МАТІР
"Не ви мене вибрали, а я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід" (Йо. 15, 16). Ці слова Христа, звернені до Апостолів, в ширшому значенні стосуються кожної людини. Бо кожна людина сотворена Богом і обдарована певними здібностями для того, щоби з власної ініціативи розвивати ці таланти і таким чином прагнути досконалості. Цей розвиток є вираженням плідності, доб- ровільної співпраці людини з Божою ласкою, життям любов'ю, що виявляється і в слові й у ділі. Таке значення має притча про таланти. Отримуємо від Бога в подарунок не тільки природні, але й надприродні здібності, а нашим завданням є розвивати й помножувати їх. Хто ж їх закопає і не використає для того, щоби сповняти справу, довірену йо- му Господом, буде покараний.
Це приношення плоду важливе, тому що є доказом того, що ми сер- йозно трактуємо Бога. Зерно Його милості повинно впасти на ґрунт нашої доброї волі. Тому керуємо нашим життям так, щоби жити згідно з Його волею. Вже саме щире старання дозволяє зерну вирости й обіцяє щедрі плоди. Якщо навіть малий акт любові ближнього, наприклад, подання йому склянки води з любові до Бога, дасть плоди у вічному житті і буде нагороджений Богом, то яким плідним буде ціле життя, зосереджене на виконанні завдання, отриманого від Бога! Саме така плідність є ознакою правдивого християнина: "З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати" (Йо. 13, 35) і "Ви пізнаєте їх за плодами їхніми" (Мт. 7, 16).
Для жінки це означає, що її ді- вицтво, а отже, інтегральність і гармонія її душі, серця, тіла також мусять приносити плід. Прагнення бути нареченою не є самоціллю, але знаходить свій плід у пожертвуванні коханій особі. У принесенні плоду вона знаходить повноту своєї жіно- чості, досконалості й святості.
Тож яким є зовнішній овоч єд- нання чоловіка і жінки? Очевидно, дитина! Правдива любов не тільки афективна1, яка зворушує емоції, розум і серце, прагне добра для коханого, але й ефективною. Вона перевіряється в конкретних діях, посвячуючи свою волю, приймаючи повірене Богом завдання, а отже, приносячи плід. То якою ж є місія жінки тут на землі? Чому вона прагне бути нареченою? Її природа спрямована до єдиної мети - до материнства. Психічна і фізіологічна будова жінки доводять, що вона приготована для того, щоби народжувати.
Призначення бути матір'ю постає через багатий життєвий досвід жін- ки. Вона має набагато більшу, ніж чоловік, вразливість до деталей. Ця риса робить жінку здатною до особливо турботливої опіки над дитиною, тендітне життя якої залежить від багатьох деталей, дрібниць. Якщо їх не помічають, то опіка та виховання занедбуються. Жінка від природи почувається краще в щоденному родинному житті, ніж у великих справах політики і господарства. Любов до порядку, стабільності, дбайли- вість у приготуванні страв та безліч справ щоденного життя властиве для жінки.
Маленька дівчинка доглядає молодших братиків і сестричок, вдягає ляльок і поводиться щодо них як мама. Підростаючи, дівчина мріє про затишний будинок, наповнений дітьми, яким вона дала життя. Призначення жінки як матері дитини особливо виявляється тоді, коли її маленька дитинка подивиться й ус- міхнеться до неї. Матір знає, що в цю хвилину дитина є для неї всім - і вона сама також хоче бути всім для дитини.
Фізичне і духовне материнство
Завдяки Божій ласці, людина мо- же отримати надприродне життя. В природному житті всі сили тіла, думки та душі жінки скеровані на материнство. Мама дає дитині життя, береже її, годує і виховує, але природне материнство повинно супроводжувати надприродне, духовне. Турбота віруючої особи про дитину повинна торкатися не лише її здоров'я, розвитку фізичних та інтелектуальних здібностей, але мусить проявлятися у плеканні і розвитку надприродного життя дитини. Це духовне материнство, яке є турботою про надпри- родне життя, стоїть настільки вище над фізичним, як душа стоїть понад тілом, як вічне життя - над дочасним. Кожна біологічна мама повинна бути і духовною матір'ю для своїх дітей. Сумно, що багато матерів, поглинутих дочасним, земним аспектом свого материнства, забувають про вічний вимір. Тому в Церкві потрібні жінки, які цілковито посвячуються духовному материнству. Опіка над духовним життям набагато важча від турботи над ті- лесним. Нелегко народити дитину на світ, але набагато важче виховати її згідно з Божим задумом! Жінка, яка посвячується своїй найвищій життєвій меті, може робити це у чернечому житті, де виконує свою материнську місію безпосередньо (в чинному згромадженні) або опосе- редковано (у контемпляційному мо- настирі). Але робить вона це завжди і всюди там, де посвячується для збереження і підтримки життя чи як вчителька і духовна мама в школі, чи турботлива опікунка хворих і немічних.
Серце матері
Родина є основною клітиною кожного суспільства. Якщо родина хвора, то хворе і суспільство разом зі всіма своїми членами. Якщо родина аморальна, то таким є й народ разом зі всіма своїми членами. В теперішніх часах це дуже поширене явище.
Папа Пій ХІІ у своїх промовах до молодих пар безупинно підкрес- лював, що жінка є сонцем родини. Так як температура повітря, пере- дусім, залежить від сонця, так і тепло родинного життя залежить від жінки. В основному від неї залежить, чи в домі панують згода, готовність до жертви і прощення, чи в родині буде чиста і здорова атмосфера лю- бові, в якій діти зможуть безпечно зростати. Жінка, що працює у світі, не може так досконало реалізувати своєї жіночості, як у лоні сім'ї. Вона потрібна родині, а родина - їй. Як- що жінка захоче реалізуватися поза сім'єю, то її жіноча природа не осягне повного розквіту. Родина є живим організмом з головою, серцем і частинами тіла. Якщо порядок порушується, то спільнота терпить, недомагає, а навіть цілковито розпадається.
Атмосферою духовно здорової родини, її життєдайною силою є любов. Тільки родина, яка взаємно любиться, є опорою для своїх членів, так як коріння, яке черпає силу від землі, є артерією життя для стебел, гілок і листків рослини. Вирішальну роль для духовного життя родини відіграє жінка - це така очевидна, а водночас в теперішніх часах забута правда! Якщо чоловік підведе - це погано, але не все втрачене остаточно. Багато чоловіків із соромом підіймалося навіть з глибоких упад- ків, якщо жінка жертовно виконувала свої обов'язки в родині. Якщо ж підводила жінка, то родина, як правило, розпадалася, хіба що Боже чудо рятувало її від цього.
Часто душпастир глибоко вражений проблемами сучасної молоді, які видаються нерозв'язними. Причиною цих проблем майже завжди є брак того світла, опіки, тепла, які мама зобов'язана дати своїм дітям. Та яку велику радість приносить та родина, у якій щасливі дитячі очі, свіжі молодечі обличчя, що свідчать про відданість і турботу батьків.
Запорукою щасливих родин є жінка, яка через добровільне під- порядкування, через свою любов і посвяту дає всім членам родини приклад чеснот, без яких не може існувати жодна спільнота. Сім'я, в якій кожен хоче керувати, швидко розпадеться. Тільки від матері діти можуть навчитися стосунків, на які опирається кожна спільнота: самопожертви, послуху й любові. Для цього Бог обдарував матір глибокою вразливістю до слабких, безборонних, співчуттям і милосердям до людської недолі.
Оскільки жінка народжує життя, завідує ним і служить йому, то вже через ці природні схильності творить внутрішній зв'язок між всіма, кому це життя передає. Як наслідок цього, вона творить зв'язок між своїми близькими і Богом. Вона, насправді, є серцем родини.
До цієї ролі має готуватися кожна дівчина. Донька у сім'ї має завдання стати поруч з мамою, вчитися від неї і, у разі необхідності, замінити її. Це найкращий університет, який може закінчити молода дівчина. Сьогодні вона закінчує два факультети, говорить іноземною мовою, знає комп'ютерні програми, якість косметики, найновіші тренди в музиці та моді, але цілковито безпорадна у веденні домашнього господарства та вихованні дітей. Готуючись до дорослого життя, молода дівчина повинна докладно пізнати всі проблеми родинного життя і засвоїти принципи виховання дітей. Тільки тоді буде доброю мамою, сонцем родини, джерелом світла і життя.
