Слава Ісусу Христу, хочу поділитися моїм знайомством зі Св. апостолом Юдою-Тадеєм.
Після довгих пошуків роботи мені запропонували місце праці в кіоску. Попрацювавши один тиждень з запропонованих двох, я почула про практику роботодавця не виплачувати заробітню плату, або повністю, або частково (шукаючи різні причини). Я нікому не казала, та в душі дуже запереживала.
Коли до мене на роботу прийшла мама, до нас підійшла її коліжанка і слово по слові тема перейшла на релігійну тему, вона запропонувала книжечку про Св. Юду-Тадея сказавши, що молячись до Нього вона дуже допомогла своєму братові.
Я не дуже повірила у її розповіді, але отриману книжечку поставила біля себе на прилавок. На наступний день, коли не було людей я згадала про книжечку та, щоб швидше пройшов час почала читати молитви, під час цього думаючи про нову роботу, але не відмовляла молитви в наміренні пошуку кращої роботи. На моє здивування наступного дня до мене прийшла мама і сказала, що знайшла для мене роботу з офіційним працевлаштуванням та, що мені потрібно іти на співбесіду. Мене взяли на цю роботу, в кіоску мені заплатили всю суму зарплати, хоча всі співробітники мені не повірили і перепитували в бухгалтерії.
Правду кажучи не надала особливої уваги заступництву Св. Тадея, думаючи, що це звичайна випадковість і лише через деякий час коли у моєму житті зв’явились нові випробування, де всі намагання завагітніти закінчувалися невдачами, я згадала про цього святого. Почала молитися сказавши, що якщо в мене народиться хлопчик то я дам йому ім’я Тадей. Мої молитви були почуті, моєму синові вже минуло 3 рочки, а з усіма переживаннями і негараздами я звертаюся до апостола Юди-Тадея, і всім моїм знайомим раджу молитися до нього.
Підсумовуючи вищенаведене хочу сказати, що ми люди є сотворіння немічні і тому так часто не довіряємо Господу Богу, впадаємо в гнів, ненависть, розчарування, знеохочення, розпуку та безнадію. Не раз в нашому житті є випадки, коли ми не маємо вибору, коли нам здається, що це вже кінець. З примусу або з обуренням і ненавистю робимо так, як складаються обставини. Пам’ятаймо, Бог ніколи не залишить своїх дітей. Він допоможе нам у різних випробуваннях. Але мине деякий час, і ми подякуємо Господу Богу, що зробили саме так, а не інакше. Тому ніколи не треба перечити Богові, бо все, що здається трагічним спочатку, є таким тільки на перший погляд. Тож випрошуймо у Господа Бога ласки за посередництвом Св. Тадея і промовляймо «Боже, хай завжди буде воля Твоя!».
Подаючи це свідчення, бажаю послужити насамперед людям хворим, калікам і немічним. Хочу, щоб правильно зрозуміли і оцінили слова Спасителя: "Вашою терпеливістю спасете душі ваші". (Лк.21:19).
Мільйони людей в нинішньому світі переживають глибоку кризу розчарування, відчай, хворобу і терпіння, і ставлять перед собою питання, на які не знаходять відповіді. Чому саме я, Господи, маю переносити у своєму житті ці хрести? Чому дав дитину-каліку, хворого чоловіка, параліч?.. Багато людей, не знаходячи відповіді на ці запитання, вдаються до крайнощів: звертаються до екстрасенсів і ворожбитів. Ми радше тужимо за життям безтурботним і вигідним. Бувають у житті дні, коли не маємо сили нести хрести щоденного свого обов'язку, коли з наших уст можна почути нарікання на себе самих, на свою долю, батьків, рідних, коли опускаємо руки і тратимо надію. Але відповідь є тільки одна: кого Бог любить, тому і дає терпіння. Випробуваннями Христос хоче направити людину на добру дорогу, а ми ганяємося за пустою славою світу, будуємо хороми і думаємо, що будемо жити вічно. Людино, пам’ятай: з чим ти прийшла на цей світ, з тим і відійдеш із нього. В годині скону ти згадаєш втрачений і змарнований час, опущені Служби Божі, занедбані молитви і пости у своєму житті. Ти зрозумієш, що всі матеріальні речі в порівнянні з вічністю і вартістю твоєї душі – це мізер, піщинка на дні моря. Просімо, щоб Ісус навчив нас обмежувати наші бажання і допоміг знайти в собі сили зупинитися.
У наших хрестах щоденного життя ми не повинні вбачати тільки Божу кару, але і Божу любов, і благословення для нас і наших родин. Отже, коли все здається втраченим, коли під стопами відкривається безодня, коли ступаємо, змочуючи дорогу слізьми, благаймо з гарячою вірою: « Святий Тадею, молися за нами, прибігаючими за Твоєю поміччю».
Моліться і Вірте, що Св. Юда-Тадей виконає нашу просьбу так, як цього ми бажаємо, - не занехаймо своїх молитов, бо раніше чи пізніше переконаємося, що Бог нам це винагородить щедро, згідно зі своїми наймудрішими планами.
