві й молитися в дуже важливій справі. Ніхто йому не відмовляє. За якийсь час ледь не половина церкви молилася. Пізно ввечері, після всіх сповідей і він клякає й ревно молиться за навернення тієї бідної душі. Отець постановив рятувати і навернути її. Минає година, дві, три... Церква порожня. Минає північ, а він усе ще непорушно клячить і молиться. Опісля чує чиїсь кроки, хтось підходить все ближче і ближче до нього. Він не оглядається, але відчуває присутність дівчини по запаху її парфумів. Підійшла, стала на коліна біля нього. Він чує, як вона молиться і голосно плаче. Через якийсь час сама просить священика до сповідальниці і щиро, зі жалем визнає свої гріхи. Від цієї хвилини дівчина починає нове праведне життя. Чи не дивна сила молитви за грішників!?
Вболівай і ти над їхнім сумним станом. "Коли однієї ночі Божа справедливість вбила всіх первородних Єгипту, - каже Св. Письмо, - почалося велике ридання по всій єгипетській землі, якого не було ще ніколи, бо не було дому, в якому би не лежав померлий". О, як же сьогодні є багато домів, в яких живуть мертві душею. Чому ж не чути голосу болю і жалю!? Ніхто про тих померлих не турбується. О, хоча б, принаймні, ти, душе побожна, плач і вболівай над смертю тих нещасних жертв гріха, кажучи з пророком Єремією: "Хто моїй голові дасть воду? Моїм очам - джерело сліз, щоби я день і ніч міг плакати по вбитих дочках мого народу?" (Єр. 8, 23). "Хто проливає рясні сльози над гріхами брата, - каже св. Василій Великий, - той сльозами, що ними його оплакує, лікує себе самого".
Гріх засліплює людину. Арабська приповідка каже: "Гріх має п'ять пальців: два пальці кладе грішнику на очі, два на вуха, а один на уста". І якраз ласка навернення полягає в тому, що вона розплющує грішникові очі на погань гріха і дає пізнати свій грішний стан. Ласка навернення дає силу і добру волю піднятися з упадку, спричиняє скруху серця і наповняє душу правдивим жалем та рішучою постановою поправи.
Грішника направити - показати йому добру дорогу, з якої він зійшов. Це треба зробити не зі злістю, а з братньою любов'ю, бо того виразно домагається від нас Ісус словами: "А коли твій брат завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого. Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа вирішувалася на слово двох або трьох свідків. І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар" (Мт. 18, 15-17).
Отже, треба вжити всіляких способів, щоб направити грішника. Але все-таки треба виконати деякі умови, перш ніж докоряти ближньому. Насамперед, треба точно знати, чи він згрішив, бо доки тієї певності нема, то не треба розпочинати розмови. Опісля, добре обдумати, чи з нашого докору буде користь, а не шкода для нас. Якщо б із нашої розмови щодо опам'ятання грішника мало трапитись якесь нещастя або велика небезпека, то тоді ми не зобов'язані цього робити. Врешті, докоряти треба розумно і з любов'ю. Як лікар, насамперед, намагається розпізнати хворобу і аж після цього приписує ліки, так і ми повинні, найперше, пізнати душу ближнього, а потім мудро і лагідно повчити, бо добре слово, сказане з любов'ю, кожен прийме з більшою радістю, ніж крик і лайку. Гарно про це говорить св. Франциск Салезій: "На дрібку меду більше мух зловиться, ніж на повну посудину оцту". Це означає, що кілька слів, сказаних з любов'ю, зроблять більше враження на грішника, ніж потік злобних повчань.
Терпи грішникам так, як Ісус Христос терпів Юді, як Бог терпить нам, коли ми, на нещастя, падаємо в гріхи. Стережися погорди і ненависті, яка викликає вогонь на злочинців, бо така схильність не годиться з духом Христа. "Оголошувати пересічну "війну" грішникам, вдаряти мечем по блудах ближнього - виконувати діло диявола, а вдаряти себе - це, навпаки, є ділом Божим", - каже о. Фабер. Замість ненавидіти грішників, люби їх, як образ Божий, а ненавидь те, що плямить цей образ, тобто гріх. Замість кликати на них Божу кару, клич милосердя і сам будь милосердним, бо "хто не має милосердя до грішників, не заслуговує, аби Бог над ним милосердився", - каже св. Вінкентій а Паульо. Замість триматися осторонь від них, немов від заражених, радше наблизься до них з любов'ю. Тримайся осторонь лише тоді, коли могли би потягнути тебе до гріха. Св. Єлисавета, португальська королева, велика шанувальниця чистоти, була дуже милосердною до жінок-розпусниць і навіть побудувала для них окремий притулок, аби заохотити їх до навернення і покути. Такого духа був і св. Ігнатій Лойола, св. Йоан Божий та багато інших.
Працюй над наверненням грішників. Якщо ти священик, не шкодуй для них ні труду, ні посвяти, бажаючи навіть своє життя принести в жертву Богові. Взірцем і заохотою для тебе нехай будуть святі священики, як наприклад, св. Франциск Ксаверій. Перебуваючи на кораблі (плив на апостольську працю), вдень виголошував проповіді для моряків, а вночі чував при ложах хворих; або як св. Петро Клявер, який зобов'язався обітницею до всяких духовних послуг для муринів. Якщо ти є з числа вірних, то, найперше, молися за блудних братів, бо така молитва надзвичайно вартісна в Бога. За часів св. Василія Великого жив у Кесарії один вчений і знаменитий єврей на ім'я Йосиф, який дуже добре розумівся на лікарській справі. Святий Василій Великий часто заохочував його до пізнання християнської віри і, незважаючи на його опір, передбачив, що сам охрестить його напередодні своєї смерті. Однак, смерть наближалася, а лікар і не думав про навернення. Йосифа покликали до св. єпископа. Оглянувши хворого, лікар сказав, що нема жодної надії на одужання і за хвилю наступить смерть. "Не знаєш, що говориш, - відповів св. Василій, - я не помру, доки не охрещу тебе". "Ще сонце не зайде, - сказав лікар, - як ти помреш, дорогий мій Пане!" "А якщо я доживу до завтра? Що скажеш?" "Життям присягаю, що цього не станеться". "Життя не трать, а живи для Христа", - сказав святий. Зрозумів Йосиф, про що йде мова і пообіцяв св. Василію, що охреститься, якщо програє. Тоді Василій почав молитися, аби Бог йому продовжив життя для здобуття цієї душі, і Господь вислухав його. Перебули спокійно ніч, а зранку Йосиф впав йому до ніг і сказав, що виразно побачив чудо Боже і хоче бути християнином. Василій встав із ліжка і без сторонньої допомоги, пішов до церкви, охрестив лікаря із всією його родиною, відправив Службу Божу, попрощав зібраний люд і надвечір віддав Богові духа.
Молися і ти за грішників і блудних, а особливо за рідних і приятелів, якщо вони тримаються осторонь від Бога, бо "це велика милостиня і милосердний вчинок у найвищому ступені", - каже св. Тереза від Дитятка Ісус. Св. Моніка багато років плакала і молилася за навернення свого сина Августина і була вислухана, бо, як її запевнив св. Амврозій, душа, яка коштує стільки сліз і молитов, не може загинути.
Якщо навернення відбувається не зразу, бо душа опирається дії ласки, не переставай молитися, здаючись на Божу волю. Особливо стукай до Ісусового Серця, аби з Нього вийшли промені на просвітлення тих, які "сидять в тіні смерті", звертайся також до Матері Найсвятішої, Пречистої Діви Марії, щоб Вона своїм заступництвом охоронила грішників від стріл Божого гніву. "Дочко моя, - сказав Ісус до св. Магдалини де Пацці, - подивись, скільки душ стогне в руках злого духа. Якщо мої улюблені душі їх не визволять, то нещасні впадуть у його пащу". Ті слова пробудили такий запал у душі Святої, що вона п'ятдесят разів на день жертвувала в молитві за грішників Найсвятішу Кров Господа Нашого Ісуса Христа. Роби і ти так само, бо Бог прагне, аби ми за них молилися. Він справді грозить покаранням грішним дітям, але радо дивиться, коли хтось з приятелів, милих Йому душ, стримує караючу руку. Коли Мойсей молився, щоб віддалити від свого народу кару, то Бог промовив до нього: "Тож тепер полиш мене; дозволь Мені, нехай запалає мій гнів на них та хай винищу їх" (Вих. 32, 10). "Що означає оте "дозволь мені?", - запитує св. Августин. Чому кажеш: "Дозволь Мені?" А хто ж Тебе стримує?" І відповідає той же Святий: "Молитва Мойсея". В іншому випадку, коли Господь хотів покарати Ізраїль, то промовив до пророка Єремії: "Ти, отже, не заступайся за народ цей, не благай і не молися за них ревно, не наполягай на Мене" (Єр. 7, 16). Однак, молитва за грішників часто змушує Бога до милосердя.
Молися, багато молися за навернення грішників нам знаних і незнаних. А твоя щира молитва видасть рясні плоди. "О, Найсолодше Серце, Джерело Милосердя, з якого б'є проміння незбагненних ласк на весь людський рід, благаю у тебе світла для бідних грішників, - молилася св. Фаустина. - Прагну привести усіх грішників до Твоїх ніг, аби вони вічно славили Твоє Милосердя".
Рятуй грішників молитвою тіла, тобто покутою. Св. Магдалина де Пацці в тому намірі накладала на себе великі покути і умертвлення, але все це видавалося їй нічим. "О, Господи, - взивала у святому запалі, - якби я могла йти до Індії або до турків, щоб рятувати їхні душі, то всі терпіння, душевні й тілесні видавалися би мені солодкими".
Рятуй грішників терпінням, тобто всі болі і хрести приймай охоче, як покуту за гріхи твоїх братів і жертвуй їх Серцю Ісусовому особливо за навернення тих, які найближчі твоєму серцю. У ХVІІІ ст. помирав один старий безбожник, який під час французької революції 1793 року повбивав багато невинних людей, а разом із ними і священиків. Він присягав, що в його домі ніколи не буде ноги священика, а коли би хтось відважився ввійти туди, то не вийде живим. Незважаючи на це, один священик став при його ложі. На вид несподіваного гостя хворий страшенно розлютився і почав кричати сильним голосом: "Що! Священик у моєму домі? Дайте мені стилет". "Мій приятелю, - відізвався священик, - нащо тобі стилет? Я маю зброю сильнішу від твоєї - любов". Хворий, який не отримав зброї, погрозив священику кулаком: "Знай: цією рукою я вбив дванадцять таких, як ти". "Помиляєшся, мій брате, - відповів священик, - дванадцятий не вмер. Дванадцятий - це я. Подивись, - сказав, показуючи свої груди, - це рубці від твого стилета. Боже Милосердя зберегло мені життя, аби тепер врятувати твою душу". Після чого ніжно обняв його і незабаром поєднав з Богом.
Врешті, рятуй грішників прикладом, не шукаючи в цьому власної слави. Св. Франциск з Асижу сказав до свого брата монаха: "Ідемо голосити проповідь". Пішли до міста. Але замість стати серед натовпу людей, вони просто ходили вулицями міста. "Отче, - каже монах, - а коли буде проповідь?" "Ми вже її виголосили", - відповів св. Франциск, повертаючись додому. Сам вигляд монашого одягу він вважав за проповідь для світських. Так нехай і кожен твій крок буде красномовним картанням для злих, а заохотою для добрих. Особливо сьогодні треба поставити греблю (добрий приклад) проти повені гріхів, бо приклад є ефективнішим від слова. Якщо чужинцеві покажеш дорогу, то зробиш йому велику послугу, але більше його заохотиш до добрих діл, коли сам його проведеш по тій дорозі. Більшу вартість у наверненні ближнього має твоє праведне життя, аніж слово проповіді. Є душі слабкі, яким, як плющеві, необхідна підтримка і заохочення інших, тому будь для них такою підпорою. Однак, не май виразного наміру будувати ближнього прикладом, бо це могло би бути небезпечним для тебе і неприйнятним для інших. Радше все виконуй з цією метою, аби прославити Бога, а тим самим допоможеш і ближньому, навіть не здогадуючись про це.
